Аналітична група з дослідження поведінки користувачів Customer Insight Group від New York Times нещодавно провела трьохфазне дослідження, назване «Психологія шерінгу», метою якого стало визначення мотивації людей, яка керує їх рішенням поділитися чимось з іншими людьми on-line. Розуміння факторів, які стимулюють людей ділитися контентом у вебі, є вкрай цінним для інтернет-маркетологів, експертів з соціальних медіа та бізнесменів загалом.

Перша фаза дослідження включала особисті інтерв’ю користувачів з Нью-Йорка, Чикаго та Сан-Франциско. Друга фаза була представлена ​​веб-панеллю з шерінгом протягом одного тижня. Заключна фаза дослідження включала інтерв’ю з 2500 користувачами, які ділилися коли-небудь контентом в онлайні.

Шерінг – не новинка

Один з учасників дослідження відзначив, що шерінг – не нове поняття, люди завжди ділилися інформацією, думками та ідеями. Як інакше могла передаватися культура? Уявіть старійшин сімейного клану, які розповідають і переповідають інформацію більш молодим поколінням. Сьогодні ми не пов’язані умовностями фізичної реальності (олівцем і папером), інформаційна епоха дозволяє нам ділитися:

• великою кількістю контенту
• частіше
• з великою кількістю людей
• швидше

Масштаб змін, які приніс інтернет у цей світ, досі неоціненний. Уявіть, що ті події, які раніше записувалися на папір журналістами і могли передаватися людям за допомогою новин, радіо чи телебачення, зараз можуть бути показані і завантажені в мережу або навіть передаватися «живим» відеопотоком по всьому світу протягом кількох секунд. Інформація надходить у більш чистому вигляді, що дозволяє людям самостійно її обдумовувати.

Причини, через які люди діляться онлайн

У ході дослідження було виявлено декілька основних причин, через які люди ділилися інформацією онлайн. В цілому, ми ділимося, щоб:

• дати іншим цінний і розважальний контент
• виділитися з натовпу
• побудувати і підтримати відносини
• самореалізуватися
• просувати на ринку бізнес або бренди

Типи людей, які діляться контентом

Дослідження виявило шість типів користувачів, які діляться контентом в онлайні:

«Альтруїсти» – готові допомогти, надійні та турботливі. Багато альтруїстів діляться матеріалами за допомогою e-mail і передають інформацію з посиланнями через різноманітні сервіси. В якості типового альтруїста може виступити хтось, хто надсилає оголошення про роботу своєму безробітному другу чи медичну статтю хворому родичу.

«Кар’єристи» – розумні веб-користувачі, які швидко зрозуміли цінність соціальних мереж. Кар’єристи використовують сайти типу LinkedIn і FaceBook для розвитку професійного профілю і ділових відносин. Деякі з них знаходять роботу через онлайн (контрактні проекти, наприклад) і можуть забути про роботу за графіком, працюючи незалежно.

«Стиляги» – молоді, популярні, креативні і вважають за краще бути на піку технологій. Вони рідше пишуть e-mail листи, надаючи перевагу більш новим і швидким способам спілкування, таким як sms, Twitter чи Skype.

«Бумеранги» - діляться контентом для підняття своєї самооцінки і реакції інших. Озброєні інформацією, «бумеранги» використовують соціальні мережі Twitter і Facebook для публікації філософських питань та коментарів, залучаючи інших користувачів в дискусію.

«Зв’язківці» – творчі, думаючі і розслаблені. Для них характерно планувати за допомогою e-mail і Facebook, збирати знижки в інтернеті і отримувати всі переваги розпродажів та акцій. Подумайте про гроші, які економлять «зв’язківці»! (Але не пишіть смс за кермом, поки шукаєте адресу манікюру за півціни).

«Розбірливі» – думаючі та сповнені знань, вони дуже вибірково використовують ту інформацію, якою діляться. Користувачі, що належать до цього типу, швидше напишуть e-mail або приватне повідомлення, ніж оновлять статус або опублікують пост в соціальних мережах. Ці далекоглядні користувачі розуміють вічність всього, що публікується у вебі і пам’ятають, що кожне повідомлення індексується, навіть якщо ви його видаляєте.

Як заохочувати користувачів ділитися

Якщо ви мотивуєте звертатися один до одного – а не лише до вашого бренду – ви стимулюєте шерінг. Ось кілька порад, які варто пам’ятати, мотивуючи шерінг відповідей, постів та іншого онлайн контенту.

• не ускладнюйте
• зберігайте почуття гумору
• створіть видимість ажіотажу
• пам’ятайте, що ви намагаєтеся зробити так, щоб контентом поділилися не один раз. Вам потрібно, щоб ним ділилися знову і знову.

А до якого типу ви б віднесли себе або своїх друзів?

1. Витрати на рекламу в соціальних мережах виросли на 119%
2. Перспективи і тенденції соціальних мереж
3. Чому Facebook, а не Вконтакте

У вівторок компанія Google запустила власну соціальну мережу Google+ (Google Plus), розв’язавши таким чином нову битву соціалок за користувачів. Цей крок був довгоочікуваним – після провалу Buzz та закриття Wave усі подумали, що Google не здатна зробити щось вартісне у соціальній сфері. Але, на щастя для себе самої, компанія змогла віднайти сили, щоб визнати помилки, проаналізувати їх, та зробити новий сервіс.

Головне питання, яке почали задавати один одному усі – як користувачі, так і журналісти – а що Google+ дасть нового? Чим він кращий від інших проектів, і чому 750 мільйонів людей на Facebook повинні ним зацікавитись?

Ключова особливість Google Plus – це Circles, кола друзів. Усіх ваших друзів тепер можна розподілити по так званим колам – відповідно до того, як ви спілкуєтесь у реальному житті. Якщо порівнювати спілкування в “колах” та спілкування у Facebook або інших соціалках – то останні два нагадують базар. Все, що ви кажете, миттєво стає доступним для решти. Кожне фото, яке ви завантажили, можуть переглянути усі кілька сотень друзів. Звісно, Facebook i Вконтакте дозволяють детально налаштувати ці можливості, все ж це не те, що нам хотілося б.

Тепер все стало набагато простіше: я (або ви) можу створити коло найближчих друзів, коло друзів-блогерів, коло друзів з університету, і спілкуватися в рамках цих circles так, як мені забажається. Зникне дискомфорт щодо того, що хтось побачить конфіденційне фото з вечірки, або комусь буде нецікаве розшарене мною посилання на сайт з новинами мого міста.

Circles вдало доповнюються сервісом Hangouts – відеоконференціями. Це, так би мовити, просунута версія Skype – відеочати можна влаштовувати одразу з кількома колами друзів, а в них може бути не один і не два контакти. Захотіли посміятись разом з родиною – запускаєте новий Hangout, додаєте відео з Youtube і посміхаєтесь

Ну а для тих, хто не може без традиційних елементів соціальних мереж – посилань на статті, лайкання та коментування – є розділ Sparks, в якому відображатимуться стрічки з посиланнями від друзів. Тобто вся інформація, яка там є – внесена виключно користувачами, а не машинами чи RSS-агрегаторами. Досить органічно в це середовище вплітається кнопка Google +1, призначення якої кілька тижнів тому було не до кінця зрозумілим. Думаю, її функція впливу на пошукові результати буде інтегрована з соціальною мережею Google+.

Google Plus зробив все, щоб легко і просто перенести ваше реальне спілкування з друзями в онлайн-спілкування, при чому воно позбавлене таких крайнощів, як кількадесят пунктів налаштувань приватності або щось подібне. Ви самі вирішуєте, з ким спілкуватися та обмінюватися інформацією – так, як це відбувається у реальному житті.

