У час, коли навколо нас оточують десятки, а то і сотні соціальних мереж, доводиться робити вибір – яка з них подобається вас найбільше, і в якій ви будете постити основну інформацію.

Якщо не брати до уваги Вконтакте, який переважно має значення лише для жителів країн колишнього СРСР, то на світовому ринку найбільша увага прикута до Facebook i Twitter. Кожна з цих двох соціалок має свої принципи, відомі уже багатьом користувачам інтернету – це лайки, ретвіти, коментарі, хештеги, і багато іншого. Чимало людей є активними користувачами обох сайтів, дехто ж надає перевагу лише одному з них, хоча може бути зареєстрованим і там, і там.

Facebook => Twitter

В такому разі виникає проблема кросспостингу записів між Фейсбуком і Твітером в обох напрямках. Публікація записів з Facebook-сторінок (саме сторінок, а не приватних профілів) у Twitter є досить проста в налаштуванні: все, що вам необхідно зробити – це зайти на facebook.com/twitter і синхронізувати ваш fan-page і твітер-екаунт. Цікаво, що для такого ж кроспостингу з персональних сторінок у Facebook не придумали нічого. Тому доводиться користуватися збоченими шляхами, такими як Twitterfeed, лишень щоб опублікувати свій FB-статус у Твітері.

Twitter => Facebook

Twitter, натомість, не полінувався і створив офіційний додаток для Facebook. Користувачі можуть прив’язати свій профіль до екаунту у твітері у кілька кліків, після чого всі їх записи будуть поститись у Facebook. Проте цей метод має один, але суттєвий недолік: такий кросспостинг дуже засмічує стрічку у ваших друзів (адже у твітер люди пишуть набагато частіше, ніж оновлюють статуси на Facebook) і фактично немає жодного сенсу. Зазвичай більшість ваших Facebook-друзів і так читають вас у твітері, то ж для чого їм ще одна стрічка?

В цьому випадку хочеться порадити дуже корисний інструмент під назвою Selective Tweets. Бувають випадки, коли твіт, який ви написали,  хотілось би оприлюднити і на Facebook. Selective Tweets, як ви вже могли здогадатись з назви, може надсилати у ваш Facebook-профіль лише ті твіти, в яких буде використано хештег #fb. Це значно спрощує задачу кросспостингу – ви самі вирішуєте, що публікувати у Facebook з твітера, а що ні. Встановити сервіс дуже просто – потрібно зайти на facebook.com/selectivetwitter, натиснути Go To App і вказати назву свого Twitter-екаунту.

Після цього все готово до роботи. Запис у твітер:

Перетворюється у запис в Facebook:

Готово! Фільтруйте твіти

За підтримки: Вишуканий ресторан киев у столиці зі смачною кухнею. Не вийшов новий iPhone? Нічого страшного, купуйте чехол для iPhone 4 в інтернеті

1. Twitter хоче замінити нам Facebook?
2. Кількість записів Твіттера перевищила 5 мільярдів
3. Пошта від Facebook зможе потіснити Gmail? [Опитування]

Ті користувачі Твітера, які зареєструвалися в ньому дуже давно (відносно історії всього інтернету кілька років – це дійсно давно), можуть пригадати, яким він тоді був.

Мій перший твітер-екаунт зявився у квітні 2007 року, якщо не помиляюсь, і тоді з України ним користувались всього кільканадцять людей, більшість з яких були блогерами, що захотіли спробувати новинку з США. Намагаючись пригадати перші враження від того Твітера, можу сказати, що це було дійсно щось новеньке – мікроблог в істинному значенні цього слова. Публікації, обмежені 140-а символами, змушували бути як ніколи лаконічним та змістовним. І, на відміну від Твітера сьогоднішнього, дискусій там було не так вже й багато, адже в основному вся стрічка складалася з такого собі потоку людських думок.

Це вже потім він почав зростати зі швидкістю метеора, зявилися сотні сервісів, додатків і навколотвітерних стартапів. Але чомусь лише цього року в мене вперше виникло враження, що Twitter виріс зі свого старого “текстового” формату, і хоче стати для своїх користувачів чимось більшим. Твітеряни 2007-го та навіть 2008-го років вели переважно текстові трансляції, і це було головним “коником” цього проекту. Що ми бачимо сьогодні?

Twitter активно, я б навіть сказав, агресивно, намагається залучити на борт інші можливості, зокрема фото та відео. Після того, як восени минулого року адміністрація сервісу оновила дизайн, користувачі змогли переглядати фото та відео безпосередньо на сайті, не виходячи з веб-інтерфейсу. Цього літа Twitter прикрутив спеціальну кнопочку, яка дозволяє завантажувати фотографії, тим самим втерши носа Twitpic, yFrog, та десяткам інших проектів. Найближчим часом нам обіцяють запуск нової вкладки Activity, яка буде показувати все, що зробили ті, кого ви фоловите, за певний період. Нічого не нагадує?

Користувачі, зі свого боку, активно долучаються до цих процесів – постять відео, фоткають все на ходу та надсилають знімки з ПК, оновлюють статуси де б вони не були. Мультимедійний контекст заполонив Твітер набагато сильніше, ніж коли-небудь, а текстовий формат 140-а символів уже давно перестав бути головною фішкою цього сайту. Тим самим, Twitter все більше починає нагадувати Facebook – тут також можна оновити статус, запостити фото чи відео, подивитися, що робили друзі, написати в них на “стіні”. На щастя, ігор поки на Твітері немає.

Можливо, такий рух є органічним – адже сервіс не міг всі ці чотири роки стояти на місці і не впроваджувати нічого нового. Зважаючи на те, що нарікань на цю тему я не зустрічав, можна вважати, що ці зміни – лише на краще, оскільки відповідають вимогам свого часу.

Спонсор: Песчаник для дачи. Камень песчаник в Киеве. Гранит и сланец.

