У час, коли навколо нас оточують десятки, а то і сотні соціальних мереж, доводиться робити вибір – яка з них подобається вас найбільше, і в якій ви будете постити основну інформацію.

Якщо не брати до уваги Вконтакте, який переважно має значення лише для жителів країн колишнього СРСР, то на світовому ринку найбільша увага прикута до Facebook i Twitter. Кожна з цих двох соціалок має свої принципи, відомі уже багатьом користувачам інтернету – це лайки, ретвіти, коментарі, хештеги, і багато іншого. Чимало людей є активними користувачами обох сайтів, дехто ж надає перевагу лише одному з них, хоча може бути зареєстрованим і там, і там.

Facebook => Twitter

В такому разі виникає проблема кросспостингу записів між Фейсбуком і Твітером в обох напрямках. Публікація записів з Facebook-сторінок (саме сторінок, а не приватних профілів) у Twitter є досить проста в налаштуванні: все, що вам необхідно зробити – це зайти на facebook.com/twitter і синхронізувати ваш fan-page і твітер-екаунт. Цікаво, що для такого ж кроспостингу з персональних сторінок у Facebook не придумали нічого. Тому доводиться користуватися збоченими шляхами, такими як Twitterfeed, лишень щоб опублікувати свій FB-статус у Твітері.

Twitter => Facebook

Twitter, натомість, не полінувався і створив офіційний додаток для Facebook. Користувачі можуть прив’язати свій профіль до екаунту у твітері у кілька кліків, після чого всі їх записи будуть поститись у Facebook. Проте цей метод має один, але суттєвий недолік: такий кросспостинг дуже засмічує стрічку у ваших друзів (адже у твітер люди пишуть набагато частіше, ніж оновлюють статуси на Facebook) і фактично немає жодного сенсу. Зазвичай більшість ваших Facebook-друзів і так читають вас у твітері, то ж для чого їм ще одна стрічка?

В цьому випадку хочеться порадити дуже корисний інструмент під назвою Selective Tweets. Бувають випадки, коли твіт, який ви написали,  хотілось би оприлюднити і на Facebook. Selective Tweets, як ви вже могли здогадатись з назви, може надсилати у ваш Facebook-профіль лише ті твіти, в яких буде використано хештег #fb. Це значно спрощує задачу кросспостингу – ви самі вирішуєте, що публікувати у Facebook з твітера, а що ні. Встановити сервіс дуже просто – потрібно зайти на facebook.com/selectivetwitter, натиснути Go To App і вказати назву свого Twitter-екаунту.

Після цього все готово до роботи. Запис у твітер:

Перетворюється у запис в Facebook:

Готово! Фільтруйте твіти

За підтримки: Вишуканий ресторан киев у столиці зі смачною кухнею. Не вийшов новий iPhone? Нічого страшного, купуйте чехол для iPhone 4 в інтернеті

1. Twitter хоче замінити нам Facebook?
2. Кількість записів Твіттера перевищила 5 мільярдів
3. Пошта від Facebook зможе потіснити Gmail? [Опитування]

Минулих вихідних у Івано-Франківську відбувся вже традиційний для західної України івент під назвою #iftwevent. Подія зібрала кілька десятків твітерян, фейсбучників, вконтактофілів та інших збоченців, які так чи інакше пов’язані з соціальними сервісами

Організація

Перше, про що хочу розповісти – це про надзвичайно високий рівень підготовки івенту. Це відчувалося не лише під час безпосередньо його проведення, а й задовго до того. Особисто мене радували такі дрібниці на сайті Iftwevent, як карта з усіма точками, де проходитимуть баркемп та вечірки, таблиця з детальними даними по потягах та іншому транспорту, корисна інформація про поселення. Хоч це було і не обов’язково робити, проте така турбота була дуже приємна.

Команда організаторів (Анатолій Мельник, Віталій Вітюк, Вадим Приймак, Григорій Михалюньо, Юрій Іваськевич) попрацювала на славу. До початку івенту було готове все – вдало вибрані заклади для доповідей і розваг, неслаба конкурсна програма та розваги. Під час баркемпу біля доповідача за допомогою ще одного проектору виводився потік твітів за хештегом #iftwevent, і це було справді цікаво для обох сторін. Окрім того, майже вся подія транслювалася наживо через веб-камеру і сервіс justin.tv в інтернет.

Баркемп

Описувати кожну доповідь, думаю, немає сенсу, тому коротко відзначу ті, на які найбільше звернув увагу (водночас, не применшуючи значення інших). В перший день доповідей було найбільше. Орест Івасів розповідав про особливу техніку управління часом та підвищення продуктивності під назвою Pomodoro. Тема досить об’ємна, тому думаю варто буде повернутись до неї ще раз і можливо навіть спробувати на практиці.