П.С. Тестовий огляд Google Plus було забезпечено завдяки @zhacka

П.С.-2 Текст написано вчора ввечері, а вже сьогодні зранку я отримав інвайт:

1. Перспективи і тенденції соціальних мереж
2. Google презентує Google Wave
3. Соціальна мережа від Google уже нікому не потрібна? [Опитування]

Автор – Отар Довженко

Першою соціальною мережею (якщо не рахувати Livejournal, який на пострадянському просторі фактично виконує функції соцмережі), в якій я зареєструвався свідомо, була «Вконтакте». Мотиви, – на щастя, нашим ліберально налаштованим щодо авторських прав читачам у цьому не страшно зізнаватись, – я мав цілком піратські: найпопулярніша соцмережа постсовка дозволяє закачувати музичні файли. А мені якраз кортіло створити добірку улюблених пісень, яка була б завжди доступною, незалежно від місця мого перебування.

Я заповнив профайл, закачав сотню-другу композицій і додав сотню-другу знайомих у френди. Після кількох днів активного користування я почав утрачати інтерес до «ВКонтакте». Ця мережа так і не стала для мене майданчиком для спілкування з друзями: вистачало інших платформ. Я не став нищити обліковий запис – часом туди приходять важливі повідомлення, до того ж у мережі, якою щодня користуються кілька мільйонів українців, деколи знаходяться потрібні люди.

Історія з фейсбуком інша: я навіть не уявляв, що таке соціальні мережі, коли у відповідь на черговий електронний лист із запрошенням клікнув на sign up. Заходити на сайт і читати стрічку новин я боявся: якщо «Вконтакте» скидалась на центральну площу невеликого містечка у вихідний, то фейсбук – на велелюдний міжнародний аеропорт. Я вирішив, що соцмережа – просто не мій формат спілкування.

Уже не пригадаю, що змусило мене переступити через упередження й почати будувати систему зв’язків (network) у фейсбуку. Це сталось уже після невдалої спроби інтегруватися у «Вконтакте». Старих і нових друзів тут знайшлося на порядок більше, – вже понад тисячу; тепер я з задоволенням присвячую частину свого часу читанню, писанню, «лайканню» та іншим звичним для мешканців соцмережі справам. Музику закачувати у фейсбук не можна, але не скажу, що це мене надто гнітить.

Окрім уже зазначеного, досить-таки вагомого аргументу на користь «ВКонтакте» – доступу до тонн піратського контенту, від музики та ігор до порнографії, – є низка очевидних причин, із яких молоді українці обирають саме російську мережу. Нею користуються друзі і знайомі – загальна кількість українських користувачів фейсбука, хоч і росте як на дріжджах, усе ж менша в кілька разів. Там усе по-понятному написано (для особливих гурманів є майже правильно перекладена українська локалізація), і взагалі – всі свої. Українці становлятьсолідні 20% населення «Вконтакте» – і мізерні 0,17% 600-мільйонної армії Facebook.

Одним словом, діє той самий психологічний механізм, який утримує українську націю в рамках постколоніального «русского мира», де ми – найчисленніша меншина, і не пускає у великий світ, де ми вмить змаліємо поруч із державами-лідерами. Думка про велич і потугу фейсбука, про те, що над його вдосконаленням і розвитком працюють провідні уми Кремнієвої долини (за всієї поваги, це не Павло Дуров), викликає захват у технократів, але будить печерне неприйняття, замішане на заздрощах, у душах хуторян. До того ж, мешканці пострадянських країн переважно чи не знають іноземних, – окрім російської, – мов, чи лінуються знати їх. Це не просто заважає їм інтегруватись у світовий, переважно англомовний, інтернет-контекст, а відбиває саму потребу в ньому. Користувачів «ВКонтакте» ніхто не дратує посиланням на «нерусское» у френдстрічці. А все, що потрібно знати з-поза бугра, перекладе понятною мовою «Иносми» й «Лента.ру».

Є приклади регіональних соцмереж, – Hyves у Нідерландах, ґуґлівський Orkut у Бразилії та Індії тощо, – засновані на культурній окремішності й самобутності. «Вконтакте», так само як «Одноклассники» (клон classmates.com), «Мой мир» та інші панпостсовкові соціальні медіа, засновані на ізоляціонізмі, дистанційованості від глобальних тенденцій і антипатії до них, загалом типової для путінської Росії. «Вконтакте» – соціальний концтабір, який відрізняється від китайського закритого інтернету лише тим, що членство в ньому добровільне, а віднедавна ще й виключно за рекомендаціями.

Я поважаю право російського народу, обстоюючи свій національний характер і політичну доктрину законно обраних лідерів, протиставляти себе Заходу в усьому, зокрема і в сфері, яка за визначенням не має кордонів – інтернеті, а надто інтернеті соціальному. Але не бачу причин, із яких український народ повинен розділити з братами-росіянами їхній концтабір.

У Livejournal українці прийшли свого часу вслід за росіянами; згодом, коли цей колись новаторський сервіс маргіналізувався, серед його активних користувачів стали переважати постсовки. Схожа історія відбулась і з ICQ. Російські медіаінвестори намагаються штучно стримувати природну міграцію аудиторії на більш досконалі та глобальні платформи, купуючи ті, що вже застарівають, або клонуючи популярні й намагаючись побудувати з них онлайн-аналог «русского мира».

Для людини, яка не почувається частиною зазначеного «мира», натомість бачить себе і свою країну повноцінною у великому світі, фейсбук має очевидні переваги в порівнянні з «Вконтакте».

- він невпинно і бурхливо розвивається. Аж так бурхливо, що дехто побоюється перетворення соцмережі на замінник інтернету. У розвиток можливостей фейсбука вкладаються гроші, яких немає й ніколи не буде в росіян. Зусилля і гроші «Вконтакте», з огляду на останні події, радше йтимуть на вигрібання авгієвих стаєнь.

- він досконаліший. Із 2006 року, коли «Вконтакте» відтворила тогочасний фейсбук, оригінал розвивався набагато швидше й динамічніше за клон. Сьогодні фейсбук має масу технологічних нюансів, які й не снилися «Вконтакте», і щодня в нього з’являються нові корисні додатки. Особливо разючою є різниця потенціалів цих мереж, коли йдеться про можливості для бізнесу.

- він усесвітній. В різних країнах покриття різне, одначе ймовірність, що ви знайдете потрібну вам людину з-поза пострадянського простору, тут досить велика. У «Вконтакте» вона дорівнює нулю. Для тих, у кого є або можуть з’явитися міжнародні ділові, освітні, дружні чи романтичні зв’язки, це важить.

- він адаптується. Коли почнеться наступний етап у невпинній еволюції технологій спілкування в інтернеті (BBS → IRC → Instant Messenger → чат →форум →блог →соцмережа →мікроблог → …?), фейсбук зможе пристосуватись до нових форматів і очолити цей рух. «Вконтакте» разом із Livejournal, ICQ і їм подібними плентатиметься у хвості.

- його мета зрозуміла. Коли ви заходите на фейсбук, ви бачите рекламу, платні додатки та інші речі, за допомогою яких мережа заробляє гроші. За рахунок чого існує «Вконтакте», оцінена нещодавно в півтора мільярди доларів? Нібито джерела доходу ті самі, але де вони? Виникає стійке відчуття, що мережа, яка об’єднує кількадесят мільйонів мешканців пострадянських країн, створена не з комерційною метою. І водночас в альтруїстичні мотиви не віриться.