1. Пошта від Facebook зможе потіснити Gmail? [Опитування]
2. Twitter стане платним
3. Сайти, що змінили світ. Twitter

Автор – Отар Довженко

Першою соціальною мережею (якщо не рахувати Livejournal, який на пострадянському просторі фактично виконує функції соцмережі), в якій я зареєструвався свідомо, була «Вконтакте». Мотиви, – на щастя, нашим ліберально налаштованим щодо авторських прав читачам у цьому не страшно зізнаватись, – я мав цілком піратські: найпопулярніша соцмережа постсовка дозволяє закачувати музичні файли. А мені якраз кортіло створити добірку улюблених пісень, яка була б завжди доступною, незалежно від місця мого перебування.

Я заповнив профайл, закачав сотню-другу композицій і додав сотню-другу знайомих у френди. Після кількох днів активного користування я почав утрачати інтерес до «ВКонтакте». Ця мережа так і не стала для мене майданчиком для спілкування з друзями: вистачало інших платформ. Я не став нищити обліковий запис – часом туди приходять важливі повідомлення, до того ж у мережі, якою щодня користуються кілька мільйонів українців, деколи знаходяться потрібні люди.

Історія з фейсбуком інша: я навіть не уявляв, що таке соціальні мережі, коли у відповідь на черговий електронний лист із запрошенням клікнув на sign up. Заходити на сайт і читати стрічку новин я боявся: якщо «Вконтакте» скидалась на центральну площу невеликого містечка у вихідний, то фейсбук – на велелюдний міжнародний аеропорт. Я вирішив, що соцмережа – просто не мій формат спілкування.

Уже не пригадаю, що змусило мене переступити через упередження й почати будувати систему зв’язків (network) у фейсбуку. Це сталось уже після невдалої спроби інтегруватися у «Вконтакте». Старих і нових друзів тут знайшлося на порядок більше, – вже понад тисячу; тепер я з задоволенням присвячую частину свого часу читанню, писанню, «лайканню» та іншим звичним для мешканців соцмережі справам. Музику закачувати у фейсбук не можна, але не скажу, що це мене надто гнітить.

Окрім уже зазначеного, досить-таки вагомого аргументу на користь «ВКонтакте» – доступу до тонн піратського контенту, від музики та ігор до порнографії, – є низка очевидних причин, із яких молоді українці обирають саме російську мережу. Нею користуються друзі і знайомі – загальна кількість українських користувачів фейсбука, хоч і росте як на дріжджах, усе ж менша в кілька разів. Там усе по-понятному написано (для особливих гурманів є майже правильно перекладена українська локалізація), і взагалі – всі свої. Українці становлятьсолідні 20% населення «Вконтакте» – і мізерні 0,17% 600-мільйонної армії Facebook.

Одним словом, діє той самий психологічний механізм, який утримує українську націю в рамках постколоніального «русского мира», де ми – найчисленніша меншина, і не пускає у великий світ, де ми вмить змаліємо поруч із державами-лідерами. Думка про велич і потугу фейсбука, про те, що над його вдосконаленням і розвитком працюють провідні уми Кремнієвої долини (за всієї поваги, це не Павло Дуров), викликає захват у технократів, але будить печерне неприйняття, замішане на заздрощах, у душах хуторян. До того ж, мешканці пострадянських країн переважно чи не знають іноземних, – окрім російської, – мов, чи лінуються знати їх. Це не просто заважає їм інтегруватись у світовий, переважно англомовний, інтернет-контекст, а відбиває саму потребу в ньому. Користувачів «ВКонтакте» ніхто не дратує посиланням на «нерусское» у френдстрічці. А все, що потрібно знати з-поза бугра, перекладе понятною мовою «Иносми» й «Лента.ру».

Є приклади регіональних соцмереж, – Hyves у Нідерландах, ґуґлівський Orkut у Бразилії та Індії тощо, – засновані на культурній окремішності й самобутності. «Вконтакте», так само як «Одноклассники» (клон classmates.com), «Мой мир» та інші панпостсовкові соціальні медіа, засновані на ізоляціонізмі, дистанційованості від глобальних тенденцій і антипатії до них, загалом типової для путінської Росії. «Вконтакте» – соціальний концтабір, який відрізняється від китайського закритого інтернету лише тим, що членство в ньому добровільне, а віднедавна ще й виключно за рекомендаціями.

Я поважаю право російського народу, обстоюючи свій національний характер і політичну доктрину законно обраних лідерів, протиставляти себе Заходу в усьому, зокрема і в сфері, яка за визначенням не має кордонів – інтернеті, а надто інтернеті соціальному. Але не бачу причин, із яких український народ повинен розділити з братами-росіянами їхній концтабір.

У Livejournal українці прийшли свого часу вслід за росіянами; згодом, коли цей колись новаторський сервіс маргіналізувався, серед його активних користувачів стали переважати постсовки. Схожа історія відбулась і з ICQ. Російські медіаінвестори намагаються штучно стримувати природну міграцію аудиторії на більш досконалі та глобальні платформи, купуючи ті, що вже застарівають, або клонуючи популярні й намагаючись побудувати з них онлайн-аналог «русского мира».

Для людини, яка не почувається частиною зазначеного «мира», натомість бачить себе і свою країну повноцінною у великому світі, фейсбук має очевидні переваги в порівнянні з «Вконтакте».

- він невпинно і бурхливо розвивається. Аж так бурхливо, що дехто побоюється перетворення соцмережі на замінник інтернету. У розвиток можливостей фейсбука вкладаються гроші, яких немає й ніколи не буде в росіян. Зусилля і гроші «Вконтакте», з огляду на останні події, радше йтимуть на вигрібання авгієвих стаєнь.

- він досконаліший. Із 2006 року, коли «Вконтакте» відтворила тогочасний фейсбук, оригінал розвивався набагато швидше й динамічніше за клон. Сьогодні фейсбук має масу технологічних нюансів, які й не снилися «Вконтакте», і щодня в нього з’являються нові корисні додатки. Особливо разючою є різниця потенціалів цих мереж, коли йдеться про можливості для бізнесу.

