В рубриці інтерв’ю давно не було яскравих блогерів, тому сьогодні ми поговоримо з Олександром Фурманом (Masterpiecer) – про інтернет, критику, та особисті цілі.

- Чому ти вирішив завести блог? (стандарт)

- Мені завжди подобалося розповідати щось, бути в центрі уваги, доносити людям інформацію. І тому, одного разу спробувавши ЖЖшку за порадою однієї з моїх знайомих, з блогів я вже не зліз. Як зараз пам’ятаю, це був 2006 рік.

- Що для тебе інтернет – розвага, середовище існування чи просто інструмент?

- Для мене це вже давно середовище існування, якийсь паралельний світ. Абсолютна більшість всієї моєї діяльності так чи інакше пов’язана з ним, тож це вже ніби і не розвага, і за масштабами вже давно не інструмент.

- Як ти думаєш, чому тебе так багато критикують? І що порадиш робити, щоб уникати такої критики?

- Критика – це лише індикатор. Індикатор того, що ти робиш все правильно (або десь щось трошечки треба підправити). Більшість анонімних критиканів я мав у дупі, а до слів знайомих стараюсь іноді прислухатись. А уникати критики не варто – бо ІМХО якщо її зовсім немає, отже ти нічого не вартий. А уникаючи її, лише боїшся це визнати.

- На цей раз блог закривається остаточно? Що буде далі?

- Я закрив його цілком свідомо і остаточно. Що далі? Далі – нарешті доробити свій персональний сайт-портфоліо, бо сторіночка на блозі якось не солідно, ну і у мене ще залишаються інші проекти, в яких я зацікавлений – Укрбаш, Файна Меморія… Але персональний блог як такий я не відкрию більше ніколи. Є певні ідеї щодо тематичних ресурсів, та вони стоять навіть не на другому пріоритеті.

- Назви три інтернет-ресурси, які будуть популярні в Україні, на твою думку, в 2015 році.

- Це безумовно Твіттер, це безумовно Фейсбук (він не “зробить” вКонтакті, але складе йому гідну конкуренцію в прошарку інтелігенції і думаючих людей), і я особисто дуже очікую буму геосоціальних мереж (бачиться, він ще не наступив), тому Foursquare я зроблю третім.

- Чи реально в Україні побудувати інтернет-бізнес з нуля, не маючи на старті нічого?

- Це реально, але далеко не у всіх випадках. І тим не менш, всі продовжують вірити, що це саме їхній випадок. Мінімальні вкладення на старті хоч якісь, та мають бути.

- Що треба робити, аби створити успішний self-branding в інтернеті? Кілька слів на прощання читачам.

- Треба якісно робити свою роботу, і дати можливість легко дізнатися про свою діяльність будь-кому будь-яким способом – будь то власний сайт чи сторінка в соцмережі.

Читачам Блогорідера – натхнення, високих досягнень в інтернеті, та в першу чергу в житті.

Budotube.com – корисне відео про бойові мистецтва
Если у вас на компе нет звука, пропали драйвера, вы можете скачать их на этом сайте – drovnetu.ru.
Используем мягкую кровлю – gidrol.ru – при ремонте вашего дома

1. Інтерв’ю з Олександром Рябцевим
2. Інтерв’ю з Олександром Тодосійчуком

Однак тривалий час за лаштунками могли залишатися люди, без яких цих подій не було б ніколи – це організатори Lvivtwevent, Тарас Амброз (@Taras) та Петро Нек (@Mrpetruccio). Саме з ними і буде сьогоднішня розмова.

- Яка ваша історія знайомства з Твітером?

- Тарас: Оскільки я завжди цікавився всіма новинками в інтернеті, що залітали в наші краї, то як тільки появились перші юзери в українській блогосфері, що почали писати про твіттер, я відразу і зареєструвався (перевірив дату і це сталося 19 квітня 2007 року). Спочатку всі фукали і писали, що за фігня і убожество. Кому воно потрібно. Але відраза поступово переросла в захоплення. Ось тепер і маємо модну фішку.

- Петро: Як я дізнався про твітер вже не пам’ятаю, але певно з якогось сайту/блогу, проте свій перший твіт написав аж за півроку після реєстрації http://twitter.com/mrpetruccio/statuses/793452947 що не є чимось дивним, адже спочатку сама суть сервісу була мені мало зрозумілою, адже всі звикли писати довгі пости, а тут тобі маєш 140 символів та й все. Та й користувачів в твітері тоді було мало, не було з ким спілкуватися. Потім був період, коли користувався подібним сервісом – плюрком, але з часом він набрид і я вернувся назад на твітер.

- Чому ви вирішили започаткувати зустрічі Lvivtwevent?

- Тарас: В Києві на той час вже відбувалися зустрічі, у Львові ще не було. Я щось написав в твіттер, а чому б і нам не зустрітись. А Петро взяв зареєстрував твіттер (@lvivtwevent i @tweventua) та домен http://twevent.org.ua в якому ми відкрили ряд піддомменів серед яких є і http://lviv.twevent.org.ua/. Народу вже було достатньо для зустрічі і якось все спонтанно зорганізувалось. Зібрались ми вперше 29 серпня 2009 року, і ця зустріч була простенькою, без орендованих залів і особливої програми, зустрілись, поспілкувались, зробили турне Львовом і розбіглись, а враження залишились, котрі потім переросли в інші зустрічі, що набирали обертів щоразу.

- Як ви почали співпрацювати в цьому плані?

- Петро: Львівські твітер зустрічі та моє знайомство з Тарасом сталося доволі випадково. На той час в Києві вже відбулися дві подібні зустрічі, де багато твітерян збиралися, спілкувалися, пили пиво і викладали фото зі зустрічей. Хтось з львівян був там і написав що там так класно, у Львові б таке організувати, Тарас відповів що не проти. Я то все зранку прочитав, швиденько створив акаунт, намалював простеньке лого і скинув приватним повідомленням Тарасові доступ, мовляв тримай, давай робити #lvivtwevent. Ну і пішло-поїхало

- Наскільки складно організувати такий захід? З якими проблемами стикаєтеся найчастіше?

- Тарас: Складність в тому, що ми це робимо некомерційно, без жодної вигоди і заробітків. А витрати на наші зустрічі тепер є суттєві, оренда залу, апаратури (тут навіть декілька позицій маємо), поліграфія, інтернет, вирішення цілої купи технічних питань. Маючи ідею зустрічі, складається її програма, концепція, котру потім ми подаємо спонсорам. В теперішній час досить важко зацікавити потенційного спонсора підтримати такий захід, слава Богу, що не все так погано і маємо вже навіть постійних спонсорів, котрі завжди нас підтримують. Але кожна зустріч, це збільшеня бюджету на порядок. Ось і доводиться крутитись. Враховуючи те, що все робиться приватно у вільний час, ми ж маємо ще і основні роботи, то деколи стає дуже гаряче.

В питаннях розмови з власниками приміщень чи спонсорами найбільша проблема пояснити, що таке твіттер і яка з нього може бути користь. Інша проблема, це те, що ми не можемо ніколи мати точну кількість відвідувачів події, завжди є страх, що зареєструється 100 людей, а прийде 20, недобре також і тоді, коли прийде 200 %). Завжди сподіваємось на розуміння твіттерян і на їхню підтримку, стараємось же не для себе. Єдина нагорода для нас – гарні відгуки стосовно зустрічі. Не завжди все йде гладко, але ж ми вчимось і стараємось помилок у майбутньому не повторювати.

- Петро: Ну взагалі просту зустріч організувати не складно, оголошується час і місце, люди зголошуються, приходять, розважаються. Приблизно щось таке було в нас на першій зустрічі, та з кожною новою додається щось нове і зустріч перетворюється на дійство з призами та розвагами. Щодо проблем,  то завжди є якісь поточні питання, які ми намагаємося успішно вирішувати.

- Чи потребує організація, окрім часу, інвестування якихось інших ресурсів?

