Гостьовий пост – це коли один автор публікується у іншого на правах добросусідських відносин. Сьогодні я розповім вам, як зробити так, щоб ваш матеріал опублікували ті, хто вам потрібні.

Оберіть блог

Перш ніж написати, власне, саму статтю, треба ретельно вибрати майданчик, на якому ви б хотіли її побачити. Адже не можна просто так написати матеріал і просити його публікації в тому чи іншому блозі. Для початку перечитайте з десяток постів, щоб зрозуміти стиль автора, його тематику та спрямування. І тільки виходячи з цього, починайте будувати власний пост. Втім, навіть за такого порядку не факт, що блоггер згодиться вас опублікувати.

Тому вашим другим кроком повинне бути встановлення гарних відносин. Якщо ви незнайомі з автором – не проблема, важливо, щоб ви доброзичливо познайомились і запропонували свою публікацію. Взагалі, в гостьових постах є, напевно, єдине правило – ваш матеріал повинен відповідати тематиці блогу, і більше нічого. Керуйтесь цим фактом як основним, і ви досягнете успіху.

Напишіть пост

Постарайтесь уникнути в статті великої кількості посилань. Зазвичай їх має бути не більше 5. При більшій кількості лінків пост буде здаватися нав”язливо-рекламним. Щодо останнього – навіть і не думайте розміщувати рекламу під виглядом гостьових постів. По-перше, на це ніхто не погодиться, а по-друге, двері до цього блогу для вас будуть зачинені назавжди. Також категорично не рекомендується надсилати вже опубліковані десь статті – гостьовий пост передбачає свою унікальність.

Розмір гостьових постів не має чітких рамок – якщо ваш текст буде дійсно цікавим, то навіть “многабукв” не нададуть йому неприємного забарвлення. Буде лише краще, якщо ви розбавите текст одним-двома зображеннями, які будуть стосуватися теми. Це можуть бути як абстрактні фото, так і цілком тематичні картинки – наприклад, скріншоти або логотипи.

Як написати гостьовий пост для Блогорідера

Цей блог вже давно відкритий до всіх видів співпраці. Якщо ви хочете донести свою думку до аудиторії і вважаєте її вартою цього – я вам допоможу. Не треба копіювати мій стиль написання, або щось у цьому роді. Достатньо представити мені текст, який заслуговуватиме на публікацію. Він має стосуватися виключно тематики блогу – уанет, блогосфера, ІТ. Він повинен бути написаний якісно – розділений на абзаци, складений у ясні, ґрунтовні речення. Не пишіть прописних істин чи якихось дурниць; не “лийте водичку” – якщо це можливо, викидайте з тексту всі речі, що перевантажують його, але не змінюють суті. Пишіть так, щоб це було цікаво читати – ось головний рецепт успіху будь-якого матеріалу.

Буду радий представити ваші статті у цьому блозі. Звертайтесь

Кожен з тих, хто заводить свій блог – не важливо який, тематичний чи приватний, хоч які б благі наміри не переслідував, все одно час від часу задумується про те, аби використати свій проект для заробітку. Як саме це зробити – тобто як заробити на блозі – залежить від багатьох факторів, про які вже неодноразово йшлося не тільки на Блогорідері, а й на інших схожих ресурсах.

Сьогодні я би хотів поговорити про дещо іншу сторону монетизації блогів. А саме локальні відмінності в способах заробітку – чому в Україні заробити на блозі важче, ніж, приміром, у країнах Європи або, особливо, США. Цьому є кілька головних причин.

1. Обсяг аудиторії – перша і найважливіша причина. За останніми даними, розмір української аудиторії інтернету, зараз складає близько 8-10 мільйонів відвідувачів. Активних серед них ще менше. В той час у країнах Заходу рівень проникнення інтернету в рази більший, і, відповідно, аудиторія виглядає просто гігантською у порівнянні з маленькою Україною. Більша аудиторія – значить більше потенційних читачів. Тобто в Україні фізично більше читачів, ніж є, не може бути (поправка на мову – читайте пункт 3).

2. Обсяг ринку інтернет-реклами. Ваші прибутки пропорційні обсягу коштів, що крутяться у сфері інтернет-реклами. Гроші на рекламу і складають цей обсяг, і більше їм нема звідки взятись. Вражаюча відмінність між цими обсягами в Україні та США. Для прикладу, в США лише на рекламу в соціальних мережах цього року пішло більше $100 млн, в той час як весь ринок інтернет-реклами України заледве досягає п"ятої частини цієї суми – до $20 млн. Як бачите, коментарі зайві. Тепер не треба дивуватись, чому два найпопулярніші блоги США – TechCrunch та Mashable заробляють на одній лише банерній рекламі до $200 тисяч в місяць.

