Гостьовий пост від Олександра Змієвського (@akhe_info).

Я відверто радий тому, що можу написати гостьовий пост до Блогорідера. Давно являюсь його прихильником і постійним читачем. Моє знайомство з українською блогосферою почалося саме з нього, коли я ввів у гуглі
“Українські блоги”. Ще раз дякую Сергію.

Та цей пост зовсім не про мою прихильність до автора Блогорідера. Сьогодні я хочу розповісти вам про те, яку роль у просуванні блогів відіграють наскрізні посилання. Також хочу порівняти, що краще – купівля кількох
постових (5-10), купівля посилань через біржі (Sape і т.д), чи оренда на місяць одного хорошого наскрізного посилання.

Та насамперед хочу розказати, тим, хто далекий від SEO, деякі терміни цього посту:

Що таке наскрізне посилання? Це коли посилання відображається на кожній сторінці блогу і передає вагу кожної сторінки. Наприклад, коли його розмістити у сайдбарі, у розділі “Друзі блогу” чи “Мій Блогрол”.

Надіюсь про сапу всі чули? Якщо ні, то тут все просто. Це біржа, на якій вебмайстри продають посилання зі своїх блогів за щомісячною оплатою. Ціни дуже навіть демократичні, і якщо правильно відфільтрувати усі ГБ та непотріб можна отримати хороші посилання за копійки.

Що таке постовий? Я думаю ви це вже знаєте як 2х2, але все ж таки поясню. Постовий – це посилання на початку чи в кінці посту, яке обрамлене кількома тематичними до анкору посилання словами. (Анкор – це текст посилання). Зазвичай використовується оптимізаторами, як дешевий та дієвий спосіб отримання зворотніх посилань.

Багато з вас продають постові та посилання через біржі, а чи часто ви здавали в оренду місце у сайдбарі свого блогу? Скоріш за все,  ви це робите безкоштовно, навіть не розуміючи цього. Створивши розділ типу ”Мої друзі”, або “Раджу почитати”, ви тим самим перенаправляєте своїх читачів на ці блоги та передаєте “вагу блогу”.

Ви це вважаєте нормальним, так само, як і пошукові системи. Вони розуміють, що більшість блогерів природнім способом ставлять лінки на своїх друзів, або просто цікаві блоги, тому для роботів-пошуковиків ці посилання виглядають дуже привабливо і вони не вважають їх за комерційні. Мало того, посилання розміщене у сайдбарі передає вагу не лише головної сторінки, а й усіх сторінок, адже при відкритті будь якого посту, його будуть бачити як ті, хто читають блог, так і роботи пошукових систем.

Так ось, тепер перейдемо до порівняння. Що краще для просування блогу чи будь-якого ресурсу: купити 5-10 постових по 1-2$, орендувати через біржу посилань у 2-3 рази більше посилань, чи знайти пристойний ресурс, на якому орендувати наскрізне посилання на кілька місяців?

За 3-5$ на місяць можна запросто знайти вельми розкручений ресурс, який погодиться вставити ваше посилання у свій блогрол. Але шукати потрібно дійсно хороші ресурси. Звертати увагу на такі характеристики, як AlexaRank, PR, та сторінки у індексі пошукових систем. Немає резону купувати наскрізне посилання на нульовому чи зафільтрованому блозі. Також зверніть увагу на кількість вихідних посилань сайту, на якому збираєтесь купувати наскрізне посилання. Чим їх менше, тим краще! Бажано також перевірити вік сайту. Траст ще нікому не був зайвий.

Ось що я вам скажу з цього приводу: найкращим для просування будь-якого запиту, особливо високочастотного, вам потрібні будуть усі види посилань. Як постові – вічні посилання, так і продажні посилання з бірж з орендною оплатою і звичайно, як чудове доповнення – посилання з блогролу “жирних” сайтів. У комплексі це дасть чудовий результат.

Якщо у вас виникли якісь запитання, буду радий на них відповісти. Говоріть, і ви будете почуті.

Постові: выгодно купить pocketbook 360 в интернет-магазине
красивые иконки для вашего сайта
программа прожекторперисхилтон онлайн

Постовий: Блоґ Vade_maaR`a,
Сейчас выгодно купить квартиру в Киеве, поскольку цены снизились

Автор: Тетяна Брагіна (@Bondarka)

Коли ми намагаємось залишити коментар на якомусь сайті, до нашої уваги пропонується декілька варіантів авторизації. Можна вписати своє ім’я та адресу посилання, можна використовувати екаунт в Google (для цього потрібно ввести пароль та логін від гуглопошти gmail), можна увійти через адмінку WordPress, а можна піти іншим шляхом – OpenID. Як він працює? Дуже просто.

OpenID дозволяє авторизуватись завдяки одному-єдиному логіну та паролю, які сприймаються майже на всіх платформах. Єдиний обліковий запис полегшує життя користувачеві, який не просто пасивно читає блоги чи сайти, але також приймає участь у їхньому житті шляхом коментування. Хочете залишити запис – введіть свій OpenID URL (ЖЖ, Liveinternet тощо), а потім вже пишіть. Зручно. В результаті ваш коментар буде підписано іменем вашого профілю на вказаному вами сайті (наприклад, у якості підпису буде використано ваш логін в ЖЖ, якщо у OpenID URL ви ввели адресу саме ЖЖ-щоденника).

OpenID було розроблено одним з творців LiveJournal, що вплинуло на розповсюдженість проекту. Зважаючи на те, що ЖЖ-користувачів нині близько 24 мільйонів, неважко здогадатись про рівень популяризації OpenID у Інтернет-просторі – адже кожен так чи інакше використовує OpenID.