Орест Попович у своїй доповіді розповів про фінансову незалежність, не лише в теоретичному руслі, а й у практичному. Навіть просте нотування ваших доходів та видатків у Excel може вплинути на це – достатньо мати витримку та пунктуальність в цьому питанні. Олексій Тяжкий підняв “тяжку” для сучасної України тему онлайн-цензури та речі, що супроводжують її. Доповідь породила жваве обговорення різноманітних конфліктних ситуацій між правоохоронцями та інтернет-користувачами. Несподіванкою вечора стала доповідь Ольги Ларіної, яку вона провела… через відеозвернення, оскільки сама не змогла приїхати. Це мені нагадало сеанс Кашпіровського

На другий день особливо порадувала Ангеліна Оверчук, яка розповідала про власний шлях з досягнення мрій. За її словами, якщо ви готові сприймати негативні сторони мрії, то вона достойна того, щоб стати вашою метою в житті. Особисто для себе взяв на озброєння метод Ангеліни – складати якесь завдання на певний період і виконувати його. У когось цей період може бути один день, у когось тиждень. Доповідь Олени Білозерської була більш філософською: відома блогерка розповідала про те, якою виглядає Україна в її мріях. Розповідь непомітно перейшла у політичне русло, і активні дискусії вщухли лише через нестачу часу Завершував другий день Іван Паламарчук, доповідь якого про “твітери-шмітери” дуже органічно фінішувала баркемп і підняла настрій аудиторії.

Розваги

Розважальна частина почалася через дві години після завершення баркемпу в перший день. За цей час твітеряни встигли поїсти, поселитись, причесатись і вдягнути свої dancing shoes

Конкурсна частина відбувалася в арт-кафе Гармидер у самому центрі Франківська. Заклад сподобався своєю атмосферою: таких просторих і затишних кафе мені бракує в Ужгороді. Чи то журливі пісні гурту Ойкумена, чи то природня втома, проте твітеряни трохи розслабились тоді. Але варто було заспівати пісню “Гуцулка Ксеня”, як народ ожив По заслугах отримали і переможці творчих конкурсів, які поїхали додому з цінними подарунками.

Завершення розважальної частини #iftwevent відбулося у клубі Панорама. Не зважаючи на пристойну кількість відвідувачів, організатори нас не підкачали – для твітерян було заброньовано цілих три столи, тож ми змогли всістися разом. І варто було лиш ді-джею увімкнути музику, як всі пішли у відрив Ловити дивовижні погляди оточуючих учасниками твівентів не вперше, а цього разу нас навіть питали, чи це не корпоратив бібліотекарів або якоїсь секти

Все це дійство завершилось грою в боулінг аж під ранок, а наступного дня нас чекав другий день заходу і дорога додому.

Підсумовуючи ці дужебагатобукв, хочу сказати, що будь-яка мрія варта того, щоб ви її здійснили. Це нам довели організатори, які зробили більше, ніж можливе, для того, щоб створити нам неперевершене свято, це довели і учасники, які дискутували з доповідачами, знайомились, приймали вітання з днем народження і відривались під запальні танці. Хочеться, щоб таких душевних заходів було побільше, тому нехай наші мрії збуваються!

Звіти у блогах:

• tdyoma
• vovanada
• wedmid
• vlasvi

Фотоальбоми:

• tdyoma
• vovkylaka
• iftwevent
• t_mendeleeva
• blogoreader

Відео:

• онлайн-трансляція (якість веб-камери)

Радіонет-подкаст з Андрієм Скіпенко, повністю присвячений #IFtwevent, радіо “Західний Полюс”

Відео із враженнями учасників, яке підготував Олексій Тяжкий (oko.if.ua)

1. Баркемп та зустріч твітерян – #uzhtwevent
2. BridgeCamp 2010 – баркемп для некомерційних організацій

Ті користувачі Твітера, які зареєструвалися в ньому дуже давно (відносно історії всього інтернету кілька років – це дійсно давно), можуть пригадати, яким він тоді був.

Мій перший твітер-екаунт зявився у квітні 2007 року, якщо не помиляюсь, і тоді з України ним користувались всього кільканадцять людей, більшість з яких були блогерами, що захотіли спробувати новинку з США. Намагаючись пригадати перші враження від того Твітера, можу сказати, що це було дійсно щось новеньке – мікроблог в істинному значенні цього слова. Публікації, обмежені 140-а символами, змушували бути як ніколи лаконічним та змістовним. І, на відміну від Твітера сьогоднішнього, дискусій там було не так вже й багато, адже в основному вся стрічка складалася з такого собі потоку людських думок.

Це вже потім він почав зростати зі швидкістю метеора, зявилися сотні сервісів, додатків і навколотвітерних стартапів. Але чомусь лише цього року в мене вперше виникло враження, що Twitter виріс зі свого старого “текстового” формату, і хоче стати для своїх користувачів чимось більшим. Твітеряни 2007-го та навіть 2008-го років вели переважно текстові трансляції, і це було головним “коником” цього проекту. Що ми бачимо сьогодні?

Twitter активно, я б навіть сказав, агресивно, намагається залучити на борт інші можливості, зокрема фото та відео. Після того, як восени минулого року адміністрація сервісу оновила дизайн, користувачі змогли переглядати фото та відео безпосередньо на сайті, не виходячи з веб-інтерфейсу. Цього літа Twitter прикрутив спеціальну кнопочку, яка дозволяє завантажувати фотографії, тим самим втерши носа Twitpic, yFrog, та десяткам інших проектів. Найближчим часом нам обіцяють запуск нової вкладки Activity, яка буде показувати все, що зробили ті, кого ви фоловите, за певний період. Нічого не нагадує?

