Буквально на днях в уанеті відкрилася нова соціальна мережа Особистість. Сьогодні я би хотів детальніше розповісти про неї.

Особистість іменує себе інтернет-спільнотою нового рівня, яка покликана побудувати нове суспільство, що буде опиратись саме на таких особистостей – людей, котрі досягли чогось у житті і можуть стати прикладом для всіх інших. На даний момент проект знаходиться на стадії бета-тестування, тому особистостей у повному сенсі цього слова на сайті поки мало. Автори спільноти планують згодом запрошувати на сайт відомих людей, які би ділилися своїм досвідом з користувачами.

При відкритті сайту вас зустріне дивний інтерфейс, який має кілька цікавих особливостей. Так, весь двигунець соціальної мережі працює на технології AJAX – а це значить, що вам не доведеться чекати, поки завантажиться вся сторінка. Меню, яке знаходиться зліва у сайдбарі, схоже на меню декстопної програми. А кожна нова сторінка відкривається у новому табі – це може бути стаття або профіль користувача.

Тепер перейдемо до мінусів. Єдина відмінність спільноти і є водночас її мінусом. Інтерфейс Особистості не дає того відчуття легкості та простоти, яке присутнє у сучасних соціалках типу Facebook. Можливо, варто спростити всі ці віконця і таби – викинути все, що не несе у собі важливої функціональності. Приміром, під час читання статей активною областю є лише 2/3 вікна.

Поки проект знаходиться у бета-тестуванні, він повинен стати справжнім полігоном для апробації різних варіантів дизайну. Окрім того, на сайті не працює контекстне меню – тобто після правого кліку мишкою не відбувається рівно нічого. Таке неприпустимо для будь-якого сайту, не важливо якої тематики. Важливо робити все якомога дружелюбніше до користувача.

Варто також глибше розвивати ідейну складову проекту: для чого він, кому потрібен, чим буде корисний для людей. Можливо, з часом з”явиться потреба у додаткових сервісах, які доповнять стандартний функціонал соціальних мереж, який складається з повідомлень, друзів, фотоальбомів та блогів.

Запис опубліковано на правах реклами

Кількість користувачів соціальних мереж продовжує збільшуватись. Число зареєстрованих людей у бізнес-мережі LinkedIn днями сягнуло позначки у 50 мільйонів, повідомляє Mashable з посиланням на офіційний блог компанії.

На досягнення останнього мільйону реєстрацій соціалці вистачило всього 12 днів. Половина з усіх юзерів LinkedIn – американці, решта – з інших країн світу. 

Окрім того, зростає не лише кількість реєстрацій, а й трафік на сайті. За даними сервісу статистики Compete, у вересні на LinkedIn завітало на 5,68% більше людей, ніж у попередньому місяці. Тепер кількість унікальних відвідувачів – більше 14 мільйонів на місяць.

LinkedIn – це бізнес-орієнтованасоціальна мережа для професіоналів у різних сферах життя. Сайт був відкритий у травні 2003 року.

via Mashable

Витрати на рекламу в соціальних мережах та блогах виросли удвічі в порівнянні з минулим роком, повідомляє CNews.

В серпневому звіті компанії Nielsen наводяться конкретні цифри щодо рекламних бюджетів у сфері нових медіа для США. Так, зокрема, кількість часу, протягом якого користувачі проводять дозвілля у соціальних мережах і блогах, виросла втричі, і становить 17% від усього часу, проведеного в інтернеті.

 В той же час витрати на рекламу в цих галузях інтернету зросли більш ніж удвічі – з $49 млн минулого року до $108 млн цього року. Для прикладу варто сказати, що загальний об"єм ринку інтернет-реклами в Україні в 2009 році становитиме, за різними оцінками, $16-18 млн.

Вражаючі показники росту показує Facebook – у вересні цього року кількість його користувачів сягнула 300 млн. Американська аудиторія сервісу тепер проводить на сайті в середньому 5 годин 46 хвилин на місяць – на чотири години більше, ніж минулого року.

via CNews, Nielsen.

