Як повідомили у МВС, портал було закрито в ході розслідування кримінальної справи, яку ініціювали кілька міжнародних компаній, в тому числі Microsoft i Adobe. За словами міліції, саме через нелегальне поширення програмного забезпечення останніх двох і прикрили файлообмінник. В якості доказу нам показали оперативне відео з вилучення серверів, яких було «близько сотні» на «600 терабайтів».

Цікаво, що минуло всього кілька годин, як нарешті з’явилися перші коментарі від адміністрації Ex.ua, зокрема, керівника сайту Юрія Піскового. Він не лише не підтвердив факт вилучення серверів, а й взагалі сказав, що Ex.ua не мав офісу в Україні. Окрім того, якщо вірити Пісковому, ще з минулого року Ex.ua мав підписані угоди з Microsoft та Adobe.

Дивно, але чомусь слова Піскового викликають більше довіри, ніж заяви міліції. Адже саме вони найкраще лягають у логічну схему: минулого року Ex.ua кілька разів поспіль заявляв, що готується до переходу на платний режим і всіляко співпрацює з правовласниками, тобто йде цивілізованим шляхом і хоче позбутися звання «піратський сайт», яке він отримав завдяки різноманітним антирейтингам від асоціацій правовласників США.

Тому ефемерна кримінальна справа за позовом Microsoft i Adobe насправді може бути лише ширмою для людей, які вирішили прикрити відомий сайт. Популярність Ex.ua була вражаючою: сайт обслуговував близько 20% всього внутрішньоукраїнського інтернет-трафіку, і, без сумніву, приносив власникам непогані прибутки від реклами.

То що це було – звичайне рейдерство успішного інтернет-бізнесу, боротьба з піратством чи щось інше? Варто сказати ще про один цікавий факт: після Нового року, коли користувачі Ex.ua почали масово викладати на сайт пародію від каналу ТВі на президента Януковича, адміністрація порталу заборонила це робити. Можливо, саме тоді сайт і привернув увагу правоохоронців.

Якими б не були справжні причини закриття Ex.ua – влада припустилася ще однієї помилки і знову програла боротьбу за свій імідж – щонайменше в інтернеті.

Гнів та безмежне обурення – саме такі емоції вирували вчора ввечері у соціальних мережах та на новинарних сайтах. Одні користувачі щиро жалкували за улюбленим сервісом, інші бідкалися, що втратили важливі робочі чи приватні файли, які там зберігали, проте значно більше людей висловлювали неприхований гнів у сторону влади, яка, на їх думку, взялася за цензуру інтернету.

Всього за кілька годин новостворена група у соціальній мережі Вконтакте «Свободу Ex.ua» зібрала більше 7 тисяч учасників, які стали публікувати гнівні і сатиричні картинки та статуси про вищих посадових осіб України. «Хлеба и зрелищ» – йшлося у відомому гаслі часів Римської імперії, і влада України лишила народ без другого.

Якщо раніше сотні тисяч українців вільно завантажували фільми та музику з Ex.ua, проводячи своє дозвілля, то тепер вони обурені таким «свавіллям» влади. І ніхто з них не буде цікавитись, через що ресурс було закрито насправді, і чому піратство – це погано, бо на заміну Ex.ua прийдуть десятки інших сайтів – або новостворених, або вже існуючих. Благо, торрент-трекери закрити дещо важче, ніж файлообмінники.

Так склалось, що українські користувачі розглядають інтернет саме як неосяжне джерело безкоштовного контенту. Люди будуть звинувачувати у такій «цензурі» інтернет-простору саме владу, і антипрезидентські гасла – це лише найменша прикрість, яку може отримати ця влада. Тому наступного разу, закриваючи черговий інтернет-ресурс, люди «нагорі» повинні добре подумати, як це відобразиться на їх і так вкрай низькому рейтингу, та яка скринька Пандори чекає на них в інтернеті.

Інша версія цієї статті на сайті Українського Тижня

За підтримки: Любите читати? Нехай вам книги купить хтось і подарує!

1. Microsoft придбала домен office.com
2. Microsoft випустила свій антивірус

Сьогодні відвідувачі популярного українського порталу Bigmir.net зайшли на головну сторінку, щоб почитати чогось цікавого (зайти у пошту, побачити новини, перевірити погоду – я не знаю чим на таких порталах зазвичай займаються), і побачили, що сайт нібито зламано.