Нюанси роботи з OpenID:

• До акаунту на Diary.ru ви можете привязати кілька OpenID (ЖЖ, Liveinternet тощо). Втім, один і той самий OpenID не можна привязати до різних акаунтів Diary.ru.
• Відповідно, якщо у вас вкрадуть пароль від OpenID, то ви можете втратити як свій акаунт в ЖЖ, так і в Diary.ru, якщо вони у вас зв’язані.
• Використовуючи OpenID в ЖЖ, ви залишаєте текстове посилання, яке, незважаючи на дефолтне rel=”nofollow”, буде сприйняте пошуковими системами як активний лінк.
• Коментуючи топових блогерів через OpenID, ви отримуєте не лише активне посилання, а і трафік. Приємна несподіванка – збільшення відвідуваності вашого особистого сайту завдяки простому коментуваннюJ

Як визначити ідентифікатор OpenID:

• для ЖЖ: http://www.livejournal.com/users/ВАШЕ_ІМ’Я;
• для Яндекс-пошти: http://openid.yandex.ru/users/ВАШЕ_ІМ’Я;
• для Liveinternet: www.liveinternet.ru/users/ВАШЕ_ІМ’Я;

Ну і так далі. Загалом Open-ID ідентифікаторів дуже багато, розроблено навіть окремі плагіни з OpenID для різних платформ, так що у вас навряд виникнуть складнощі з їх вибором та використанням.

Постові: вы можете купить pocketbook 301 в Украине,
революційний iPad

Автор: Сергій Мішин

У сучасному глобалізованому світі знання іноземної мови стає суворою необхідністю. Без знання англійської, наприклад, не візьмуть у жодну серйозну компанію. Але якщо ви в резюме вкажете, що знаєте 2 або 3 іноземні мови, то ваші шанси одержати роботу значно виростуть. А хіба це не головне, коли надворі економічна криза і конкуренція за одне робоче місце просто фантастична?

Саме тому ми сьогодні відвідаємо один дуже захоплюючий стартап – livemocha.com (читається як “лайвмока”, а не те, що ви встигли подумати). Цей проект являє собою соціальний сервіс з вивчення однієї з 35(!) іноземних мов.

Автори проекту активно задіюють соціальні механізми, які дозволяють учасникам того або іншого курсу допомагати один одному у вивченні мови. Ви можете оцінити або перевірити помилки у вправах ваших сусідів по  курсу, що допоможе не тільки вашому колезі, але і значно підвищить ваш рівень знань.

Цікавим є той факт, що курс з вивчення англійської самі творці ресурсу називають продуманим і якісним, а англійська зараз – це найпопулярніша мова для вивчення. Їхній курс англійської навіть отримав премію міжнародної організації ESU (The English-Speaking Union) в 2009 році.

Мовні курси містять у собі не тільки звичайні вправи в написанні текстів і вербальних вправ, але й цікаві відеоматеріали, на яких ми можемо бачити живу мову і стиль спілкування носіїв іноземної мови. Нам дають цінні культурні поради, щоб ми не просто вивчили мову, але й змогли правильно і у потрібний момент застосовувати свої знання.

Кожен курс розбитий на певні етапи. Їхня кількість залежить від обсягу самого курсу. Така розбивка дозволяє людям, що знають основи мови, відразу приступити до вивчення більш складного етапу.

Окремо виділяються спеціальні курси для мандрівників. Вони призначені для швидкого поповнення словникового запасу і вивчення культурних особливостей, якщо ви незабаром поїдете на відпочинок у яку-небудь країну. Цей курс дозволить вам без проблем орієнтуватися в чужій країні і довідатися, наприклад, як проїхати в потрібне місце, як замовити номер, поцікавитися, де перебувають визначні пам’ятки і багато чого іншого. Ці знання просто необхідні для будь-якого справжнього туриста.

Не забули творці цього проекту і про людей, які збираються емігрувати або працювати в іноземній компанії. У наявності є спеціальні курси для підготовки до отримування сертифікатів. Для англійської мови, наприклад, це тести на сертифікати TOEFL, TOEIC, IELTS, та PTE General.

Підводячи підсумки, я хочу сказати, що часи вивчення мов за старими подертими підручниками відійшли в минуле. Тепер вам не потрібно вчитися одному або платити дорогому репетиторові. Ви маєте можливість абсолютно безкоштовно вивчати будь-яку мову в компанії таких же новачків як ви, і навіть заводити собі серед них друзів. Вам буде доступний будь-який відеоматеріал одним кліком мишки. І ви завжди зможете самостійно обирати час для навчання, не підлаштовуючись під кого-небудь. Вивчати мови тепер весело і цікаво!

Автор: Кирило Брагін, @bolverin

Бували такі миті у вашому житті, коли ви чули ту саму пісню, яку ви все життя бажали поставити собі на рингтон? Уявіть лишень: дзвонить вам кохана людина, а мобільний лежить десь у нетрах рюкзака. Ви починаєте копирсатись, але точно знаєте: звонить саме той, кого ви бажаєте чути, а не, приміром,  однокурсники чи друзі зі спортивної секції. Музика надихає на нові звершення, вона супроводжує вас протягом всього життя. Здавалось би, що ще потрібно людині для щастя!

Ось ми знайшли ту саму пісню, яку бажаємо поставити у якості рингтону, аж раптом постає велика проблема – чим «порізати» пісню так, щоб вона і «важила» небагато,  і щоб лунав саме приспів, або, скажімо, другий куплет? Саме для цього і було створено проект під назвою Audiko – сервіс для створення оригінальних рингтонів.  Щоправда, з логотипом у Audiko не склалось: у ньому повинна була вгадуватись назва, але чомусь не вгадується.