- він усесвітній. В різних країнах покриття різне, одначе ймовірність, що ви знайдете потрібну вам людину з-поза пострадянського простору, тут досить велика. У «Вконтакте» вона дорівнює нулю. Для тих, у кого є або можуть з’явитися міжнародні ділові, освітні, дружні чи романтичні зв’язки, це важить.

- він адаптується. Коли почнеться наступний етап у невпинній еволюції технологій спілкування в інтернеті (BBS ? IRC ? Instant Messenger ? чат ?форум ?блог ?соцмережа ?мікроблог ? …?), фейсбук зможе пристосуватись до нових форматів і очолити цей рух. «Вконтакте» разом із Livejournal, ICQ і їм подібними плентатиметься у хвості.

- його мета зрозуміла. Коли ви заходите на фейсбук, ви бачите рекламу, платні додатки та інші речі, за допомогою яких мережа заробляє гроші. За рахунок чого існує «Вконтакте», оцінена нещодавно в півтора мільярди доларів? Нібито джерела доходу ті самі, але де вони? Виникає стійке відчуття, що мережа, яка об’єднує кількадесят мільйонів мешканців пострадянських країн, створена не з комерційною метою. І водночас в альтруїстичні мотиви не віриться.

- він стабільний. Навряд чи якісь зовнішні чинники можуть похитнути потужний бізнес мультимільярдерів із Пало Альто, принаймні, в найближчі роки. В Росії сил, які можуть перетворити бізнес Павла Дурова на купу металобрухту, вистачає. Політична доцільність, мінливість нафтогрошових потоків, розбірки між інвесторами, намагання догодити Заходу, який небезпідставно зве «ВКонтакте» одним із головних розплідників піратства…

- до нього зась гебістам. Якщо вірити професору Почепцову, фейсбук є вотчиною ЦРУ, «ВКонтакте» – ФСБ. Враховуючи те, що за нинішньої влади межі між російськими та українськими спецслужбами майже стерті, це може стосуватись кожного з нас. За бажання, звісно, гебісти й у фейсбук залізуть, але нехай, принаймні, спершу помучаться.

- він більш зрілий. Фейсбук дозволяє реєструватись із 13 років, середній вік користувача – понад 35 років. У «Вконтакте» вистачає десятирічних і навіть менших дітей, середній вік користувача – 22-24; старші пострадянські інтернет-користувачі використовують «Одноклассники». Я не пригадую, щоб мені доводилось бачити неповнолітнього українського користувача фейсбука, натомість у «Вконтакте» їх море, й саме вони творять мікроклімат мережі.

- він дозволяє отримувати інформацію з перших рук. Серед ваших френдів і лайків на фейсбуку можуть бути зірки, яких ви любите, політики, за яких ви голосуєте, організації, до яких ви належите, і компанії, послугами яких користуєтесь. Ви можете комунікувати з ними, отримувати достовірні та оперативні новини, висловлювати свої враження. Навіщо мені спільнота «фан-клуб Сашка Положинського» у «Вконтакте», якщо у фейсбуку можна зафрендити самого Положинського? Навіть пострадянські знаменитості радше з’являтимуться особисто в фейсбуку, ніж у його російському клоні – причину дивіться в попередньому пункті.

- він не анонімний. Багато хто з нас досі повністю чи частково поділяє етичні настанови старого інтернету, де анонімність була цінністю. Та будьмо щирими: це – минуле. Сучасні соцмережі наближують віртуальне життя до реального, де ходити весь час у масці або представлятись своїм друзям Супер-Меґа-Боєм або Лавлі-Спейс-Ґьорл навряд чи етично. В цьому сенсі «Вконтакте» продовжує життя традиції, яка відмирає у світі.

Узагальнюючи, можна сказати: якщо ми обираємо фейсбук, ми долучаємось до найбільшої у світі спільноти людей, об’єднаних на одному ресурсі. В цій передовій, найактивнішій частині людства кожен із кількох сотень мільйонів користувачів перебуває від нас на відстані одного кліка. Спілкуючись і переглядаючи рекламу, ми приносимо корпорації Facebook прибуток і отримуємо задоволення.

Якщо ми обираємо «Вконтакте», разом із кількома десятками мільйонів мешканців колишніх республік СРСР ми опиняємося у шкаралупі, яку росіяни збудували для захисту від уявних ворогів. Усередині цього замкненого простору все пріє, перегниває й вариться у власному соку, дедалі більше відстаючи від часу. При цьому майбутнє мережі разом з усіма нашими представництвами залежить лише від того, в який бік дме вітер у Кремлі.

Говорячи про вибір, я не маю на увазі тотальне закриття юзерами «Вконтакте» своїх сторінок і переселення на фейсбук. Ідеться про ширший світоглядний вибір, у якому користування «Вконтакте» є лише окремим випадком загальної тенденції.

Цілий глобалізований світ, у якому нації та їх групи сваряться, миряться, конкурують і співпрацюють, нам намагаються замінити якимось вужчим – слов’янським, східнослов’янським, «кириличним», православним, пострадянським, руським, російським. І якщо в культурі, мистецтві, духовності, політиці та інших сферах порада нового предстоятеля греко-католицької церкви «будувати український світ» є цілком доречною, то щодо інтернету цю пораду слід трохи скоригувати: робити українське частиною світу. І в жодному разі не дозволяти себе ізолювати.

Найелегантніші весільні сукні тільки в весільному салоні “Марібель”. Придбайте весільні сукні в тернополі від найвишуканіших марок. Будуєте власне житло? Вам точно знадобиться покриття даху Львів, покрівельні матеріали входять у вартість робіт.