- Тарас: Крім часу, ми ще інвестуємо і свої кошти )) А стосовно обов’язків, в нас тепер  є ціла команда, на сайті є кнопочка з такою назвою (http://lviv.twevent.org.ua/team/). Всі мають певні напрямки, хоча кожен може давати поради і підказки.  Можливо ще варто і в них запитатись їхні думки стосовно зустрічі вони також стараються і вкладають свої сили. Нас вже не двоє.

- Як ви розподіляєте між собою обов”язки?

- Петро: Над організацією останньої зустрічі  працює команда людей, в котрій кожен відповідає за свою частину підготовки до зустрічі. Інформування про зустріч та робота з інфопартнерами, пошук партнерів та спонсорів зустрічі, складання та опрацювання концепції зустрічі, технічні деталі, робота сайту. Адже щоб створити щось дійсно гарне, потрібно багато праці . Моя сфера відповідальності – то робота сайту та технічне забезпечення зустрічі.

- Чи задоволені ви тим, що стали організаторами такого масштабного івенту на західній Україні?

- Тарас: Філософське питання. Все відносне, особисто ще не вважаю наші зустрічі масштабними. Та й формат подано так, що оргів мало хто знає і не звертає на них увагу . Великі обсяги в нас ще попереду. Але це вже інша історія…

- Петро: Я задоволений тим, що такі зустрічі почали відбуватися не лише у Львові, і що на наші зустрічі приходить чим раз більше цікавих людей з котрими можна весело провести час. І користуючись моментом, хочу запросити всіх, хто ще не був в нас на зустрічах, прийти/приїхати на 29 серпня на Twi-окупацію!

- Дякую за відповіді!

p.s. Звіт з минулої зустрічі читайте тут.

Постові: Тут столярные мастерские по отличным ценам,
купить электронную книгу в Украине,
лучшая мебель на заказ в нашей стране

1. Lvivtwevent #4: підсумки
2. Lvivtwevent #4: зворотній відлік
3. Lviv Twevent #4

Сьогоднішнім гостем Блогорідера стане володар звання “Найкращий сомельє України” (2008), а також відомий твітерянин і відеоблогер, Олексій Дмитрієв.

- Чому ти вирішив завести блог? (стандартне)

- Саме блог – абсолютно  випадково. Одного разу я йшов до автостоянки  та розмислював: “Я так люблю  вино, мені не вистачає однодумців, людей, яким би я міг розповісти про свою пристрасть та можливо надихнути  їх на нові відкриття”. Чесно кажучи, у мене було геть інше уявлення про подачу інформації. Я думав про такий собі портал, де будуть розміщені окремо відео дегустації, статті, FAQ, можливо форум та інше. Багато закладок та розділів, але хлопці, які робили мені сайт відмовили мене з критикою на адресу моїх старомодних уявлень та запропонували вести блог. За це я їм дуже вдячний. В мене було велике бажання ділитися своєю пристрастю до вина та інформацією, якої за 6 років роботи назбиралася немала купа. Зараз я це роблю регулярно та друзі кличуть мене окрім сомельє ще й відеоблогером. Це вже стало подобатись:)

- У скільки років ти зрозумів, що вино – це твоє покликання? Що ти робив для того, аби досягти успіху у своїй професії?

- У 22 роки, я вирішив, що настав час присвятити все своє життя вину та усьому, що з ним пов’язано (культура, історія, різні національні кухні світу та інше). Моє покликання – це ресторанний бізнес. Я мрію відкрити свій власний заклад, та вино – його невід’ємна частина, до нього я ставлюся з повагою та трепетом. Досягти успіхів у будь-якій професії можливо завдяки наполегливій праці. Тут пряма залежність. Більше продегустував – легше аналізувати, порівнювати, рекомендувати. Кожен день відкриття, потрібно багато читати, коштувати, занотовувати враження, брати участь у різних змаганнях, писати статті. Доречі, мій блог дуже допомогає саморозвиватися. Навчаючи інших, я підтримую себе у тонусі, дізнаюсь багато нового сам, коли готуюсь до нових епізодів. Відповідаючи на різні листи іноді буває досить непросто знайти інформацію. Знову розвиваюся, шукаю, запам’ятовую. Це дуже цікаво, а головне, що все ще попереду. Конкурс “Кращий сомельє Європи, Світу” та титул Master Sommelier, який я теж мрію опанувати. Його зараз мають всього приблизно 200 людей з усього світу. На мене чекає дуже нелегка та копітка праця.

- Назви три причини, завдяки яким ти любиш свою роботу.

- Постійний розвиток, спілкування з різними людьми, творчий підхід до роботи з використанням  знання іноземних мов.

- Чи багато часу відбирає в тебе робота над відео для блогу? Якою технікою чи софтом ти користуєшся при цьому?

- Досить багато. Я  працюю у готелі протягом усього тижня, а потім після роботи та на вихідних записую нові епізоди, монтую, відповідаю на всі листи, коментарі. Це ще один робочий тиждень. Спати лягаю досить часто вже після 3-ї ранку.  Все шукаю чарівну пігулку, яка надасть мені можливість працювати ще більше з блогом, дуже багато ідей, але не вистачає часу катастрофічно. Щодо софту та техніки, то найбільш глибокий аналіз цього питання розкритий у цій статті.
http://lifehacker.ru/2010/03/09/rabochie-mesta-rasskaz-alekseja-dmitrieva-luchshego-somele-ukrainy-2009-i-otlichnogo-russkojazychnogo-videobloggera/
Це не реклама мене та сайту:) Просто там я дійсно виклав всі подробиці зйомок та монтажу. Комусь може бути у пригоді.

- Наскільки сильно інтернет увійшов у твоє життя? Чи відчуваєш ти користь від нього – в особистому або професійному плані? Або ж навпаки, чи хочеться інколи відпочити від цього всього твітерно-блогосферного)

- Цікаве і болюче питання, особливо для моєї дружини:) Інтернет та соціальні медіа настільки захопили мене, що це може бути ще однією пригодою на все життя. Це стиль життя, як і моя професія. Користь від нього в особистому плані – просто нереальна. Майже з нульовим бюджетом я самостійно розвиваю свій блог, а головне знайомлюся з такою великою кількістю цікавих та креативних людей, що просто голова іде кругом:) Так само і кожен день на роботі у ресторані я вперше бачу багато нових гостей, віддаю їм частину себе під час сервісу. Спілкування – це моє повітря. За допомогою інтернету у мене його вдвічі більше, але іноді дійсно хочеться і поспати трохи:) Зараз я розумію та знаю, що якщо я багато відпочиваю, то потім всеодно прийдеться все наздоганяти – розргебати пошту, відповідати на коментарі та інше. Балансувати між усіми задачами нелегка та цікава гра. Можливо, я ще не досить втомився, бо блогу усього 8 місяців, він ще навіть не народився:) У професійному плані – інтернет це найбільший та найзручніший спосіб пошуку інформації. Без нього нікуди – за ним майбутнє. ТВ та радіо ми скоро всі поховаємо, газети та журнали вже тремтять:)

- Скільки, на твою думку, в Україні є дійсно хороших сомельє, окрім тебе? Як відрізняється ситуація на цьому ринку у порівнянні з іншими країнами?

- Дякую, звичайно, та почну  відповідь з того, що це досить нова професія на українському ринку. Не більше 10 років ми можемо спостерігати розвиток винної культури. Спеціалістів, які  віддають себе повністю, та бажають  присвятити все своє життя – небагато. На пальцях двох, або навіть однієї руки можна перерахувати таких людей. Час все покаже. Деякі розуміють, що їх цікавлять вже інші речі, деякі пливуть за течією, інших турбують тільки матеріальні блага. Культура споживання вина росте також з культурою виноробства. Ми всі знаємо, на якому вона зараз рівні у нас. Знову, потрібен час. Європа та інші країни світу пройшли вже цей етап ще сотні років тому, зараз вони просто відшліфовують свої камічники. В Україні їх лише шукають.