Що сподобалось  у сервісі:

«Вантажити» на сайт мені нічого не довелось,оскільки база вже закачаних кимось пісень дуже велика. Розробники пропонують також дуже зручну функцію: «Варіанти» . Це означає, що можна слухати уривок треку, який обрано у якості матеріалу для «нарізки», і тут же продивитися варіанти, у яких варіаціях його можна використати. Показано початок та кінець уривків на еквалайзері, що також допомагає визначитись з вибором потрібного уривку композиції. Крім того, можна відразу завантажити отриманий у кінцевому варіанті рингтон у найбільш оптимальному розширенням ( для звичайного телефону це mp3, а для IPhone – M4R).

Експеримент

Також я, звісно, «потестив» і сам процес створення рингтону. Знайшов в себе цікаву пісню і «згодував» її завантажувачу сайту. Очікування тривало близько хвилини, але воно не було марним – я отримав пісню у варіанті візуального еквалайзера. Тривалість рингтону чомусь може бути не більша за тридцять секунд, але і цього більше, ніж достатньо. Обираємо потрібний «шматок» пісні і відразу його прослуховуємо. За допомогою нашого «гризуна» ми можемо виставити межі, де починається рингтон і де закінчується. Також дуже зручно, що можна «тягти» смужку, яка відображає програвання музики. Мені вистачило кількох хвилин, щоб зробити собі необхідний рингтон і завантажити його собі на телефон.

Що не сподобалось:

Спробував завантажити відео з ютубу, щоб з нього витягти звукову доріжку ( додаткова функція Audiko), але прочекавши хвилин 10 , я так і не отримав свій рингтон – напис «Завантаження» продовжував муляти очі. Чомусь постійно треба клацати «Есть ещё?»,  так як на сторінці відображається лише 9 альбомів (пошук вже завантажених рингтонів ведеться за альбомами).

Немає української  локалізації, хоча дуже добре видно, що сервіс розуміє мою територіальну приналежність – справа видно жовтоблакитний прапор. Хоча тут навіть російською не все перекладено – наприклад така, здавалось би, корисна штука як можливість дізнатись, що вміє сервіс Audiko ( знизу сайту є лінк «Возможности» ) нам нічого не дасть, якщо не дуже розумієте англійську мову. Він перекидує на статтю в блозі розробників – звісно, все англійською.

Висновок: Сервіс мені сподобався. Я навіть знайшов рингтони до аніме «Cowboy Bebop». Так що класно! : )

Автор: Тетяна Брагіна

Якщо ви шукаєте  графічний редактор, у якому час  від часу можна бавитись з кольорами  і градієнтами, то раджу вам спробувати Pixlr. Це досить зручний графічний онлайн-редактор для початківців та любителів, оскільки він містить весь основний функціонал Photoshop-у, але має декілька вагомих «мінусів», через які не може конкурувати з більш відомими редакторами зображень. Але спочатку – про переваги.

Що  сподобалось. Беззаперечною великою перевагою Pixlr є можливість швидкого вибору мови інтерфейсу. Здавалось би, така дрібничка – але приємно! Нагадаю, що у великому і непереможному Photoshop такої функції немає – або так (англійська чи російська версія), або ніяк. З Pixlr все інакше – у меню визначено 23 мови, з яких можна обрати бажану. Кілька секунд – і інтерфейс набирає потрібного текстового вираження. Другий вагомий «пунктик» – Pixlr не потребує завантаження на локальний комп’ютер, це онлайн-редактор, який працює безпосередньо у браузері. Це зручно у тому випадку, якщо оперативної памяті вашого комп’ютеру не вистачає водночас на Photoshop та браузер Інтернету. Незважаючи на те, що Pixlr все-таки flash-ева програмка, він «жере» RAM у рази менше.

Не  сподобалось. Наводить на роздуми цифра «90» у правому нижньому куті «вікна». Що хотіли сказати розробники Pixlr – не зрозуміло, але напевно, 90 має якесь таємне призначення. Другий «баг» – помилки перекладу інтерфейсу. Дуже приємно, що Pixlr підтримує українську мову, але перекладачі явно недопрацювали. Мінус два на користь Pixlr. Не дуже цікаво працювати з «шарами», якщо Pixlr не має функції їх збереження. Малюнки можна зберегти лише у форматі jpeg або png, тому «шари» зливаються у кінцеве зображення. До речі, картинки можна зберігати лише на локальний комп’ютер, що також не дуже зручно. Проте для невибагливого любителя і наявних функціональних витребеньок більше, ніж достатньо.

Раджу юзати  Pixlr, якщо ви не вважаєте себе великим знавцем графічних програм. Підправити аватарку, шпалери на робочий стіл – якщо ваші потреби обмежуються тільки цим, то ви не будете розчаровані. Втім, розробники Pixlr обіцяють у майбутньому здивувати своїх шанувальників новими «фішками». Будемо чекати!

Автор – Тетяна Брагіна

Стихійний розвиток Інтернет-технологій призвів до виділення  окремих регіональних  частин блогосфери. Уанет, рунет, байнет – здавалось  би, вони схожі часто як  брати-близнюки, хіба що мови спілкування відрізняються. Аби ж то так і було насправді! Реалії сьогодення доводять, що українські та російські блоги у більшості випадків різко відрізняються. Блогери різних країн об’єднуються виключно для участі у веб-конференціях та конкурсах. У вільний від конкуренції час вони мирно співіснують, але – у різних віртуальних галактиках.