- він стабільний. Навряд чи якісь зовнішні чинники можуть похитнути потужний бізнес мультимільярдерів із Пало Альто, принаймні, в найближчі роки. В Росії сил, які можуть перетворити бізнес Павла Дурова на купу металобрухту, вистачає. Політична доцільність, мінливість нафтогрошових потоків, розбірки між інвесторами, намагання догодити Заходу, який небезпідставно зве «ВКонтакте» одним із головних розплідників піратства…

- до нього зась гебістам. Якщо вірити професору Почепцову, фейсбук є вотчиною ЦРУ, «ВКонтакте» – ФСБ. Враховуючи те, що за нинішньої влади межі між російськими та українськими спецслужбами майже стерті, це може стосуватись кожного з нас. За бажання, звісно, гебісти й у фейсбук залізуть, але нехай, принаймні, спершу помучаться.

- він більш зрілий. Фейсбук дозволяє реєструватись із 13 років, середній вік користувача – понад 35 років. У «Вконтакте» вистачає десятирічних і навіть менших дітей, середній вік користувача – 22-24; старші пострадянські інтернет-користувачі використовують «Одноклассники». Я не пригадую, щоб мені доводилось бачити неповнолітнього українського користувача фейсбука, натомість у «Вконтакте» їх море, й саме вони творять мікроклімат мережі.

- він дозволяє отримувати інформацію з перших рук. Серед ваших френдів і лайків на фейсбуку можуть бути зірки, яких ви любите, політики, за яких ви голосуєте, організації, до яких ви належите, і компанії, послугами яких користуєтесь. Ви можете комунікувати з ними, отримувати достовірні та оперативні новини, висловлювати свої враження. Навіщо мені спільнота «фан-клуб Сашка Положинського» у «Вконтакте», якщо у фейсбуку можна зафрендити самого Положинського? Навіть пострадянські знаменитості радше з’являтимуться особисто в фейсбуку, ніж у його російському клоні – причину дивіться в попередньому пункті.

- він не анонімний. Багато хто з нас досі повністю чи частково поділяє етичні настанови старого інтернету, де анонімність була цінністю. Та будьмо щирими: це – минуле. Сучасні соцмережі наближують віртуальне життя до реального, де ходити весь час у масці або представлятись своїм друзям Супер-Меґа-Боєм або Лавлі-Спейс-Ґьорл навряд чи етично. В цьому сенсі «Вконтакте» продовжує життя традиції, яка відмирає у світі.

Узагальнюючи, можна сказати: якщо ми обираємо фейсбук, ми долучаємось до найбільшої у світі спільноти людей, об’єднаних на одному ресурсі. В цій передовій, найактивнішій частині людства кожен із кількох сотень мільйонів користувачів перебуває від нас на відстані одного кліка. Спілкуючись і переглядаючи рекламу, ми приносимо корпорації Facebook прибуток і отримуємо задоволення.

Якщо ми обираємо «Вконтакте», разом із кількома десятками мільйонів мешканців колишніх республік СРСР ми опиняємося у шкаралупі, яку росіяни збудували для захисту від уявних ворогів. Усередині цього замкненого простору все пріє, перегниває й вариться у власному соку, дедалі більше відстаючи від часу. При цьому майбутнє мережі разом з усіма нашими представництвами залежить лише від того, в який бік дме вітер у Кремлі.

Говорячи про вибір, я не маю на увазі тотальне закриття юзерами «Вконтакте» своїх сторінок і переселення на фейсбук. Ідеться про ширший світоглядний вибір, у якому користування «Вконтакте» є лише окремим випадком загальної тенденції.

Цілий глобалізований світ, у якому нації та їх групи сваряться, миряться, конкурують і співпрацюють, нам намагаються замінити якимось вужчим – слов’янським, східнослов’янським, «кириличним», православним, пострадянським, руським, російським. І якщо в культурі, мистецтві, духовності, політиці та інших сферах порада нового предстоятеля греко-католицької церкви «будувати український світ» є цілком доречною, то щодо інтернету цю пораду слід трохи скоригувати: робити українське частиною світу. І в жодному разі не дозволяти себе ізолювати.

Найелегантніші весільні сукні тільки в весільному салоні “Марібель”. Придбайте весільні сукні в тернополі від найвишуканіших марок. Будуєте власне житло? Вам точно знадобиться покриття даху Львів, покрівельні матеріали входять у вартість робіт.

1. Чому не варто дружити з шефом на Facebook
2. Сайти, що змінили світ. Facebook
3. Facebook купив FriendFeed

Слово “нова валюта інтернету” у відношенні до Facebook та Twitter вперше вжив, здається, Ярослав Ажнюк у одній із своїх презентацій. Сьогодні я б хотів детальніше розповісти про це поняття – чому воно стало важливим, та як його використовують на практиці в Україні та світі.

Як я вже багато разів казав, соціальні медіа дали нам чудову можливість – виміряти реальну популярність контенту, який публікується в інтернеті. Не зважаючи на те, що ця монета має й зворотній бік – цей бік також корисний. В першу чергу для авторів – адже якщо вони дійсно хочуть писати цікаво та якісно, соціальні медіа дають можливість наочно побачити, що користується попитом в читачів, а що ні.

Лічильники з кількістю ретвітів та лайків де-факто стали лічильниками популярності. Кожен з них – це не просто констатація факту, що десь на якомусь сайті є стаття. Це конкретна рекомендація людини, яка ніби каже своїм друзям та фоловерам: “Зайдіть, подивіться, я раджу вам цей контент”. І чим більшою буде кількість лайків, тим більша аудиторія інтернету побачить цю рекомендацію. Висновок – не приховуйте від людей цих інструментів, дайте їм можливість одразу поділитися матеріалом, яким вони зацікавились.

Варто додати, що нещодавно Facebook змінив свою політику щодо кнопки Like. Якщо раніше при її натисканні на сайтах в інтернеті у профіль користувача виводилось лише одне малопомітне речення, то зараз кожен лайк показується більш повноцінно. На сторінці користувача у Facebook буде вказано і заголовок статті, її короткий опис, та зображення за наявності. Таким чином кнопка Like повністю перейняла функціонал, який колись був у кнопки Share, яку адміністрація Facebook вирішила закрити.

Тепер хочу згадати і про іншу особливість лайків і ретвітів, яку я запримітив нещодавно. У зв’язку з трагічними подіями в Японії, в інтернеті розгорнулася ціла кампанія по допомозі постраждалим районам та розпочався збір пожертвувань для різноманітних організацій. Чи не вперше за всю історію соціальних мереж лайки і ретвіти вирішили використати як основний інструмент для збору коштів.

Перша кампанія – це збір коштів від громадської організації Explore.org, яка створила сторінку Dog Bless You і пообіцяла переказати по $1 за кожен лайк цієї сторінки на додачу до початкових $100 тисяч. На даний момент шанувальниками сторінки стали понад 160 тисяч користувачів Facebook, і це означає, що як мінімум $260 тисяч буде переказано на користь організації, що проводить рятувально-пошукові роботи в завалах з використанням спеціальних собак. Віртуальний механізм отримав цілком матеріальні результати.

Компанія Microsoft також зробила спробу використати силу соціальних медіа для допомоги жертвам цунамі в Японії. В твітер-екаунт пошуковика Bing компанія оголосила, що передасть по $1 за кожен ретвіт цього повідомлення у відповідні фонди пожертв. Реакція твітер-спільноти була дещо іншою – хоч ретвітів дійсно було зібрано багато, користувачам не сподобалась ця ідея. Відомий американський комік Майкл Лан Блек звинуватив корпорацію в піарі на трагедії, повідомивши про це 1,6 млн фоловерам.

Ці два приклади яскраво ілюструють, що ретвіти і лайки можна використати не лише в якості довгострокових інструментів для онлайн-ЗМІ та блогів, а і для короткочасних потреб.