1. Чому не варто дружити з шефом на Facebook
2. Сайти, що змінили світ. Facebook
3. Facebook купив FriendFeed

Автор – Юлія Сіткова

Переклад – Blogoreader

Шеф попросився в “друзі” на Facebook, а ви не хочете давати йому доступ до свого профілю? Це дилема. Як же розрулити ситуацію, щоб не образити начальника і не зіпсувати з ним стосунки?

Ранок у німецькому офісі. Молодий чоловік вмикає комп’ютер. Одна з перших сторінок, яку він сьогодні відкриє – як, втім, і кожен день, – Facebook.com. Його увагу відразу привертають три нових пропозиції “дружити”. “Дуже добре, зараз всіх і приєднаємо”, – думає він і раптом завмирає в нерішучості, побачивши у списку кандидатів на дружбу ім’я свого шефа… Спробуємо розібратися, як йому слід діяти в цій ситуації.

Big Brother is watching you!

У середньостатистичного власника профілю на Facebook 70 “друзів”. Серед них – близькі друзі і родичі, знайомі та колеги і навіть тітка Маша із сусідньої квартири, якій донька-старшокласниця заради сміху відкрила екаунт. Чому, власне кажучи, в цій строкатій компанії не повинно бути місця шефові? “На місці співробітника я б не став вносити начальника в список друзів на Facebook, тому що існує небезпека рано чи пізно оприлюднити інформацію, не призначену для його очей і вух”, – вважає юрист і експерт в сфері інформаційного права Карстен Ульбріхтс (Carsten Ulbrichts) .

“Зафрендивши” шефа, ви відкриваєте йому доступ до особистої інформації. Тепер він буде знати, що і в який час (робочий?) ви публікуєте в себе в профілі. А це означає, що вам доведеться постійно контролювати свої дії. І це логічно: начальник – один з тих людей, які можуть мати серйозний вплив на ваше життя, і ні до чого йому знати, скільки пива ви випили на останній вечірці, як класно відірвалися на концерті Mando Diao в неділю ввечері (звідси і двогодинне запізнення на роботу в понеділок) або що Fiat Multipla, на ваш погляд, – найпотворніша машина на світі (а раптом саме на ній їздить ваш бос?). Словом, якщо начальник з’явився у вас в “друзях”, то ви автоматично стаєте учасником реаліті-шоу. Бос за вами спостерігає.

Хворієш – хворій офлайн

У юридичній практиці Німеччини вже були прецеденти, коли співробітникам довелося поплатитися за подібну відвертість. “Менеджер однієї німецької компанії узяла лікарняний, пожалівшись на мігрень, але при цьому цілий день проявляла активність на Facebook: постила коментарі, розміщувала фотографії. Це помітив її шеф і зробив їй офіційне попередження”, – розповідає берлінський юрист, фахівець з інтернет-права Хеннінг Криг (Henning Krieg).

Начальник, за його словами, подумав так: якщо співробітниця досить добре себе почуває, щоб цілий день провести в інтернеті, то вона з таким же успіхом могла прийти на роботу. А значить, вона взяла лікарняний без поважної причини, і за це їй покладається стягнення. Іншими словами, запросити шефа в Facebook – це майже те ж саме, що погодитися на його пропозицію встановити на вашому робочому місці камеру відеоспостереження, щоб він постійно мав можливість бути в курсі, чим ви займаєтеся. Вам це треба?

Рішучий метод

Виникає резонне питання: як відхилити запрошення начальника так, щоб не викликати в нього досаду або невдоволення? “Кращий спосіб – чемно відмовитися, вказавши на те, що Facebook ви користуєтеся в приватному порядку і не хотіли б змішувати особисте життя з професійною, – рекомендує експерт у сфері інформаційного права Карстен Ульбріхтс. – Це як із запрошенням шефа піти в ресторан – якщо не хочете, ви не зобов’язані погоджуватися “.

Ніяких наслідків з точки зору трудового законодавства подібна відмова мати не може, запевняє берлінський юрист Хеннінг Криг. “Якщо у вас приватний профіль на Facebook і ви не хотіли б вносити туди начальника, то з юридичної точки зору він не може вам цього нав’язати і пред’являти до вас з цього приводу претензії”, – говорить експерт.

Дипломатичний метод

Користувачам, які все-таки побоюються, що роботодавцю може не сподобатися відмова, і вважають за краще прийняти запрошення начальника, Хеннінг Криг рекомендує по можливості обмежити доступ шефа до свого профілю. Це можна зробити за допомогою налаштувань конфіденційності, які є в будь-якій соціальній мережі. “Наприклад, в Facebook я сам можу вирішувати, яку інформацію я роблю доступною, і для яких людей. І навіть від тих, хто вже внесений до категорії” друзі “, я можу вибірково приховувати певні дані – скажімо, фотографії, – говорить експерт. – Тому в крайньому випадку можна внести шефа в список друзів, просто треба стежити за тим, щоб він бачив не все, що ви постите “.

До подібної тактики, на думку Крига, варто вдаватися і самому начальнику, який зафрендив своїх підлеглих. “А то невідомо, чи вдасться йому зберегти авторитет, після того як співробітники побачать його пляжні фотографії з чергової відпустки”, – зауважує юрист.

Знай своє місце

До речі, про авторитет: віртуальна дружба з шефом зовсім не означає, що ви з ним тепер кращі приятелі і можете дозволити собі фамільярне звернення в стінах офісу або за його межами. Ваші відносини повинні залишатися суто професійними і після того, як ви відповіли на його запрошення в Facebook, радять експерти.

Рекомендація не допускати фамільярності по відношенню до друзів у соцмережах міститься і в останній публікації Німецької ради імені Кнігге (Der Deutsche Knigge-Rat). Це громадське об’єднання, назване на честь відомого письменника Адольфа фон Кнігге, який в 1788 першим у Німеччині видав книгу про хороші манери, розробляє правила поведінки в сучасному суспільстві. “Віртуальний світ соціальних мереж не повинен бути приводом і виправданням для зрівняйлівки, – йдеться в публікації Ради, датованій липнем 2010 року. – Звернення “друг” по відношенню до ділового партнера або шефа може бути сприйняте як перевищення повноважень і посягання на їх персону “.