- Назви три речі, які би ти хотів порадити нашим читачам при виборі вина і кілька слів на прощання.

- Поважайте вино і воно розкриє перед вами усі свої найкращі сторони. Тобто, перед тим, як обрати вино – почитайте про нього, пошукайте якусь інформацію. Не буває поганих вин – вони просто бувають різні. Розвивайте свою палітру, записуйте враження, а краще – намагайтеся ділитися враженнями з оточуючими. Істина у вині, але також вона з’являється під час суперечок.
Не бійтеся експериментів, особливо у парі з різними стравами, головне пам’ятати, що вино може бути як ліками, так і ворогом. Знати міру – це важливо та корисно.
Бажаю приємних та смачних  вражень:)

Постовий: Не знаєте, де провести бізнес ланч? Чудовий рибний ресторан Терракотта в центрі
Києва.

1. Інтерв’ю з Олексієм Тараненком
2. Інтерв’ю з Романом Настенко
3. Інтерв’ю з Механіком

Цієї середи, 7 квітня 2010 року, українська Вікіпедія перегорнула нову важливу сторінку в своїй історії: була створена 200-тисячна стаття. Спеціально до цієї події Блогорідер вирішив взяти інтерв”ю в одного з адміністраторів Вікі і поговорити, що нового зараз у найвідомішій енциклопедії світу.

Tomahiv (справжнє ім’я – Мар’ян) – один з трьох користувачів української вікі, наділений статусом бюрократ, та один з 20 користувачів-адміністраторів, які й керують роботою всього нашого локального підрозділу енциклопедії. Він люб”язно погодився відповісти на кілька питань для мене.

- Привіт, Марян! Чому ви вирішили присвятити себе українській Вікіпедії? Що вплинуло на це рішення?

- Про вільну енциклопедію, яку кожен може редагувати, дізнався дуже давно. Проте довгий час не мав можливості брати участь у її наповненні, позаяк не мав постійного доступу до Інтернету. Побачивши, що український сегмент потребує активних дописувачів, вирішив зареєструватися у проекті і допомогти у написанні статей. На перших порах особливо вражала відсутність статей про деякі важливі і відомі речі та поняття, наприклад про великі міста, поширені в світі мови, відомих людей тощо. Згодом Вікіпедія пригодилася у підготовці до іспитів – писавши і доповнюючи статті, водночас краще засвоював потрібну інформацію. Часто цікаво написати статтю про щойно переглянутий фільм або прочитану книжку, опрацьовуюючи джерела, дізнаєшся багато нової інформації.

Проте, найважливіше для мене – це у всьому, чим можу сприяти покращенні і наповненні української Вікіпедії, аби вона гідно виглядала на фоні інших мовних проектів. Хотілося би бачити наш проект у десятці найбільших Вікіпедій.

- Чи багато часу займає адміністрування українського сегменту Вікіпедії? Які ваші основні функції? Ваша робота є виключно на громадських засадах?

- Зважаючи на те, що в Українській Вікіпедії працює 20 адміністраторів та 47 патрульних, адміністрування проекту не викликає якихось особливих труднощів. Вистачає кілька хвилин аби проглянути усі редагування анонімних користувачів, відкинути усі вандальні правки, якщо такі є, переглянути увесь список спостереження – тобто зміни у статтях, за якими я спостерігаю.

У нашому розділі немає чіткого розподілу адміністративних обов’язків – кожен адміністратор бере ту частку, з якою зручно йому працювати.

Вікіпедія – проект некомерційний, “працівники” Вікіпедії – автори статей працюють виключно на громадських засадах.

- Як побудована робота адміністраторів? Чи багато людей працює над вікі в Україні?

- Адміністратори, на відміну від інших користувачів, мають деякі додаткові функції – вони можуть вилучати сторінки, ставити на них захист від редагування, блокувати користувачів. Згідно із офіційним правилом, “Адміністратори мають бути безсторонніми, мають відстоювати та пояснювати принципи нейтрального погляду та інші правила і засади Вікіпедії”. Зареєстрованих користувачів в українській Вікіпедії близько 65 тисяч, проте по-справжньому діяльних вського кілька сотень. Тим не менше, на сайті дозволено вносити правки анонімно. Кожного дня ми маємо кілька тисяч редагувань від незареєстрованих користувачів, які, на превеликий жаль, в більшості є шкідливими.

- Які головні проблеми зараз притаманні нашій Вікі? Що потрібно, аби зробити її кращою і якіснішою?

- Головна проблема нашої Вікі – це відсутність великої кількості активних дописувачів, через що наша Вікіпедія посіла друге місце за середньою кількістю статей, створених одним користувачем. Це не дуже добрий показник. Однак він зумовлений зовнішніми чинниками. По-перше, Україна досі залишається однією з найменш забезпечених інтернетом країн світу. Якщо вірити цій мапі http://news.bbc.co.uk/2/hi/technology/8552410.stm , то показник інтернет-активності жителів України був найнижчим в Європі. За два роки ситуація дещо змінилася і це стало відчутно у Вікіпедії – побільшало дописувачів з різних регіонів України. Проте й досі ця проблема залишається актуальною. По-друге, багато людей, які володіють українською мовою і змогли б якимсь чином допомогти у покращенні українського розділу, за звичкою послуговуватися російською мовою у сфері науки, дописують до російського розділу Вікіпедії. У Російській Вікіпедії величезна кількість користувачів з України, зокрема декілька адміністраторів. Багато хто пише виключно про Україну, відтак приваблюючи більшу кількість нових користувачів до російського розділу.

Є кілька сотень статей, якими ми можемо по праву пишатися – написані інформативно, нейтрально, опираючись на авторитетні джерела. У жодній енциклопедії чи довіднику ви не знайдете таких якісних статей. Проте більша частина сторінок ще потребує покращення. І тут, на правду, роботи непочатий край. Багатьом статтям бракує інформації, ілюстрацій, авторитетних джерел, нейтральної точки зору, оновлення даних. Залишається величезна кількість сторінок, які треба оформити згідно до вимог вікірозмітки. Проте у цьому й сенс Вікіпедії як відкритого вільного проекту. На початковому етапі її творення так мусить бути. Постійне редагування й оновлення інформації, поміщеній в ній, покликане у перспективі створити найбільшу, найінформативнішу, найдоступнішу та найсучаснішу енциклопедію.

- Назвіть найпозитивніші на вашу думку, моменти розвитку та функціонування української Вікіпедії.

- Не хотілося би як одному із дописувачів проекту особливо його хвалити, але незаперечним залишається той факт, що невеликій групі ентузіастів вдалося висести українську Вікіпедію на 16-те місце серед усіх мовних розділів і на 3-тє сере слов’янських (після польського та російського).

В загальному ж, Вікіпедія – на даний момент – найбільша україномовна енциклопедія в світі, включаючи друковані і електронні видання. Далеко неповна і недосконала, вона проте фактично, залишила далеко позаду усі інші загальні енциклопедії українською мовою, такі як Українська Радянська Енциклопедія чи Енциклопедія Українознавства.

- Що треба зробити, аби українці почали більше писати у вікі?

- Вікіпедія – вільний проект, що базується на добровільній основі. Автори статей не отримують якихось нагород чи премій. Тому єдине вагоме, що ми можемо реально зробити для пожвавлення українського розділу Вікіпедії – це постійно її рекламувати. Нам у цьому допомагають пошукові сервери. Чим більше буде інформації у Вікіпедії, тим більше результатів видаватимуть вони, відтак більше людей познайомляться з нею. Проте вікіпедисти повинні ще й правильно розтлумачувати правила проекту.

