Постовий: Проще простого бесплатно скачать фильмы на портале ViMaxFilms

Немає інновацій – немає майбутнього. Ми з вами можемо зайти у темне Середньовіччя у часи, коли в країні не залишиться майже нікого з тих, хто міг би розвивати та ефективно використовувати ІТ-галузь. Влада України робить все для того, аби унеможливити процес інформатизації та швидкого прогресу країни в цьому плані. Для цього досить почитати кілька пунтків проекту нового Податкового кодексу, який був прийнятий у першому читанні 17 червня.

Даним проектом передбачається скасування спрощеної системи оподаткування для багатьох категорій підприємництва. Зокрема, і для ІТ-сфери:

• “Спрощена система оподаткування не поширюється на:
• 1) суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), які здійснюють:
• к) оптову та роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;
• л) діяльність з надання послуг Інтернет-провайдерів;
• м) діяльність у сфері інформатизації;
• н) надання послуг з доступу до мережі Інтернет;
• о) зовнішньоекономічну діяльність;”

Це означає, що тисячі фрілансерів та просто інтернет-підприємців відтепер будуть змушені перейти на загальну систему оподаткування, яка передбачає ведення більш складнішої податкової звітності – тобто або наймайте бухгалтера на зарплату, або займайтесь цим власноруч.

Якщо підприємництво само по собі є ризиком, то в Україні воно стає неймовірним ризиком. Принцип “єдиного вікна” про яке так часто любив казати попередній президент, так і не був до кінця реалізований, а новий прем”єр з новим кодексом просто доб”ють усі ті позитивні моменти, які почали були з”являтися.

Показовими у цьому разі стають новини з дружньої нам Грузії. Влада цієї країни з прийняттям нового закону буде надавати пільги тим компаніям, які захочуть інвестувати в грузинську ІТ-галузь. На цьому фоні особливо цинічно виглядають слова голови комітету підприємництва Михайла Бродського.

У своєму ЖЖ він наводить просто феєричні пропозиції. Спочатку він обурюється тим фактом, що програміст, який звернувся до нього із питанням, заробляє $50 000, а платити податків хоче всього лиш $300. Пан Михайло не цікавиться тим, скільки ж насправді отримують українські фрілансери, і чи будуть після такого ускладнення платити щось взагалі до бюджету. Після цього Бродський намагається давити на жалість, мов, “в Америці податки платять всі“. Так, в США дійсно справно платять податки, але напевно тому, що ця країна не знаходиться на 181 місці за легкістю оподаткування.

Ну і найбільша ахінея, яку нам пропонує Михайло Бродський – це оформлювати ПЗ, яке створюють програмісти, як роялті, і це дозволить їм легально уникнути загальної системи оподаткування. Цікаво, що така схема підійде лише тим, які дійсно створюють новий код, а не займаються модифікацією чужого.

Пости пана Михайла збирають сотні коментарів, і практично кожен з них говорить одне: українці або підуть в тінь, або поїдуть працювати в інші країни.

“у этой отрасли большое будущее, и я готов помогать в её развитии” – результат такої допомоги з боку держави, як то кажуть, наліцо.

UPD: Буду радий почути ваші коментарі з цього приводу. Чи дійсно тиск з боку влади є таким відвертим, чи це просто початок довгого шляху з врегулювання цілої галузі?

Постові: Нет времени на поиск хорошего отеля? Лучшие гостиницы в киеве теперь не составляет труда найти. Только Киев!

Качественная ризография в
Киеве. Услуги ризографии — полиграфические услуги.

Ищешь отель в Киеве? Гостиница Украина в Киеве с радостью примет тебя. Бронируй номер на сайте!

10 жовтня Сергій Лещенко у своєму блозі на Українській Правді повідомив про те, що був відкритий новий сайт Юлії Тимошенко за адресою tymoshenko.ua.

Чи то я такий неуважний був, чи то українські сайти дійсно мовчали, але більш детальне знайомство з новим інформаційним ресурсом Юлії Володимирівни у мене (і у багатьох твіттерян) відбулося вчора ввечері, 12 жовтня. Хочу поділитися з вами першими враженнями та роздумами.