Ну і наостанок – порада для тих, хто сам подумує про те, чи не запросити шефа в “друзі” на Facebook або в якій-небудь іншій соціальній мережі. За словами Ульбріхтса, в Америці, яка трохи випереджає Німеччину в плані мережевого етикету, у великих компаніях вже є конкретні рекомендації на тему взаємодії персоналу в соцмережах. “Співробітникам рекомендується об’єднуватися в групи з урахуванням ієрархії у фірмі, тобто не заводити друзів на вище- і нижчестоячих посадах”, – говорить експерт.

За підтримки: 308 Пежо – замечательный автомобиль! Характеристики Peugeot 308 позволяют быстро разгонятся и ехать достойно. Мотор собран совместно с BMW, до 100 км/ч авто разгоняется через 7,8 с после резвого старта. Ищешь мебель в квартиру? Предлагаем купить угловые диваны в Киеве онлайн. Оптовые цены!

1. Facebook купив FriendFeed
2. Пошта від Facebook зможе потіснити Gmail? [Опитування]
3. Сайти, що змінили світ. Facebook

Слово “нова валюта інтернету” у відношенні до Facebook та Twitter вперше вжив, здається, Ярослав Ажнюк у одній із своїх презентацій. Сьогодні я б хотів детальніше розповісти про це поняття – чому воно стало важливим, та як його використовують на практиці в Україні та світі.

Як я вже багато разів казав, соціальні медіа дали нам чудову можливість – виміряти реальну популярність контенту, який публікується в інтернеті. Не зважаючи на те, що ця монета має й зворотній бік – цей бік також корисний. В першу чергу для авторів – адже якщо вони дійсно хочуть писати цікаво та якісно, соціальні медіа дають можливість наочно побачити, що користується попитом в читачів, а що ні.

Лічильники з кількістю ретвітів та лайків де-факто стали лічильниками популярності. Кожен з них – це не просто констатація факту, що десь на якомусь сайті є стаття. Це конкретна рекомендація людини, яка ніби каже своїм друзям та фоловерам: “Зайдіть, подивіться, я раджу вам цей контент”. І чим більшою буде кількість лайків, тим більша аудиторія інтернету побачить цю рекомендацію. Висновок – не приховуйте від людей цих інструментів, дайте їм можливість одразу поділитися матеріалом, яким вони зацікавились.

Варто додати, що нещодавно Facebook змінив свою політику щодо кнопки Like. Якщо раніше при її натисканні на сайтах в інтернеті у профіль користувача виводилось лише одне малопомітне речення, то зараз кожен лайк показується більш повноцінно. На сторінці користувача у Facebook буде вказано і заголовок статті, її короткий опис, та зображення за наявності. Таким чином кнопка Like повністю перейняла функціонал, який колись був у кнопки Share, яку адміністрація Facebook вирішила закрити.

Тепер хочу згадати і про іншу особливість лайків і ретвітів, яку я запримітив нещодавно. У зв’язку з трагічними подіями в Японії, в інтернеті розгорнулася ціла кампанія по допомозі постраждалим районам та розпочався збір пожертвувань для різноманітних організацій. Чи не вперше за всю історію соціальних мереж лайки і ретвіти вирішили використати як основний інструмент для збору коштів.

Перша кампанія – це збір коштів від громадської організації Explore.org, яка створила сторінку Dog Bless You і пообіцяла переказати по $1 за кожен лайк цієї сторінки на додачу до початкових $100 тисяч. На даний момент шанувальниками сторінки стали понад 160 тисяч користувачів Facebook, і це означає, що як мінімум $260 тисяч буде переказано на користь організації, що проводить рятувально-пошукові роботи в завалах з використанням спеціальних собак. Віртуальний механізм отримав цілком матеріальні результати.

Компанія Microsoft також зробила спробу використати силу соціальних медіа для допомоги жертвам цунамі в Японії. В твітер-екаунт пошуковика Bing компанія оголосила, що передасть по $1 за кожен ретвіт цього повідомлення у відповідні фонди пожертв. Реакція твітер-спільноти була дещо іншою – хоч ретвітів дійсно було зібрано багато, користувачам не сподобалась ця ідея. Відомий американський комік Майкл Лан Блек звинуватив корпорацію в піарі на трагедії, повідомивши про це 1,6 млн фоловерам.

Ці два приклади яскраво ілюструють, що ретвіти і лайки можна використати не лише в якості довгострокових інструментів для онлайн-ЗМІ та блогів, а і для короткочасних потреб.

Таких проектів довго шукати і не треба: буквально нещодавно в українському інтернеті почалася акція від компанії McDonald’s: будь-який користувач Twitter або Facebook може отримати безкоштовний сніданок в мережі ресторанів, який складе собі сам. Оплатити його можна власними повідомленнями, якщо вони наберуть хоча б 3 ретвіти або 10 лайків. Результати кажуть самі за себе – за перші дві доби сертифікати на безкоштовні сніданки в McDonald’s вибороли понад 1100 осіб.

За підтримки: Професійні послуги юриста. Публічне судове засідання проходить відповідно до чинного законодавства. Реєстрація права власності не завжди простий процес.

1. Перспективи україномовного інтернету
2. Вирішуємо проблеми регіонального інтернету
3. Соціальна мережа від Google уже нікому не потрібна? [Опитування]

Влітку 2010 року весь інтернет був переполоханий звісткою про те, що Google працює над запуском власної соціальної мережі Google Me, яка має стати гідним конкурентом Facebook. Про це у своєму твітері написав засновник та керівник сайту Digg, Кевін Роуз.