Користувачі, зі свого боку, активно долучаються до цих процесів – постять відео, фоткають все на ходу та надсилають знімки з ПК, оновлюють статуси де б вони не були. Мультимедійний контекст заполонив Твітер набагато сильніше, ніж коли-небудь, а текстовий формат 140-а символів уже давно перестав бути головною фішкою цього сайту. Тим самим, Twitter все більше починає нагадувати Facebook – тут також можна оновити статус, запостити фото чи відео, подивитися, що робили друзі, написати в них на “стіні”. На щастя, ігор поки на Твітері немає.

Можливо, такий рух є органічним – адже сервіс не міг всі ці чотири роки стояти на місці і не впроваджувати нічого нового. Зважаючи на те, що нарікань на цю тему я не зустрічав, можна вважати, що ці зміни – лише на краще, оскільки відповідають вимогам свого часу.

Спонсор: Песчаник для дачи. Камень песчаник в Киеве. Гранит и сланец.

1. Пошта від Facebook зможе потіснити Gmail? [Опитування]
2. Twitter стане платним
3. Сайти, що змінили світ. Twitter

Фото: http://www.zaktrevel.com/uzhgorod

30 квітня 2011 року в Ужгороді вчетверте пройде зустріч користувачів Твітера під назвою #uzhtwevent. Цього разу на вас чекає насичена програма.

Четверта зустріч стане першою, коли окрім вечірки буде проведено ще й баркемп. Баркемп – це неформальна конференція на цікаві теми, формат якої передбачає вільне спілкування усіх учасників заходу. Темою баркемпу #uzhtwevent стане Twitter – сервіс, який перевернув наше уявлення про можливості сучасного інтернету та його роль у реальному житті.

Після баркемпу, який почнеться зранку, буде невелика перерва – на обід та екскурсію містом для тих, хто ще не був у всіх куточках історичного центру Ужгорода. Після цього почнеться запальна вечірка для твітерян – з конкурсами, спілкуванням, фотосесіями “на аву” та багато іншого Більш детально про програму #uzhtwevent можна дізнатися на офіційному сайті зустрічі. Там же ми публікуватимемо інформацію про те, як вигідніше винайняти квартиру та доїхати до Ужгорода на травневі свята.

Як відомо, Ужгород – це місто весни, і 30 квітня ми обрали невипадково. 1-2 травня 2011 року в Ужгороді відбудеться фестиваль вина “Сонячний напій”, де свої виноградні шедеври презентуватимуть винороби України та кількох інших країн. Окрім того, саме на цей період припадає цвітіння сакур, якими славиться Ужгород. Тому наполегливо радимо вам провести першу частину травневих вихідних саме в цьому місті – поспішіть купити квитки та забронювати житло на ці дні, щоб без проблем насолодитись весняними прогулянками. До зустрічі

Настирливе бажання орендувати новеньку машину? Чесний автобазар в Івано-Франківську. Вигідно купити шикарне авто LEXUS.

1. Uzhtwevent #1 – перше зібрання твітерян в Ужгороді
2. BridgeCamp 2010 – баркемп для некомерційних організацій
3. Lviv Twevent #4

Слово “нова валюта інтернету” у відношенні до Facebook та Twitter вперше вжив, здається, Ярослав Ажнюк у одній із своїх презентацій. Сьогодні я б хотів детальніше розповісти про це поняття – чому воно стало важливим, та як його використовують на практиці в Україні та світі.

Як я вже багато разів казав, соціальні медіа дали нам чудову можливість – виміряти реальну популярність контенту, який публікується в інтернеті. Не зважаючи на те, що ця монета має й зворотній бік – цей бік також корисний. В першу чергу для авторів – адже якщо вони дійсно хочуть писати цікаво та якісно, соціальні медіа дають можливість наочно побачити, що користується попитом в читачів, а що ні.

Лічильники з кількістю ретвітів та лайків де-факто стали лічильниками популярності. Кожен з них – це не просто констатація факту, що десь на якомусь сайті є стаття. Це конкретна рекомендація людини, яка ніби каже своїм друзям та фоловерам: “Зайдіть, подивіться, я раджу вам цей контент”. І чим більшою буде кількість лайків, тим більша аудиторія інтернету побачить цю рекомендацію. Висновок – не приховуйте від людей цих інструментів, дайте їм можливість одразу поділитися матеріалом, яким вони зацікавились.

Варто додати, що нещодавно Facebook змінив свою політику щодо кнопки Like. Якщо раніше при її натисканні на сайтах в інтернеті у профіль користувача виводилось лише одне малопомітне речення, то зараз кожен лайк показується більш повноцінно. На сторінці користувача у Facebook буде вказано і заголовок статті, її короткий опис, та зображення за наявності. Таким чином кнопка Like повністю перейняла функціонал, який колись був у кнопки Share, яку адміністрація Facebook вирішила закрити.