Українська блогосфера (уанет)

Вона є, але, так  би мовити, у андеграунді. Блогери  уанету поділяються на три типи: патріоти-націоналісти, русофіли та демократи. Перша категорія – це юзери (у більшості випадків – ламери) , котрі мають за мету довести всім (і собі у тому числі), що гасла «з Україною в серці» та «За синєє небо, за жовте колосся, боротися треба, щоб краще жилося» працюють. Вони активно пишуть у свої блоги, френдять виключно україномовних «свідомих» блогерів та ведуть дискусії про революцію 1917—1921, часом торкаючись теми пригноблення української інтелігенції ворожо налаштованими дипломатами Російської Федерації. Цікаво, що дана категорія має навіть свій сленг: широко використовуються діалектизми на кшталт «у Харкоуі» (замість «у Харкові), «звідтам» (замість «звідти»). Найчастіше вживані літери алфавіту – «ґ» та «є». Це подається як культурне просвітництво. Як то кажуть, най Бог помагає. Друга категорія блогерів уанету – це русофіли. Назва досить умовна, проте засвідчує повагу колегам та колежанкам з рунету. Якщо взяти до уваги, що у рунеті набагато більш розвинений інформаційний простір, то русофіли якраз і намагаються наслідувати глобальні блогерські тенденції. Їхнє відношення до уанету може видавати тільки відповідна доменна зона (com.ua, co.ua, ua тощо). Мова спілкування у блогах російська, втім, і аудиторія відвідувачів на 90% складається з росіян. Третя категорія блогерів – це демократи. Їм принципово байдуже, якою мовою вести блог та які плагіни використовувати для покращення юзабіліті. Блогери-демократи спілкуються з усіма, хто заходить на їхні веб-сторінки, і спокійно реагують на закиди першої та другої категорії блогерів уанету. Що стосується професійного навантаження, то блогосферу уанету складають студенти, фахівці з IT та журналісти різного ступеню кваліфікації.

Російська блогосфера, або рунет

Такої різнобарвної аудиторії користувачів Інтернету, як в Росії, нема більш ніде. Цікаво, але тенденції розвитку рунету відображають поступове наслідування західної блогосфери (зокрема США). Про що пишуть в рунеті? Складне питання. По-перше, користувачі активно цікавляться SEO, SMO та SMM на пострадянському просторі, по-друге, широкою популярністю останнім часом користуються «жіночі» тематики, з яких, за свідченнями очевидців, налегше «лити трафік», тим самим заробляючи собі на хліб з маслом і віденськими ковбасками. А ще в рунеті всі, кому не ліньки, міряються пузомірками. Момент істини – черговий апдейт показників. Заради нього варто жити, чи не так? Девіз усього рунету – «швидше, більше, вище». Рунетівці прагнуть переплюнути навіть самих себе (для прикладу порівняйте проекти Wiki та Lurkmore), щоб надалі ставити нові планки.

Інтернет –  це не лише інформаційно-розважальний простір для читання гороскопів онлайн, а середовище, у якому  повсякчас можна знайти співрозмовників, потенційних роботодавців, майбутніх і колишніх колег, коханців та справжніх друзів. Напишіть «Hello, world», і він (цей world) обов’язково відгукнеться.

Автор сьогоднішнього гостьового запису – Андрій Поданенко, який поділиться своїми думками про стан українського інтернету та блогосфери.

Ця стаття – цілком і повністю є відповіддю до крику душі Романа Гавриша.

Тема, піднята ним – далеко не вперше розглядається в УаНеті.
Заробляємо на блозі, монетизація блога, отримання прибутку і ще мабуть тисячі подібних статей можна зустріти на сторінках щоденників уанетівців.
От тільки вони докорінно відрізняються від статті Романа – всі вони дивляться на проблему зовсім з іншої сторони. Маємо 200 відвідувачів – конвертуємо їх в 200 попугаїв…
Це не те.
Це зовсім не те.
Це і близько не те, на що насправді вартує звертати увагу.

Просто вдумайтесь в цифру – 200 відвідувачів. Саме 200 відвідувачів – це та приблизна цифра, що майоріє сумно на лічильниках блогерів середньостатистично в УаНеті.

Нікому з $$$ ( я тут не згадую про $$$$$$ ) ця цифра, навіть із максимально гарно розмальованими сторінками щоденників, навіть не натякне на можливість просувати себе в цих блогах.

Про це в свій час писав і Євгеній Шевченко, а також Артур Оруджалієв. Та й не тільки вони.

Весь облом в тому, що без вкладання в цю сферу – не буде притоку фінансів.
Саме – вкладання!
Вкладати фінанси – це не те, про що я веду мову.

Тут потрібно вкладати душу і професіоналізм.

Блог про автомобілебудування має 200 користувачів в добу – думати потрібно про те, як розвинути сферу автомобілебудування в контексті інтернету.
Блог про автосервіс, харчування, деревообробку, роботу з металом, блог про міліцію, домашнє господарство, офісне життя або будь-що інше – все це потребує максимізації зусиль авторів в напрямку розвитку спільнот споріднених тематик.

Інакше – 200 юніків в добу з кількістю поглиблення в сайт не більше 1 кліка. Тобто – зайшов і вийшов.

А як розвинути? Як показати, що рекламна площадка ( а блог – це не що інше як повноцінна рекламна площадка для рекламодавця ) – вигідна?

Купляти посилання?, вішати банери?, займатись чорним SEO ?
Спробуйте – особисто я з задоволенням відпишусь від такого блогу і у Вас буде 199 відвідувачів.
Впевнений, що не тільки я. Читати про таке – зовсім не цікаво.

А що цікаво і від чого можна отримати реальну користь?

Не знаю, що буде через рік, але на сьогоднішній день – це точно вкладання в соціальні мережі.

Енергія, вкладена професійно в соцмережі вертається звідти досить якісним джерелом трафіку, а саме – людей. Про це я вже писав в попередній статистиці ЛігалКемпу. Вчитайтесь в цифру – “більше 20 відсотків CTR соцмережі”. Який банер таким може похвалитись?

Просто для довідки – згідно статистики BigBN – середній CTR мережі – 0.31% – з 10000 показів – 31 чоловік клікнув на банер.
А візьміть 200 блогерських юніків… 0.62 людини в добу.

Кому потрібна така рекламна площадка?
Звісно – тільки самому блогеру!

І першочергове завдання – трафік. Якісний трафік.