Соціальна мережа Connect.ua сьогодні змінила дизайн, оновившись до версії 2.0.

Як повідомив у своєму блозі розробник соціальної мережі, Сергій Коркін, було зроблено чимало роботи. Так, код проекту був переписаний повністю, що робить його більш зручним для майбутніх змін та зростаючих темпів навантаження.

Відтепер, як ми бачимо, головне меню сайту розміщене не збоку, а зверху, горизонтально. були перероблені також мультимедійні розділи – Відео та Аудіо. Зокрема, для Відео було додано спеціальні преміум-позиції, які призначені для комерційного (наприклад, viral video) використання. Разом з розділом Фото ці три сервіси розміщені на окремих піддоменах.

Було додано кілька платних сервісів, типу "обняти", "поцілувати", "зізнатись у коханні". Соціальна мережа урізноманітнює шляхи своєї комерціалізації – окрім введення дрібних платних послуг, Connect перейшов на медійну рекламу європейського стандарту (300х250). З повним переліком змін можна ознайомитись на блозі проекту.

Цікаво, чи викликане дане оновлення тим фактом, що попередній дизайн був сильно схожий до інтерфейсів Вконтакте та Facebook. Остання, до речі, погрожувала почати судові процеси у відношенні тих проектів, які скопіювали дизайн Facebook. Тепер Connect.ua абсолютно не схожий на них – зовнішньо, і, скоріш за все, внутрішньо (маю на увазі вихідний код).

Нагадаю, соціальна мережа Connect була заснована у грудні 2007 року.

UPDATE: Blogoreader зв’язався з автором Connect.ua, Сергієм Коркіним, щоб отримати детальні коментарі по темі.

- Сергію, чи пов’язані дані зміни з можливими судовими позовами з боку Facebook? Чи це оновлення входило у ваші плани давно?

- Ні, ніякі позови до нас не надходили. Оновлення входило в наші плани давно. Основна ціль – відрізнятись від мереж-гігантів – і зовнішнім видом, і функціонально.

- Чи багато часу і сил пішло на те, щоб, фактично, переписати проект "з нуля"?

- 1,5 місяці двома розробниками, при цьому вони чудово знали код.

- Чи відчувається зменшення уваги рекламодавців у цей непростий фінансовий період?

- Відчувалося взимку та навесні. В серпні ми вже били рекорди доходів. Рекламодавці перерозподіляють свої бюджети в сторону інтернету.

Спонсор запису: Гарний басейн (бассейн) може бути побудований на вашій дачі

Буквально вчора була презентована нова соціальна мережа України Politiko.com.ua. Як можна одразу зрозуміти з назви, проект передбачає своє тематичне спрямування у сфері політики, та всього, що з нею пов"язане.

Politiko – це місце, де люди будуть спілкуватись та обговорювати політику, а також матимуть можливість спілкуватись з політиками. На сайті були спеціально заведені аккаунти для українських політиків першої величини, а їм самим були надіслані запрошення активувати свої аккаунти та включитися у дискусії з виборцями.

Участь в соціальній мережі Politiko передбачає спілкування з людьми, котрі мають схожі з вами політичні погляди – для цього існує спеціально створений тест на визначення політичних поглядів. Також на сайті можна вести власний блог, висловлювати ідеї щодо покращення життя в Україні, та брати участь в дебатах, підтримуючи або виступаючи проти тих чи інших пропозицій. За всю діяльність на сайті вам може нараховуватися так званий досвід – це система карми на politiko.com.ua. Вона залежить від кількості тих, хто підтримав подані вами ідеї, або поставив "плюс" у підтримку вашого коментаря чи запису у блозі.

Звісно, проект не обійшовся без самих політиків та партій. Поки що вони всі офіційно не активовані, як зазначалося вище, партіям та політикам були надіслані запрошення заповнити свої профілі в соціалці. А поки що зареєстровані користувачі Politiko можуть виражати свою підтримку або незгоду з діями політиків, а також визначати свою приналежність до партій. На основі цього формується рейтинг політиків і рейтинг партій. Рейтинг зареєстрованих користувачів коливається в залежності від показника "досвіду". До речі, кожен учасник може обрати свою роль на сайті – хто він, виборець, журналіст, політолог, експерт чи держслужбовець.