Тепер хочу згадати і про іншу особливість лайків і ретвітів, яку я запримітив нещодавно. У зв’язку з трагічними подіями в Японії, в інтернеті розгорнулася ціла кампанія по допомозі постраждалим районам та розпочався збір пожертвувань для різноманітних організацій. Чи не вперше за всю історію соціальних мереж лайки і ретвіти вирішили використати як основний інструмент для збору коштів.

Перша кампанія – це збір коштів від громадської організації Explore.org, яка створила сторінку Dog Bless You і пообіцяла переказати по $1 за кожен лайк цієї сторінки на додачу до початкових $100 тисяч. На даний момент шанувальниками сторінки стали понад 160 тисяч користувачів Facebook, і це означає, що як мінімум $260 тисяч буде переказано на користь організації, що проводить рятувально-пошукові роботи в завалах з використанням спеціальних собак. Віртуальний механізм отримав цілком матеріальні результати.

Компанія Microsoft також зробила спробу використати силу соціальних медіа для допомоги жертвам цунамі в Японії. В твітер-екаунт пошуковика Bing компанія оголосила, що передасть по $1 за кожен ретвіт цього повідомлення у відповідні фонди пожертв. Реакція твітер-спільноти була дещо іншою – хоч ретвітів дійсно було зібрано багато, користувачам не сподобалась ця ідея. Відомий американський комік Майкл Лан Блек звинуватив корпорацію в піарі на трагедії, повідомивши про це 1,6 млн фоловерам.

Ці два приклади яскраво ілюструють, що ретвіти і лайки можна використати не лише в якості довгострокових інструментів для онлайн-ЗМІ та блогів, а і для короткочасних потреб.

Таких проектів довго шукати і не треба: буквально нещодавно в українському інтернеті почалася акція від компанії McDonald’s: будь-який користувач Twitter або Facebook може отримати безкоштовний сніданок в мережі ресторанів, який складе собі сам. Оплатити його можна власними повідомленнями, якщо вони наберуть хоча б 3 ретвіти або 10 лайків. Результати кажуть самі за себе – за перші дві доби сертифікати на безкоштовні сніданки в McDonald’s вибороли понад 1100 осіб.

За підтримки: Професійні послуги юриста. Публічне судове засідання проходить відповідно до чинного законодавства. Реєстрація права власності не завжди простий процес.

1. Перспективи україномовного інтернету
2. Вирішуємо проблеми регіонального інтернету
3. Соціальна мережа від Google уже нікому не потрібна? [Опитування]

Сьогоднішні акції протесту в центрі Києва стали ще одним доказом того, що традиційні медіа в Україні все частіше не справляються зі своїми прямими обовязками – об”єктивно, справедливо та неупереджено інформувати людей про ті чи інші події.

Більшість головних телеканалів країни мовчали, а ввечері випустили скупі сюжети про мітинг підприємців. Протягом дня деяку інформацію показував лише 5 канал, а ввечері вийшов розгорнутий репортаж на 1+1, а також велася пряма трансляція на ТВі. На цьому все. Решта каналів фактично проігнорували мітинг кількох десятків тисяч людей, який відбувався на головній площі країни.

Але це вже не важливо. Українське суспільство, зрештою, показало, що в змозі обійтися і без заангажованих традиційних медіа. Майже вся інформаційна картина вчорашнього дня була повністю висвітлена в соціальних медіа – Twitter, Facebook, Вконтакте, блоги та відеосервіси.

Більшу частину дня лише завдяки онлайн-трансляції з мітингу, яку влаштували організатори, ми могли дізнатись правду про перебіг подій на Майдані Незалежності та біля адміністративних будинків. Трансляція велася за допомогою 3G-підключення до інтернету з якогось портативного пристрою – скоріш за все, це був смартфон. Адже коли протестанти рушили вранці на вулицю Банкову – то камера рушила разом з ними. Як виявилося пізніше, трансляцію вів представник команди організаторів, @eduard_k.

Відеопотік, який можна було переглянути на сервісі Ustream, блискавично став популярним – лише за одну годину, з 11:00 до 12:00 кількість одночасних глядачів виросла втричі, а максимуму сягнула на обід, коли відео з Майдану дивилося більше 17 тисяч людей водночас. Загальна ж кількість переглядів за день становить 450 тисяч.

Звісно, час від часу відео не витримувало навантажень, і неможливо було дізнатись, що відбувається в центрі Києва. Але і тут соціальні медіа стали в нагоді: весь день у Твітері йшла активна трансляція протестів.

За підрахунком Яндекса, за останню добу було залишено від 4 до 5 тисяч твітів з хештегом #kat_ua, який є офіційним тегом акцій протесту. Звісно, ця цифра неточна, оскільки в пікові години (на обід) стрічка з #kat_ua поповнювалася кожним твітом щосекунди. Українські онлайн-ЗМІ час від часу використовували повідомлення з Твітера та фотографії з Twitpic як єдині джерела інформації про мітинг.