3. Мова – не менш важливий фактор, ніж два попередні. Обираючи мову, на якій ви будете вести свій блог, ви тим самим обираєте рамки, у які буде заключена ваша потенційна аудиторія. Що це значить? Це означає, що, наприклад, обравши українську мову для блогу, не потрібно сподіватися на величезні потоки трафіку – їм тут просто нема звідки взятися фізично. Дехто свідомо обирає російську – аби тим самим розширити свою аудиторію (російськомовний блог будуть читати не лише в Україні), або аналогічно – англійську, і виходить на все більші розміри аудиторії.

Однак не треба думати, що все так просто. І що започаткувавши англомовний блог, у вас одразу ж з"являться тонни читачів. Чим більша аудиторія, тим більша конкуренція – ви ризикуєте залишитись непочутим у морі інших думок. Тобто, україномовний блог має невелику аудиторію читачів, але всі читачі цієї тематики підуть лише до нього – бо інших таких немає.

4. Тематика. Про те, яку тему обрати для свого майбутнього блогу, вже йшлося на Блогорідері в окремій статті. Тим не менш, повторю ще раз – від обраної тематики також залежить розмір вашої аудиторії – писати про знаменитостей не те ж саме, що писати про PHP-програмування. Враховуйте це при плануванні свого блогу.

Ось чому не варто роззявляти рота, коли ви бачите рівень заробітків закордонних блогів – умови там і тут надто сильно відрізняються, щоб щось аналогічне відбувалося і в уанеті. Розраховувати на захмарні суми при заробітку на блозі в Україні не варто – для чого обманювати себе. Оцінюйте свій потенціал реалістично. Успіхів!

Спонсор: Новости интернета и IT новости на itnewsonly.com.

Перш ніж відповісти на це хвилююче питання, давайте подумаємо, чому вони відкриваються.

Блоги – це не просто модна тенденція, ще одна з ряду нових "штучок" які ладні приміряти на себе представники web 2.0-покоління. В першу чергу блоги використовують задля самовираження, що було підтверджено й на практиці. Люди готові витратити кілька хвилин свого часу, аби поділитися з друзями або навіть зі світом своїми думками – інколи приватного характеру а інколи тематичного.

Але, напевно нема в світі такого завдання, яке би не набридало людині. Так само і з блогами – рано чи пізно це заняття в силу різних причин (головною з яких найчастіше є втрата бажання) перестає здаватись вам цікавим. І все частіше ви ловите себе на думці, що до написання нового посту доводиться примушувати себе. Правда, виглядає по-ідіотськи – примушувати себе робити те, що тобі подобається? Отже, воно перестає тобі подобатися. У когось швидше, а в когось повільніше.

Блоги помирають по-різному. Буває, що автор пише регулярно і цікаво, але, чим далі, тим його статті стають все більш "прісними" – в них вже немає того запалу, тієї ізюминки, яка раніше заворожувала і приводила аудиторію. Проблема в тому, наскільки швидко сам автор здогадається про це. Якщо він буде максимально об"єктивним до себе, то спробує знайти і виправити свої помилки. А якщо ні – то проблема не лише в цьому – деякою мірою автор вже й сам не має бажання продовжувати почату справу. Цілком можливо, бо рутинна робота, навіть творча, дуже втомлює та набридає.

А буває, що автор ніколи і не ставив перед собою якихось серйозних цілей – просто формат блогу йому видався цікавим, але це захоплення виявилось нетривалим – на кілька місяців або ще й менше.

Бувають також блоги уривчастого характеру – напевно, вони не можуть кінець кінцем закритись, і прямо-таки б’ються у конвульсіях, публікуючи пости кілька разів на рік

Блоги помирають повільно. Колись гарячі від дискусій сторінки припадають пилом, а цифри на лічильнику відвідуваності невпинно скочуються до однозначних чисел.

І якою ж тоді буде відповідь на питання, винесене у заголовок цієї статті? Блоги закриваються тому, що автори не отримують того, чого очікували, не досягають того, чого прагнули. Інколи це проходить безболісно – коли автори самі розуміють безвихідність ситуації, а інколи вони продовжують мучити себе, пробуючи повернутись до писання ще і ще.

Бажаю вам об’єктивності при прийнятті рішень.

Зображення: ged.org.ua

Читайте також:

• Кінець блогосфери?
• Як зробити свій блог смачним

Спонсор: лучшие знакомства Киев, сайт знакомств

Нещодавно на Блогорідері завершилось чергове опитування, яке звучало наступним чином: Чому ви ведете блог?

Ось як проголосували відвідувачі сайту: 27% обрали відповідь Мені це просто цікаво, по 24% отримали варіанти Це інструмент для самовираження та Я не веду блог, 13% ведуть блог Для заробітку грошей, і нарешті 12% хочуть Здобути авторитет за допомогою блогу. Всього в голосуванні взяло участь 100 людей.

Отже, велика частина авторів, напевно, просто не задумується особливо над тим, чому вони вирішили приступити до написання блогу – зрештою, їм це дійсно просто цікаво. Однак чи надовго? Я думаю, що всі інші варіанти якраз і показують це – автори, що обрали їх, повинні керуватись бодай мінімальними часовими планами та критеріями.