На перший погляд, новина могла бути черговим фейком, яких в інтернеті є вдосталь. Однак вже через місяць після цього чутки підтвердилися: спочатку Google “спіймали” на переговорах з ігровими стартапами, а ще через деякий час компанія почала активно скуповувати ігрові сервіси. Для прикладу, за компанію-розробника соціальних ігор Slide, Google виклав $182 млн. Засновник Slide, до речі, уродженець Києва Макс Левчин, здобув посаду віце-президента Google з соціальних сервісів. Цілком ймовірно, що саме йому було віддано під керівництво створення тієї самої “соцмережі від Google”.

Згодом навіть колишній CEO Google, Ерік Шмідт, натякнув про можливий запуск нового продукту: “Ми візьмемо ключові продукти Google і додамо до них соціальний компонент”, – сказав він під час виступу на конференції Zeitgeist. Восени 2010 року інтернет завмер в очікуванні “вбивці Facebook”, і раз-у-раз з’являлися нові повідомлення в ЗМІ про дату запуску цього сервісу.

Але, як бачимо, цього так і не відбулось. Мало того, новинарний потік на цю тему практично припинився ще на початку грудня 2010 року. Історія про Google Me не лише була затьмарена новинами про Android, Chrome OS, Chrome Web Store, Google eBookstore, Google Nexus S, а й просто не мала ніяких підстав для обговорення.

Ми можемо розглядати два варіанти: або це так зване “затишшя перед бурею”, і в цьому році Google здивує всіх, відкривши свою соціалку, або ж це все було маячнею, зітканою з чуток та новин. Єдиний факт, який залишається достовірним – це те, що Google придбала кілька соціально-ігрових компаній, отримавши їхні здобутки та спеціалістів. Поки що ми так і не помітили, щоб їхня робота зіграла важливу роль при запуску будь-якого з проектів компанії за останні півроку. Тому або це була робота на перспективу, або ніякої соціальної мережі від Google не існує.

Найбільша соціальна мережа у світі, Facebook, налічує близько 600 млн користувачів на даний момент. Залучити таку кількість людей до нового сервісу за короткий час – задача вкрай нелегка. Але й не можна стверджувати, що неможлива – колись і MySpace, здавалось, ніхто не переможе, а насправді все  обернулося інакше. Тому нас має цікавити скоріше не кількість користувачів, які може здобути ефемерна соціальна мережа від Google, а її характер.

Зважаючи на численну кількість сервісів Google, справа за меншим – створити  цікаву платформу, де переваги цих сервісів можна було б об’єднати в одне ціле та використати для соціальної мережі. Єдина важлива складова – ігри – до осені 2010 року в Google була досить слабо розвинута, але з покупкою таких компаній, як Slide, проблема зникла. Якщо ідеологам “Google Me” вдасться створити продукт, який враховуватиме інтереси сучасної аудиторії, то його успіх цілком можливий.

А що думаєте ви з цього приводу (якщо вашого варіанту немає – буду радий прочитати його в коментарях)?

1. Politiko.com.ua – політична соціальна мережа
2. Пошта від Facebook зможе потіснити Gmail? [Опитування]
3. Google запускає свою соціальну мережу – Google People

Специально для автолюбителей – автомобильный информационный портал с интересной информацией

Сьогодні Facebook повинен презентувати власний поштовий сервіс – принаймні, саме про це кілька днів тому написав блог Techcrunch. Нібито і домен уже зареєстрували короткий – fb.com, і сама сторінка mail.thefacebook.com підказує нам про майбутній сервіс.

Новина не стала сенсаційною, оскільки про подібні плани соціальної мережі (і не лише Facebook, а й Вконтакте, до речі) повідомлялося і раніше. Схоже, що лише тепер плани дійсно будуть втілені в життя. В інтернеті одразу ж розгорнулися палкі дискусії на цю тему – прихильники соціальної мережі стверджують, що новинка вб”є традиційні поштові сервіси, оскільки на Facebook найбільша база людей – понад 550 млн у всьому світі. Опоненти ж вірять в те, що люди не зможуть повністю відмовитись від традиційної пошти, яка вже стала еталоном інтернет-спілкування.

Що ж буде насправді? Звісно, план “захоплення Всесвіту” і пересадження людей на тотальний Facebook – пошту, чати, новини, фото та інше – виглядає правдоподібно. Це може бути досить зручно – отримувати всі потрібні тобі сервіси в одному місці. Але чомусь неохоче віриться в можливість узурпації інтернету одним Facebook. Зрештою, саме з поштою йому доведеться серйозно попрацювати – адже один факт її запуску ще не означатиме, що люди одразу ж її почнуть використовувати.

Однією з найважливіших причин, чому люди вкрай рідко змінюють свій поштовий сервіс, називають неможливість перенесення контактів, які накопичилися за довгий час спілкування. Минулого тижня в історію протистояння між Google та Facebook вписали ще одну історію: Google змінив правила використання свого Google Contacts API. Відтепер сторонні сервіси не мають можливості вільно завантажувати список контактів з поштовика Gmail, не надаючи у відповідь власні дані.

Ця міра була направлена конкретно проти Facebook, адже саме така функція під назвою Friend Finder дозволяла легко імпортувати контакти з Gmail і знайти ваших друзів в соціальній мережі. Щоправда, програмісти Facebook, швидко отямились, і, як було написано в одному з видань, “показали Google середнього пальця”, запропонувавши користувачам Gmail вручну завантажувати файл з контактами собі на ПК, після чого його можна імпортувати в Facebook.

Так-от, користувачі, які вже місяцями, а то й роками користуються Yahoo! Mail, Hotmail, або Gmail навряд чи захочуть залишати колосальні бази даних зі своєю кореспонденцією та контактами, лише задля того, аби використовувати пошту на Facebook. Навіть якщо останній пропонує їм півмільярда людей на блюдечку. Підтвердження своїх думок я знайшов в статті від засновника блогу Mashable, який вважає, що бізнес-користувачі ніколи не перейдуть на пошту від Facebook, якою б цікавою вона не була.