В соцмережах – сотні і тисячі тематичних груп в контексті кожного блогу, – і це максимально лояльні користувачі. Наведу приклад з того ж ЛігалКемпу – більше 50% запрошених з тематичних груп – зареєструвались для участі в конференції.

Але не це мене вразило насправді.

Коли я розсилав запрошення – отримував відповіді від учасників ІТ ринку, на яких безпосередньо орієнтований сам LegalCamp,

• “Андрей, добрый день. Зачем я вам на конференции? Я ж юзабилити-аналитик, а не юрист.”
• Або, після запитання блогеру – “Ти будеш?” – відповідь “Ні, це не моя тематика”.

Останнє – мене просто шокувало.

Згадайте МедіаКемп – скільки тем там було для блогерів? Порахуйте… І порівняйте з тим же Інтернет і Правом.

А скільки ефекту для нас же він приніс? Невже Ви думаєте, що конкурс блогів БУБА було створено заради конкурсу блогів?
Особисто на мій блог за запитом Медіа Кемп тільки гугль приніс більше відвідувачів, чим всі інші запити, разом взяті…

Те ж саме і з будь-яким баркемпом. Головне тут – участь, спонсорство, щоб банери блогерів висіли поряд із банерами золотих спонсорів, таких як Microsoft, WebMoney…
Щоб організатори баркемпів робили посилання на авторів блогів як на партнерів…

Це трафік, це ім’я і можливість отримання рекламодавців на свій сайт.
Це висока ймовірність того, що на Вас зверне увагу той же спонсор, що кинув на організацію десятки тисяч гривень – він же бачить, що і Вас цікавить дана тема.

Розвиток УаНету – це першочергове завдання кожного, кому цікаве блогерство як таке.
Це не націоналістичний заклик – це просто бажання донести думку про те, що лише великі спільноти з чіткою тематикою можуть зацікавити спонсорів і рекламодавців.

А хто як не ми – створює і створюватиме ці спільноти?

Маєте що розповісти світу? Блогорідер надає вам можливість опублікувати свої статті на теми, дотичні до тематики блогу. Пишіть, і ми поговоримо про це.

При розробці інтернет-магазину вам доведеться враховувати багато різних типів клієнтів: постійні клієнти, відвідувачі, що завітали до вас вперше, або просто випадкові гості. Одна річ, яка допоможе їм всім – це оптимальна зручність. Ви можете досягти цього різними шляхами, починаючи з найбільш загальних проблем. Вирішення восьми найбільш поширених проблем юзабіліті допоможе стати вам на шлях ідеального user-experience та збільшити продажі.

1. Прихований пошук

Жорстка інформаційна структура може робити чудеса для людей, які люблять інтернет-серфінг, але деякі клієнти просто хочуть знайти продукт, купити його та вийти. Ці люди є пошуково домінуючими: як тільки вони завітають на ваш сайт, то почнуть шукати. І якщо вони не знайдуть пошукового рядка, то підуть геть. Як все просто.

Хорошим прикладом помітного пошукового рядка є той, що використовується на сайті Overstock.com. Це друге, що я помітив на головній сторінці, через свій розмір, розміщення та домінуючу червону рамку.

Уявіть собі, що, повертаючись додому з роботи, ви завітали до магазину придбати трохи кедрових горіхів, щоб приготувати всесвітньо відомий соус песто. Горішки можуть бути де завгодно, тому вам варто спитати в персоналу, де їх можна знайти. Але, оглянувшись навколо, ви не бачите продавців. Розчаровані та з пустими руками, ви йдете. Потенційні клієнти, які не зможуть знайти засобу для пошуку на вашому сайті, почуватимуть себе так само.

Як це виправити

Зробіть ваш пошук більш помітним і тримайте його у визначеному місці. Не обов”язково, щоб він був такий самий великий, як на Overstock, але відвідувачі, скоріш за все, будуть шукати його у верхньому правому кутку. Також переконайтесь в тому, що елементи дизайну, які розміщені біля пошуку, не порушують його функціональність. Це стосується і сторінок з результатами пошуку.

2. Марні результати пошуку

Це виникає як наслідок вищевказаних думок. Відвідувачі, які використовують пошук, хочуть знайти, що вони шукають, швидко. Скоріш за все, вони шукають специфічний продукт або особливість продукту, яка не вказана в головних категоріях сайту.

Коли я шукаю “blue”, ModCloth робить прекрасну роботу, показуючи мені позиції, які… ну, blue! Це звучить просто, поки ви не помітите, що слово blue не вказане у назвах або описах продуктів. Схоже, що сайт використовує якусь магію, щоб показати мені лише блакитні товари (насправді, скоріш за все використовується система тегування, і коли ви шукаєте блакитне, всі товари з цим тегом знаходяться… але все одно!).

Як це виправити

Підтримуйте виправлення опечаток. Подивіться, як це робить Google:

Зробіть сторінку з “нульовими результатами” зрозумілою та додайте альтернативні пошукові запити. Приклад: eBay не лише припускає, щоб я перефразував запит, а й подає мені схожі приклади.

Небажані пошукові результати зазвичай відсіюються на боці сервера. Це може бути складною роботою, і вимагатиме окремого підходу. Ви можете почати з пошуку у ваших логах, щоб побачити, що люди шукають. Об”єкти, які потребують поліпшення, варто підвищити у видачі.

3. Замало продуктів на кожній сторінці

Метою будь-якого інтернет-магазину є продати якнайбільше товарів, і хороший спосіб збільшити продажі – це збільшити кількість продуктів, які переглядає кожен відвідувач при кожному візиті. Коли ви перебуваєте в продуктовому магазині, ви маєте свободу вибору щодо стількох товарів, скільки схочете.

Ми втрачаємо цю свободу, коли купуємо онлайн. Ми стикаємося з цією чужою концепцією “сторінок”. Ми можемо переглянути водночас лише одну сторінку, а щоб перейти до наступної, треба клацнути на посилання. Це означає більше дій для ваших користувачів, а тому краще дати їм можливість переглядати більше товарів за один раз. Це зменшує бар”єр “наступної сторінки” і спонукає їх серфити більше.