Politiko наразі перебуває в статусі бети. А це означає, що автори ще мають можливість допрацювати проект, виправити баги, якщо такі знайдуться. Politiko стартував одразу у двох мовних версіях – російській та українській. При зміні мови URL сторінок залишаються ті самі, що є немаловажливо.

Автором соціальної мережі Politiko є Дмитро Лисенко. Саме він разом з Максимом Саваневським, консультантом з інтернет-комунікацій, та Катериною Холодило, менеджером з нових медіа HOSHVA PR, і презентували вчора на прес-конференції в УНІАН новий проект. Ось що сказав Дмитро про сайт:

Це платформа для показу своїх дій. Політик відразу на цьому сайті бачить реакцію на свої дії через тенденцію довіри-недовіри чи висловлення на обговореннях. Тобто він одразу має зворотній зв’язок з виборцями, реакцію суспільства.

На завершення пропоную переглянути презентацію на дану тему.

Побажаємо авторам вдалого продовження початої справи, а користувачам соціальної мережі – тільки хороших політиків.

Спонсор запису: rent apartment

З дозволу Максима Саваневського, автора блогу watcher.com.ua, візьму собі на озброєння цікавий термін, який він висловив у своєму ЖЖ – про аналогових та цифрових політиків. І ще одне перед тим, як ви почнете читати далі – дана стаття, хоч і не без нальоту думок приватного характеру, але все ж таки в жодному разі не веде агітації за ту чи іншу політичну силу або особу. Цей матеріал – лише спосіб поглянути, як насправді політики взаємодіють з інтернетом.

Так от, нещодавно всі жваво обговорювали той факт, що прес-служба глави держави офіційно повідомила про створення Твіттер-аккаунту Президента України. І що ж? Всі одразу ж побігли дивитися, чого там такого цікавого понаписував наш гарант. …і, як виявилось, там була лише купка новин з сухими заголовками, ніби хтось комусь складав звіт. В цьому твіті не було жодного натяку на особу Віктора Ющенко, відповідно, є підстави думати, що цей аккаунт наповнюється співробітником Секретаріату Президента, за принципом "аби було". (запам"ятайте, будь ласка, цей момент). Тут би були якраз до теми політичні шаржі на рахунок того, чи не Балога, бува, займається твітом президента, але, це не тематика Блогорідера

Тобто сам факт того, що ми не можемо уявити собі президента нашої держави, який ось так спокійно сидячи в кріслі перед ПК, пише щось до свого твіттера, наводить на думку: Ющенко – аналоговий політик. Його можливості обмежені закиданням ліктів на телебаченні та читанням універсалів замість новорічного поздоровлення. А чи можемо ми уявити собі будь-якого іншого політика в такій ролі – в ролі більш-менш досвідченого користувача комп"ютера, який має базові навики роботи з інтернетом? Навряд чи. Янукович? Окрім "Веселих яєць" бурхливого 2004 року, на думку нічого не спадає. Тимошенко? Хм, теж ні. Парочка чатів за підтримки Української Правди, та безліч зареєстрованих пустих аккаунтів на відомих сайтах. Навіть Арсеній Яценюк, котрий найбільш близький до такого статусу, і в якому люди так хочуть бачити саме того "порядного, справедливого, мудрого, нового" політика, котрий врятує Україну, ще ніде офіційно не підтвердив автентичність свого твіттер-аккаунту. Хоча й виглядає він цілком реалістично.