Таких проектів довго шукати і не треба: буквально нещодавно в українському інтернеті почалася акція від компанії McDonald’s: будь-який користувач Twitter або Facebook може отримати безкоштовний сніданок в мережі ресторанів, який складе собі сам. Оплатити його можна власними повідомленнями, якщо вони наберуть хоча б 3 ретвіти або 10 лайків. Результати кажуть самі за себе – за перші дві доби сертифікати на безкоштовні сніданки в McDonald’s вибороли понад 1100 осіб.

За підтримки: Професійні послуги юриста. Публічне судове засідання проходить відповідно до чинного законодавства. Реєстрація права власності не завжди простий процес.

1. Перспективи україномовного інтернету
2. Вирішуємо проблеми регіонального інтернету
3. Соціальна мережа від Google уже нікому не потрібна? [Опитування]

Влітку 2010 року весь інтернет був переполоханий звісткою про те, що Google працює над запуском власної соціальної мережі Google Me, яка має стати гідним конкурентом Facebook. Про це у своєму твітері написав засновник та керівник сайту Digg, Кевін Роуз.

На перший погляд, новина могла бути черговим фейком, яких в інтернеті є вдосталь. Однак вже через місяць після цього чутки підтвердилися: спочатку Google “спіймали” на переговорах з ігровими стартапами, а ще через деякий час компанія почала активно скуповувати ігрові сервіси. Для прикладу, за компанію-розробника соціальних ігор Slide, Google виклав $182 млн. Засновник Slide, до речі, уродженець Києва Макс Левчин, здобув посаду віце-президента Google з соціальних сервісів. Цілком ймовірно, що саме йому було віддано під керівництво створення тієї самої “соцмережі від Google”.

Згодом навіть колишній CEO Google, Ерік Шмідт, натякнув про можливий запуск нового продукту: “Ми візьмемо ключові продукти Google і додамо до них соціальний компонент”, – сказав він під час виступу на конференції Zeitgeist. Восени 2010 року інтернет завмер в очікуванні “вбивці Facebook”, і раз-у-раз з’являлися нові повідомлення в ЗМІ про дату запуску цього сервісу.

Але, як бачимо, цього так і не відбулось. Мало того, новинарний потік на цю тему практично припинився ще на початку грудня 2010 року. Історія про Google Me не лише була затьмарена новинами про Android, Chrome OS, Chrome Web Store, Google eBookstore, Google Nexus S, а й просто не мала ніяких підстав для обговорення.

Ми можемо розглядати два варіанти: або це так зване “затишшя перед бурею”, і в цьому році Google здивує всіх, відкривши свою соціалку, або ж це все було маячнею, зітканою з чуток та новин. Єдиний факт, який залишається достовірним – це те, що Google придбала кілька соціально-ігрових компаній, отримавши їхні здобутки та спеціалістів. Поки що ми так і не помітили, щоб їхня робота зіграла важливу роль при запуску будь-якого з проектів компанії за останні півроку. Тому або це була робота на перспективу, або ніякої соціальної мережі від Google не існує.

Найбільша соціальна мережа у світі, Facebook, налічує близько 600 млн користувачів на даний момент. Залучити таку кількість людей до нового сервісу за короткий час – задача вкрай нелегка. Але й не можна стверджувати, що неможлива – колись і MySpace, здавалось, ніхто не переможе, а насправді все  обернулося інакше. Тому нас має цікавити скоріше не кількість користувачів, які може здобути ефемерна соціальна мережа від Google, а її характер.

Зважаючи на численну кількість сервісів Google, справа за меншим – створити  цікаву платформу, де переваги цих сервісів можна було б об’єднати в одне ціле та використати для соціальної мережі. Єдина важлива складова – ігри – до осені 2010 року в Google була досить слабо розвинута, але з покупкою таких компаній, як Slide, проблема зникла. Якщо ідеологам “Google Me” вдасться створити продукт, який враховуватиме інтереси сучасної аудиторії, то його успіх цілком можливий.

А що думаєте ви з цього приводу (якщо вашого варіанту немає – буду радий прочитати його в коментарях)?

1. Politiko.com.ua – політична соціальна мережа
2. Пошта від Facebook зможе потіснити Gmail? [Опитування]
3. Google запускає свою соціальну мережу – Google People

Кожен блогер полюбляє перевіряти статистику відвідувань на своєму сайті, і навіть більше – інколи зловживає цим, впродовж дня магічно приковуючи свій погляд до чисел на лічильнику. Але насправді перевірка статистики може виявитися цікавим заняттям, якщо ви вирішили дізнатися, який з видів трафіку на блозі проявляє себе найбільш ефективно.

Що я маю на увазі під поняттям “ефективний” – це такий вид трафіку, відвідувачі з якого не просто проходять повз ваш сайт, наче швидкий потяг пролітає повз невелике село. Такі відвідувачі приходять на ваш сайт, знаходять те що потрібно, і повертаються до вас ще не один раз після цього. Можливо, вам пощастить трохи більше, і новий читач перетвориться у постійного.

Узагальнюючи, ефективний трафік приносить користь вашому сайту, а не лише дає милі оку числа на лічильниках. До вас може завітати 1200 людей на день замість звичних 300, але чи якісним буде цей трафік, якщо з цієї тисячі людей 900 так ніколи і не повернуться до вас? Ефективний трафік на будь-якому сайті повинен давати певну конвертацію – у постійних читачів, у коментаторів, або хоча б у прихильників сайту в соціальних медіа.

Соціальні медіа

Саме соціальні медіа я вирішив поставити на перше місце в сьогоднішньому рейтингу найефективнішого трафіку. В своїй доповіді “Як створити успішний блог” я неодноразово наголошував на тому, що соціальні медіа досить швидко – всього за останні кілька років – стали універсальними інструментами для дослідження популярності статей. Автору не треба практично нічого робити – досить написати статтю, поставити соціальні кнопки, і спостерігати, якою буде реакція аудиторії.

Найкращі матеріали автоматично збирають велику кількість лайків та ретвітів, що, без сумніву, є однією з головних ознак успіху. Разом з цим соціальні медіа здатні приносити значну кількість трафіку на наші з вами затишні блоги. Читач, який вперше заходить на ваш сайт з посилання, яке він побачив у своєму Facebook або Twitter-профілі, уже має певний рівень очікування – так звану соціальну рекомендацію. Якщо хтось з друзів людини ретвітнув/лайкнув статтю – отже, її, напевно, варто переглянути. Чим більша кількість репостів – тим вищий рівень довіри до ваших матеріалів буде у нових відвідувачів. Таким чином, ви маєте більше шансів на те, що вони стануть вашою постійною аудиторією.

Реферальні посилання

В блогосфері найчастішим видом реферального трафіку є посилання з інших блогів, сайтів, або RSS-рідерів. Чим більше лінків будуть ставити на вас, тим більше трафіку ви можете отримати – це природній процес. Передача авторитету (в його традиційному, а не SEO-значенні) тут подібна до того, як це відбувається в соціальних мережах – блогери ставлять посилання на вас, і таким чином рекомендують ваш сайт своїм читачам. Ефект таких зворотніх посилань є більш довгостроковим, ніж у Твітері або Facebook, наприклад.

Не варто також забувати про такий вид реферального трафіку, як переходи з RSS-рідерів. Хоч ця аудиторія є не надто активною (особливо, якщо ви віддаєте повну, а не скорочену версію RSS), саме вона є однією з найвідданіших. Ваші постійні читачі можуть поширювати ваші матеріали далі, коментувати їх на сайті, таким чином даючи реальний зворотній зв’язок – не забувайте про них.

Прямий трафік

Тут все досить просто – прямим трафіком є або ті читачі, які знають вашу адресу напам’ять, або ви Прямий трафік варто віднести до так званого “ядра сайту” – така аудиторія також уважно слідкує за оновленнями вашого блогу. В деяких випадках люди не хочуть або не вміють користуватися RSS, тому відвідування улюблених сайтів (щодня або кілька разів на тиждень) є найкращим варіантом для них.