Звісно, першим і найяскравішим враженням було "це підробка, фейк". Чому? А тому що просто не вірилось (та й досі не віриться), що українські політики колись зроблять щось путнє в інтернеті. Читайте статтю "Соціальні медіа в українській політиці", і ви зрозумієте, про що я.

За версію з фейком свідчить поки що лише відсутність посилань на новий ресурс з офіційних рупорів Тимошенко – сайту tymoshenko.com.ua, та, власне, оффлайнових заяв чи підвтерджень. Втім, це можна пояснити тим, що, можливо, офіційна частина "інтернет-параду" ще не почалась, а тому відкривати двері до неприбраного двору негарно.

Решта фактів, навпаки, вказують на те, що все це насправді і ніяких підробок немає. Подумайте самі, отримати патент на торгову марку Тимошенко (обов"язкова умова надання домену другого рівня в зоні .ua), розмістити там потужний сайт з whois-даними на її ім’я, і все заради перепродажу чи чогось у цьому роді? 

Відомостей про те, хто є розробником проекту, поки немає ніде. Я припускаю, що до створення нового сайту Тимошенко могла прикласти руку київська WorldWebStudio – трохи неоднозначний пост з"явився у їх корпоративному Твіттері. Втім, це лише припущення. Версія, що нібито Артемій Лєбєдєв буде розробляти інтернет-стратегію Тимошенко, виглядає більш неправдоподібною – стиль нового сайту зовсім не той, який використовує в своїх роботах його студія. Найбільш імовірно, що сайт було створено українською студією.

Дизайн сайту стримано-елегантний. Нічого зайвого, все на своїх місцях – і це добре, бо надивившись інших сайтів відомих політиків хочеться закривати їх поскоріше. Що ж до наповнення – то, схоже, що воно лише початкове – інформація подана базова (у розділах біографія, досягнення, завдання, і так далі), все стисло та по суті. Думаю, згодом тексти розбавлять "водою"

Ну, і нарешті блог. "Персональний блог Юлії Тимошенко" має бути "без політики". І, як авторитетно заявляється у першому дописі, датованому 30 серпня 2009 року, цей блог веде особисто пані Тимошенко. Хоча стиль і характер написання майже ідентичний "оригіналу", у те, що Юлія Володимирівна собі осінніми вечорами друкує у блог, мало віриться. Одного псевдоЯценюка ми вже мали, то ж від імені Тимошенко може писати, як мінімум її прес-служба, і як максимум будь-хто інший, спеціально найнятий для цього. В Твіттері вже й пожартували з цього приводу, мовляв, Тимошенко перестала використовувати монітор як поверхню для стікерів

Віртуал Тимошенко вдало заграє з аудиторією, кладучи смайли та публікуючи милі сентиментальні фото "з життя". Будемо надіятись, що автори не припустяться помилок наподобі "ссу в рот твоей маме".  Дизайн блогу вже більш "рюшечний", але все ще тримає планку в типографіці Схоже, що і блог, і офіційний сайт працюють на Drupal.

Окрім того, Тимошенко "завелася" і в Живому Журналі. Причому там прямо сказано, що "дійсно, мені допомагатиме моя команда вести цей журнал, адже я нова в цій сфері". 

Також після недовгих пошуків я знайшов ще аккаунти на ім’я tymoshenkoua в соціальних мережах  - в Твіттері, YouTube, LinkedIn, Flickr. Твіттер пустий, на YouTube остання реклама ("Вона – це Україна"), на LinkedIn базово заповнений профіль, на Флікрі одна фотографія.

Добре, що Тимошенко звернула увагу на інтернет – і зробила це не так, як решта політиків, криво та абияк, для галочки. Але мавпування шляху Обами (ви тільки подивіться на my.tymoshenko.ua та my.barackobama.com), з українським присмаком, не принесе того очікуваного результату. Чи буде щось із нового проекту більше, ніж просто "галочка" у виборчій кампанії, не можна точно сказати.

Будемо спостерігати надалі та робити висновки.

Український новинарний ресурс  Корреспондент.net відкрив спеціальний проект, присвячений політиці.