За останні кілька років в інтернеті все змішалось – якщо раніше було чітко зрозуміло, хто чим займається (Google шукає, Facebook з”єднує з друзями), то зараз все далеко не так однозначно. Спроби Facebook потіснити своїх конкурентів запуском поштового сервісу можуть стати для нього тим, чим для Google стали сервіси Wave та Buzz – тобто невдачею. Facemail не зможе вбити Gmail або Hotmail – лише так, трошки вколе, напевно.

А ви готові перейти зі свого теперішнього поштового сервісу на аналогічний від Facebook?

Взять в аренду видеокамеру онлайн. Лучшие видеокамеры аренда недорого. Прокат игровых приставок.

1. Gmail Labs – експериментальні функції поштового сервісу
2. Gmail став третім за величиною поштовим сервісом США
3. Facebook купив FriendFeed

Соціальні мережі стають все більшою частиною нашого життя. В них ми викладаємо світлини, думки, контакти знайомих людей, відмічаємо ті продукти, що збираємося купити і т.ін. Постає питання – а як це все зберегти на випадок форс-мажорної ситуації? Сьогоднішній наш запис – про інструменти бекапу нашого соціального життя.

1. Facebook

Декілька тижнів тому Марк Цукерберг анонсував нову функцію своєї соціальної мережі, яка допоможе зберегти усі персональні дані у зручному вигляді.

Наразі вона доступна в англомовній версії Facebook, тому вам потрібно натиснути у верхньому правому кутку “Аккаунт” (Account), і у меню обрати “Налаштування аккаунта” (Account Settings). Потім, якщо у вас не англійська версія, перейти на вкладку “Мова” (Language) і обрати English (US або UK). Далі поверніться на першу вкладку “Settings” і натисніть навпроти пункту “Download Your Information” посилання «learn more».

Після того з’явиться віконце із зеленою кнопкою Download. Як тільки ви натиснете її, сайт почне збиратися всю опубліковану вами інформацію і через пару годин повідомить вас через e-mail про закінчення операції. Після цього ви зможете забрати ZIP-архів за допомогою наведеного у листі посилання.

Єдиний недолік цього методу полягає в тому, що бекап доведеться робити власноруч. Для автоматизованої архівації (причому не тільки Facebook) можна використовувати сервіси на кшталт Backupify, де окрім платних сервісів є і безкоштовний (з лімітом на архівацію не більше 2 Гб).

2. Twitter.

Є один відомий факт: якщо ви написали більше 3 200 твітів, то ваші найперші твіти будуть недоступні навіть у результатах пошуку. Таке обмеження задокументовано у Twitter API. Тому для архівації твітів виникає все більше відповідних сервісів, хоча ходять чутки, що згодом цей ліміт може бути знято. Один з найкращих безкоштовних сервісів має назву BackUpMyTweets.

Заведіть там акаунт, і сервіс стане автоматично архівувати ваші твіти на постійній основі. Експортувати бекап можна буде у форматі HTML, XML або JSON. Ентузіасти також можуть спробувати TweetNest – це застосунок, який встановлюється на стороні веб-серверу (наприклад, там, де ви тримаєте ваш власний блог). Серед інших серверних рішень варто також згадати ThinkUp, який вміє архівувати не тільки твіти, але й записи до Facebook.

Ну і зрозуміло, що якщо ви вже твітнули більше 3 200 разів, то більш старі твіти жоден сервіс вам не відновить.

3. LinkedIn.

В LinkedIn немає інструменту експорту всієї інформації як в Facebook, але можна самостійно архівувати дві найважливіші частини вашого акаунту – ваші зв’язки (connections) та ваш профайл.

Для того, щоб забекапити контакти, натисність “My Connections”, а потім “Export Connections” (на клікабельному скріншоті справа зображено, де саме розташовані ці кнопки). LinkedIn пропонує архівувати їх або у форматі *.CSV, що розпізнається програмою Microsoft Outlook, або у *.VCF, що більш оптимальний для Mac-користувачів, оскільки сумісний з Address Book.

Для того, щоб зберегти дані профіля, натисніть “Edit Profile”, а потім на іконку PDF справа на панелі, щоб експортувати інформацію в PDF. Для автоматичної архівації також можна скористатися Backupify.

4. Flickr.

Тут також немає єдиного рішення, більше того, сам сервіс не дозволяє проглядати більше ніж 200 останніх завантажених фото, якщо у вас не акаунт “Flickr Pro”, тому в даному випадку доведеться звернутись до того ж сервісу Backupify або скористатись десктопним додатком FlickrBackup.

До речі, останній є платформонезалежним і тому працює в будь-якій операційній системі.

5. Веб-альбоми Picasa

І хоча цей зручний сервіс є менш популярним, аніж ті ж Facebook та Flickr, але в ньому є функція для зручного і простого бекапу ваших світлин. Для архівації потрібно лише встановити безкоштовний додаток Picasa, який не тільки вміє синхронізувати теки у комп’ютері та в інтернеті, але є ще й непоганим менеджером для роботи із фотографіями. В ньому виберіть, які саме альбоми мають бути синхронізовані, і тоді будь-які зміни офлайн будуть автоматично враховані і в веб-сховищі, і навпаки.

Насамкінець, якщо ви ще не вирішили, чи потрібно архівувати ваші записи, просто пам’ятайте: коли ви щось публікуєте онлайн, ви можете не знайти цей запис в тому ж самому місці через пару років.

Перед тем, как жениться, нужно обязательно купить кольцо. Не забудьте об этом.
Хотя в нашей стране оптимизация бизнес-процессов достаточно сложная задача, она вам под силу.

1. Nokia купила соціальну мережу Dopplr
2. Google запускає свою соціальну мережу – Google People
3. Beeline запустив власну соціальну мережу

Як стало відомо сьогодні, компанія Facebook досягла домовленостей щодо купівлі компанії FriendFeed.