Водночас ви ж не хочете перевантажити відвідувачів занадто великою кількістю продуктів. Додавання більшої кількості товарів це ніби збільшення довжини проходу в магазині. Ви ж не хочете перетворити мандрівку магазином у перехід через футбольне поле?

Як це виправити

Додайте більше товарів до кожної сторінки, але попередньо встановіть їх природу. Ваші продукти візуальні? Чи технічного характеру?

Коли ви шукаєте на iStockPhoto “beach“, то результати майже на 100% візуальні, що скорочує паузу між переглядом і покупкою. Не так багато йдуть порівнювати продукцію як тільки ви продивились зображення. Якщо ваші товари скоріш за все візуальні, то чим більше їх буде на сторінці, тим краще. Приблизно від 50 до 100 буде нормальним.

З іншого боку, якщо ваші товари вимагають технічних пояснень, то зменшення їх кількості на сторінці до 15-20 буде найкращим рішенням. На Best Buy покупці можуть порівняти камери, не відчуваючи себе перевантаженими або загубленими у морі мегапікселів та розмірів LCD-дисплеїв.

4. Малі навігаційні посилання

Зробіть посилання на ваші сторінки більш юзабельними шляхом збільшення області, де можна клікнути. Це знижує бар”єр між сторінками, про який я казав і спонукає відвідувачів переглядати більше продуктів.

Здається, що область кліку на зображенні вище велика, але насправді посилання міститься лише за самою цифрою. Це плутає відвідувачів і робить навігацію складнішою. Таким чином, вони змушені думати про те, як втрапити курсором на лінк, що є дуже негативним моментом у користувацькому досвіді.

Найкращим прикладом навігаційних посилань, я вважаю, володіє Flickr. Хоча це і не інтернет-магазин, але він використовує ту саму концепцію. Ці лінки мають велику активну область, яка обведена сірим кольором. Вони також зміцнюють бренд Флікра, оскільки використовують фірмові кольори, щоб відвідувачі знали, на якій сторінці вони зараз, і на яку сторінку можна перейти.

Як це виправити.

Збільшити область кліку у ваших посиланнях можна за допомогою лише одного рядка в стилях CSS:

.pagination a {padding: 4px;}

В якості польового тесту, відкрийте свій сайт на iPhone і спробуйте натиснути на ці посилання пальцем. Якщо вам це не вдається, то потрібно додати трохи простору навколо посилань.

5. Неінформативні сторінки продуктів

Коли ваші клієнти надсилають один одному посилання на сторінки вашого сайту, то вони повинні знати, що це за продукт, ще до того, як натиснуть посилання.

Я маю на увазі такі лінки, як http://www.ecrater.com/product.php?pid=5540041; якщо ви отримаєте такого лінка поштою, ви уявлення не матимете, на що він посилається. Набагато більш user-friendly виглядають посилання типу http://www.ecrater.com/products/kodak-slide-projector. Коли клієнти мають можливість бачити назву продукту, то це стимулює їх до кліку.

Дружні URL покращують ваш рейтинг в очах пошуковиків, оскільки вони дають пошуковим ботам більше інформації про те, що знаходиться на конкретній сторінці. Якщо покупець шукає хромований змішувач для кухні (chrome faucet), то при правильних URL ви маєте більше шансів, що клієнт прийде до вас:

Amazon робить прекрасну роботу у цьому напрямку. Взяти хоча б для прикладу наступне посилання: http://www.amazon.com/Crush-Time-Cash-Your-Passion/dp/0061914177/

Назва книги йде одразу після amazon.com. Це дозволяє відвідувачам підтвердити, що вони на вірному шляху, всього лише один раз глянувши на лінк. Посилання на Амазоні могли би бути ще більш дружніми до користувачів, якби не містили набір чисел в кінці. Але компанія як і раніше робить чудову роботу, з огляду на те, що в їх каталозі – тисячі продуктів.

Як це виправити

Додавайте назви товарів на початку ваших лінків, використовуючи user-friendly схеми за прикладом Crush-Time-Cash-Your-Passion.

6. Примусова реєстрація для здійснення покупок

Коли клієнт хоче купити у вас товар, йдіть геть з дороги, у всіх сенсах цього слова. Люди хочуть витратити зароблені ними гроші!

Одним з шляхів перешкодження цьому є вимагання реєстрації перед тим, ніж клієнт зможе щось купити. Це зазвичай використовується, щоб відслідковувати деталі покупок та робити все більш зручним для майбутніх продажів. Це все добре, поки ви не зрозумієте, що це – суттєвий бар”єр між покупцем та сторінкою для підтвердження продажу. Фінішна пряма – це найгірше місце, де ви можете стати на заваді вашим клієнтам.

Не вірите? Почитайте як Амазон збільшив свої продажі на $300 млн (так, 300 000 000 доларів), просто змінивши одну кнопку в процесі покупки.

Як це виправити.

Замість того, щоб примушувати ваших клієнтів реєструватися під час процесу покупки, розкажіть їм про зручності реєстрації. Підкресліть переваги, підвищену безпеку і можливість виявлення шахрайства при реєстрації на сайті. І вони зможуть зробити власний вибір.

7. Реклама в магазині

Показуючи рекламу у вашому інтернет-магазині вказує відвідувачам на те, що ви намагаєтесь вичавити з них все до останньої копійки. Реклама відволікає від основної мети магазину – продавати товари, які подобаються відвідувачам.

Коли я вперше завітав на сторінку з фотоапаратами на Buy.com, перша річ, яку я побачив – це був не перелік камер, а флеш-анімований банер від Sidekick. Ігнорування реклами і концентрація уваги на цифровиках – нелегкий процес. Я прийшов сюди, щоб купити камеру, але це заважає мені.