Знаковим є те, що Твітер давно перестав бути лише “just another web 2.0 service”, і перетворився в потужний медіаресурс, який не є підконтрольним жодній владі. А тим більше українській, яка за визначенням є “аналоговою” і досі не вміє адекватно працювати з новими медіа.

Блоги, звісно, не були такими оперативними в цьому плані: з активних оновлень я побачив лише фоторепортажі від Олени Білозерської, яка практично весь день пропрацювала в центрі міста, фотографуючи події для свого ЖЖ та активно дописуючи в Твітер.

З самого ранку в соціальних медіа з”явилося чимало запитань про те, чому українські телеканали замовчують події навколо протестів підприємців. Зокрема, в Твітері публікувалося чимало звернень до екаунтів закордонних ЗМІ з проханням написати про те, що відбувається в Києві. Не знаю, чи мали ці звернення який-небудь ефект, але після обіду Forbes та Reuters опублікували розгорнуті статті про масові акції протестів в Україні. Матеріал з Reuters було виведено в топ новин на Digg.com (звісно, не без допомоги твітера).

Звісно, не обійшлося і без негативних моментів. Було багато інформаційного шуму, були і розчаровані. Але насправді цей приклад є дуже позитивним. Що б там не говорили про тиск на медіа та цензуру – в Україні ще не все втрачено, поки є соціальні медіа. Саме вони показують реальну картину подій, які відбуваються, зі швидкістю твітера та функціоналом інших соціальних мереж поширити інформацію стає набагато легше, ніж раніше. І українська влада, скільки б її не демонізували, все ще не навчилася, як їй використовувати новий вид комунікацій. Схоже, що коли вона зрозуміє всі переваги соціального інтернету, вже буде пізно.

Выгодные и дешевые Авиабилеты в Украине

1. Влада Фінляндії узаконила доступ в інтернет
2. Recc.info – пошук рекомендацій в українському твітері
3. Яндекс: свіжа статистика по українській блогосфері

Соціальні мережі стають все більшою частиною нашого життя. В них ми викладаємо світлини, думки, контакти знайомих людей, відмічаємо ті продукти, що збираємося купити і т.ін. Постає питання – а як це все зберегти на випадок форс-мажорної ситуації? Сьогоднішній наш запис – про інструменти бекапу нашого соціального життя.

1. Facebook

Декілька тижнів тому Марк Цукерберг анонсував нову функцію своєї соціальної мережі, яка допоможе зберегти усі персональні дані у зручному вигляді.

Наразі вона доступна в англомовній версії Facebook, тому вам потрібно натиснути у верхньому правому кутку “Аккаунт” (Account), і у меню обрати “Налаштування аккаунта” (Account Settings). Потім, якщо у вас не англійська версія, перейти на вкладку “Мова” (Language) і обрати English (US або UK). Далі поверніться на першу вкладку “Settings” і натисніть навпроти пункту “Download Your Information” посилання «learn more».

Після того з’явиться віконце із зеленою кнопкою Download. Як тільки ви натиснете її, сайт почне збиратися всю опубліковану вами інформацію і через пару годин повідомить вас через e-mail про закінчення операції. Після цього ви зможете забрати ZIP-архів за допомогою наведеного у листі посилання.

Єдиний недолік цього методу полягає в тому, що бекап доведеться робити власноруч. Для автоматизованої архівації (причому не тільки Facebook) можна використовувати сервіси на кшталт Backupify, де окрім платних сервісів є і безкоштовний (з лімітом на архівацію не більше 2 Гб).

2. Twitter.

Є один відомий факт: якщо ви написали більше 3 200 твітів, то ваші найперші твіти будуть недоступні навіть у результатах пошуку. Таке обмеження задокументовано у Twitter API. Тому для архівації твітів виникає все більше відповідних сервісів, хоча ходять чутки, що згодом цей ліміт може бути знято. Один з найкращих безкоштовних сервісів має назву BackUpMyTweets.

Заведіть там акаунт, і сервіс стане автоматично архівувати ваші твіти на постійній основі. Експортувати бекап можна буде у форматі HTML, XML або JSON. Ентузіасти також можуть спробувати TweetNest – це застосунок, який встановлюється на стороні веб-серверу (наприклад, там, де ви тримаєте ваш власний блог). Серед інших серверних рішень варто також згадати ThinkUp, який вміє архівувати не тільки твіти, але й записи до Facebook.

Ну і зрозуміло, що якщо ви вже твітнули більше 3 200 разів, то більш старі твіти жоден сервіс вам не відновить.

3. LinkedIn.

В LinkedIn немає інструменту експорту всієї інформації як в Facebook, але можна самостійно архівувати дві найважливіші частини вашого акаунту – ваші зв’язки (connections) та ваш профайл.

Для того, щоб забекапити контакти, натисність “My Connections”, а потім “Export Connections” (на клікабельному скріншоті справа зображено, де саме розташовані ці кнопки). LinkedIn пропонує архівувати їх або у форматі *.CSV, що розпізнається програмою Microsoft Outlook, або у *.VCF, що більш оптимальний для Mac-користувачів, оскільки сумісний з Address Book.