Ми повинні наголошувати на важливій суспільній ролі Вікіпедії, позаяк на даний момент це найбільша енциклопедія українською мовою, один із найбільш відвідуваних сайтів українського Інтернету і один із найпопулярніших проектів у світі. Як енциклопедія, Вікіпедія може стати чудовим репрезентатором набутків української культури з однієї сторони і прекрасним довідником для вивчення інших культур і народів. Як вільний інтернет-проект, доступний кожному, Вікіпедія може гуртувати навколо себе людей за зацікавленнями, уподобаннями, формуючи субспільноти на рівні вікіпроектів та порталів. Про це треба говорити українцям.

1. Wikipedia тестує новий дизайн
2. Інтерв’ю з Федором Рихтіком, адміністратором FlickUA
3. Карта української блогосфери

Нещодавно в українській блогосфері з”явився ще один тематичний блог. ProstoDrive – блог про автомобілі від любителя автомобілів. Олексій Тараненко – автор блогу – сьогодні прийшов до нас у віртуальні гості на коротке інтерв”ю. Олексій – не лише блогер, а й автор відомого в уанеті порталу ITC.ua. Тому говорити ми будемо не лише про машини

- Привіт! Чому ти вирішив завести блог? (стандартне питання)

- Я дотримуюся думки, що блог потрібен тій людині, що має що сказати людям. За останній час я не один раз ловив себе на думці, що мені є чим поділитися з іншими водіями та взагалі усіма, хто цікавиться автомобілями. А всілякі форуми з одного боку не дуже добре для цього підходять, а з іншого – не люблю давати комусь свої думки просто так.

- Який твій досвід водіння? Яка в тебе машина на даний момент, чим вона тобі сподобалась?

- Досвід на даний момент невеликий, всього лише трохи більше року. Зате щодня найбільша перерва за цей час у мене сім діб, та й то лише тому, що я був у відрядженні. Та проте ще й досі водіння – це моє найулюбленіше заняття. Ну майже Автомобіль мій перший і поки єдиний – Ford Fiesta. Я довго до цього йшов, не дарма на блозі є окрема рубрика про те як я обирав авто. Я планую у подробицях цей шлях описати, він того вартий. На те все ще й наклалася криза, весь час зростав долар, курс змінювався ледве не щогодини. І в результаті вийшло так, що це було найвигідніша пропозиція з точки зору ціна/якість. Все, більше не буду нічого казати, бо буде нецікаво. Слідкуйте за оновленнями.

- У скільки балів би ти оцінив можливості для автомобілістів в Україні та в Києві зокрема (по 10-бальній шкалі) – стан доріг, адекватність водіїв та працівників ДАІ?

- Я не згоден з точкою зору, що на наших автошляхах більшість водіїв не досить адекватна. Часто таке можна почути. Звичайно, рівень культури дуже низкий і нам ще є куди зростати. Але в цілому все непогано. Мій підхід – «почни з себе». Намагаюся бути ввічливим, не реагувати на провокації і ставитися до інших водіїв так, як я би хотів щоб ставилися до мене. Але визнаю, буває що й лаюся в машині, ситуації різні бувають.

Щодо стану доріг – тут все значно гірше. Ця зима взагалі стала для наших доріг і комунальних підприємств занадто великим випробуванням. Відчуваю, що коли зійде сніг навесні, асфальт зійде разом з ним. Дороги в жахливому стані, там де ще вчора можна було нормально їздити сьогодні вже можна залишитися без колес. Ну й ще одна болісна тема – ДАІ. Мені особисто досі не довелося зустрічатися з їх неадекватністю, навпаки, останнього разу мене зупинив дуже приємний капітан на байку BMW. Але в цілому, на жаль, все досить погано. Чого вартий лише той старлей з відео на Ютубі, що тільки й міг, як горланити «Дакумеееентыыыыы». Тому якщо оцінювати по 10 бальній шкалі буде десь так: водії – 7, дороги 3, ДАІ – 4. Нам є куди рости.

- Як давно ти працюєш в ITC? Чому для блогу обрав саме автомобільну тематику, а не ІТ?

- В ІТС працюю вже три з половиною роки, спочатку в Мобіліті, тепер в ІТС онлайн. В мене вже був ІТ-блог, на тематику мобільних пристроїв і зв’язку. Але з виходом Мобіліті в Інтернет, тематика стала напряму перетинатися, і щоб запобігти конфлікту інтересів я вирішив припинити його оновлення. Можливо колись повернуся до цієї теми. Та й взагалі, кількість ІТ-блогів на душу населення на мій погляд вже занадто велика. Можливо має сенс зробити такий блог українською, в мене є навіть кльовий домен для цього. Якщо буде час і натхнення – можливо в майбутньому.

- Кілька слів на прощання читачам

- Дякую що ви дочитали до цього місця, перший мій досвід інтерв’ю. сподіваюся вам буде цікавий мій блог, а я вже докладу до цього максимум зусиль. На все добре.

- Успіхів тобі у блогосфері!

За підтримки: Справжні стабілізатори напруги
phantom у місті Львів.

No related posts found

Сьогодні в рубриці Інтерв”ю ми поговоримо з Максимом Залевським. Максим – спеціаліст з інтернет-маркетингу та керівник агенції контекстної реклами Acontext.

- Як ти потрапив до інтернету? Чому вирішив побудувати свою кар”єру саме в сфері інтернет-маркетингу?

- У кожного своя швидкість кар’єрного росту в інтернеті, я рухаюсь порівняно повільно.

До інтернету я потрапив будучи студентом, ще в 1997 р. спочатку у батьків на роботі, а згодом журнал CHIP видав якусь бонусну карту на кілька мегабайт dial-up і понеслось. Перший успіх продажу через інтернет був десь у 1999 р., коли ми знайшли клієнтів у Донецьку на синтепон і згодом продали їм велику партію. Я тоді був менеджером по збуту.

Інтернет-маркетинг мене зацікавив у 2005 р. коли я активно займався багаторівневим маркетингом (Amway, Intway), серйозним поштовхом до вивчення цього напрямку стала участь на міжнародній конференції «Інтернет маркетинг в Україні» у травні 2005 р. http://imu.org.ua/. Веб-аналітика зовсім недавно, після вивчення книги «Веб-аналітика, аналіз інформації про відвідувачів веб-сайтів» Авінаша Кошика.

Вирішив побудувати кар’єру саме в інтернет-маркетингу тому, що вважаю цей напрямок цікавим для себе і досить перспективним і неосвоєним в Україні.

- Як би ти оцінив стан інтернет-маркетингу в Україні? Чи користується попитом реклама в інтернеті, скажімо, в регіонах?

Інтернет-маркетинг в Україні розвивається досить динамічно і не тому, що там крутяться великі гроші, а тому, що цю країну населяють світлі і розумні люди. Щирі ентузіасти, які готові вчитися і навчати, організовувати безкоштовні семінари та баркемпи.

Щодо реклами то основні рекламні бюджети звичайно акумулюються у Києві та кількох міліонниках. Взагалі рекламних інтернет-агенств, згідно з даними http://reklamonstr.com/advertua, всього кілька десятків, через них і проходять основні рекламні кампанії.

60% контекстної реклами, згідно з даними Яндекс, підприємства проводять самостійно, що звичайно досить негативно відбивається на результативності. Особливо це стосується невеликих підприємств де маркетингові витрати, як правило, разові і дуже незначні.

- Що для тебе соціальні медіа? Інструмент для роботи чи швидше засіб для спілкування?

- Соціальні медіа для мене платформа для просування товарів та послуг і звичайно комунікації з аудиторією. Активно вивчаю цей напрямок, є кілька успішних кейсів.

- Ти відвідуєш з доповідями багато конференцій та баркемпів по Україні. Які ти можеш назвати позитивні та негативні моменти українських баркемпів? Чи виконують вони свою функцію на всі 100%?

- В мене існує таке правило: «Відвідувати тільки ті семінари, де я виступаю». Проте з нього бувають виключення, коли ставляться інші цілі.