Пошуковий трафік

Тенденції показують, що пошуковий трафік не важко передбачити: на свята та вихідні його менше, а в будні дні – більше. Більшість людей, які прийшли до вас з пошуковиків навряд чи можуть стати вашими постійними читачами. Зазвичай така аудиторія знаходить те, що їй було потрібно, і йде геть, забуваючи про ваш сайт – частково або повністю.

Те, чи залишиться вона на блозі, залежить скоріше від змісту пошукового запиту і релевантності знайденої інформації на вашому сайті. У деяких блогів це вдається краще, у деяких – навпаки. Звісно, демонізувати пошуковий трафік також не варто – він і досі є чи не найголовнішим джерелом переходів для багатьох блогів і сайтів. Але розглядати його як ефективний я поки що не в змозі, принаймні, для себе.

Перелічені мною види трафіку можуть бути найефективнішими не лише на блогах, а й на звичайних сайтах. А які на вашу думку види переходів можуть бути найкращими для блогу?

1. Створення блогу – яку тему обрати?
2. 5 SEO порад для вашого блогу
3. Перенесення WordPress блогу на інший хостинг

Технологія RSS, яка дозволяє отримувати нам оновлення з будь-яких сайтів, a особливо тих, які мають новинарні стрічки, вже тривалий час допомагає користувачам інтернету слідкувати за подіями у світі. Читання RSS перетворилося у такий собі невимушений процес, подібний ранковому читанню газети.

Але останнім часом, особливо за 2010-й рік, стало помітно, що RSS-рідери вже не є такими популярними. Якщо раніше я вважав це винятково своєю суб’єктивною думкою, то вчора наткнувся на статистику відомого блогу TechCrunch, і знайшов підтвердження своїх припущень.

Один з авторів TechCruch опублікував дані з Google Analytics щодо топ-10 джерел трафіку на сайті, і порівняв їх з показниками 2009-го року. Так-от, виявилось, що реферальний трафік з google.com втратив за рік найбільше – він перемістився з 2-го на 6-те місце. Зазвичай такий трафік є нічим іншим, як переходами з сервісу Google Reader. Варто додати, що TechCrunch через RSS читають понад 2,1 млн людей.

Деякі інші джерела трафіку, такі як Twitter та Facebook, навпаки, вийшли в лідери і зайняли, відповідно, перше та друге місце за підсумками останнього року. І хоча в коментарях до запису редактору TechCrunch справедливо зауважили, що блог віддає повний RSS, і, на відміну від соціальних мереж, люди не повинні клікати, щоб прочитати статтю, все-таки в цьому є сенс.

Я вирішив порівняти аналогічним чином статистику blogoreader.org.ua, і також побачив схожі тенденції: реферальний трафік з Google Reader, який був на першому місці в 2009 році, тепер опинився на четвертому, а Twitter вийшов на перше місце. Показовим у цьому випадку є наступний коментар:

“I’m a big RSS user and still use it every day, but I had to remove TechCrunch from Google Reader a year or two ago due to the sheer volume. I now follow on Twitter. TC has so many posts now that I need a more “river” like way of browsing it.”

Через схожу проблему мені набагато легше читати блоги або сайти, які часто оновлюються, не в RSS, а саме в твітері. Мої вподобання щодо RSS-підписок є такими, що в Google Reader потрапляють лише найцікавіші блоги, які до того ж оновлюються не надто часто. Решту сайтів, які хотілось би читати більш-менш регулярно, набагато зручніше читати в соціальних медіа.

То що ж, це означає, що технологія RSS уже занадто стара для сучасного вебу? Питання не риторичне, оскільки маю власну відповідь на нього – ні, вона просто трансформується у щось інше, саме завдяки соціальним медіа. Вони надали RSS той необхідний “шар”, який робить стрічки більш зручними у користуванні. Відтепер популярність будь-якого запису на сайті можна легко виміряти через універсальну “валюту” соціального вебу – ретвіти та лайки.

Переваги такого соціального RSS очевидні – сайт отримує доступ до більшої аудиторії, а його матеріали можуть бути прочитані неоднократно, в межах кількох соціальних кіл. Ось як пише про цей процес Ярослав Ажнюк (Prodigi):

“Між RSS і твітером така ж різниця, як між e-mail та RSS. Все це інфопотоки, різниця [полягає] у зручності інтерфейсів”

Як бачимо, в ході еволюції інтернету все стало лише краще. Соціальний RSS дає змогу відслідковувати оновлення сайтів прихильникам соціальних мереж, а звичайний RSS – за допомогою традиційних рідерів. Можливо, в найближчому майбутньому з цього симбіозу вийде ще один цікавий формат.

Вам может понадобиться сертификат соответствия от Госстандарта

1. Майбутнє соціальних медіа у журналістиці. Частина перша
2. Майбутнє соціальних медіа у журналістиці. Частина друга
3. Актуальні тренди соціальних медіа-2010

Автор: Михайло Ізюмський

Кожному, хто вважає себе експертом в будь-якій сфері, необхідно бути в курсі подій та тенденцій, які відбуваються в даній конкретній галузі, постійно стежити за їхнім розвитком, чути думки інших експертів, відслідковувати реакцію на них ЗМІ та громадськості в цілому.

Звичайно, найзручнішим, найшвидшим та найдоступнішим засобом для цього є Інтернет. Але його безмежність і та швидкість, з якою з’являється, розповсюджується, трансформується та застаріває інформація, створюють іншу проблему: ми витрачаємо занадто багато часу та зусиль, намагаючись відстежити всю потенційно важливу та цікаву інформацію, і при цьому все одно відчуваємо невпевненість стосовно того, а чи не пропустили щось, чи не з’явився якийсь новий «профільний» сайт або важлива публікація на «непрофільному» ресурсі, про який ми не знаємо. Впевнений, подібна ситуація стосовно моніторингу Інтернет-простору знайома багатьом активним користувачам, а якщо є проблема і потреба у її вирішенні, креативний та інноваційний по своїй суті ІТ-ринок запропонує ефективні механізми її вирішення, а користувачі знайдуть власні шляхи розв’язання подібних задач.

Які ж інструменти варто використовувати для моніторингу Інтернет-простору стосовно окремих галузей, не витрачаючи для цього багато часу та зусиль, і водночас будучи спокійним щодо актуальності та повноти отримуваної інформації?

1. Оптимізація поштових розсилок.

Електронна пошта є одним з найстарших засобів комунікації в Інтернеті, але залишається при цьому дуже популярною і не втрачає свої позиції в конкуренції з новими інструментами. Електронні поштові скриньки є у всіх, мало того – наявність такої скриньки є обов’язковою для того, щоб почати користуватися різними сервізами.

Зараз розробники сайтів дуже часто надають можливість користувачам підписатися на e-mail – розсилку оновлень, що дає можливість слідкувати за сайтом не заходячи туди постійно. Але цей інструмент треба використовувати обережно, щоб з часом наша поштова скринька не засмітилася всілякими розсилками і важливі листи не почали тонути в їхньому потоці. Перш за все, варто оцінити, чи є даний сайт для нас настільки важливим і чи обов’язково на нього підписуватись, можливо, варто скористатися іншими інструментами для слідкування за ним (вони будуть описані нижче). Крім того, часто розробники дають вибір в якому вигляді ви будете отримувати розсилку: окремим листом кожне оновлення, чи дайджести за певний період – день, тиждень, місяць, тощо. Дайджести також можуть містити анонси публікацій, а можуть повністю весь текст. Звичайно, бажано обрати перший варіант, тоді робота з розсилками електронної пошти займатиме менше часу, ви будете продивлятись лише анонси, а для того щоб прочитати всю статтю треба буде натиснути посилання і перейти на сторінку даного сайту з публікаціями.