Жоден з політиків України досі не зміг використати в повній мірі всі ті можливості, котрі може надати йому мережа інтернет. Поглянемо, які взаємини у політиків з інтернетом. Банери – є, персональні сайти/форуми – є, прихильники – також є. Однак хіба цього достатньо для успішого пропагування власних ідей? Кожен з цих пунктів розглядається в піар-штабах політсил в якості "ще одного засобу" для ведення кампанії. Інтернет не виокремлюють, його розглядають як звичайний майданчик, де можна повісити агітку з власною відфотошопленою світлиною або ж набором офіційних фактів з біографії. Хотілося б побачити обличчя піарщиків, якби вони дізналися, як можна використати інтернет в цілях просування своїх ідей – і при цьому не використовувати чорні технології. Бо black PR – напевно єдине, що навчився робити наш політикум, вдало копіюючи один у одного примітивні ідеї щодо чергового поливання брудом опонентів – не важливо де – на банерах, агітках, сайтах, форумах, чи деінде.

Ще одна деталь, яку треба обов"язково відмітити – це часові рамки. Дивно, але так склалося, що на інтернет (як і на проблеми людей, до речі) політики звертають увагу лише тоді, коли треба готуватись до (поза)чергових виборів. Закупаються рекламні пакети, все це гарненько крутиться протягом певного часу… і як тільки кампанія закінчується, так само стихає й інтернет-активність. Юрій Луценко влітку 2007 року завів (о Боже, ви тільки вслухайтесь у ці рядки!) персональний блог на сайті своєї політичної сили. Навіть пробував вести дискусію в коментарях. Але, встигли завершитись вибори, як блог Луценка припав пилом.

Я дуже сумніваюсь, що щось зміниться і цього року. Незважаючи на потужні темпи зростання підключень до інтернету серед населення України, наші політики досі мають статус offline. А інтернет – це як якась модна фішка, просто "ще один" засіб піару – не важливо якого, білого чи чорного. Якщо політики не налаштовані на конструктивний діалог в реальному житті, то нема чого сподіватись та будувати ілюзії щодо їх адекватності в онлайні. Максимум, на що вони спроможні на даному етапі – це найняти спеціальну людину, котра і буде вести замість них якісь кволі ознаки інтернет-діяльності. І їй буде начхати на якісь там елементи взаємодії з публікою. Для чого? Навіщо? Публіка повинна лише сприймати надану їй інформацію, наче на більше й нездатна.

Далеко за досвідом ходити не треба. Президент Росії Дмитро Мєдвєдєв, країни, котра в багатьох людей асоціюється з тоталітаризмом та відсутністю демократії, вже кілька місяців веде відеоблог. Важлива деталь: вибори президента в Росії минули рік тому. З точки зору української політики, він веде себе нелогічно Але, виявляється, що це все ж таки комусь потрібно. Без сумніву, що Президент Росії навряд чи захотів брати участь в тому, що було б йому нецікавим. Я не здивуюсь, якщо найближчим часом діяльність російської влади в інтернеті лише посилиться. Там чудово розуміють можливості інтернету як засобу комунікації. Як розумів це і Барак Обама, приклад ведення президентської кампанії якого вже став мало не іконічним.

В чому секрет Барака Обами? Секрет, я думаю, простий. Погляньте на український політичний інтернет, і погляньте на його. В нас, як вже зазначалось вище, інтернет – це лише майданчик для агітації, котра має односторонній характер. Інформація спрямована виключно на аудиторію і не передбачає ніяких зворотніх зв"язків. В той час як в США інтернет був використаний саме як засіб спілкування, комунікації. Обама привідкрив ту завісу, котра розділяла його і простих громадян. Він став ближчим. Недарма соціальну мережу Барака Обами було названо my.barackobama.com.

Українським політикам такого поки що, на жаль, не дано. Чорний піар, примітивні банери та популістська агітація – це максимум їхніх можливостей. Неправда? То доведіть мені зворотнє. Бо надія, як відомо, вмирає останньою.

Спонсори випуску: электронное казино    все про yahoo    шпалери для iPhone

Запускаючи 4 лютого 2004 року сайт для спілкування студентів, його розробник, Марк Цукерберг, напевне і не мріяв про те, що його проект за 5 років стане однією з найбільших у світі соціальних мереж, а сам автор – наймолодшим за всю історію мільярдером. Втім, щоб це все здобути, проекту Facebook ще треба було пройти нелегкий шлях.