Ті баркемпи, які мені довелось відвідати, я оцінюю досить позитивно. Просто в житті довелось побувати на семінарах значно нижчого рівня, особливо працюючи в МЛМ.

У свій час я навчився виділяти головне у кожному виступі, інколи це може бути буквально одна фраза чи посилання. Я не звертаю уваги на комфортність умов, рівень та ораторські здібності доповідача, одяг і таке інше, хоча це і має певне значення.

Баркемпи та семінари мають величезне значення для розвитку інтернет-маркетингу в Україні. Хоча б тим, що вони є і там є люди – баркемпи вже виконують свою функцію на 100%.

- Чи є реклама в блогах в Україні успішною на твою думку? Що заважає цьому успіху?

- Реклама в Блогах може бути успішною, якщо вона досягає Цільової аудиторії. Проте це не завжди так, а в більшості зовсім не так.

Успіху заважає незнання або приховування своєї справжньої цільової аудиторії і це стосується не тільки блогів. Я у цьому переконуюся, коли провожу якісь рекламні кампанії, наприклад просування своїх семінарів. Проте все виправить час і конкуренція

- Чого тобі не вистачає в українському інтернеті? Чи маєш якісь прогнози щодо його розвитку в найближчі роки?

- В українському інтернеті мені не вистачає української мови. Тому майже всі мої сайти, статті та доповіді українські. Я дуже люблю історію і знаю, що Україна має великий потенціал, значно більший ніж просто сировинний та інтелектуальний придаток.

У найближчі роки в українському інтернеті кількісні показники перейдуть у якісні, відбудеться бурний розвиток електронної комерції в регіонах, особливо у тих, які зараз тільки «сидять вКонтакте». Люди звикають до інтернету і на це теж потрібен час.

- Кілька слів на прощання читачам

- Читачам бажаю бути творцями, а не споживачами. Пишіть українською, творіть контент. Організовуйте зустрічі, семінари, баркемпи, флешмоби. Вивчайте нові напрямки і створюйте свої.

У нас за плечима величезний спадок науки та культури, традицій та інтелекту.

Ми нація великих людей і достойні бути рівними серед кращих.

No related posts found

Сьогодні нашим віртуальним гостем став Віталій Колос, автор блогу maque.org.ua, на сторінках якого він розповідає про дизайн та сучасні технології, використовуючи дуже цікавий та новий для української блогосфери формат – відеоуроки.

- Чому ти вирішив завести блог? (стандартне питання)

- Привіт. Передовсім хочу подякувати за інтерес до maque.org.ua. В принципі, ця ідея у мене виникла давно. Оскільки за фахом я вчитель, певне, була потреба когось вчити (важко, сказати, наскільки це мені вдається ). А якщо серйозно, то мені давно (з самого початку зацікавленості Веб-речами) впало у вічі, що фактично нема україномовного видива про Веб-технології (HTML, CSS, Flash тощо) та застосунки (Photoshop, Dreamweaver, Flash, SwishMax, After Effects тощо).

Вибір на користь україномовного блоґу був основоположним. Власне, це основа блоґу. На цьому усе тримається. Мені хочеться зробити свій, хоч і маленький, внесок у розвиток україномовного Інтернету чи то пак Всемережжя. Оскільки я дещо розуміюся на основах веб-дизайну, саме це і зумовило тематику блоґу.

- Ти став робити саме відеоуроки, а не, приміром, подкасти. Чим обумовлений такий вибір?

- Більшість людей найкраще сприймає саме візуальний матеріал. Це й визначило мою ставку саме на відеоуроки. Хоча видиво – це основа мого проекту, планую більше викладати текстового матеріалу, що супороводжуватиме відеоуроки. Це може бути корисним коли потрібно скопіювати певні значення (скажімо hex для кольору і т.д.) Можливо, буде також декілька подкастів.

- Які теми цікаві особисто для тебе – що дається легше, а що ні?

- Важко сказати. Власне, все, про що я розповідаю у блозі, мене цікавить. Намагаюся боротися з розпиленістю тематики блоґу. Цікавить багато речей, що не дуже добре для дотримання певної тематики блоґу.. Щодо того, що не вдається, то не дуже з відеоуроками про Фотошоп та Іллюстратор. Хотілось би робити більш цікаві та просунуті відеоуроки про ці застосунки.Я над цим активно працюю саме зараз.

- Чи хотів би ти взятися за ще якийсь проект? Які плани на цей рік?

- Хоча часу зазвичай бракує навіть на те, чим займаюся зараз, я завжди відкритий для цікавих ідей. Хочу відновити роботу над своїм мовним проектом movacast.wordpress.com , над яким я, на жаль, останнім часом не працюю. Щодо maque.org.ua, то хочу покращити якість відеоуроків. Хочу зробити свої видива цікавішими та змістовнішими. Також планую значно збільшити відвідуваність свого блоґу. Маю декілька ідей щодо того, як саме це можна зробити.

- Що ти думаєш про стан української блогосфери?

- Я гадаю, що все лише починається. Особисто я сподіваюсь на поширення високошвидкісного Інтернету у маленьких містах та селищах, де українська використовується значно частіше (принаймні на Півдні України стан речей саме такий). Хоча існує декілька дуже цікавих та активних блоґів, маю думку, що таких буде більше (не просто блоґів, а саме якісних) Хотілось би зазначити, що ті ресурси, які дають практичні поради (технічні та щодо маркетинґу) дуже допомагають розвиткові українського блоґінґу, бо багатьох зупиняє саме брак технічних та маркетинґових знань. Саме так і було у мене поки не почав читати http://blogosphere.com.ua/ та англомовні джерела про веб-дизайн та розробку.

- Кілька слів на прощання читачам

- Хочу побажати здоров’я, добра і щастя. Поважайте себе самі, аби Вас поважали інші.

1. Інтерв’ю з Юрієм Опаренком
2. Інтерв’ю з Fireon’ом
3. Інтерв’ю з Євгеном Заплетнюком

В гостях у Блогорідера – автори сайту Gagadget.com – ненудного сайту про техніку.

- Як народилася ідея сайту Gagadget? Як починалася його робота?

Сергей Митяев: идея родилась из простой мысли – заняться делом, которое бы позволяло совмещать работу и удовольствие и не было бы временным. В конце 2007 – начале 2008 года у меня уже был опыт работы в журналистике от репортера до главного редактора и члена совета директоров издательского дома. В какой-то момент времени (кризисом еще и не пахло) я понял, что меня в текущей ситуации не устраивает две вещи – я слишком занят административной работой, которая совершенно не приносит мне удовольствия. И я слишком мало занимаюсь творческой работой, которая мне, наоборот, нравится.

Работа началась очень просто – Паша выбрал бесплатный движок, настроил его и сделал простой и в меру симпатичный дизайн. Мы выбрали название (gagadget и сокращение gg, что читается как “гыгы” и вообще есть в нем что-то украинское – а-ля “купила мама коника”), продумали идеологию (нескучный сайт о технике) и оплатили домен и хостинг. 26 января вышел первый материал – http://gagadget.com/node/1 Это был обзор первого нетбука Еее РС. С самого начала мы сфокусировались на новостях и обзорах техники. Главным отличием наших материалов было и остается то, что они авторские и с ходу идентифицируются именно как авторские – с личной точкой зрения и оценкой, основанной на не побоюсь этого слова, немаленьком опыте.

Павел Урусов: Лично мне ещё в 2006-2007 годах стало ясно, что IT-пресса как таковая в Украине скоро исчезнет. Дело в том, что я сам – выходец из России, где в 2003-2006 годах суммарный тираж технической прессы сократился в пять раз, в первую очередь – в результате конкуренции с интернет-изданиями. Но если в России отдельные журналы сумели выжить за счёт большого общего объёма рынка, то в Украине перспективы специализированных изданий выглядели совсем печально. В 2007 году я перешёл на работу в молодой издательский дом “МТ Медиа Софт”, который купил у Future Publishing лицензии на два издания – Windows Vista: The Official Magazine и PC Gamer. Изначально у руководства ИД были планы как по развитию интернет-версий этих журналов, так и по созданию независимого сайта, но впоследствии они были свёрнуты. Наведя справки по рынку, я узнал, что из технических ИД развитием интернет-проектов всерьёз занимается только ITC.