Крім того, існує безліч різноманітних розсилок не прив’язаних до конкретного ресурсу: розсилки організацій або певних професійних спільнот, де відбувається спілкування, обмін думками, новинами, тощо, тематичні розсилки і т.п. Організовуються вони, як правило, на базі спеціальних служб і їх теж можна налаштовувати, наприклад, отримувати раз на день або місяць дайджест розсилки, а не кожен лист окремо.

Налаштувавши таким чином розсилки вам не доведеться постійно відволікатися та читати кожен лист, і в той же час будете впевнені що не пропустили нічого важливого. Я налаштував усі розсилки щоденними дайджестами і один раз на день перечитую їх, це дуже зручно, дозволяє зекономити і впорядкувати час роботи з електронною поштою. А від непотрібних «сміттєвих» розсилок треба відписуватись.

2. Закладки браузера та їхня синхронізація.

Щоб не тримати адреси сайтів в голові та не заглядати до записників, варто використовувати функцію закладок вашого Інтернет-браузера. Додаються туди веб-сторінки дуже швидко та зручно, список можна сортувати, створивши окремі тематичні папки, тощо Також час від часу варто передивлятися список та виключати звідти сайти, які втратили свою актуальність, або ж були додані помилково. Деяким записам у закладках варто присвоювати свої імена щоб було більш зрозуміло що це за сайт і навіщо він вам потрібен.

Назбиравши певну кількість важливих закладок виникає побоювання стосовно їхньої втрати. Для запобігання такого ризику є спеціальні онлайн-сервіси з синхронізації закладок. Найбільш популярний з них - XMarks. Нещодавно проходила інформація про його закриття, але потім проект купила потужна компанія, яка надалі його розвиватиме.

Після встановлення необхідного додатку до веб-браузера та онлайн-реєстрації, сервіс знайде всі ваші закладки та буде зберігати їх в Інтернеті (доступу до них, звичайно, крім вас ніхто не матиме). Таким чином, навіть після переустановлення браузера або всієї операційної системи ви зможете відновити весь свій список закладок. Також їх можна синхронізувати за допомогою цього сервісу на декількох, наприклад, робочому та домашньому, стаціонарному та мобільному (ноутбук, планшет, тощо) або в різних браузерах на одній машині..

Перший недолік цього інструменту полягає в тому, що ви не зможете ним скористатися на чужому комп’ютері (наприклад, в Інтернет-кафе). Вирішити дане питання можна за допомогою схожих онлайн-сервісів, наприклад, портал ukr.net надає таку можливість своїм зареєстрованим користувачам. В принципі, вихід, якщо у вас сторінка цього або іншого порталу що надає таку послугу постійно відкрита і на неї не треба спеціально переходити щоб скористатися закладками.

Другий недолік відчуєте коли в закладках назбирається достатньо багато сайтів, які хочеться читати щодня або взагалі миттєво отримувати інформацію про їх оновлення. Для того щоб впоратись з такою задачею є наступний інструмент.

3. RSS-рідери.

Майже всі сучасні Інтернет-ресурси дають можливість своїм користувачам підписатися на канал оновлень свого сайту та читати його за допомогою спеціальних програм або онлайн-сервісів.

Недоліком програмних RSS-рідерів є те, що вони встановлюються на окремий комп’ютер і ними не можна користуватися з іншої машини, а при переустановленні доводиться весь список каналів «забивати» знову. Тому ми їх розглядати не будемо і перейдемо до спеціальних онлайн-сервісів.
Найпопулярнішим, найпотужнішим та найзручнішим з них є Google Reader.

Якщо ви хочете слідкувати за всіма оновленнями на певних сайтах, вам вже не треба їх постійно усі перевіряти, достатньо додати їхні канали до списку для читання цього сервісу. Тут теж все можна сортувати за розділами, налаштовувати спосіб перегляду, тощо. Даний сервіс дозволяє також не відвідуючи сам ресурс переглядати зображення та майже всі аудіо- та відеозаписи . Інколи в RSS-канал йдуть лише анонси розміщених публікацій, і якщо цікаво, ви можете легко перейти на сам сайт щоб прочитати матеріал повністю, прокоментувати його, тощо.

З власного досвіду скажу що й тут варто час від часу «чистити» список сайтів для читання, і, це важливо, намагатися створити такий список, поверхневий перегляд якого не займав би у вас багато часу (не більше 15-20 хвилин при перегляді всіх оновлень за поточний день, а можливо й менше, якщо ви дивитесь його не щоденно).

Чудово, але і в першому випадку – з закладками, і в другому – з рідером, ми додаємо до списків лише відомі нам сайти, але ж потрібна й важлива інформація може з’являтися на інших ресурсах, як її відстежити та не пропустити поза увагою? Для цього також є інструменти, перший з яких надає той самий Google Reader.

4. Моніторинг блогосфери.

У Google Reader-а є дуже приємна та корисна функція: у вигляді окремого потоку ви можете додати результати гуглівського пошуку по блогах за конкретним запитом! («Пошук по блогах» є терміном доволі відносним: Гугл шукає матеріали за даним записом в RSS-каналах, а наявність таких каналів традиційно була однією з характеризуючи рис саме блогів. Тобто, тут Гугл шукає серед ресурсів, які «сприймає» як блоги).

Наведу приклад використання даного інструменту (або функції Google Reader-а). Я веду блог проекту «САМЕ ЧАС- реклама та PR для неурядових організацій», на ньому намагаюсь показувати відвідувачам найсвіжіші новинки соціальної реклами з усього світу. Для їхнього пошуку визначив певне коло «профільних» або «навколопрофільних» сайтів, які додав в Google Reader. Але ж потрібна мені інформація може з’явитись на інших сайтах і не потрапити до відібраних мною! Тому я додав окремий канал до списку для читання – результати пошуку Гугла по блогах по пошуковому запиту «соціальна реклама». Тепер щоб побачити нові публікації на цю тему мені не потрібно щоразу вдаватися до послуг Гуглівського пошуковика – вся вона буде з’являтися миттєво в моїй стрічці Google Reader-а! Звичайно, ви можете додати скільки завгодно потоків, основаних на різних пошукових запитах.

Але, повторю, окремим каналом можна додати лише результати пошуку по блогах, а не загального гуглівського пошуковика, а пошук по блогах може й пропустити необхідну інформацію за конкретним запитом. Але цей недолік виправляється за допомогою іншого інструменту, також від «корпорації добра».

5. Google-сповіщення.

Дуже корисний та потужній інструмент для професіоналів.

З його допомогою можна отримувати оновлення за конкретним пошуковим запитом, згадування в Інтернеті про певну особистість або організацію, тощо. Сервіс є безкоштовним, налаштовується доволі просто і зручно. Результати ви отримуєте на електронну пошту, при чому можете самостійно визначити періодичність їхнього надходження та «глибину» гуглівського пошуку.

Тут також варто бути уважним: вводити такі ключові слова та фрази, за якими ви б отримували саме необхідну інформацію, а не купу інформаційного сміття, в якому дуже важко потім буде щось корисне знайти, але дуже легко потонути. Зараз сервіс знаходиться в стадії «бета-версії», напевне, буде розвиватися і покращуватися, в будь-якому разі професіоналам варто звернути на нього увагу!

6. Соцмережі.

Важливо завжди пам’ятати, що інформація, в тому числі і та що стосується вашої галузі й цікавить вас, створюється ЛЮДЬМИ і ДЛЯ ЛЮДЕЙ!
Статті пишуть люди, формують тренди теж люди, тому бажано знати цих людей і бути поруч з ними (хоча б в онлайновому сенсі).