"Міра правди" має на меті визначити рівень правди у висловлюваннях українських політиків.Оцінку правдивості конкретних висловлювань будуть робити безпосередні відвідувачі сайту – голосуючи "за" або "проти" наведеної цитати політика. Окрім того, поряд з кожним висловлюванням буде міститись короткий коментар від редакції. Зараз характер цих коментарів в основному уїдливо-сатиричний

"Правдометр" буде складати графіки правдивості цитат щотижня. Таким чином можна буде побачити суспільні настрої у відношенні до того чи іншого політика – як люди вірять тому, що він або вона каже.

За словами авторів проекту, він продовжить своє існування і після президентських виборів в Україні.

"Сама по собі можливість спільно дати оцінку ключовим месседжам сильних світу сього і зберегти її для історії допоможе як читачам і редакції, так і героям Міри правди визначити певний градус щирості кожного політика і громадського діяча в цей важливий для країни час. Ми не сумніваємось, що наш новий проект буде успішним" – каже Юлія Мак-Гаффі, головний редактор Корреспондент.net.

Корреспондент належить до групи інтернет-проектів холдингу KP Media, серед яких, зокрема, Bigmir)net, uaSport, Ricardo, Новинар, та інші. В середині серпня холдинг запустив спеціальний політичний проект Політорг.Net.

Український холдинг KP Media запустив сьогодні свій новий політичний проект Політорг.net.

Політорг – це агрегатор політичної інформації про Україну – тексту, відео, аналітики, зі всього світу. На сайт стікається інформація як з відомих українських, так і закордонних сайтів. В розділі Блоги містяться посилання на політичні блоги журналістів, політиків, та звичайних блогерів, що пишуть про політику. Зараз у розділі, наприклад, можна побачити лінки на записи Тетяни Монтян, Віталія Портнікова, та інших.

В розділі Відео будуть публікуватись різноманітні відеоматеріали з українських та світових телеканалів, які стосуватимуться політичної ситуації в нашій країні.

Політорг також запровадив рейтинг політиків. Всі зареєстровані користувачі (авторизуватись можна, якщо ви зареєстровані на будь-якому з проектів Bigmir-Internet, за допомогою Bigmir ID) зможуть проголосувати за улюблених кандидатів.

В розділі Справочники міститься досить великий перелік політичних, громадських, та всіх інших організацій України, з посиланнями на їх офіційні сайти.

На даний момент на Політорг.net розміщена банерна реклама мережі BigBN. Якою є бізнес-модель проекту, і чи плануються якісь додаткові шляхи заробітку (в контексті політики), поки що невідомо.

Нагадаю, до холдингу KP Media входять такі проекти, як портал Bigmir.net, інтернет-видання korrespondent.net, afisha.ua, novynar.com.ua, та багато інших. Нещодавно компанія продала англомовну газету Kiyv Post.

Зараз багато хто схильний вірити тому, що нібито Арсеній Яценюк, молодий та перспективний політик, стане нашим довгоочікуваним спасінням, мало не месією для Української держави, виґвалтованої, вибачте за зворот, кількома владами підряд. Адже всі факти нібито свідчать про його осібність від тепершіньої політичної еліти, а особисті якості пророкують появу нового лідера – сильного та розумного водночас. А ще він почав активно діяти в інтернеті. Ну чим тобі не український Обама?

Бажання видати бажане за явне, на жаль, чомусь продовжує туманити розум багатьом нашим співвітчизникам. Блогорідер – не місце для політичних дискусій або ж майданчик для розвінчування міфів та полювання на відьом. Таке полювання повинен зробити кожен для себе сам – звісно, якщо хоче виявити достойних.

Штаб "Фронту Змін" – політичної сили Арсенія Петровича, крок за кроком прорубує собі стежину в непролазних, як для політики, хащах українського інтернету. Спочатку був Твіттер – автентичність якого і досі, на жаль, складає 99,9% – невже особисте підтвердження власної інтернет-діяльності було би таким складним для Яценюка? Звісно, якщо це справді він дописує у свій мікроблог.