Именно тогда мне пришла в голову идея сделать собственный интернет-проект и заниматься его наполнением в свободное время, тем более что у меня был доступ к устройствам. Собственно, в конце 2007 года я уже вовсю занимался воплощением этой идеи, когда ко мне обратился Сергей Митяев (мы с ним вместе работали в “Медиа Солюшнс”) с предложением совместно сделать сайт о гаджетах. Остальное – регистрация домена, покупка хостинга, установка и настройка CMS Drupal – было делом техники. Первый материал мы опубликовали в конце января 2008 года.

Получилось так, что проект мы запустили очень вовремя, поскольку кризис ускорил процесс отмирания IT-прессы и перетекания соответствующей аудитории (и рекламных бюджетов) в интернет. В каком-то смысле он даже пошёл нам на пользу.

- Скільки людей зараз працює над проектом?

Сергей Митяев: непосредственно материалами сайта занимаемся мы вдвоем. Это тексты, обработка снимков (мы много снимаем сами) и видео, верстка и публикация. Все делаем сами, включая баннеры и конкурсы, которые с июня этого года проводятся постоянно и становятся еще одной чертой узнаваемого лица сайта. Всю остальную работу по размещению рекламы (у нас и нашей баннерной рекламы в баннерной сети или на собственных сайтах) и техническому обслуживанию выполняют наши партнеры из компании “Магнет”.

Павел Урусов: Над проектом сейчас постоянно работают два человека. Я выступаю в номинальной должности главного редактора, но на самом деле мы с Сергеем абсолютно равноправны. Иногда в ходе решения различных вопросов споры бывают крайне жаркими, но консенсуса удаётся достичь практически всегда. В том случае, если мы никак не можем принять решение, обращаемся за советом к нашим партнёрам из компании “Магнет”.

- Чи є фінансово успішним або ж проект просто окупає витрати на себе?

Сергей Митяев: я бы сказал, что все зависит от того что именно считать финансовой успешностью. У нас нет инвестора и сейчас фактически нет никакой расходной части, поэтому баланс всегда положительный. Другое дело, что мы еще не вышли на тот уровень финансовых показателей, которые себе наметили в качестве ориентира. Но обязательно достигнем их – это лишь вопрос времени. Кризис лишь внес коррективы и немного отодвинул сроки достижения. Но то, что мы видим, говорит о том, что мы идем верной дорогой – своей собственной, при этом мы понимаем как в принципе развиваются и становятся успешными подобные журналистские проекты. Главное – это аудитория, и лишь потом деньги, никак не наоборот. За первым всегда  неизбежно появляется второе.

Павел Урусов: Ответ на этот вопрос зависит от точки зрения – то, что для кого-то уже является показателем успеха, другой человек может воспринимать лишь как основу для будущих свершений В целом сайт давно уже вышел на самоокупаемость (в первую очередь благодаря тому, что финансовые затраты на его создание были крайне невелики) и даже начал приносить какие-то более-менее заметные деньги.

- Яка тема для вас найближча і найцікавіша? В яку рубрику ви можете без проблем написати цікавий матеріал?

Сергей Митяев: честно говоря, интересный материал можно написать об чем угодно – от USB-гаджета в виде собачки, трахающей USB-порт и не несущей больше никакой функциональности до обзора и фоторепортажа с полусотней снимков и таким же количеством скриншотов. Тут простой принцип – мы делаем только то, что нам нравится. А если нам что-то нравится, то мы и делаем это хорошо, с интересом и с юмором. Важно не то, что и о чем мы пишем, а КАК мы это пишем. С шутками-прибаутками, лирическими отступлениями и прочей радостью в значительной степени оживляющей тексты. Конечно, невозможно выдавить из себя шутку в каждом тексте принудительно, но мы по крайней мере стремимся к этому. Если понимать вопрос буквально, то дело не в рубрике, а в том насколько интересна штука, о которой ты пишешь. Что до специализации, то Паша значительно лучше меня разбирается в цифровой фотографии и ноутбуках. А мне зато нравятся концепты и всевозможные гаджеты с как можно более странным назначением.

Павел Урусов: Лично меня прежде всего интересует тема цифровой фотографии, поскольку я ей увлекаюсь. А вообще ни одна техническая тема не вызывает у меня особенных затруднений. Можно даже сказать, что чем “зубодробительнее” материал, тем большее удовольствие мне доставляет его написание, так что Сергею даже приходится иногда сдерживать мои порывы.

- Які кроки ви здійснюєте для розкрутки сайту?

Сергей Митяев: можно сказать, что программа комплексная и в настоящее время включает в себя несколько направлений деятельности – ключевой момент, как ни странно, звучит – это сам сайт. Мы стремимся быть нескучными во всем, что делаем. Люди это ценят и возвращаются к нам за авторскими материалами, они хотят лишний раз прочитать шутку или любое отличное от сухого “компания Н представила свой новый Г” мнение. Посмотрите на львиную долю новостных сайтов. Вы правда считаете, что это не унылое говно, которое лезет из всех щелей? В лучшем случае пересказ пресс-релизов или материалов западных или азиатских сайтов. В худшем – непрерывный поток тотального копи-пейста, главная цель которого – “план по валу”, невзирая ни на что. Еще мы постоянно проводим конкурсы и разыгрываем призы среди читателей.

Начинали с простых флешек и уже 4 месяца спустя пришли к лицензионной Windows 7, мобильным телефонам. Сейчас вот идет конкурс, где разыгрывается новейший 24-дюймовый ЖК-монитор. Думаю, что и к ноутбукам придем обязательно. В идеале я хочу прийти к ситуации, когда если не каждый, то большинство обзоров будут заканчиваться розыгрышем обозреваемого устройства. Если мы станем так делать хотя бы в половине случаев, это станет заметным трендом на рынке, и это будет копироваться. А когда тебя копируют – ты лидер. Это азбука. А если не станут копировать и останутся с гордо поднятой головой, то мы от этого выиграем еще больше, поскольку будем уникальными. С какой стороны ни зайти – мы  в выигрыше, это и есть наша стратегия.

Разумеется, есть и баннерная реклама – каждую (практически) неделю я делаю 3-5 баннеров формата 240-350 для размещения в баннерной сети С8. Все они в открытом доступе со ссылками на ссылающиеся страницы есть здесь: http://photo.torba.com/mitiaev/banneryi/ заходите – там есть что посмотреть и они постоянно обновляются. Эти баннеры легки в массовом производстве, они отражают главную идеологию сайта – нескучно о технике, на них изображены самые необычные гаджеты, и трачу я на эти баннеры всего по полчаса в неделю. При этом они объединены общей идеей, поэтому нет смысла каждый раз ломать голову над тем что же придумать. А единство стиля работает на узнаваемость – это азы брендинга.

Менее важной для роста посещаемости, но ничуть не менее важной для формирования имиджа в профессиональной среде, является то, что я регулярно публикую открытую статистику посещаемости сайта в своем блоге http://exushka.livejournal.com и описываем по согласованию с партнерами (ведь это не только наш имидж, но и их) кейсы с теми же конкурсами – как и что было задумано, какие шаги предпринимались, какие результаты были достигнуты. Учебников по таким вещам нигде нет, поэтому я уверен, что начинающие блогеры, интернет-предприниматели и просто интересующиеся смогут почерпнуть из этих записей немало интересного и полезного для себя. Да и даже это интервью в какой-то степени можно отнести к продвижению сайта, не правда ли?