Для того, щоб зберегти дані профіля, натисніть “Edit Profile”, а потім на іконку PDF справа на панелі, щоб експортувати інформацію в PDF. Для автоматичної архівації також можна скористатися Backupify.

4. Flickr.

Тут також немає єдиного рішення, більше того, сам сервіс не дозволяє проглядати більше ніж 200 останніх завантажених фото, якщо у вас не акаунт “Flickr Pro”, тому в даному випадку доведеться звернутись до того ж сервісу Backupify або скористатись десктопним додатком FlickrBackup.

До речі, останній є платформонезалежним і тому працює в будь-якій операційній системі.

5. Веб-альбоми Picasa

І хоча цей зручний сервіс є менш популярним, аніж ті ж Facebook та Flickr, але в ньому є функція для зручного і простого бекапу ваших світлин. Для архівації потрібно лише встановити безкоштовний додаток Picasa, який не тільки вміє синхронізувати теки у комп’ютері та в інтернеті, але є ще й непоганим менеджером для роботи із фотографіями. В ньому виберіть, які саме альбоми мають бути синхронізовані, і тоді будь-які зміни офлайн будуть автоматично враховані і в веб-сховищі, і навпаки.

Насамкінець, якщо ви ще не вирішили, чи потрібно архівувати ваші записи, просто пам’ятайте: коли ви щось публікуєте онлайн, ви можете не знайти цей запис в тому ж самому місці через пару років.

Перед тем, как жениться, нужно обязательно купить кольцо. Не забудьте об этом.
Хотя в нашей стране оптимизация бизнес-процессов достаточно сложная задача, она вам под силу.

1. Nokia купила соціальну мережу Dopplr
2. Google запускає свою соціальну мережу – Google People
3. Beeline запустив власну соціальну мережу

В Уанеті Twitter став досить популярним лише в минулому році. Спочатку він здавався цікавим лише для інтернет-гіків та SMM-менеджерів, тепер же все більше пересічних людей знайомляться з новою соціальною мережею. Такий розвиток подій повторює аналогічний на Заході, де популяризація Твіттера відбувається вже четвертий рік велетенськими кроками. Виникає питання – чому можливість «писати публічні SMS-ки» стала такою популярною?

Звичайно, відповідь можна дати простим опитуванням твіплів. Ось основні причини:

1) Це весело.

2) Це дає можливість зустріти нових людей.

3) Це дозволяє залишатися в курсі подій друзів.

4) Це ще один канал маркетингу.

Начебто все очевидно, але чому саме Твіттер зібрав аудиторію аж у 190 мільйонів буквально за пару років? Хіба раніше в нас не було можливостей веселитися, зустрічати нових людей чи спілкуватися з друзями? Зрозуміло, що тут має бути й певне психологічне підґрунтя. Розберемо його до кісточок.

По-перше, це соціалізація. Цей пункт, напевно, стосується усіх нині популярних соціальних мереж. Споконвіків люди об’єднувалися в общини по 30-70 чоловік для виконання певних суспільних справ. З приходом промислової революції ручна праця стала замінюватися машинною. Люди стали відокремлюватися один від одного, виїжджати на заробітки, будувати власну кар’єру і так далі, втрачаючи таким чином зв’язок із родиною та друзями. Але необхідність в близькому колі спілкування залишилася й по сьогоднішній день, і саме тому ми створюємо невеличкі суспільства деінде – у церкві, на роботі, на заняттях з танців, а тепер і у Твіттері.

Це є першопричиною того, чому ми відправляємо твіти, висимо у фейсбуці та перевіряємо пошту – нам не вистачає спілкування з іншими. Але на відміну від інших соціальних мереж, Твіттер залишає відчуття слідкування за подіями в режимі реального часу, а ваші фолловери стають психологічно ближчими, аніж сусіди на поверсі. Це саме те, що притаманне безпосередньо спілкуванню в його первісному виді.

По-друге, всі ми хочемо займати якусь позицію в цьому світі, мати певне вагоме значення. Про це говорить й ієрархія потреб Маслоу. Нагадаю, вона має вигляд піраміди, що має в своїй основі найнижчі фізіологічні людські потреби (їжа, тепло і т.д.), а у верхівці  – потребу самоствердження, або самоактуалізації. В цій піраміді Твіттер розташований найвище, бо він задовольняє наші соціальні потреби у увазі, довірі, суспільному визнанні. Саме розуміння того, що ми є частиною певного суспільства дозволяє нам відчувати, що ми комусь небайдужі і навіть унікальні, а тому достойні такого ставлення.

По-третє, це страх самотності. Цікавий висновок щодо цього робить когнітивний нейрофізіолог Девід Льюїс із університету в Сассексі:

“Бажання твітити може говорити про певний рівень самотності, через яку здається, що якщо люди не помічають вас, то ви перестаєте існувати. Твіттер може попередити цю самотність, але не вилікувати її”. Тобто, перефразовуючи Декарта:

«Я твітю – отже, я існую».