Вся сторінка була спаплюжена якимись розмальовками, заголовки розділів замінені на “ололо”, а галереї прикрашали різнокольорові мавпи. На весь екран красувався надпис “Скитлз маньяки”, який вів на однойменну сторінку Вконтакте. Вона, в свою чергу, теж нібито була зламана хакерами. 

Проте час ішов, а проблема ніяк не вирішувалась. Або хакери виявилися дійсно такими серйозними і страшними, що адміни Бігміра не могли врятувати портал, або… сайт просто вдало торгував своїм обличчям за гроші. І, як згодом виявилось – остання думка була найбільш наближена до реальності. Вірогідності цього факту додавало бездарне відео, зняте українськими горе-сммщиками (часом не тими, що зробили скандал навколо Starbucks?), що аж ніяк не було схожим на погрози хакерів.

В тому, що це реклама кольорового драже, стало відомо ще з одного джерела. Зокрема, ось що написав ain.ua, поки прес-служба Бігміра відморозилась перебувала в невіданні:

[...] на подобную рекламную кампанию Skittles согласился не только Bigmir.net. В ближайшее время аналогичным способом Skittles будет рекламироваться и на других украинских порталах, в частности на Tochka.net и I.ua. Реклама будет висеть по одному дню на всех сайтах-участниках рекламной кампании. Ее стоимость рассчитывалась из суммарной стоимости баннеров на главной странице сайта, и наценки за креатив и нестандартность, которая в среднем составляла 50%. Skittles обслуживается в агентстве Optimum Media.

Тепер давайте порахуємо, скільки ж отримав Bigmir, якщо вірити озвученій методиці оплати. Вартість банеру 300×250 на головній сайту – 55 грн/1000 показів. В день Bigmir відкручує близько 3,7 млн показів. Отже, 3700*55+50%=407 000 грн.

UPD: Як мене виправили в коментарях, головна сторінка відкручує лише 1 млн показів, тому сума буде дещо менша: “всього” в районі 100 тис. грн (за наявності знижок – трохи менше).

Хоча дехто висловив свої сумніви з приводу даної цифри, але ми можемо хоча б знати, що порядок такої реклами – сотні тисяч гривень щонайменше. Зауважу: реклама повинна висіти весь день (!) – тож якщо вам пощастить, ви можете її побачити ще до кінця цієї доби. І хоча в i.ua уже встигли відхреститися від такої реклами, і заявити, що не мають планів подібних розміщень, дана ситуація чудово показує, як глибоко клали на своїх відвідувачів українські портали.

Вони готові не лише наступити на горло своїй гідності, а й переїхати їй обличчя трактором – головне, аби цей трактор був сповнений грошима.

Які результати “рекламного креативу” українських агенцій? А ось які: за 10 годин, впродовж яких це все неподобство висіло на головній Бігміру, учасниками групи Skittles на Вконтакте (яку, очевидно, й хотіли “розкрутити”) стали не багато не мало, а 500 людей. Вражаюча конверсія, чи не так? Це при тому, що добова аудиторія Бігміра – понад 200 тисяч унікальних відвідувачів.

Я думаю, цей випадок пора вносити в підручники з того, як максимально нефективно використати роздутий бюджет клієнта: плюнути в лице не лише собі, а й відвідувачам порталу та сформувати негативний buzz-ефект навколо бренду Skittles. Цікаво, чи буде хоча б хтось за результатами цього фейлу звільнений, чи ринок і далі наповнятиметься “креативізмом” наших горе-маркетологів?

За підтримки: Квартира без меблів виглядає негарно – купить диван недорого киев це те, що вам потрібно. А якщо ще й високо живете, то ремонт лифтов теж згодиться.

1. Address.com.ua – портал нерухомості
2. KP Media запустила новий політичний проект
3. Битва за Україну: Google проти Яндекса

І хоча й досі незрозуміло, чи відкриється омріяний кавоманами Starbucks в Україні, сторінка бренду була заблокована та видалена адміністрацією Facebook. Американський Starbucks, в свою чергу, на своїй справжній сторінці повідомив про це та вибачився. І хоча злощасна псевдосторінка була відкрита знову, на іншій адресі, постало цікаве питання: а чи всі українські екаунти провідних компаній такі “чисті” та “свідомі”?

Цю ідею я вирішив перевірити на практиці. Причина конфлікту з псевдо-Starbucks зрозуміла: автори сторінки спекулювали мовним питанням (спеціально чи випадково), буквально “опустивши” україномовних шанувальників бренду, яких це і розлютило. Цікаво, а якби вони і далі вели сторінку російською мовою, чи скоро б хтось написав, чому вони це роблять?