Виявляється, деякі магазини навіть посилаються в рекламі на своїх головних конкурентів. Уявіть собі, що ви є власником справжнього офлайнового магазину. Чи дозволили б ви вашим конкурентам рекламуватися поруч з місцем, де ви продаєте свої камери? Розміщення рекламних оголошень на сайті виглядає так само.

Не плутайте це з промо ваших власних продуктів, коли показуються товари схожі на той, який переглядає відвідувач. Реклама не просуває ваші власні продажі, зате розкручує ваших конкурентів, даючи вам натомість 5 чи 10 центів.

8. Маркування відсутніх товарів

Якщо клієнт платить за товар лише тому, щоб забрати його колись пізніше, то він не буде радий цьому. Він або скасує замовлення, або звернеться до сервісної підтримки, щоб поскаржитись. Нехтуючи скаргами користувачів, ви погіршуєте загальне враження від свого проекту.

Як це виправити

Будьте попереду відвідувачів. Повідомте їх про наявність чи відсутість товарів, щоб вони могли прийняти рішення щодо покупки.

ModCloth одразу показує відвідувачам на сторінці з переліком товарів про їх доступність. Якщо товар закінчується, дружнім оранжевим кольором (а не гарячково червоним) виводиться інформація про кількість товарів, що залишилась. Це дозволяє користувачам швидше приймати рішення щодо покупки, але водночас не дратує їх. Якби в повідомленні мовилось: “Наші запаси вичерпаються за 19 хвилин”, то я би почував себе спеціалістом зі знешкодження бомби у фільмі Місія нездійсненна. У вас немає причин, щоб сіяти паніку серед ваших клієнтів.

ModCloth також повідомляє мені, якщо товар вже продано. Це перша річ, яку я бачу при перегляді сторінки з продуктом. Окрім того, я можу підписатися на оновлення, і дізнатись першим, коли товар з”явиться у продажу.

Висновки

Метою користувацького дизайну (UI Design) є потреба зробити сайт простішим для використання. Для інтернет-магазинів, виправлення цих проблем приносить більше відвідувачів, які роблять більше переглядів для більшої кількості товарів і на довший період. Навіть прості поправки, як-от, відміна реєстрації на сайті, може справити величезний вплив. Майте на увазі ці найпоширеніші проблеми, коли будете розробляти дизайн магазину наступного разу. Ваші клієнти віддячать вам за це.

Джерело статті: Increasing Online Sales: Simple Usability Problems To Avoid, Smashing Magazine

Переклад і оптимізація українською мовою: Сергій Пішковцій, Blogoreader

Автор: Дмитро Лейкін

Я хочу розповісти про свій спосіб боротьби з лінню. Щоб його застосовувати, не потрібна сила волі, не потрібен особливий склад розуму, володіння ентузіазмом, відсутність депресії, шило в дупі, курси НЛП і монастир Шао-ліня. Досить лише зробити дії, на які здатна навіть найлінивіша людина на світі.

Перш ніж перейти до справи, я розвінчаю два міфи, пов"язані з поняттям "лінь". Два міфи, що заважають мільйонам людей перестати лінуватися.

Перший міф такий – лінь вважають чимось незалежним від людини, невід"ємною і невирішуваною рисою характеру. Це повна нісенітниця. Лінь – це всього лиш певні шаблони поведінки, звички. А звички можна змінювати.

Другий міф полягає у фразі "Лінь – це коли я нічого не роблю". Це також повна нісенітниця. Тому що, коли людина каже "я лінуюся", він не нічого не робить, а:

1. Їсть
2. Дивиться телевізор
3. Слухає музику
4. Дивиться кіно
5. Лазить по інтернету
6. Грає в комп"ютерні ігри
7. Читає книги
8. Валяється на дивані
9. Розмовляє, гуляє з друзями
10. І так далі…

Все це – дії. Інша справа, це те, коли ці дії починають віднімати по 6 годин в день, вони починають заважати нашому життю.

Тому більш вірним визначенням буде наступне: "Лінь – це дії, що не приносять користі".

А тепер, власне, сам метод. Він полягає у одній-єдиній фразі: "Щоб перестати лінуватися, треба нічого не робити".

Я не жартую. Я користуюсь цим методом вже два роки. Я почав застосовувати його прямо під час важкої депресії.

Як же використовується цей метод? Припустимо, вам потрібно зробити щось. Ви вирішуєте (а краще – записуєте на папері), у скільки ви це діло почнете і скільки часу будете ним займатись. Допустимо, ви почнете цим займатись в 11:00 і будете продовжувати протягом 2 годин – до 13:00.

В 11:00 ви починаєте боротися з лінню, а саме – нічого не робити. Тобто ви припиняєте робити всі перераховані вище у списку справи. Зовсім перестаєте що-небудь робити. Просто сидіть або стійте в кімнаті. Лежати не потрібно, а то захочеться спати.

Згодом (у мене – в найближчі кілька хвилин) ви відчуєте, що можете взятися за роботу. В голові настає прояснення – що прямо зараз потрібно зробити. І ви почнете цим займатись.

Одразу страхую від можливої помилки – щоб взятися за роботу, потрібно знати найближчу дію. Не потрібно уявляти собі весь об"єм роботи. Якщо перший крок – натиснути кнопку "Пуск", то натисніть кнопку "Пуск", навіть якщо не знаєте, якою дією буде наступний крок. Після того, як натиснете, скоро і згадаєте, і захочете.

Якщо ж під час роботи ви знову відчуєте приступ лінощів – знову припиняйте що-небудь робити. І скоро знову повернетесь у робочий стан.