Якщо вам сподобалась якась стаття, або коментар до публікації, ви прочитали чиєсь інтерв’ю або посилання на експерта в журналістському матеріалі, якимось іншим чином для вас став відомим та авторитетним той чи інший експерт у вашій галузі, спробуйте знайти цю людину в соціальних мережах і потоваришувати з нею (теж в онлайновому сенсі, хоча така дружба часто переростає і в реальні ділові та дружні стосунки).

Зайдіть в блог цієї людини в ЖЖ (LiveJournal по суті є блогхостингом, але йому притаманні і деякі риси соціальних мереж, які, в поєднання з досить своєрідною аудиторією цього ресурсу, роблять його дуже корисним та цікавим), знайдіть її у Твіттері або на Facebook. Спершу уважно ознайомтесь з тим, що людина туди пише. Аккаунти можуть існувати просто «для годиться» або щоб хтось зміг знайти та вийти на зв’язок, в них автор може спілкуватися з друзями та знайомими з реального життя на теми, які в принципі не мають відношення до тієї професійної галузі, яка вас цікавить і в якій даний користувач є експертом. Звичайно, в такому разі вони не являтимуть для нас цінності в аспекті теми що розглядається.

Однак дуже часто такі аккаунти слугують людині «живим журналом» або щоденником їхнього професійного життя. В них люди коментують ті чи інші подію або тенденцію зі своєї професійної галузі, рекомендують ті чи інші статті, ресурси, книги, тощо, спілкуються, дискутують з колегами – так само професіоналами в цій галузі. В цьому випадку слідкувати за такими журналами дуже важливо й корисно. Грамотно підібравши журнали у свою френд-стрічку в ЖЖ, або когорту друзів в іншій соціальній мережі ви будете постійно перебувати в інформаційному експертному середовищі, зможете користуватися цінними рекомендаціями цікавих та важливих матеріалів, знатимете реакцію на них «лідерів думок» і просто розумних, тямучих людей.

Звичайно, у відповідь теж варто старатися щоб і ви були їм цікавими, або, принаймні, ваші дописи не відвертали людей від вас. Часто буває що в одному журналі або аккаунті людини переплітаються її професійне та особисте життя настільки, що починають заважати одне одному. Шкільні приятелі ображаються на зарозумілість професійних сентенцій, а колеги-експерти на беззмістовність для них побутових подробиць вашого життя, які натомість цікаві однокласникам. В такому випадку буває доцільним завести паралельний аккаунт, наприклад, від своєї громадської організації і писати туди виключно на професійні теми. Звичайно, це буває не так часто, але все ж таки така вірогідність є.

Спілкуючись з колегами в соцмережах дуже швидко збільшиться та стане більш якісним і список ваших закладок у браузері, і каналів в Google Reader-і. Звичайно ж, щоб соціальні мережі не стали для вас «тайм-кіллером», а навпаки – допомагали більш раціонально використовувати час в Інтернеті, не забувайте якою є ваша мета спілкування там. Відслідковуйте свій емоційний стан щоб не вступати в довгі та беззмістовні розмови або гарячі, але безглузді «холівари», не споживати інформаційний фаст-фуд, який нічого не дає для вашого розвитку і залишає після себе лише докори сумління за безглуздо згаяний час.

Сподіваюсь, ці поради будуть вам корисні. Всі вищеописані інструменти використовую сам, деякі з них знаходив самостійно, дещо рекомендували друзі. Впевнений що існують інші інструменти оптимізації роботи з моніторингу Інтернет-простору, ще більш зручні та ефективні. Якщо ви знаєте такі – розкажіть про них в коментарях до цього запису, буду вдячний!

Перефразовуючи відомий вислів, «якщо ви не контролюєте Інтернет – Інтернет контролює вас»!

Оригінал – time.org.ua

Опубліковано на правах гостьового поста

1. Ефективна робота вдома: поради професіоналів
2. В уанеті відкрилася інтернет-спільнота Особистість
3. 10 проектів, що найбільше змінили інтернет за останні 10 років

Сервис микроблогов – твиттер на русском языке

Продовження. Початок читайте ось тут.

Етап третій: від хештегів і ретвітів – до фан- та антифан-клубів

Нових форм рекомендації набули 2007 року. Тоді на сцену вступили Twitter і Facebook. Із закритих платформ із доволі обмеженим колом користувачів (нехай ці користувачі і були досить чисельними), із “елітного клубу” (в який, якщо вірити фільмові Фінчера, сам Цукерберг хотів від початку перетворити Facebook) ці два проекти перейшли в стадію відкритого ринку. І “вистрілили”. Якщо про 2009-2010 роки колись писатимуть окремий розділ у підручниках із маркетингу, там треба буде вказати, що найбільшими маркетинговими винаходами стали кнопки “Like” та “Tweet This”.

Споживачі відчули свою силу і почали не лише рекомендувати щось, але й надавати “контр-рекомендації”. В Dell заробили мільйони доларів завдяки знижкам та груповим продажам у Twitter, інформацію про які підхопили і почали поширювати самі користувачі (навіть ті, які до того не були покупцями ноутбуків цієї компанії). Акції нафтовидобувного гіганта British Petroleum упали на десятки пунктів не в останню чергу через “флешмоб ненависті” у вигляді сотень тисяч негативних відгуків, закликів, коментарів та відео-пародій. Цей флешмоб і публічна акція протесту разом із повідомленнями про поточну ситуацію навколо аварії у Мексиканській затоці були влаштовані у соціальних мережах та мікроблогах не просто звичайними американцями чи європейцями, але й рекомендовані “зірками” кіно, спорту, журналістики, провідними світовими блогерами. Усього протягом декількох років слова блогерів почали раптом важити стільки, що на них почали посилатись ЗМІ, такі як CNN, FOX, CBS. Хештег із простого засобу виокремити тему вашої із друзями розмови із загального потоку записів перетворився на найбільш дієвий та швидкий спосіб рекомендації. Причому рекомендації ці були як позитивні за своїм забарвленням, так і негативні.

Споживачі дають змогу зрозуміти, що їхню думку не можна не враховувати, адже саме вони можуть як порекомендувати і похвалити те, що ви робите, так і “поховати” вашу репутацію. Американський приклад негативних рекомендацій: British Petroleum, аварія на нафтовидобувній платформі у Мексиканській затоці. Російський приклад: ЛУКОЙЛ, аварія на Ленінградському проспекті за участі авто із топ-менджером компанії та заклик в блогосфері саботувати заправки компанії і відео “Мерседес 666” від російського виконавця Noize MC, що набрало рекордну кількість переглядів для такого матеріалу протягом однієї доби. Український приклад: ПриватБанк і Twitter. Уважно простежте результати пошуку за мікроблогами із тегом #privatbank ? і побачите дуже багато цікавого стосовно рівня клієнтського сервісу, документообігу та відкриття і обслуговування карток одним із найбільших банків в країні. Кому ви будете вірити: офіційним піарникам компаній чи людям, які стоять “по цей бік”? Сучасні рекомендаційні механізми фактично являють собою відкритий майданчик для моніторингу. Етап, коли вам радили, що споживати, чим користуватись і що читати, дивитись чи слухати, змінився етапом, коли ви самі даєте оцінку і самі рекомендуєте чи не радите “під страхом кар єгипетських”.

Етап четвертий: музика, яка бігає за вами

Втім, на цьому еволюція рекомендаційних механізмів не закінчується. Хлопці із стартапу The Echo Nest твердять, що ще півроку-рік, – і музика сама буде вас шукати.