Давайте поглянемо, якою мовою ведуть свої українські екаунти провідні бренди з-за кордону та України:

До уваги бралися лише офіційні сторінки/групи/екаунти у зазначених трьох соціальних мережах. Я розумію, що вибірка компаній може бути (навіть не може бути, а є) не зовсім репрезентативною – компанії з різних видів бізнесу, різного масштабу тощо.

Проте це відкриває нам очі на так зване “мовне питання”: лише три компанії – Sony Ericsson, McDonald’s i Pepsi повністю ведуть свої екаунти українською мовою. Що найцікавіше, жодна з них не була заснована в Україні.

Чому на це ніхто не звертає уваги? На український МТС або HTC, наприклад? Напевно тому, що вони не афішують своєї російськомовності і не прирівнюють українську мову до суахілі

За підтримки: Не варто економити на власному здоров’ї – дізнайтесь про аппаратный массаж в одессе онлайн. Розкручуєте свій сайт? seo Тернополь допоможе вам у цьому.

1. Битва за Україну: Google проти Яндекса

Ніколи ще так багато не публікувалося матеріалів про назріваючу революцію, народний терпець і тотальне беззаконня, як за кілька останніх місяців. Причини цьому відомі кожному – ескалація конфлікту наростає з кожною гучною справою та новиною – захоплення ProstoPrint, вирок Тимошенко, абсурдні рішення про переведення часу, ксерокопії паспортів в обмінниках і далі, далі, далі. Продовжувати, на жаль, є куди.

За підтримки: Проблеми з бізнесом та сім’єю вирішать юристы в украине – дізнайтесь про це більше.

Вся ця інформаційна маса знаходить своє відображення в інтернеті – тонни коментарів, замовних і не дуже, тисячі лайків і ретвітів всіх, кому це не подобається. В чому відмінність між Україною сьогоднішньою, і тою, що була років 10 тому? Раніше матюки про владу писали на парканах і в підїздах, сьогодні, щоб висловити свою незгоду з діями влади, навіть виходити з хати не треба. Мільйони українців, озброєних клавіатурами, айфонами та планшетами, змагаються у розмірі їхнього сарказму з приводу посадових осіб. Бійці віртуального фронту, ніндзі твітера та самураї фейсбука.

“Революція на кухні”, яка відбувалася в палких розмовах небайдужих громадян за столом, частково змістилася в інтернет – це ж так зручно! Соціальні мережі, хоч і принесли чимало користі, забрали у нас головне – відчуття реальності. Тепер кожен, хто натисне лайк, і помилується кількістю людей, що зробили так само, може вважати, що це була якась дія, що дійсно матиме вплив на щось. Насправді ж ви не зробили нічого, окрім як збільшили на пару байтів файл на серверах Facebook.

“Як вони можуть, кляті виродки!” – щиро обурюється пані О., коли читає на сайті Корреспондента чергову новину про те, як міліція заарештувала студентів у центрі Києва за їх протести. “Паскуди, коли їм уже буде досить?” – пише у своєму Фейсбуці пан В. після прочитання чергового розслідування Української Правди про те, скільки коштів було вкрадено на будівництві стадіонів. “Ого, він дійсно великий!” – коментує фотографії з Межигір’я пан П.

І таких прикладів по всьому уанету – десятки і тисячі. Чомусь ніхто не може зрозуміти, що віртуальна дія ніколи не замінить реальних справ. Якщо ви вважаєте, що влада – це десь далеко, у Києві, і вас не стосується – то ви самодур. Або самодура.

Про синдром “лайкізму” почали задумуватися – про це пишуть як відомі блогери, так і журналісти.

Нинішня фейсбук-революція у склянці води – без конструктивних ідей, без альтернативної програми, без чітких вимог і готовності стояти до останнього, – є лише випусканням пари. Можливо, якби сім років тому Майдан можна було лайкнути у фейсбуку, замість мерзнути і махати прапорами, все було б зовсім інакше. Спасибо жителям, кажете? І вам спасибо. І пожалуйста.

- пише Отар Довженко, і є на всі 200% правим. Все те обурення, що накопичується під час перегляду новин з Хрещатика, Майдану чи будь-якої іншої точки країни, легко вивітрюється, досить лише натиснути на чарівні кнопки. Полайкали-поретвітили разом з друзями, і на душі хоча б легше. І ніхто не звертає уваги, що часом речі, які отримують найбільші цифри, інколи є звичайним абсурдом.