Зараз нам пропонують зареєструватися у новій соціальній мережі – "На Фронті Змін" (цікаво, якщо всі учасники будуть на фронті, то де ж будуть керівники?), і долучитися до прихильників змін, а якщо точніше – до прихильників Арсенія Яценюка. Як небезпідставно зауважили в своїх коментарях численні блогери, на сайті немов висить дух манії величі – лічильник пропонує нам рахувати секунди до 35-річчя пана Арсенія.

Ви ще не побачили тенденції? Відбувається все те, що і було описане в не такій давній статті Соціальні медіа в українській політиці, де була спроба дати аналіз всього того, що траплялося між українською політикою та українським інтернетом впродовж останніх років. Наразі маємо мавпування західних технологій, котрі підгледіли активісти політичних штабів і вирішили "а чим ми гірші" – запустити аналогічні проекти лише з акцентом на українську аудиторію. Все це на жаль, нагадує театр пародій, аніж вдале запозичення технологій.

Цікаво, на що розраховує політик з 10%-рейтингом (згідно кількох останніх опитувань), спираючись на 20% своїх виборців (приблизна кількість активного інтернет-населення, котре володіє правом голоса)? Я розумію, що рано чи пізно треба починати використовувати інтернет і на благо політичних проектів, однак чи це є той шлях? Шлях копіювання? Сумніваюсь, що в Україні бракує креативних людей, котрі здатні вдихнути свіжі ідеї в застійний світ pr-комунікацій.

А що ж з аудиторією? Український інтернет, на щастя, це не ареал хронічних блондинок чи медведів. Люди, котрі були обрані в якості "стартового майданчика" для розповсюдження т.зв. нових політичних ідей, не є дурними. Зазвичай це молоде та освічене населення, котре прекрасно розуміє всю суть української політики. Не вірите? Гляньте хоча б один випуск "95 кварталу" – і актори, і глядачі, прекрасно розуміють, що майже всі жарти на політичні теми – суцільна правда. І їм залишається лише сміятися, бо більше нічого не вдієш. Ось що нам пропонують автори вищезгаданої політичної сили у розісланому прес-релізі:

… 5 останніх років зробили нас цинічними і недовірливими. Від перспективи чергового змагання між Януковичем, Тимошенко і Ющенком нудить. …

Тут я собі дозволю одну неполіткоректну репліку. Фронт Змін, а разом з ним і Арсеній Яценюк всіляко демонструє себе як представника так званої "іншої сили" – немовби зовсім осібної від всього іншого політикуму, немовби іншої на якісно новому рівні. Однак ви чудово знаєте, що це не так – Арсеній Петрович під час свого тривалого перебування на найвищих державних посадах прекрасно спрацювався з усіма – і з представниками Партії Регіонів, і з Юлією Тимошенко, і тим більше з Президентом України Віктором Ющенком, довгий час будучи мало не його наступником. Про яку осібність та відокремленість може йти мова, якщо всі ці суб"єкти з одного болота вийшли? Не сумніваюсь, що тісні зв"язки між усіма ними без винятку, існують і функціонують і досі, на вигоду кожному. </кінець неполіткоректності та суб"єктивізму>

… Усвідомлюючи це – ми бачимо єдиний вихід – змінювати країну самостійно через повномасштабний рух знизу – без акціонерів та вождів, об’єднуючи країну в прагненні до змін. …

… Нас мільйони! І ми можемо це продемонструвати.
Ми не будемо чекати на власного Барака Обаму – і починаємо прямо зараз. …

Ми оголошуємо ТИЖДЕНЬ ОНЛАЙН МОБІЛІЗАЦІЇ.

Протягом цього тижня ми пропонуємо всім прихильникам змін заявити про себе – визначитися в бажанні робити зміни в країні і здійснити чіткі кроки до об’єднання …

Як бачимо, метою такої псевдомобілізації є спроба виявити тих, хто ще не піддався впливу пасивності та аполітичності в Україні – спроба виявити людей, котрі будуть згодні поширювати чиїсь ідеї власними силами. Тобто – пошук безкоштовної піар-сили+вірусний ефект від знайомства з Фронтом Змін. Що найцікавіше, це те, що досі не існує чітких, ясних пропозицій – як будуть "покращувати наше життя вже сьогодні".