Уже сейчас системе можно задавать даже такие запросы: выдай 15 песен с темпом между 120 и 130 ударами в минуту, отсортированные по индексу танцевальности и созданные популярными испольнительницами, похожими на Леди Гагу, живущими неподалеку от Лондона, исключая The Spice Girls — и другие, еще более заковыристые варианты. – LookAtMe

Модне нині слово “геолокація” почало працювати в контексті не лише гри чи розваги. Бонуси, знижки та картки постійного клієнта ? лише частина рекомендацій, які почали “за вами бігати” у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Лондоні, Парижі, Токіо. Стартап Eyes & Feet побудовано вже виключно на аналітиці дій ваших конкурентів у соціальних мережах, де люди рекомендують і додають до улюблених окремі бренди, заклади чи компанії. На вершині реальності, в якій “музика бігає за вами” – стартап Likify, котрий дає змогу генерувати QR-код, який можна нанести на будь-яку річ, поверхню, об’єкти чи навіть людину. Одне “клацання” камерою мобільного телефону, здатного розпізнавати QR-код, – і у вас в руках пряме посилання на сторінку бренду, компанії, людини, на блог, на магазин зі знижками, на сайт із промо-акцією. На що завгодно. Поки всі міркували, яким буде web 3.0, він просто взяв і “прийшов”. Власне, ви ж не забули: “музика, яка бігає за вами”…

А що далі?

Прогнози ? справа невдячна. Ризикну припустити, що на часі ? перетворення потоків контенту та інформації і виникнення такого собі соціального інституту споживчої експертизи. Щоправда, на шляху до такої реальності потрібно створити і впровадити нову філософію подачі інформації, нову “філософію маркетингу”. Рекомендації на базі семантичних зв’язків та вторинних інформаційних паттернів мають відігравати більшу роль, аніж одноманітне “прокачування” контексту та посилань, яким нині займається більшість SEO-студій та digital-агенцій (особливо в Україні та Росії). Реальність, в якій не можна ігноруватиі якісний та кількісний рівень впливу рекомендаційних механізмів, вже зараз ставить перед ринком чимало важливих питань. Наше завдання – побільше витратити коштів замовника, одночасно намагаючись йому довести, що ми допомагаємо йому зекономити? Наше завдання – “зависнути в ТОПі Гугла / Яндекса”? Завдання ? насправді ? зарекомендувати себе. Хіба проплачені ключові слова та контекстна реклама можуть вважатись рекомендацією? Далі нас чекає формат проектів, коли основним критерієм для споживача, читача, користувача стане релевантність та позитивний характер відгуків, а не той факт, у якої з компаній “крутіша” команда “сеошників”. Наостанок ? невеличке відео від Кейт Рей про веб 3.0 (варіант того, що “буде далі” у світі із семантичними механізмами та “царством” рекомендацій)

1. Рекомендаційний веб: як, звідки, і чому. Частина перша
2. Майбутнє соціальних медіа у журналістиці. Частина друга
3. Сервіси Google, про які ви не здогадувались. Частина друга.

Кулинарные рецепты с фото на Cooking

Очевидно, що в майбутньому все більша частина нашого життя буде проектуватися в онлайн. Вже зараз ми продаємо продукти, піднімаємо репутацію компаній, знаходимо друзів через Інтернет. Врешті-решт і наш власний, персональний бренд стає важливою і необхідною частиною нашого соціального буття, ким би ми не були. І тут соціальні медіа – інструмент, краще якого не можна було й вигадати. Кожен, хто має сторінку у Facebook, вже так чи інакше створюють персональний бренд коли оновлюють статус, like-ають сторінки, коментують думки інших людей, просто це ще не сприймається більшістю в такому ключі.

Але чому варто просувати онлайн власний бренд кожному? Тут є два варіанти, причому обидва виграшні:

1. Діяльність онлайн підкріплює вагу вашого вже існуючого бренду в житті (наприклад, Леся Оробець, яка відома завдяки своїй політичній діяльності та виступами у мас-медіа, також просуває свій бренд онлайн, називаючи себе «нетиповим блогером-політиком»).
2. І навпаки, онлайновий бренд згодом перетворюється в офлайновий (наприклад, Олексій Дмитрієв завдяки відеоблогу став відомим сомельє і ця репутація якщо не зараз, то дуже скоро принесе й фінансові плоди – так, він нещодавно писав про бажання розпочати винні курси).

Найбільш ефективними є ті персональні бренди, які сфокусовані на певній ніші. Тобто якщо людина вміє всього потроху – і співає, і пише, і гопака танцює, і все це викладає в Інтернет, то це цікаво, але хіба що для друзів. Потрібно, щоб люди сприймали вас як професіонала в певній галузі, тому найперший крок в цій справі – обрати свою нішу.

Тепер щодо того, як збільшити популярність і вплив персонального бренду в цифровому світі. Тут є п’ять основних порад:

1. Будьте всюди!

Недостатньо мати сторінку на Facebook та оновлювати там власну стінку. По-перше, потрібно мати своє, окреме місце в Інтернеті – блог з окремим доменним ім’ям та хостингом. По-друге, важливо враховувати інші соціальні медіа-канали на кшталт Twitter, YouTube, Flickr, SlideShare, LinkedIn, Foursquare, якщо ви, звичайно, серйозно націлені на розвиток та промоушн власного «Я».

2. Оптимізуйте роботу с соціальними мережами.

Тут у нагоді стануть інструменти для роботи із соціальними мережами. Наприклад, для роботи з Twitter можна використовувати TweetDeck, для роботи з Facebook – нову версію Skype, Live Messenger чи Silverlight-клієнт від Microsoft (про це, до речі, буде один з наших наступних записів). Також необхідно оптимізувати соціальні канали таким чином, щоб люди могли бачити вашу «всюдисущність» – у полі «Домашня сторінка» на Twitter виставте посилання на Ваш блог, а на блозі приведіть посилання на Facebook. У LinkedIn також можна поставити посилання на RSS-фід ваших записів і ще декілька лінків.

3. Будьте цікавими! Пишіть, знімайте відео, фотографуйте, діліться.

Більшість з нас є насправді цікавими людьми, але потрібно, щоб інші теж про це знали. Я, наприклад, дещо сором’язливий у присутності незнайомих людей, але на зустрічі із другом мене не впізнати. Тому документуйте власний досвід онлайн у будь-якому форматі. Загалом, намагайтеся завжди думати, як те, що ви робите, можна зробити цікавішим та викласти/використати в online.

4. Будьте помітними – робіть те, що варте уваги!

Тут теж є така тенденція, що більшість людей віддає перевагу чомусь, що вже було винайдено або створене людством – адже ми не створюємо щось незвичайного, працюючи бухгалтерами чи  продавцями, наприклад. Як Сет Годін згадує у своїй книзі “Рожева Корова”, ніхто не зупиняється щоб подивитися на чорно-білу корову, але рожева корова… це вже варто уваги. Впевнений, у будь-якій ніші можна придумати щось незвичайне – головне, вийти за рамки і мислити нестандартно.

5. Ви – унікальна особистість, тож проявляйте себе!

Єдина проблема для кожного з нас – це зрозуміти спосіб, у якій ми можемо найкраще висловити, представити власне «Я», адже інструменти у вигляді соціальних медіа із своєю різноманітністю соціальних платформ вже є. Хтось фотографує власні витвори і розміщує фото на Flickr, а хтось викладає розповідає про власні успіхи за допомогою слів. Олексій Дмитрієв теж навряд чи збирався бути артистом, але тепер він відомий саме завдяки своїм відео на блозі.

Впевнені, що з цими порадами стати зіркою в Інтернеті буде дуже просто, головне – набратися терпіння.

А як щодо вашого персонального бренду? Чи працюєте ви над ним?

Один из лучших банков Украины – VAB Bank – предоставляет выгодные финансовые услуги
Не нужно скучать, если вы сидите дома. полезное рукоделие разнообразит ваш досуг.
Перед поездкой важко узнать прогноз погоды в Турции, чтобы ваше путешествие было незабываемым.

1. Архівуємо нашу соціальну діяльність