І що найсумніше – люди впевнені, що їхня віртуальна діяльність дійсно на щось впливає. “Виведемо [xxxxxxx] в тренди, нехай про це дізнається весь світ!” – пишуть палкі твітеряни. Єдине, що корисне ви зробите – це поширите інформацію. Але влада не читає трендів, їй навіть на ваші твітери плювати з вікон високих кабінетів, дорогих автомобілів та розкішних маєтків.

Не чекайте, поки революція вибухне на вулиці. Нехай вона вибухає у вашій голові – будьте готові змінити те, що від вас залежить прямо тут, і прямо зараз. Не скаржіться, що у вашому під’їзді хтось наклав купку, в магазині обдурили, а на дорозі нахамили. “Цивілізована Європа” не з’явиться в Україні, щойно зміниться влада. Хіба ви коли-небудь бачили, щоб піраміду будували згори?

1. Україні не потрібні інновації
2. Аналогова влада не в змозі побороти цифрове суспільство

Як виявилось, за останні два роки навіть найбільші інтернет-майданчики уанету не змогли на 100% заповнити свої рекламні місця. Зокрема, зараз заповненість деяких з них становить всього 40% – удвічі менше, ніж перед розпалом кризи в 2008 році. Що привело до такого сумного стану української інтернет-реклами? Спробуємо розібратись.

Як пише АІН, головних причин кілька – конкуренція з російськими майданчиками, недооціненість інтернету та дешева реклама на ТБ. Парадоксально, але інтернет, з усіма його інструментами статистики та вимірюваннями – куди більш детальними, ніж ті, що пропонує телебачення, – все ніяк не може переконати рекламодавців у своїй надійності. Через це рекламні бюджети онлайну рік за роком залишаються скупими, і розподіляються між основними гравцями ринку, і, як бачимо, навіть після цього залишається багато вільного місця. У випадку відсутності реклами банерне місце або використовується для якогось внутрішнього просування (банери, що ведуть на цей же сайт), або на засадах доброчинності віддається на соціальну рекламу.

Обсяг ринку інтернет-реклами в Україні минулого року становив 280 млн. грн. (дані Всеукраїнської рекламної коаліції), але водночас гравці ринку вважають, що ця цифра недооцінена на третину. Правда це чи ні – невідомо, але зрозуміло одне – з такою кількістю сайтів і такими обсягами бюджетів рекламні майданчики ще довго не будуть заповнюватись на 100%. До цієї моделі рекламного уанету треба додати агенції, знижки для яких починаються з 30%, а інколи сягають і половини від початкової вартості реклами. Висновок напрошується один: будувати в уанеті проекти, які використовують виключно рекламну бізнес-модель, невигідно. І не буде вигідно ще як мінімум два роки. Такої честі – цілком окуповувати вкладені зусилля – достойні лише ті сайти, відвідуваність яких цілком достатня, щоб на них звернули увагу рекламодавці.

Причина того, чому рекламодавці з такою неохотою йдуть в інтернет, ймовірно, полягає в недостатньому розвитку інтернет-ринку в Україні – поки бодай половина населення не буде активними інтернет-користувачами, мріяти про суцільне захоплення онлайном не варто. Втім, залишу дискусії на цю тему професіоналам – маркетологам та працівникам агенцій, які щодня мають справу з цим.

Єдине, в чому я впевнений – поки великі гроші не прийдуть в уанет, не прийдуть вони і в блоги. Реклама в блогах наразі ще менш популярна, ніж реклама на звичайних сайтах, в чому я переконався під час запуску Blogofamily. Наша задача – змінити ставлення до інтернету як інструменту реклами (і до блогів в тому числі), і змінити цю ситуацію на свою користь.

За підтримки: Ищешь гостиницу в Одессе? Лучшие гостиницы в Одессе на 1 странице. 3 звездочная гостиница Юность в центре Одессы, DJ-ї в Україні – біографія DJ

1. Чим вигідна реклама в інтернеті?
2. Реклама у блогах. Контекстна реклама
3. Соціальна мережа від Google уже нікому не потрібна? [Опитування]

Поки Google повільно розгортає свій крейсер у сторону України, Яндекс активно завойовує український ринок за допомогою своїх сервісів та грамотного просування. Чи дочекаємось ми повноцінної адаптації сервісів Google для української аудиторії? Чи зможе Яндекс отримати першість в нашій країні? Про це не знають навіть і в самих компаніях, тому давайте поки що глянемо на поточну ситуацію.