Фейсбуку випала роль стати піонером та прообразом сучасних соціальних мереж, на основі якого і базуються інтерфейси користувачів та соціальні зв"язки. Бо провідною ідеєю проекту стала мета – об"єднати всіх студентів Гарварда, де вчився Марк, у мережу, надавши їм всі можливості для спілкування. Відповідно до цього відбувалася і реєстрація – спочатку приєднатись до Facebook можна було, лише маючи поштову скриньку в домені .edu, що мало підвтердити ваш статус студента чи школяра. Однак проект швидко здобув чималу популярність, і тому з часом постало питання про вільний доступ до реєстрації всіх без винятку бажаючих. У 2005 році Фейсбук відкрив свої двері для всіх охочих.

Головною особливістю мережі стала можливість зібрати до купи усіх своїх друзів – як і давніх, шкільних, або просто з тими, з ким давно втратив зв"язок, так і з теперішніми, а також знайти нових. Окрім того, заповнюючи свій профіль, учасник міг вказати ту чи іншу інформацію про інтереси, захоплення, що давало можливість відвідувачам його сторінки порівняти свої смаки. Користувачі отримали змогу спілкуватись – як приватно, через повідомлення, так і публічно – на власних "стінах" (wall) так і в тематичних групах, додавати фото, а пізніше – і аудіо та відео. Це зробило Facebook надзвичайно популярним – даючи своїм користувачам найпростіше у легкій та доступній формі, він швидко набирав обертів. Вже за рік свого існування сайт здобув понад мільйон прихильників. І вже тоді пішли перші інвестиції – у розмірі 500 тисяч доларів, а потім 12,7 мільйонів та 27,5 мільйонів доларів.

У 2006 році поповзли чутки про можливий продаж компанії, адже у 2005 за $580 мільйонів була продана соціальна мережа MySpace. Спочатку невідомий покупець запропонував 750 мійльонів доларів за Facebook, а пізніше Yahoo висловила бажання придбати соціалку за майже 1 мільярд доларів. Однак Марк… відмовив усім, запевнивши, що Facebook не буде продано і проект не вийде на IPO найближчим часом, оскільки це не є у фокусі діляьності компанії. Ще через рік дедалі більше корпорацій виявили бажання придбати хоча б частку акцій Фейсбуку. І у 2007 році відбулася знакова подія – Microsoft придбав всього 1,6% акцій за 240 мільйонів доларів, тобто Facebook було оцінено в астрономічну суму – 15 мільярдів доларів. Можливо, ця сума була перебільшена, однак Microsoft окрім цього, отримав договір на продаж реклами.

Зараз Facebook приносить дохід понад 20 мільйонів доларів щомісяця. Ви могли подумати, що сторінки соціальної мережі просто-таки завішані банерами, однак це не так. Було апробовано багато способів монетизації, але найбільші прибутки приносять так звані платні групи для компаній, в яких відбувається промоушн їхніх продуктів, а також різноманітні платні сервіси. Наприклад, кожен учасник Facebook може придбати для свого друга подарунок у інтернет-магазині.

На даний момент Facebook активізував свою діяльність поза межами США. Зокрема, інтерфейс соціалки було перекладено на кілька мов, в країнах яких і відбувається просування сайту. Однак не всюди цей процес є успішним – адже з початку свого існування на основі Facebook було створено чимало аналогічних проектів-клонів, котрі так само базувались на пошуку та спілкуванні з друзями. В деяких випадках навіть доводилося мати справу з судовими позовами. Наприклад, в Росії (та Україні також) найпопулярнішою соціальною мережею є сайт ВКонтакте, що створює проблеми для просування там російськомовної версії Фейсбуку.