Павел Урусов: Первоначально мы пытались раскручивать сайт “партизанскими” методами – через ссылки на популярных форумах и социальные новостные сайты. Потом покупали ссылки и даже платные посты на нескольких блогах о гаджетах, популярных в 2008 году. После заключения пакта с “Магнетом” мы крутим наши банеры в сети С8. Ещё активно занимаемся конкурсами, они у нас на сайте идут практически постоянно, в результате чего мы получаем массу трафика с сайтов типа “Призолова”. Забавно, что раньше мы считали эту аудиторию мусорной, но сейчас наблюдаем конвертацию “халявщиков” в постоянных посетителей, причём весьма активных.

А вообще лично я всегда придерживался и продолжаю придерживаться мнения, что хороший контент сам себя раскручивает. Именно поэтому у нас на сайте нет и не будет откровенной халтуры и джинсы.

- Якими гаджетами користуєтеся особисто? Що впливало на рішення про їх покупку?

Сергей Митяев: в силу специфики работы я пользуюсь кучей подаренных мне устройств. Это даже не хвастовство или показушная скромность/нескромность. Это просто часть жизни и неотъемлемая составляющая профессии. Наряду с бессонными ночами, презентациями с фуршетами и пресс-турами в Доминикану. То есть по сути сам я сознательно покупал из крупных вещей лишь ноутбук – мне нужна хорошая машина для работы. Ее, кстати, полтора года назад мне посоветовал Паша. Это ноутбук HP Compaq 6710b. Главными критериями были 15 дюймов, высокое разрешение (1680х1050), много USB-портов (4), Bluetooth, большой объем памяти (тогда 2 Гб памяти были редкостью и только стали появляться в массовых моделях).

Я бы еще не отказался от веб-камеры и в следующем ноутбуке она обязательно будет. Еще я пользуюсь камерой Nikon D60, телефоном Nokia N97, компактной видеокамерой Toshiba Camileo Pro HD, гарнитурой Jabra BT8040. А еще постоянно пользуюсь кучей другой техники – от ноутбуков и мониторов до телефонов и гарнитур, потому что в этом и есть суть работы. Еще у меня есть внешний накопитель Samsung Story на полтора терабайта. Купил потому, что надо где-то хранить многочисленные фотоснимки, скачанные на торрентах сериалы и архивы. Выбирал по лучшему соотношению цены и объема.

Павел Урусов: Пользуюсь ноутбуком Apple MacBook, мобильным телефоном Samsung Jet, электронной книгой PocketBook 301, цифровым фотоаппаратом Sony DSC-R1. Ноутбук купил, потому что для моих задач Мак подходит лучше всего. Мобильный телефон мне подарили, но я собираюсь поменять его на что-нибудь поддерживающее синхронизацию с Mac OS X, скорее всего – какой-нибудь Sony Ericsson или Nokia. Электронную книгу мне также подарили, но я в любом случае её бы себе купил, причём именно эту модель – на тот момент у неё не было равных по функциональности и удобству. Цифровой фотоаппарат я в буквальном смысле получил в наследство и пока не вижу причин менять его на что-либо другое.

- Дякую за цікаву розмову!

Ви можете фоловити Сергія та Павла у Твіттері: @technoslav, @pavel_urusov.

1. Інтерв’ю з авторами “Кіноблогу”
2. Користь зображень для вашого сайту
3. Як використати Твіттер для розкрутки сайту

Сьогодні на Блогорідері – досить знакове інтерв’ю. Відповісти на кілька моїх питань люб’язно погодилась Ярина Ключковська, PR-директор компанії Microsoft Україна. Перш ніж потрапити у Microsoft, Ярина мала можливість попрацювати у провідних компаніях України, серед яких UMC та METRO, PR-агентствах, і навіть викладати у Києво-Могилянській Бізнес-Школі.

Ми будемо говорити про те, що вас цікавить найбільше – Internet Explorer, Windows 7, та багато іншого

- Доброго дня! Як відомо, ще чимало людей користуються браузером Internet Explorer 6, в той час як вже вийшла його восьма версія. Якою є політика компанії Microsoft у цьому питанні?

- Звичайно, ІЕ8 набагато досконаліший за попередню версію, не кажучи вже про «допотопний» ІЕ6, тому Microsoft, природньо, дуже зацікавлена, щоб люди переходили на новий продукт. Усі користувачі, в яких активовані автоматичні оновлення Windows, отримали ІЕ8 автоматично. Крім того, ми багато комунікували про доступність і переваги нового браузера – в Інтернеті, пресі і т. д., заохочуючи людей звантажити нову версію нашого браузеру. Не буду вдаватися в опис «фішок» браузера, але наголошу: за рівнем захисту користувачів та ступенем контролю користувачів за інформацією, яку вони отримують чи надсилають за допомогою браузера, – рівних Internet Explorer 8 немає.

З іншого боку, в Україні є своя специфіка: багато людей не встановлюють не лише автоматичні, а й будь-які оновлення ПЗ, бо використовують неліцензійну операційну систему і бояться, що Microsoft якимось чином виявить цей факт і буде їх переслідувати. У той час як переважна більшість оновлень (крім критичних) доступні справді тільки для ліцензійних ОС і потребують спеціальної валідації, для простого скачування IE8 з сайту Microsoft валідація не вимагається.

Заохотити українців пробувати наш браузер і наші онлайн-послуги – одне з моїх завдань. Наприклад, у світі найпопулярнішим засобом надсилання миттєвих повідомлень є Windows Live Messenger: у ньому можна спілкуватися текстом, зображеннями і навіть голосовими дзвінками та відео. В Україні продукт гідно ще не оцінили. Інтернет ставатиме все важливішим, а його можливості – все неймовірнішими, і в Microsoft є маса продуктів та сервісів, щоб допомогти людям вільно спілкуватися та працювати з інформацією, де б вони не знаходилися.

- Восени виходить операційна система Windows 7. На вашу думку, чи виправданою є її ціна для жителів України?

- Вартість Windows 7 в Україні набагато нижча, ніж у решті Європи: рекомендована ціна коробкової версії Windows 7 Home Premium – 193 долари, порівняно з 199,99 євро для Європи. Крім того, для таких ринків як Україна пропонуватиметься версія Home Basic (119 доларів). Зауважу, що ідеться про коробкові версії – а це найдорожчий спосіб купувати операційну систему. Для приватного користувача найдешевше обійдеться ОЕМ-версія, передустановлена на ПК. Ціну на неї формують наші партнери – виробники обладнання.

Ну а чи виправдана ціна – про це варто питати користувачів. Якщо люди готові викладати 1000 доларів за простенький ноутбук, чому вони не готові заплатити 10% від цього за операційну систему, яка робить «залізо» придатним для використання? Адже програмне забезпечення – це душа комп’ютера, без нього він, по суті, мертвий.

- Що потрібно зробити, аби зменшити рівень використання піратського ПЗ в Україні?

- Це питання дуже складне, і тут є кілька аспектів. Для мене першочерговим є питання поваги до людей, які створюють інтелектуальний продукт. Це дуже сумно, коли у країні піратство є нормою. Коли IDC оприлюднила результати щорічного дослідження, яке показало, що Україна – ледь не єдина країна у світі, де рівень комп’ютерного піратства виріс за минулий рік, мені було не лише прикро, а й соромно. Я переконана, що ця культурна норма змінюватиметься поступово. Але у суспільному засудженні піратства зацікавлені багато людей, які заробляють інтелектуальною працею чи творчістю – музиканти, письменники, програмісти, рекламісти, дизайнери, журналісти і т. д. Тому рано чи пізно це повинно відбутися.

Що стосується саме ПЗ, то тут  є багато ризиків. Від юридичних (адміністративна і кримінальна відповідальність) – до технічних. Перші – не парафія Microsoft, цим займається МВС. Друга група ризиків дуже важлива, адже піратське ПЗ дуже часто містить різні шкідливі елементи – віруси, malware і таке інше, і загрожує порушенням конфіденційності, втратою даних, великими витратами на підтримку нестабільних систем, зрештою, поломкою обладнання… Ми займаємося тим, що попереджаємо, насамперед, бізнес-користувачів про ці ризики, і пропонуємо їм порівняти реальні витрати, пов’язані з експлуатацією неліцензованого ПЗ, і витрати на придбання ліцензованого програмного продукту.