Як виявилось, адекватних даних щодо популярності Google і Яндекс в Україні, на жаль, немає. В найсвіжішому дослідженні від InMind, яке компанія виконує на замовлення Інтернет-Асоціації України, охоплення Google становить 87,18%, Яндекса – 74,51%, а середньоденна частка – 59,84% та 36,40% відповідно. Виходячи з цифри у 13,9 млн. інтернет-користувачів в Україні (InMind) можна вирахувати популярність цих двох сайтів. Gemius – інший дослідник уанету – надає дані лише по Яндексу, охоплення якого у лютому становило 52,21%.

Популярність використання конкретно пошуковиків надає лише Bigmir. Але, як ми знаємо, він враховує cookies – і тому така статистика також не є повноцінною. За даними Бігміра, 69,9% української аудиторії використовує Google, і 24,7% – Яндекс, причому популярність останнього зростає.

Справа навіть не в цифрах, які поки що не можуть точно сказати, яка розстановка сил на українському ринку пошуку. Справа в активностях, які проводять обидві компанії останнім часом. Неозброєним оком видно, що Яндекс послідовно залучає все більше користувачів – локалізовуючи власні сервіси українською мовою, запускаючи нові та оновлюючи вже існуючі проекти. Це не могло не відобразитися на рості аудиторії, з чим погоджується і сам Google:

Що ж натомість робить Google-Україна? Компанія відкрила кілька вакансій рекламного напрямку для роботи з партнерами, влітку 2009 року запустила нарешті Google Maps для українців, а влітку 2010 – офіційно оголосила про відкриття офісу в Києві. З нагоди відкриття офісу до українців навіть звернувся з промовою Ерік Шмідт, колишній CEO компанії, щоправда, звернення було в стилі “ми знаємо, що ви є, чекайте – і ми прийдем”. Фінальним акордом на минулий День Незалежності Google створив святковий doodle-логотип.

Звісно, сервіси Google чудово працюють – практично всі вони локалізовані українською мовою, підтримують українські сайти та багато іншого. От тільки ніяких інновацій, які компанія звикла приносити в світ, в Україні не видно. Єдині активності, які я (так, це суб’єктивне спостереження) зміг помітити за останній рік – це покращення роботи Adwords для рекламодавців.

Тому чим довше Google буде відігравати таку пасивну роль в Україні, тим більше це гратиме на руку Яндексу. Якщо раніше американський пошуковик витягував свої відсотки за рахунок масовості та “сарафанного радіо”, то коли українці отримають більше потрібних їм сервісів у Яндекса, вони без роздумів підуть саме до нього.

Спонсори: Грустные статусы для контакте. Посетите нашы статусы вконтакте и пользуйтесь. Бесплатно. Тепло і затишок в оселі – найкращі вікна Рехау для вашого дому. Продаємо вікна Рехау в Києві та про Україні.

1. Amazon приєднався до кампанії проти Google Books Search
2. Google запустив статистичний довідник
3. Bing: тест-драйв альтернативи Google

Наприкінці серпня в українському інтернеті з”явилася несподівана звістка про те, що восени почне випускатися спеціалізований журнал під назвою Интернет-бизнес. Досить несподіваним було те, що повноцінний паперовий журнал виходить тоді, коли багато інших видань або сидять на “голодному пайку” або просто закриваються. Сміливості творцям нового журналу не позичати, тому побажаємо їм успіху.

Завдяки видавцю Інтернет-бізнеса, Олексію Созінову, я зміг отримати безкоштовний PDF-примірник пілотного випуску для ознайомлення.

Контент

Хоча на перший погляд може здатися, що журнал – виключно для новачків, все ж кілька більш прикладних статей розвіюють цей сумнів. Тому я погоджусь з Олександром Мельником – Интернет-бизнес буде цікавий і тим, хто вже кілька років “в темі”. Правда, саме цей момент і буде наступною задачою для редакції видання – треба вміло збалансувати матеріали, щоб вони були цікаві не лише новачкам, які не розуміють, що таке Webmoney або Google Adsense, а й професіоналам – все-таки назва говорить сама за себе

Також склалося враження, що перший випуск – це скоріше підбірка окремих статей, ніж щось єдине. Тут і викладення “азів” інтернету для новачків, і опис складних систем, і навіть success-story. Хотілось би, щоб журнал був більш монолітним, але водночас і гнучким – як я вже писав вище, це залежить від того, на яку аудиторію орієнтуватись в першу чергу – новачків чи досвідчених людей.