Насправді, читаючи ці рядки, не дуже хочеться усвідомлювати, що якщо вам подобається писати твіти, то ви хоча б трохи самотні. Власне, в цьому немає нічого поганого, навіть данський філософ Сьорен К’єркегор свого часу сказав, що справжній героїзм – це бути відкритим і приносити себе в жертву заради загального.

Хоча звичайно, в деяких складних випадках твіттероманія стає вираженням нарцисизму і страху залишитися наодинці із самим собою. Тоді Твіттер стає таким собі цифровим наркотиком, причому якщо ви вже підвладні йому, то його ніколи не буває достатньо. Тут мене зрозуміють ті, хто хоч раз не міг заснути і від нічого робити читав Твіттер-стрічку чи блукав хештег-листами. Головне розуміти, що самотність – не головна причина власної відданості до Твіттеру, бо інакше варто бити на сполох, адже у вашому житті явно чогось не вистачає.

Повернемося до піраміди Маслоу і найвищої потреби людини у самоствердженні. Згідно з теорією екзистенціальної психології, головне прагнення особистості, що бажає самоствердитися, це знайти свою унікальну жилку, набути індивідуальності в своєму існуванні. Але хіба допомагає в цьому Твіттер, чи він лише другорядний фактор, що сприяє соціальний розвитку людини?

Останній варіант здається набагато логічнішим, адже за допомогою самовираження ми не шукаємо себе, а проявляємо. Таким чином, Твіттер можна сприймати просто як такий собі черговий соціальний витвір, інсталяцію концептуального мистецтва, що створена і продовжує створюватися людьми і для людей за допомогою 140-символьних хайку. А от який слід і чи взагалі його варто кожному залишати в цьому витворі – це вже індивідуальне питання.

1. Кількість записів Твіттера перевищила 5 мільярдів
2. Як використати Твіттер для розкрутки сайту
3. Як просунути свій Твіттер-аккаунт?

Однак тривалий час за лаштунками могли залишатися люди, без яких цих подій не було б ніколи – це організатори Lvivtwevent, Тарас Амброз (@Taras) та Петро Нек (@Mrpetruccio). Саме з ними і буде сьогоднішня розмова.

- Яка ваша історія знайомства з Твітером?

- Тарас: Оскільки я завжди цікавився всіма новинками в інтернеті, що залітали в наші краї, то як тільки появились перші юзери в українській блогосфері, що почали писати про твіттер, я відразу і зареєструвався (перевірив дату і це сталося 19 квітня 2007 року). Спочатку всі фукали і писали, що за фігня і убожество. Кому воно потрібно. Але відраза поступово переросла в захоплення. Ось тепер і маємо модну фішку.

- Петро: Як я дізнався про твітер вже не пам’ятаю, але певно з якогось сайту/блогу, проте свій перший твіт написав аж за півроку після реєстрації http://twitter.com/mrpetruccio/statuses/793452947 що не є чимось дивним, адже спочатку сама суть сервісу була мені мало зрозумілою, адже всі звикли писати довгі пости, а тут тобі маєш 140 символів та й все. Та й користувачів в твітері тоді було мало, не було з ким спілкуватися. Потім був період, коли користувався подібним сервісом – плюрком, але з часом він набрид і я вернувся назад на твітер.

- Чому ви вирішили започаткувати зустрічі Lvivtwevent?

- Тарас: В Києві на той час вже відбувалися зустрічі, у Львові ще не було. Я щось написав в твіттер, а чому б і нам не зустрітись. А Петро взяв зареєстрував твіттер (@lvivtwevent i @tweventua) та домен http://twevent.org.ua в якому ми відкрили ряд піддомменів серед яких є і http://lviv.twevent.org.ua/. Народу вже було достатньо для зустрічі і якось все спонтанно зорганізувалось. Зібрались ми вперше 29 серпня 2009 року, і ця зустріч була простенькою, без орендованих залів і особливої програми, зустрілись, поспілкувались, зробили турне Львовом і розбіглись, а враження залишились, котрі потім переросли в інші зустрічі, що набирали обертів щоразу.

- Як ви почали співпрацювати в цьому плані?

- Петро: Львівські твітер зустрічі та моє знайомство з Тарасом сталося доволі випадково. На той час в Києві вже відбулися дві подібні зустрічі, де багато твітерян збиралися, спілкувалися, пили пиво і викладали фото зі зустрічей. Хтось з львівян був там і написав що там так класно, у Львові б таке організувати, Тарас відповів що не проти. Я то все зранку прочитав, швиденько створив акаунт, намалював простеньке лого і скинув приватним повідомленням Тарасові доступ, мовляв тримай, давай робити #lvivtwevent. Ну і пішло-поїхало

- Наскільки складно організувати такий захід? З якими проблемами стикаєтеся найчастіше?