Барак Обама не мав ніяких секретів чи додаткових козирів по рукавах. Він вийшов до людей з чистими намірами – і це і був його найголовніший секрет. Інтернет став лише засобом, котрий був використаний надзвичайно вміло – він зміг схилити на бік Обами ще більшу кількість людей. Чому соціальна мережа називалася MyBarackObama? Тому що він був справді їхнім, близьким до народу. Якщо пані Юля сходить до корівника, а пан Віктор покопає картоплю, він не стане ближчим. І цей американський інтернет не був показовим. Обама не бігав перед публікою, розмахуючи новенькими iPhon’ами чи тримаючи під рукою гламурні MacBook’и. Інтернет був і залишається для нього складовою частиною життя. Спроби українських політиків "завоювати інтернет" або ж стати "свояками" у цій сфері виглядають, якнайменше, комічно. Бо в політиці не застосуєш чарівну комбінацію Ctrl+C + Ctrl+V. Спроба зліпити модний образ "из того, что было" – поганий приклад та невдала затія.

Найголовніша проблема у тому – що народ продовжує вірити цим скопійованим технологіям. Бо надія, котра, вистраждана, змучена і побита, але все ще жива, котра ще жевріє в серцях українців, які в глибині душі вірять, що все колись-таки буде краще, що вони не задарма трудилися все своє життя, що вони не для чужих людей будували цю країну власними руками, і що їх діти нарешті будуть щасливі, у своїй країні, у своєму краю. Кожен чекає на свого Обаму, котрий, немов лицар з казки, прийде на білому коні і врятує нещасну Україну та поведе її у нове майбутнє. Душе шкода, якщо ця крихітна надія мільйонів людей буде знову безжально затоптана стадом безголових політиків. Буде дуже неприємно, якщо нам знову дадуть цукерку, основою якої буде яскрава обгортка та несмачна дуля. Одного разу ми вже отримували таке. Хочете ще? Задумайтесь. Та зробіть для себе висновки.

Успіхів вам.

З дозволу Максима Саваневського, автора блогу watcher.com.ua, візьму собі на озброєння цікавий термін, який він висловив у своєму ЖЖ – про аналогових та цифрових політиків. І ще одне перед тим, як ви почнете читати далі – дана стаття, хоч і не без нальоту думок приватного характеру, але все ж таки в жодному разі не веде агітації за ту чи іншу політичну силу або особу. Цей матеріал – лише спосіб поглянути, як насправді політики взаємодіють з інтернетом.

Так от, нещодавно всі жваво обговорювали той факт, що прес-служба глави держави офіційно повідомила про створення Твіттер-аккаунту Президента України. І що ж? Всі одразу ж побігли дивитися, чого там такого цікавого понаписував наш гарант. …і, як виявилось, там була лише купка новин з сухими заголовками, ніби хтось комусь складав звіт. В цьому твіті не було жодного натяку на особу Віктора Ющенко, відповідно, є підстави думати, що цей аккаунт наповнюється співробітником Секретаріату Президента, за принципом "аби було". (запам"ятайте, будь ласка, цей момент). Тут би були якраз до теми політичні шаржі на рахунок того, чи не Балога, бува, займається твітом президента, але, це не тематика Блогорідера

Тобто сам факт того, що ми не можемо уявити собі президента нашої держави, який ось так спокійно сидячи в кріслі перед ПК, пише щось до свого твіттера, наводить на думку: Ющенко – аналоговий політик. Його можливості обмежені закиданням ліктів на телебаченні та читанням універсалів замість новорічного поздоровлення. А чи можемо ми уявити собі будь-якого іншого політика в такій ролі – в ролі більш-менш досвідченого користувача комп"ютера, який має базові навики роботи з інтернетом? Навряд чи. Янукович? Окрім "Веселих яєць" бурхливого 2004 року, на думку нічого не спадає. Тимошенко? Хм, теж ні. Парочка чатів за підтримки Української Правди, та безліч зареєстрованих пустих аккаунтів на відомих сайтах. Навіть Арсеній Яценюк, котрий найбільш близький до такого статусу, і в якому люди так хочуть бачити саме того "порядного, справедливого, мудрого, нового" політика, котрий врятує Україну, ще ніде офіційно не підтвердив автентичність свого твіттер-аккаунту. Хоча й виглядає він цілком реалістично.