Буде добре, якщо текст статей буде більш живим, – матеріали, розказані людською мовою, запам”ятовуються набагато краще, ніж текст-інструкція.

Дизайн

Дизайн не викликав особливо великого негативу, хоча, звісно, деякі моменти варто допрацювати. Великі тексти можна розбавити цікавими цитатами, інфографіками або статистикою, бо читання трьох колонок підряд одного тексту трохи втомлює. Думаю, варто більшу увагу приділяти скріншотам та конкретним прикладам, ніж концентрації візуальної уваги на авторах.

Ось як виглядає мій хіт-парад статей:

Статті, які сподобались:

• “Облачный маркетинг” Сергей Дорохов

Статті, які не сподобались:

• “Развитие онлайн-бизнеса в Украине” Дмитро Шоломко
• “Платежи в интернет для всех? Начните” Олександр Витязь

Придбати Інтернет-бізнес можна на сайті видання, а не за горами і другий випуск журналу. Сподіваємось, він буде чудовим.

Социальная сеть, которая будоражит мир – twitter. Что это такое и как им пользоваться.
Попробуйте сервис Vproq – и размещение статьи станет для вас интересным и прибыльным делом.

1. Перший БлоґоТиждень
2. Apple робить перший крок на ринку мобільної реклами
3. Blogoreader в журналі InternetUA

Зважаючи на те, що останні кілька місяців були багаті на гучні заяви керівників провідних інтернет-порталів України, постало логічне питання: чи дійсно вони такі популярні, як себе називають?

Спочатку всіх вразила нова стратегія Ukr.net, який поставив собі в якості першочергового завдання “обігнати й перегнати” Google, та паралельно стати “головною домашньою сторінкою країни”. Доволі дивна стратегія насправді, оскільки саме поняття “стартової сторінки” нагадує скоріше початок 2000-х років, а не сучасне десятиліття. Якщо раніше люди активно робили сайти “домашніми сторінками”, додавали їх у закладки браузера, то зараз все перевернулося з ніг на голову.

Браузери стали дуже зручними, і при відкритті програми вони пропонують одразу кілька улюблених сторінок, а не одну, до того ж, пошук тепер вбудований практично у кожну з цих програм, і особливої потреби використовувати сторонні сайти немає. Закладками перестали користуватись тоді, коли браузери отримали функцію автозаповнення URL-адреси – тепер досить знати перші букви потрібного сайту, решту зробить програма. Про сервіси типу Delicious я і не згадую – вони ще більше видозмінюють поняття “закладок”.

Другою активністю, яку ми можемо спостерігати в уанеті, є потуги порталу Tochka.net стати тим самим “номером 1″. Місяць тому керівник Digital Ventures (холдингу, який управляє порталом) Лукаш Щепаньські заявив, що редакція Точки зосередить свою увагу на контентній складовій, розширюючи редакцію і публікуючи власний контент. Сподіваюсь, це у них вийде, і колись Точка таки перестане купляти трафік з Redtram, Marketgid чи того ж Укр.нету для візуального утримання своєї позиції в топі.

На жаль, обидва приклади чомусь стали об”єктами для сарказму в уанеті, як-от “UKR.net отакує Google” та “Великий і Горизонтальний Портал”.

То чи насправді портали настільки популярні, наскільки вважають їх керівники? Якщо глянути на скріншот на початку цієї статті, то так, на провідні портали уанету щодня заходять десятки тисяч людей. Водночас загальносвітова тенденція показує зворотнє: стрімко ростуть соціальні мережі, а портали чим далі, тим більше втрачають аудиторію. Ми не знаємо, чи добереться цей тренд до України, але зазвичай уанет відстає від світу на кілька років в таких процесах, тому – цілком можливо. В такому разі чи доцільно вкладати кошти в цю сферу?

А ви користуєтесь порталами? Виберіть не більше двох відповідей.

Скачиваем мобильный клиент jimm бесплатно для вашего телефона.
Зима уже близко. Вам понадобится утепление квартир Киев – решайте сейчас.
Вы можете скачать Оперу бесплатно – хороший браузер для ПК

1. Чи користуєтесь ви мобільним інтернетом? – результати опитування
2. Покупки в інтернет-магазинах – результати опитування
3. Смерть друкованих медіа вже не за горами? [Опитування]

Сподіваюся, всі чули вчорашню історію про СБУ і блогера? Коротко: автор блогу на Livejournal написав у себе кілька дуже поганих слів на адресу влади, і СБУ запросила його до себе на бесіду. Результатом зустрічі стало підписання блогером цидулки, в якій він зобов”язується не писати більше подібних речей.