Як би там не було, Facebook – один з найуспішніших сайтів в історії інтернету, користувачами якого вже є понад 120 мільйонів людей. І ця цифра продовжує збільшуватись, приносячи її авторам чималі прибутки, а користувачам – нові можливості спілкування з друзями.

hellveen, спеціально для Блогорідера.

Читайте також:

Людина і соціальні мережі – еволюція відносин

Перспективи і тенденції соціальних мереж

Спонсор запису: Работа в Одессе    управление строительными проектами    автоинструктор

Дитяча пісенька

Скажіть, скільки у вас друзів? Так, саме друзів, а не знайомих. Багато чи мало? Чи будете ви знати їх точну кількість?..

Думаю, багато кому з вас одразу спаде на думку звернутися за допомогою до якої-небудь соціальної мережі, в якій ви зареєстровані (думаю, що кожен з вас зареєстрований як мінімум в одній із соціалок), та глянути на кількість, що значиться у полі друзі. Як ви вважаєте, це воно? Ні, я так не думаю.

Поняття "друг" у наш час чомусь практично позбувається свого первісного значення. Глянемо у Вікіпедію, що ж таке друг.

Дружба – взаємовідносини між людьми, засновані на довірі, взаємних симпатіях, спільних інтересах та захопленнях. Обов’язковими, але не основними ознаками дружби є взаємне поважне ставлення до поглядів друга, а також терпимість.

З легкої руки Фейсбука, Майспейса та іншим тисячам подібним їм, клонам, і неклонам, соціальним мережам, слово друг стало означати дещо більше. Тепер "додати у друзі" ти можеш будь-кого, з ким знайомий буквально кілька хвилин, і партнерство з ким тобі буде вигідне та особливо цінне. Або кого ти знаєш опосередковано, через пару спільних знайомих, зате бачив кілька разів "лице в лице". Хіба так повинно бути насправді?

Тепер візьміть і з того числа людей, які у вас в контактах, виділіть лише справжніх друзів – у традиційному розумінні. Якщо назбирається хоча б десяток – то це просто чудово.

Ось так, всього за кілька років, керування друзями та особистими справами можна звести до банального клацання посилань, які підтверджують або відхиляють ті чи інші заявки "на дружбу", і які дозволяють вам почувати себе вершителем долі. З іншого боку, чи може це означати, що люди стали більш терпимі до визначення терміну "друг" і вже не сприймають його так серйозно? І що тепер стати другом можна набагато легше, ніж раніше? Інтернет пом"якшив наші соціальні звички?

Може це проявляються мої консервативні ознаки, але, вибачте, я не можу назвати людину, з якою познайомився через інтернет, другом. Я повинен бачити цю людину наяву, розмовляти з нею, спілкуватись повноцінно – і це ще не факт, що вона буде моїм другом навіть після цього Так, інтернет розширює кордони, простір, уяву, коло знайомих – але – саме знайомих. Через інтернет можливо познайомитись, однак другом можна стати хіба після особистого знайомства. І якщо я додав когось на Вконтакте "у друзі", то правильніше би це було назвати "додав у чергу на дружбу" або "додав до списку знайомих обличь (текстів, звуків, фото …)", як би це трагікомічно не виглядало.

Як же тоді цих людей називати, спитаєте ви. Псевдодрузі? Ні, занадто гостро. Недодрузі? Ні, ще жорсткіше. Знайомі? Бувають і добрі знайомі, котрих знаєш, як облуплених (хоча особисто ще не бачився), а бувають далекі знайомі, від яких не знаєш ще, чого чекати. Теж не те. Платформа Живий Журнал (ЖЖ) придумала дуже хорошу функцію – так звану френд-стрічку. Так, саме френд-стрічку. Ось так я і називаю онлайнових друзів – френдами. Бо інакшого вдалого слова я підібрати не можу.