Жоден з політиків України досі не зміг використати в повній мірі всі ті можливості, котрі може надати йому мережа інтернет. Поглянемо, які взаємини у політиків з інтернетом. Банери – є, персональні сайти/форуми – є, прихильники – також є. Однак хіба цього достатньо для успішого пропагування власних ідей? Кожен з цих пунктів розглядається в піар-штабах політсил в якості "ще одного засобу" для ведення кампанії. Інтернет не виокремлюють, його розглядають як звичайний майданчик, де можна повісити агітку з власною відфотошопленою світлиною або ж набором офіційних фактів з біографії. Хотілося б побачити обличчя піарщиків, якби вони дізналися, як можна використати інтернет в цілях просування своїх ідей – і при цьому не використовувати чорні технології. Бо black PR – напевно єдине, що навчився робити наш політикум, вдало копіюючи один у одного примітивні ідеї щодо чергового поливання брудом опонентів – не важливо де – на банерах, агітках, сайтах, форумах, чи деінде.

Ще одна деталь, яку треба обов"язково відмітити – це часові рамки. Дивно, але так склалося, що на інтернет (як і на проблеми людей, до речі) політики звертають увагу лише тоді, коли треба готуватись до (поза)чергових виборів. Закупаються рекламні пакети, все це гарненько крутиться протягом певного часу… і як тільки кампанія закінчується, так само стихає й інтернет-активність. Юрій Луценко влітку 2007 року завів (о Боже, ви тільки вслухайтесь у ці рядки!) персональний блог на сайті своєї політичної сили. Навіть пробував вести дискусію в коментарях. Але, встигли завершитись вибори, як блог Луценка припав пилом.

Я дуже сумніваюсь, що щось зміниться і цього року. Незважаючи на потужні темпи зростання підключень до інтернету серед населення України, наші політики досі мають статус offline. А інтернет – це як якась модна фішка, просто "ще один" засіб піару – не важливо якого, білого чи чорного. Якщо політики не налаштовані на конструктивний діалог в реальному житті, то нема чого сподіватись та будувати ілюзії щодо їх адекватності в онлайні. Максимум, на що вони спроможні на даному етапі – це найняти спеціальну людину, котра і буде вести замість них якісь кволі ознаки інтернет-діяльності. І їй буде начхати на якісь там елементи взаємодії з публікою. Для чого? Навіщо? Публіка повинна лише сприймати надану їй інформацію, наче на більше й нездатна.

Далеко за досвідом ходити не треба. Президент Росії Дмитро Мєдвєдєв, країни, котра в багатьох людей асоціюється з тоталітаризмом та відсутністю демократії, вже кілька місяців веде відеоблог. Важлива деталь: вибори президента в Росії минули рік тому. З точки зору української політики, він веде себе нелогічно Але, виявляється, що це все ж таки комусь потрібно. Без сумніву, що Президент Росії навряд чи захотів брати участь в тому, що було б йому нецікавим. Я не здивуюсь, якщо найближчим часом діяльність російської влади в інтернеті лише посилиться. Там чудово розуміють можливості інтернету як засобу комунікації. Як розумів це і Барак Обама, приклад ведення президентської кампанії якого вже став мало не іконічним.

В чому секрет Барака Обами? Секрет, я думаю, простий. Погляньте на український політичний інтернет, і погляньте на його. В нас, як вже зазначалось вище, інтернет – це лише майданчик для агітації, котра має односторонній характер. Інформація спрямована виключно на аудиторію і не передбачає ніяких зворотніх зв"язків. В той час як в США інтернет був використаний саме як засіб спілкування, комунікації. Обама привідкрив ту завісу, котра розділяла його і простих громадян. Він став ближчим. Недарма соціальну мережу Барака Обами було названо my.barackobama.com.