- Чи забороняє корпоративна політика Microsoft користуватися продуктами інших компаній, в тому числі і на робочому місці?

- Ні, не забороняє. Але й не заохочує. Тому що неможливо продавати чи просувати продукт, якщо ним не користуєшся і в нього не віриш. Я дотримуюся цього принципу протягом усієї моєї кар’єри, запозичивши його в Девіда Огілві , і не стала би працювати в компанії, продукти якої мені не подобаються. Пропрацювавши в Microsoft вже рік, я не перестаю дивуватися інноваційності та наполегливості цієї компанії. Маса класних продуктів – від SharePoint до Bing, від Xbox до Project Natal. Наступна версія Microsoft Office просто зриває дах – я не можу дочекатися, коли ми зможемо показати її назовні. На Windows 7 я перейшла ще півроку тому, і моє щире захоплення продуктом допомагає мені розповідати про нову ОС українським користувачам. У Microsoft є смілива візія майбутнього технологій, і вона цю візію послідовно втілює. Не проникнутися цим духом просто нереально

- Ваш досвід роботи включає працю в провідних компаніях України. Що допомогло вам досягти таких успіхів у кар’єрному зростанні?

- Знаєте, як в анекдоті – «та просто повезло!» Мені дійсно пощастило опинитись у правильному місці у правильний час – у студентські роки я абсолютно випадково потрапила у єдине на той час PR-агентство в Києві, захопилася цією роботою, а далі пристрасть до того, що роблю, і постійне самовдосконалення зробили свою справу. Кар’єрне зростання приходить тоді, коли дійсно любиш те, чим займаєшся, і прагнеш завжди бути в авангарді свого фаху. А ще – важливо мати широкий кругозір.

- Кілька слів на прощання для наших читачів

- Я б не хотіла прощатися з читачами цього блогу Сподіваюся, у вас будуть питання чи реакція на мої відповіді, і я з радістю поспілкуюся з вами в коментарях і продовжу спілкування на соціальних мережах, на блозі, на Твіттері…

- Дякую за надану можливість поспілкуватися

За підтримки: Купить часы в интернет магазине ХайТайм

No related posts found

Час від часу в рубриці Персоналії з’являються інтерв’ю не лише з блогерами. Адже проводити розмови лише на одні і ті ж теми, задаючи одні і ті ж питання було б не цікаво, правда? Тому інколи тут з’являються автори українських проектів, не пов’язаних із блогами.

Сьогодні у нас в гостях Федір Рихтік – фотограф-професіонал та адміністратор групи FlickUA. Дана група є найчисельнішою та найактивнішою українською спільнотою фотографів – як професіоналів, так і любителів – на всесвітньо популярному сайті Flickr. Кількість фотографій, надісланих учасниками в загальний альбом групи вже перевалила за 20 тисяч, а кількість фотографів – більше 1300. При чому активність групи не обмежується лише додаванням фотографій – щотижня на FlickUA проводяться конкурси, в ході яких визначаються найкращі фотографи. Один з головних адміністраторів спільноти, Федір Рихтік – українець, котрий проживає у Марселі, Франція.

Федір – російськомовний українець, тому інтерв’ю подане на мові оригіналу.

- Доброго дня! Розкажіть трохи про себе. Як фотографія стала захопленням вашого життя?

- Родом из небольшого города Чугуева, что находится на Востоке Украины, недалеко от Харькова. По специальности – сетевик, кафедра телекоммуникаций Харьковского Универстета Радиоэлектроники. После окончания ВУЗа, поступил в аспирантуру, параллельно занимаясь преполавательской деятельностью, потом переехал во Францию, где и живу на сей момент, занимаясь свободными открытыми Интернет-технологиями.

Фотография всегда была интересна, как некий магический процесс, в котором непрерывное течение времени можно зафиксировать на кусочке пленки, пространства. С раннего детства меня окружали фотоаппараты, карточки, фотоальбомы. Ну и конечно же, появление цифровой фотографии только усилило давнее увлечение, подарив новую степень творческой свободы.

- Як ви потрапили на Флікр? Чи є він вашим основним фотохостингом? Якщо так, то чому – які якості спонукали вас обрати саме його?

- Фликр (Flickr) – я бы не называл фотохостингом. Это банально. Фотохостинг – это сайт/сервер для хранения фотографий. В действительности, Фликр, является коммунитарным фотопорталом, то есть – местом встреч фотографов, пространством, где можно научиться и научить фотографии, найти товарищей.

На сегодняшний день, это наиболее мощный и удобный сервис среди сайтов этой направленности.

- Яка історія створення групи "Український Флікр" ? Хто є чільними її представниками?

- "Украинский Фликр" (Flickr Ukraine), скоро отмечает своё двухлетие, сообщество было основано 12 июня 2007 года. Целью создания группы является поднятие уровня укринской культуры. Да, нас пока что немногим больше 1300 участников, но главное, это то, что есть движение, что качественный уровень фотографии в Украине – поднимается. У многих сегодня есть цифровые фотокамеры, но немногие могут что-либо с ними сделать. Благодаря системе конкурсов, рекоммендационных статей, невероятной активности энергичнейших администраторов, за два года существования группы, качественный уровень работ, приходящих ежедневно в общий фотопул – невероятно возрос. Вы можете оценить это самостоятельно (http://www.flickr.com/groups/flickua/pool/).

Наиболее яркими представителями "Украинского Фликра" – являются фотографы, снимающие яркие и сочные фотографии, и их всегда можно легко заметить в группе. Еженедельно мы отбираем "Фотографию недели", проводятся интервью с талантливыми фотографами, всё это – в дискуссиях "Украинского Фликра" (http://www.flickr.com/groups/flickua/discuss/).

- FlickUA – найбільна українська група на Флікрі. Кого там більше – професіоналів чи любителів? І які стосунки виникають між ними у дискусіях?

- Конечно же, чистые профессионалы, фотографы в нашей стране – это достаточная редкость. В основном, это любители, или полу-профессионалы, совмещающие основную профессию и фотозаказы. Дискуссии в высшей степени толерантны, каждый имеет право на высказывание своей точки зрения. Отношения возникают самые дружественные. И все это при том, что у нас нет языкового деления, допустим как украинский, так и русский, и английский языки. Общение легко, приятно и в высшей степени интеллегентно.

- Чи є в Україні фотохудожники, чия майстерність дає їм можливість брати участь у виставках світового масштабу?

- В Украине безусловно есть самые замечательные фотохудожники. Есть и такие, что учавствуют в международных выставках, вот несколько имен : Василь Пилип’юк, Сергей Братков, Владислав Филин, Игорь Гайдай…

Однако, Фликр – это и есть выставка истинно международного значения. Если Вы проведете выставку в Париже, или Женеве – да, её увидят за рубежом, при этом увидят те, кто живёт в Париже, или Женеве. Это будет ограниченно. На Фликре – Вашу фотоленту посетят и оставят комментарии самые необычные фотографы с самых удалённых уголков мира. В Ваших контактах – Канада и Япония, США и Украина, Австралия и Россия, Бразилия и Гонг-Конг…

- Фотографія – це справа обраних чи масове мистецтво? Кілька слів на прощання нашим читачам

- Фотография – это доступный и просторный вид творчества. Есть масса стилей, техник.

Каждый найдёт что-то себе по вкусу.

До встречи на Украинском Фликре (http://www.flickr.com/groups/flickua/)!

- Дякую за розповідь. Всього найкращого!

Спонсор запису: В Києві мобильные телефоны nokia найбільш популярні

ідем відпочивати: горящие туры в болгарию        справжні копии тиффани

No related posts found