"Facebook та FriendFeed поділяють спільне бачення того, як дати людям інструменти для обміну, та зв’язку з друзями", сказав Брет Тейлор, співзасновник сервісу FriendFeed та колишній product manager команди, що запустила Google Maps.  "Ми не можемо дочекатись, коли приєднаємось до команди Facebook та принесемо інновації, які ми розробили на FriendFeed, для 250 мільйонів користувачів у всьому світі".

В рамках угоди колишні співробітники FriendFeed приєднаються до команди Facebook., а колишні співзасновники посядуть керівні ролі у технічних групах розробки Facebook.

Блог TechCrunch вважає, що саме останній факт є дуже важливим, оскільки серед команди FriendFeed є чимало хороших колишніх працівників Google.

Нагадаю, Facebook – найпотужніша соціальна мережа у світі, котра стала прототипом для сотень інших клонів, зокрема, Вконтакте. Facebook була заснована у 2004 році, а зараз кількість користувачів сягнула позначки понад 250 мільйонів.

FriendFeed – сервіс агрегації контенту з інших соціальних мереж, у яких ви зареєстровані. Проект збирає всі ваші оновлення та статуси в єдиний потік. FriendFeed було засновано восени 2007 року.

1. Сайти, що змінили світ. Facebook
2. Google запускає свою соціальну мережу – Google People

Запускаючи 4 лютого 2004 року сайт для спілкування студентів, його розробник, Марк Цукерберг, напевне і не мріяв про те, що його проект за 5 років стане однією з найбільших у світі соціальних мереж, а сам автор – наймолодшим за всю історію мільярдером. Втім, щоб це все здобути, проекту Facebook ще треба було пройти нелегкий шлях.

Фейсбуку випала роль стати піонером та прообразом сучасних соціальних мереж, на основі якого і базуються інтерфейси користувачів та соціальні зв”язки. Бо провідною ідеєю проекту стала мета – об”єднати всіх студентів Гарварда, де вчився Марк, у мережу, надавши їм всі можливості для спілкування. Відповідно до цього відбувалася і реєстрація – спочатку приєднатись до Facebook можна було, лише маючи поштову скриньку в домені .edu, що мало підвтердити ваш статус студента чи школяра. Однак проект швидко здобув чималу популярність, і тому з часом постало питання про вільний доступ до реєстрації всіх без винятку бажаючих. У 2005 році Фейсбук відкрив свої двері для всіх охочих.

Головною особливістю мережі стала можливість зібрати до купи усіх своїх друзів – як і давніх, шкільних, або просто з тими, з ким давно втратив зв”язок, так і з теперішніми, а також знайти нових. Окрім того, заповнюючи свій профіль, учасник міг вказати ту чи іншу інформацію про інтереси, захоплення, що давало можливість відвідувачам його сторінки порівняти свої смаки. Користувачі отримали змогу спілкуватись – як приватно, через повідомлення, так і публічно – на власних “стінах” (wall) так і в тематичних групах, додавати фото, а пізніше – і аудіо та відео. Це зробило Facebook надзвичайно популярним – даючи своїм користувачам найпростіше у легкій та доступній формі, він швидко набирав обертів. Вже за рік свого існування сайт здобув понад мільйон прихильників. І вже тоді пішли перші інвестиції – у розмірі 500 тисяч доларів, а потім 12,7 мільйонів та 27,5 мільйонів доларів.

У 2006 році поповзли чутки про можливий продаж компанії, адже у 2005 за $580 мільйонів була продана соціальна мережа MySpace. Спочатку невідомий покупець запропонував 750 мійльонів доларів за Facebook, а пізніше Yahoo висловила бажання придбати соціалку за майже 1 мільярд доларів. Однак Марк… відмовив усім, запевнивши, що Facebook не буде продано і проект не вийде на IPO найближчим часом, оскільки це не є у фокусі діляьності компанії. Ще через рік дедалі більше корпорацій виявили бажання придбати хоча б частку акцій Фейсбуку. І у 2007 році відбулася знакова подія – Microsoft придбав всього 1,6% акцій за 240 мільйонів доларів, тобто Facebook було оцінено в астрономічну суму – 15 мільярдів доларів. Можливо, ця сума була перебільшена, однак Microsoft окрім цього, отримав договір на продаж реклами.

Зараз Facebook приносить дохід понад 20 мільйонів доларів щомісяця. Ви могли подумати, що сторінки соціальної мережі просто-таки завішані банерами, однак це не так. Було апробовано багато способів монетизації, але найбільші прибутки приносять так звані платні групи для компаній, в яких відбувається промоушн їхніх продуктів, а також різноманітні платні сервіси. Наприклад, кожен учасник Facebook може придбати для свого друга подарунок у інтернет-магазині.

На даний момент Facebook активізував свою діяльність поза межами США. Зокрема, інтерфейс соціалки було перекладено на кілька мов, в країнах яких і відбувається просування сайту. Однак не всюди цей процес є успішним – адже з початку свого існування на основі Facebook було створено чимало аналогічних проектів-клонів, котрі так само базувались на пошуку та спілкуванні з друзями. В деяких випадках навіть доводилося мати справу з судовими позовами. Наприклад, в Росії (та Україні також) найпопулярнішою соціальною мережею є сайт ВКонтакте, що створює проблеми для просування там російськомовної версії Фейсбуку.

Як би там не було, Facebook – один з найуспішніших сайтів в історії інтернету, користувачами якого вже є понад 500 мільйонів людей. І ця цифра продовжує збільшуватись, приносячи її авторам чималі прибутки, а користувачам – нові можливості спілкування з друзями.

hellveen, спеціально для Блогорідера.

Читайте також:

Людина і соціальні мережі – еволюція відносин

Перспективи і тенденції соціальних мереж

Спонсор запису: Работа в Одессе управление строительными проектами автоинструктор

1. Сайти, що змінили світ. Livejournal
2. Сайти, що змінили світ. Yahoo!
3. Сайти, що змінили світ. YouTube