Під впливом web 2.0, стартапів, та соціальних мереж, котрі виросли один за одним, немов гриби після дощу, поняття "друг" стало занадто гіпертрофованим. Границі розмились, і, зайшовши одного разу в інтернет, ви вже не зрозумієте, де ваші справжні друзі, а де – просто хороші знайомі. Тому варто не забувати про світ реального і частіше бачитись зі своїми давніми друзями. Сходіть з ними на прогулянку. Зайдіть в кафе. Поговоріть. Я думаю, від такого спілкування вам морально стане набагато приємніше, ніж би це було після кількагодинної онлайнової переписки з "другом". Є в російській мові таке слово – послевкусие. Так ось, порівняйте два види такого сплікування, і побачите, що послевкусие після реальних зустрічей набагато краще.

Знаю, що питання дуже спірне, і для кожного – своя особиста думка, своя точка зору. Це була моя. А в коментарях я чекаю вашу

Чи важлива для вас така градація дружби в інтернеті? Чи ви на це просто не звертаєте увагу?

Вашій увазі пропонується переклад досить цікавої статті з сайту socializm.net, в якій автор намагається передбачити долю та місце соціальних мереж в сучасному та майбутньому житті кожного їх учасника.

Автор – Антон Попов

У соціальних мереж кілька основних функцій – знайомства, рекомендації, і підтримка "слабких зв’язків". Я їх всі активно використовую. Це дає мені можливість познайомитися з людьми, знайти яких в реальному житті було би важко або менш зручно. Мережі, в яких існують профілі користувачів, де вони вказують свої інтереси, книги та сайти, які їм подобаються, діляться посиланнями та настроєм – це можливість знайти однодумців, обговорити з ними питання, що тебе хвилюють.

Рекомендації – це поки що слабо формалізований/автоматизований, але дуже потужний механізм полегшення пошуку потрібної інформації, речей, послуг для споживачів. Думці знайомої людини (наприклад, учасника тієї ж спільноти, в якій і ти береш участь) схильні довіряти більше, ніж рекламі.

В моєму першому колі на Moikrug.ru в мене зібрані 370 людей, з якими я знайомий, і вони самі підтримують свої контактні дані в актуальному стані. Тому при необхідності я можу швидко їх знайти.

Тенденції розвитку соціальних мереж

Соціальні мережі розвиваються самими користувачами. І тільки питання часу, коли вони усвідомлять, що являють собою творців, а не лише користувачів кимось придуманої інфраструктури. В цей момент соціальним мережам доведеться або ділитися з користувачами (наприклад, участю в заробітках), або втрачати їх, бо знайти аналогічні соціальні мережі – не проблема. Тим більше, що конкуренція давно вийшла за межі країн, і кожен вправі обирати вітчизняну чи закордонну мережу.

Організатори соцмереж розуміють, що в них у руках цінний ресурс, але замість "пряника" поки що надають перевагу "батогу": утримуючи користувачів обов’язковою реєстрацією і втратою контактів при переході на інший сайт. В результаті користувачі вимушені реєструватися і заповнювати анкети на кожному новому ресурсі, в кожній новій соцмережі. Думаю, що в майбутньому у користувача з’яиться можливість експортувати свої дані, або ж мати мета-профіль. Цей процес вже йде – є можливість налаштувати трансляцію своїх даних на інші блогохостинги або поштові скриньки, авторизуватися на сторонніх сайтах по OpenID.

Крім того, очевидно зростає наглядність відносин, візуалізація у всіх її формах. Додавання фотографій, відео до своїх текстів, стає нормою і розширяє можливості спілкування.

Відношення з інтернету переходять в реальне життя і навпаки, їх уже важко розділити. Вважаю, що соцмережі без зворотнього зв’язку з реальністю, виходом "на вулиці міст", не будуть рости швидко.

Перспективи розвитку соціальних мереж

Зараз прослідковуються 4 основні тенденції: простота і доступність, візуалізація зв’язків і процесів, соціальні ігри всередині мережі, і зворотній зв’язок з реальним світом. Ці компоненти дозволяють робити успішні інтернет-проекти на даний момент.