Слава Богу, все закінчилось цілком нормально для обох сторін – і блогер живий, і СБУ не втратила обличчя. Але скандал вийшов гучний – люди почали говорити про репресії зі сторони влади і наступ СБУ на вільний інтернет. Але якщо копнути трохи глибше, то, як і завжди в таких ситуаціях, з”ясовується, що насправді не все є таким однозначним, як може здатися з першого погляду.

У тих самих злощасних записах Олега Шинкаренка містилися досить недвозначні натяки на те, як саме можна позбутися цієї влади. Ось дослівно:

“От цікаво, є хоч один справжній український радікальний націоналіст, що міг би вбити Януковича? Думаю, що це не дуже небезпечно – після зміни влади він обов’язково отримає звання Героя України. Хоча, звичайно, одним Януковичем тут не обмежитись – треба вбивати також Ганну Герман і ще десь біля 50 вищих посадовців з Партії регіонів”

Поставимо спочатку себе на місце СБУ. Заходять вони на такий сайт – за власною ініціативою чи за підказкою когось іншого, не важливо – і бачать ось такі слова, які мають їх дуже зацікавити, зважаючи на те, що люди, які працюють в СБУ, зазвичай не в силі зрозуміти всю потужність саркастичної машини інтернету. Тому, зрозуміло, вони вирішили вжити активних дій – і завітали до блогера спочатку на роботу, а пізніше – і додому, вручивши запрошення на зустріч зі слідчим. Телекритика наводить слова Шинкаренка:

“…слідчий  одразу запитав, як він докотився до такого життя. «Він питає навіщо я  таку гидоту пишу в своєму живому журналі. Я йому кажу, це ж мій ЖЖ, це не  ЗМІ, він не зареєстрований, я його не рекламую, нікому про нього не розповідаю, якщо ви хочете – читайте, не хочете – не читайте. Я нікому не погрожував»

А тепер поставимо себе на місце блогерів. До сьогодні ми могли писати в своїх затишних жежешечках будь-що, і не особливо переживали з приводу того, хто саме це буде читати і як може використати. І ось тут приходить СБУ, запрошує вас до себе, і видаляє ті самі записи, які дискредитували вас як законослухняну особистість. Наступ на свободу інформації очевидний. Але де закінчується свобода слова і починається правопорушення? Чи можемо ми тепер писати все, що захочемо?

Олена Білозерська дуже влучно висловилася в своєму ЖЖ з цього приводу: “Не можна підставлятись, не можна давати владі можливість пресувати нас, маючи на це законні підстави. Якщо пресуватимуть – хай роблять це по бєспрєдєлу, ні за що - тоді ми гвалт на цілий світ здіймемо”.

Які висновки ми можемо винести для себе з цієї історії?

1. Приватності в інтернеті апріорі не існує. Як тільки будь-яка інформація вилазить, умовно кажучи, з вашої голови, і залишається на будь-якому цифровому чи аналоговому носії, вона перестає бути приватною. Кожен з ваших приватних щоденників є публічним, навіть якщо ви пишете в ньому про пухнастих зайчиків. І тим більше в такій конторі, як ЖЖ.

Нагадаю, в цій історії ті два записи були видалені невідомо ким. Навряд чи СБУ наймала хакерів, аби атакувати блог і власноруч повидаляти неугодні матеріали. Тепер це все робиться простіше – за відповідним запитом у такий чудовий сервіс, як Livejournal.

NB: деякі українські блогери вже видалили свої екаунти в ЖЖ, і закликають інших зробити те саме (1, 2).

2. Прецедент запрошення блогера в СБУ є небезпечним. Це перший випадок в Україні, коли блогером зацікавилось СБУ лише на основі такого, на перший погляд, безневинного і емоційного запису. Ту ж Олену Білозерську тягали по допитам за її журналістську діяльність у ВО “Свобода” – але це чомусь не набуло такого розголосу, як справа Шинкаренка. Тому осмілюсь припустити, що такий випадок – не перший. У нас уже не має бути ніяких сумнівів у тому, що влада вирішилася взятися за інтернет по-справжньому. І такі випадки, як наркотики, які Януковичу купили в інтернеті, і вилучення серверів неугодних владі ЗМІ, і тягання по судах журналістів та опозиціонерів – лише підтвердження цьому.