Це все. Цей спосіб можна застосовувати в будь-який час для будь-яких справ. Повторю – нічого більше робити не потрібно. Не потрібно запевняти себе, що потрібно працювати. Не потрібно примушувати себе на зусилля. Не потрібно, більш того – не можна тиснути на свої думки. Думкам потрібно дозволити протікати в будь-яку сторону і вільно. Якщо роботу перериває "потік свідомості" – це не страшно. Я спеціально робив заміри – найдовший з таких "потоків" тривав 7 хвилин. І він зупиняється, нерідко подарувавши вам цінну ідею.

Наостанок зауважу, що ви можете починати застосовувати цей метод не в 11:00, а прямо зараз. Просто перестаньте що-небудь робити.

Джерело: Легкий способ борьбы с ленью, Хабрахабр

Переклад на українську: Сергій Пішковцій, Блогорідер

Спонсор: Для похудения нужно здоровое питание для женщин и мужчин. Или диета для похудения.

Стаття-переможець конкурсу Графоманія. Конкурс проведено за підтримки проекту Блогдозер.

Автор: Тарас Буник

Стаття для тих, хто читаючи чужі блоги, часом приходить до думки завести й собі, але потім відкидає цю ідею. Не знаю через які причини її відкидають, через страх конкуренції, чи відсутність тем, але тут мова піде не про це. Поговоримо ми про причини завести блог, не просто тому, що всі вже завели.

Оформлення

Більшість метаблогів (блогів про блоги) розповідають про те, як гарно оформляти контент, так щоб читачеві було приємно, і щоб він хотів ще раз відвідати ваш блог. І правильно роблять. Вміння гарно писати дуже важливе, і ще нікому не шкодило. Хороший стиль розважає читача, і робить його читання приємним. Хороший автор будь-що вміє описати цікаво, якщо володіє певними письменницькими талантами.

Візьмемо наприклад Хемінгуея, і його оповідання "Старий і море". Здавалось би – просто розповідь про те як старий ловить рибу. Те що її натягнули аж на сотню сторінок мало б робити її занудною і нецікавою. Але неймовірний талант автора просто таки захоплює, і ти не бачиш тексту, ти ніби присутній у розповіді.

Ідеї

На жаль не кожен з нас має такі навички. Але мета ведення публічного щоденника – не тільки розважати читача. Основною метою є публікування своїх ідей і знань. Кожна людина мала б вважати свої погляди надзвичайно важливими. Чи ви ні? То хіба не варті вони публічного розголосу? Навіть коли ви ще не навчились гарно оформляти ідеї, то навчитесь тільки з практикою. Це майже так само як їздити на велосипеді.

Якщо ви скажете що ваші ідеї не варті блога, то напевне ви просто забули те найоригінальніше, і важливе що приходило вам в голову. А через те, що ви не мали куди записати цю ідею, ви її не записали. Наприклад коли я почав вести блог, то став запам’ятовувати набагато більше ідей. І з багатьох подій в житті став робити оригінальні висновки.

Приклад перший

Спробую пояснити що я маю на увазі. Наприклад ви раптом захотіли навчитись ходити на руках. (Чисто теоретичне припущення). Для цього ви знайшли галявинку, і почали тренуватись. Але раптово помітили кусочок скла в траві. Щоб не порізатись, ви поставили руку неправильно, зламали її, і почали злитись на бидло що п’є пиво, і розбиває пляшки де попало. Ви б попали в лікарню, вилікувались, і якщо в вас не було блогу, то забули цю неприємну подію.

Але коли у вас є блог, ви б взяли не забинтовану руку, сіли за клавіатуру, і почали набирати злісний текст про бидло яке п’є пиво, і розбиває пляшки де попало. Потім ви б подумали, що добре б було прийняти закон за яким, того хто смітить засуджують до 15 діб громадських робіт. Але потім подумали про коментарі до вашого блогу, і розглянули варіант, коли невинну людину запросто можна буде звинуватити в цьому, що призведе до збільшення корупції. Розглянувши ще кілька варіантів, ви прийдете до висновку, що найкраще, просто законодавчо змусити броварні і спиртзаводи купувати пляшки по п’ять гривень, після чого вони зрозуміло збільшать ціну напою. Зате тепер ніхто не посміє розбити пляшку, і на завод будуть повертатись майже всі. Сміття на вулицях стане менше.

Можливий також контраргумент про те, що вас ніхто не буде читати. На перших порах так і буває . Основне не зупинятись, і писати не тому, що в вас є блог, а тому що в вас щойно з’явилась нова ідея, і потрібно її зафіксувати. Для початку змусьте своїх друзів читати свою писанину . А згодом можливо навіть станеться так, що ваш пост прочитає якийсь депутат, і використає вашу ідею в проекті закону.

Приклад другий

Ви щось робите. Можливо розводите собак, можливо адмініструєте веб-сервери. І наприклад одного разу перед вами постає проблема встановлення LAMP на Ubuntu. Що ви робите? Правильно, пишете запит в Google, і читаєте купи інструкцій, блогів і форумів. І скоріш за все не українських. Потративши кілька днів, виконавши кілька інструкцій ви робите ваш сервер зовсім нефункціональним. А потім дізнаєтесь, що вже готовий сервер ставиться одною кнопкою в менеджері пакунків. І ніяких додаткових настройок не потребує.

Після цього ви просто зобов’язані витратити годину свого часу, і зберегти кілька годин мільйонам своїх читачів. Те що ви не вмієте писати як Хемінгуей, не виправдання вашій бездіяльності.

Післямова

До цього хотів написати насичену "художністю" статтю, і довго думав чи її відправляти. Аж поки не подумав, що художність витісняє зміст. Тому, майте на увазі, що як на сайті головне контент, так в контенті головне ідея. А оформлення хоча важливе, але не на першому місці. Тому не переживайте за те, чи ви використали красиві слова, будьте рішучими. Основне ідея. А все інше прийде.

За підтримки: Записки старого сисадмина