- Тарас: Складність в тому, що ми це робимо некомерційно, без жодної вигоди і заробітків. А витрати на наші зустрічі тепер є суттєві, оренда залу, апаратури (тут навіть декілька позицій маємо), поліграфія, інтернет, вирішення цілої купи технічних питань. Маючи ідею зустрічі, складається її програма, концепція, котру потім ми подаємо спонсорам. В теперішній час досить важко зацікавити потенційного спонсора підтримати такий захід, слава Богу, що не все так погано і маємо вже навіть постійних спонсорів, котрі завжди нас підтримують. Але кожна зустріч, це збільшеня бюджету на порядок. Ось і доводиться крутитись. Враховуючи те, що все робиться приватно у вільний час, ми ж маємо ще і основні роботи, то деколи стає дуже гаряче.

В питаннях розмови з власниками приміщень чи спонсорами найбільша проблема пояснити, що таке твіттер і яка з нього може бути користь. Інша проблема, це те, що ми не можемо ніколи мати точну кількість відвідувачів події, завжди є страх, що зареєструється 100 людей, а прийде 20, недобре також і тоді, коли прийде 200 %). Завжди сподіваємось на розуміння твіттерян і на їхню підтримку, стараємось же не для себе. Єдина нагорода для нас – гарні відгуки стосовно зустрічі. Не завжди все йде гладко, але ж ми вчимось і стараємось помилок у майбутньому не повторювати.

- Петро: Ну взагалі просту зустріч організувати не складно, оголошується час і місце, люди зголошуються, приходять, розважаються. Приблизно щось таке було в нас на першій зустрічі, та з кожною новою додається щось нове і зустріч перетворюється на дійство з призами та розвагами. Щодо проблем,  то завжди є якісь поточні питання, які ми намагаємося успішно вирішувати.

- Чи потребує організація, окрім часу, інвестування якихось інших ресурсів?

- Тарас: Крім часу, ми ще інвестуємо і свої кошти )) А стосовно обов’язків, в нас тепер  є ціла команда, на сайті є кнопочка з такою назвою (http://lviv.twevent.org.ua/team/). Всі мають певні напрямки, хоча кожен може давати поради і підказки.  Можливо ще варто і в них запитатись їхні думки стосовно зустрічі вони також стараються і вкладають свої сили. Нас вже не двоє.

- Як ви розподіляєте між собою обов”язки?

- Петро: Над організацією останньої зустрічі  працює команда людей, в котрій кожен відповідає за свою частину підготовки до зустрічі. Інформування про зустріч та робота з інфопартнерами, пошук партнерів та спонсорів зустрічі, складання та опрацювання концепції зустрічі, технічні деталі, робота сайту. Адже щоб створити щось дійсно гарне, потрібно багато праці . Моя сфера відповідальності – то робота сайту та технічне забезпечення зустрічі.

- Чи задоволені ви тим, що стали організаторами такого масштабного івенту на західній Україні?

- Тарас: Філософське питання. Все відносне, особисто ще не вважаю наші зустрічі масштабними. Та й формат подано так, що оргів мало хто знає і не звертає на них увагу . Великі обсяги в нас ще попереду. Але це вже інша історія…

- Петро: Я задоволений тим, що такі зустрічі почали відбуватися не лише у Львові, і що на наші зустрічі приходить чим раз більше цікавих людей з котрими можна весело провести час. І користуючись моментом, хочу запросити всіх, хто ще не був в нас на зустрічах, прийти/приїхати на 29 серпня на Twi-окупацію!

- Дякую за відповіді!

p.s. Звіт з минулої зустрічі читайте тут.

Постові: Тут столярные мастерские по отличным ценам,
купить электронную книгу в Украине,
лучшая мебель на заказ в нашей стране

1. Lvivtwevent #4: підсумки
2. Lvivtwevent #4: зворотній відлік
3. Lviv Twevent #4

Сьогодні я хочу розповісти про один український стартап, який одразу дуже сподобався мені. Recc.info агрегує з твітера рекомендації живих людей щодо різних закладів, товарів або послуг  – і зручно показує це все по категоріям.

На жаль, поки що ці всі зручності можуть оцінити лише жителі Києва – бо рекомендації людей збираються для київських закладів. що важливо, сервіс може шукати не лише серед усіх користувачів Твітера, а лише по соціальному графу – тобто по близьким вам людям, яких ви фоловите, або яких фоловлять ваші друзі. Таким чином підтримується довірча система цих рекомендацій.

Кожен бажаючий може додати власний відгук-рекомендацію на послуги, товари, кафе чи ресторани – для цього треба затвітити повідомлення з хештегом #recc. Ось як, наприклад, виглядає потік рекомендацій у категорії хостинг:

Автор проекту, окрім цього, вирішив зібрати невелику статистику твітера в Україні, порахувавши за один останній тиждень січня 2010 року кількість людей, що твітила з різних міст. З більш ніж 5000 людей, які вказали у своєму профілі місто проживання, близько 3,5 тисяч – з Києва. Решта – в основному міста-мільйонери.

Поки найбільша кількість відгуків людей зібрана у категорії Кафе та ресторани. Цікаво, як сервіс буде розвиватися далі, і чи є в нього якісь плани щодо монетизації.

1. Imhonet – сервіс персональних рекомендацій
2. Як заробити Українському Блогеру на своєму Блозі
3. Mapia – український картографічний стартап