3. Будьте розумними. Не дайте нікому законних підстав себе скомпрометувати. Ще не все втрачено навіть при такій паскудній і цинічній владі, як ця. Борітеся – поборете!

Постові: только у нас: купить pocketbook 301 в интернет-магазине
платформа Android от Google
быстрый заработок на кино-доменах

1. Що робити, коли немає слів?
2. Коли інтернет починає заважати

Постовий: Проще простого бесплатно скачать фильмы на портале ViMaxFilms

Немає інновацій – немає майбутнього. Ми з вами можемо зайти у темне Середньовіччя у часи, коли в країні не залишиться майже нікого з тих, хто міг би розвивати та ефективно використовувати ІТ-галузь. Влада України робить все для того, аби унеможливити процес інформатизації та швидкого прогресу країни в цьому плані. Для цього досить почитати кілька пунтків проекту нового Податкового кодексу, який був прийнятий у першому читанні 17 червня.

Даним проектом передбачається скасування спрощеної системи оподаткування для багатьох категорій підприємництва. Зокрема, і для ІТ-сфери:

• “Спрощена система оподаткування не поширюється на:
• 1) суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), які здійснюють:
• к) оптову та роздрібну торгівлю через мережу Інтернет;
• л) діяльність з надання послуг Інтернет-провайдерів;
• м) діяльність у сфері інформатизації;
• н) надання послуг з доступу до мережі Інтернет;
• о) зовнішньоекономічну діяльність;”

Це означає, що тисячі фрілансерів та просто інтернет-підприємців відтепер будуть змушені перейти на загальну систему оподаткування, яка передбачає ведення більш складнішої податкової звітності – тобто або наймайте бухгалтера на зарплату, або займайтесь цим власноруч.

Якщо підприємництво само по собі є ризиком, то в Україні воно стає неймовірним ризиком. Принцип “єдиного вікна” про яке так часто любив казати попередній президент, так і не був до кінця реалізований, а новий прем”єр з новим кодексом просто доб”ють усі ті позитивні моменти, які почали були з”являтися.

Показовими у цьому разі стають новини з дружньої нам Грузії. Влада цієї країни з прийняттям нового закону буде надавати пільги тим компаніям, які захочуть інвестувати в грузинську ІТ-галузь. На цьому фоні особливо цинічно виглядають слова голови комітету підприємництва Михайла Бродського.

У своєму ЖЖ він наводить просто феєричні пропозиції. Спочатку він обурюється тим фактом, що програміст, який звернувся до нього із питанням, заробляє $50 000, а платити податків хоче всього лиш $300. Пан Михайло не цікавиться тим, скільки ж насправді отримують українські фрілансери, і чи будуть після такого ускладнення платити щось взагалі до бюджету. Після цього Бродський намагається давити на жалість, мов, “в Америці податки платять всі“. Так, в США дійсно справно платять податки, але напевно тому, що ця країна не знаходиться на 181 місці за легкістю оподаткування.

Ну і найбільша ахінея, яку нам пропонує Михайло Бродський – це оформлювати ПЗ, яке створюють програмісти, як роялті, і це дозволить їм легально уникнути загальної системи оподаткування. Цікаво, що така схема підійде лише тим, які дійсно створюють новий код, а не займаються модифікацією чужого.

Пости пана Михайла збирають сотні коментарів, і практично кожен з них говорить одне: українці або підуть в тінь, або поїдуть працювати в інші країни.

“у этой отрасли большое будущее, и я готов помогать в её развитии” – результат такої допомоги з боку держави, як то кажуть, наліцо.

UPD: Буду радий почути ваші коментарі з цього приводу. Чи дійсно тиск з боку влади є таким відвертим, чи це просто початок довгого шляху з врегулювання цілої галузі?

Постові: Нет времени на поиск хорошего отеля? Лучшие гостиницы в киеве теперь не составляет труда найти. Только Киев!

Качественная ризография в
Киеве. Услуги ризографии — полиграфические услуги.

Ищешь отель в Киеве? Гостиница Украина в Киеве с радостью примет тебя. Бронируй номер на сайте!

1. Зарплата в Україні: сайти по темі
2. Мобільний інтернет в Україні. 2G+3G
3. Osvita.com.ua – портал про освіту в Україні