Скоріш за все, залишиться 3-4 основні мережі, решта соцмереж будуть дробитися за інтересами, і намагатися монетизуватися через контекстну і поведінкову рекламу. Дробіння мереж невигідно рекламодавцям (зменшується обсяг), а реклама в особистому просторі користувачів буде сприйматися ними негативно. Тому, на мою думку, оптимальним вирішенням цієї ситуації стане участь користувачів у доходах – як співавторів мережі. Зокрема, перспективно створення силами користувачів рекомендаційних систем, за участь і вплив у яких вони зможуть отримувати гроші.

Майбутня взаємодія web 2.0 і маркетинга. Яким воно буде?

Майбутнє залежить від того, чи зможе бізнес стати більш відкритим, зняти інформаційну асиметрію, властиву відношенням з користувачами зараз, коли переважає сповіщувальний, односторонній маркетинг. Люди, які самі створюють нові медіа (UGM – user generated media) відкриті до спілкування. Але до спілкування лише з тими, хто відноситься до них з повагою, хто готовий інвестувати час і гроші в довгострокові і довірчі відносини з кожним учасником соціального середовища.

А як би ви відповіли на це питання?

Оригінал статті російською мовою - http://socializm.net/perspektivy-i-tendencii-socsetej/

Переклад на українську – Блогорідер

Читайте також: Людина і соціальні мережі – еволюція відносин

Спонсор запису: Велоспільнота BikeWays.com.ua (велосипеды) — велопрогулянки, покатушки, огляди велосипедів, статті. Велотуризм в Україні.

Цього разу я буду розповідати, що ж таке соціальна мережа, для тих, хто цього не знає. А ті, хто вже знає, уважно читають, і додають те, що я пропустив.

Соціальна мережа – це структура, що базується на людських зв’язках або ж взаємних інтересах. В якості інтернет-сервісу соцмережа може розглядатися як платформа, за допомогою люди можуть здійснювати зв’язок між собою та групування за специфічними інтересами. Завдання такого сайту полягає у тому, щоб забезпечити користувачів всіма можливим шляхами для взаємодії один з одним – відео, чати, зображення, музика, блоги та інше.

Першу цеглину у фундаменті нового напрямку веб-сервісів заклав амерканський сайт Classmates.com, котрий відкрився ще у 1995 році, пропонуючи відшукати своїх однокласників та старих друзів. Через десять років, у 2005, шалений успіх MySpace призвів до швидкого розростання соціальних мереж та збільшення їх популярності серед користувачів.

Особливо цікаві в цьому плані тематичні соціальні мережі – котрі займають певну нішу в своєму секторі, і пропонують для цього всі підручні засоби. Наприклад, Однокласники.ru дозволяє знайти ваших однокласників чи однокурсників, відновити втрачений зв’язок та познайомитись з новими людьми. Last.Fm – музична соціальна мережа – будує зв’язки між користувачами за принципом музичних уподобань, використовуючи при цьому оригінальні засоби – віджети для блогів, утиліту для прослуховування музики, а також будує чарти з прослуханої вами музики. Autokadabra.ru – соціальна мережа автолюбителів. Марки авто розподілені по клубам, в яких і відбувається спілкування учасників.

Загальнотематичні соцмережі, такі як Facebook, та його молодші брати – Вконтакте і Connect, також мають велику популярність, хоча і не пропонують нічого особливого. Ці сайти акумулювали в себе величезну базу контактів та профілів, з яких можна дізнатися багато чого про людину та її уподобання.

Феномен успіху соціальних мереж полягає в тому, що інтернетизація світу, а особливо України, продовжується стрімкими темпами. А у світі, де все менше часу залишається на спілкування, найлегшим видається спосіб знайти когось за своїми особистими уподобаннями або інтересами. У випадку Однокласників – бере гору ностальгія та бажання дізнатись про долю людей, з якими колись вчився. У випадку Вконтакте – "сконтактуватись" з усіма знайомими, яких знайдеш на сайті, а також знайомими знайомих, і так далі.

Популярність соцмереж у світі, Le Monde

Читайте також:

• Людина та соціальні мережі – еволюція відносин

Дивіться також:

Social Networking in Plain English, CommonCraft