Українським політикам такого поки що, на жаль, не дано. Чорний піар, примітивні банери та популістська агітація – це максимум їхніх можливостей. Неправда? То доведіть мені зворотнє. Бо надія, як відомо, вмирає останньою.

Спонсори випуску: электронное казино    все про yahoo    шпалери для iPhone

Як виявляється, домен для кандидата в президенти Росії, вибори якого відбудуться на початку березня, Дмитра Мєдвєдєва – medvedev2008.ru – було зареєстровано ще в 2005 році. А зараз цей домен належить депутату Єдиної Росії Констянтину Рикову. Користувачі блогу Хабрахабр відшукали також домени ivanov2008.ru та zubkov2008.ru. Сергій Іванов – це перший віце-прем"єр міністр Росії, а Віктор Зубков – теперішній голова уряду РФ. Ви думали, це все? Ні, для повного порядку ще є putin2012.ru. Ким і для чого були зареєстровані ці домени, можна лише здогадуватись. Але, думаю, в багатьох із вас виникне одна думка…

Як дехто з вас міг чути, нещодавно у Швейцарії в Давосі проходив міжнародний економічний форум. Так ось, Віктор Пінчук, український мільярдер, організовував там круглий стіл з питань благодійності, тобто філантропії. Спеціально для цієї події був відкритий відеоблог на YouTube davosukraine . За два дні його переглянули більше 1000 чоловік. там можна було знайти відеозвернення та інтерв’ю з учасниками цього круглого столу. Серед авторів звернень – Віталій Кличко, Джордж Сорос, Петро Порошенко, Святослав Вакарчук. Як бачимо, відомі події не цураютсья інтернету. І добре, що це якось пов’язано з Україною.

Трохи відсотків

Новиною, мабуть, останнього місяця стало те, що один гігант намагається проковтнути іншого. Компанія Microsoft офіційно запропонувала акціонерам Yahoo! – другого у світі пошуковика після Google – $44,6 млрд. за компанію. Це перевищує ринкову ціну Yahoo! аж на 62%, тому від такої пропозиції буде досить важко відмовитись. Особливо на фоні стійкого падіння прибутків пошуковика, які зараз найнижчі за останні 4 роки. Проте після такої новини акції YHOO знову злетіли вгору з $19  до$30, в той час як акції GOOG впали на 7%. Якщо договір про злиття буде укладено, то це стане найбільшою купівлею в історії Майкрософт. Експерти вже складують прогнози, як ця угода відзначиться на сервісах Yahoo! в телефоні iPhone, що станеться з Yahoo!Mail, Yahoo!Widgets, адже вони стануть прямими конкурентами продуктів Майкрософту, а також яка доля буде у Del.icio.us і Flickr – адже ці сервіси також знаходяться "під опікою" Yahoo.

До речі, якщо перевести ці 44 мільярди доларів у готівку, що практично неможливо, то вони будуть важити 440 тон.

XiTi Monitor опублікувала дослідження ринку браузерів Європи за грудень. Доля Mozilla Firefox сягнула 28% – за популярністю це другий браузер після ІЕ, доля якого складає 67% і знижується. Опера займає всього 3,3%. Нагадаю, що на 2008 рік запланований вихід нового браузера Firefox 3, і після цього, як стверджують аналітики, його позиції тільки укріпляться. У Фінляндії Вогнелисом користуються 45% інтернет-користувачів, в той час як в Україні – всього 18%.

Як повідомляє портал ITC.ua, реліз першого пакету оновлень для Windows Vista – SP1 – відбудеться уже найближчими днями. У цей пакет були включені всі попередні редагування, заплатки, доробки коду ОС, яка має стати ще більше захищеною та стабільнішою. До SP1 включили також новий API DirectX 10.1 – комплекс технологій, що дозволяє підтримувати повноцінний контент у іграх, фільмах, аудіо, 3D-анімації, та всьому іншому. Однак за дні до релізу інсталятор був помічений у багатьох торрентах^?, що не є несподіванкою.

На цьому все. Зустрінемось!