Як вже раніше зазначалось у статті Мотивація під час ведення блогу, найпершим та найважливішим фактором у цій справі і досі залишається потреба у самовираженні. І лише потім йдуть бажання заробити чи здобути авторитет.

Спонсори випуску: Перегляд фільмів прямо у вікні браузера – фільми онлайн    brighton beach ny    apartment in odessa

Цікавою особливістю блогів є те, що автор може задіяти себе у ролі не тільки автора коротких публікацій – постів, а й у ролі автора книги. Саме так, книги – за допомогою сучасних інструментів web 2.0 зробити та опублікувати її не так вже й важко – досить мати трохи бажання та знання у сфері, до якої буде відноситись книга.

Сьогодні я хочу презентувати вам працю нашого колеги по цеху. Сергій Бірюков, автор блогу Блоггинг в крови, опублікував нещодавно свою книгу, котра називається Уроки Блоггинга. Full version. У ній він намагатиметься докладно розповісти, як саме потрібно вести блоги, що зробити для їх розкрутки та зосередження уваги аудиторії. Книга має 40 сторінок, 23 розділи, і супроводжується яскравими ілюстраціями. Кожний з розділів – це, так би мовити, ще один крок у розвитку вашого блогу. Тому дана публікація – чудова можливість для новачків спробувати свої сили.

За доброю традицією, книга розповсюджується абсолютно безкоштовно. Окрім того, спеціально для заохочення був організований конкурс на найбільшу кількість завантажень твору. На даний момент книгу було завантажено більше 700 разів, і ця цифра продовжує зростати. Це ще раз доказує, що за допомогою інтернету будь-хто може стати письменником. Навіть ви. Досить лише постаратись.

Запис опубліковано на правах реклами.

Минулої осені на Блогорідері було започатковане опитування. Питання було таким: Як, на вашу думку, найкраще заробити на блогах? Настав час підбити невеликі підсумки та оголосити результати цього голосування.

27% опитаних обрали біржі посилань як найкращий інструмент для монетизації блогів. На цю тему вже було переговорено чимало. І як загальний висновок я можу сказати наступне: це доволі дієвий засіб заробітку, однак лише на певний період. Так, ви можете заробити набагато більш суттєві кошти у порівнянні з усіма іншими варіантами. Однак ці прибутки не є інвестиційно привабливими. Особливо на фоні можливого впливу на показники PageRank або ТИЦ. Зокрема, на Блогорідері вже кілька місяців, як немає кода біржі лінків XAP.RU. А це – мінус кілька тисяч нетематичних зовнішніх посилань.

По 23% проголосували за банерну та контекстну рекламу в блогах. І це цілком підвтерджує їхні можливості. В локальних умовах нашої країни, звісно, кращим вибором виглядає банерна реклама, оскільки її CTR у блогосфері на порядок вищий, ніж при розміщенні контексту. Але найголовніший фактор у цьому питанні – це по-перше, місце розміщення банеру, та, по-друге, його тематика. Тільки вдалі макети приноситимуть прибуток. На інші ніхто не буде звертати увагу. Немає сенсу також класти на сайті про кіно банер, що рекламує підшипники для автомобілів

17% підтримали варіант платні пости. Попри всю свою суперечність, цей метод також є досить ефективним при виборі реклами у блогах. Однак, як показали численні дискусії в українській блогосфері, що тривали місяць тому, до розміщення платних постів треба підходити вкрай серйозно та систематично. Рекламодавцям потрібно ретельно відбирати блоги для таких матеріалів, оскільки схожість тематик тут важить набагато більше за все інше. Без цього відвідувачі просто оминуть увагою запис, навіть не почавши його читати, як би вдало він не був складений.

9% обрали інші варіанти реклами у блогах, яких, до речі, не так вже й багато. Все буде залежати лише від оригінальності та креативності рекламодавців або ж самих авторів блогів.

В цьому голосуванні взяли участь 115 людей. А нещодавно на сайті стартувало нове опитування, питанням якого є "Чому ви ведете блог?". Дивимось, обираємо, голосуємо. А за деякий час знову будуть підведені підсумки. Успіхів вам у блоговеденні!

З мотивацією ми стикаємося практично кожен день. Аби зробити будь-яку дію, не достатньо одного бажання. Поряд із бажаннями завжди існує і мотивація – наша кінцева ціль, заради якої ми і виконуємо певний комплекс дій. Люди би не ходили на роботу щодня, знаючи, що їхня праця не буде винагороджена у грошовому еквіваленті (проте для когось така мотивація не є одиничною – поряд із грошовою винагородою може бути і кар’єрне зростання, покращення професійних навичок та інше).

Чи існує мотивація під час ведення блогу? – сьогоднішнє питання. Адже за написання заміток до блогу, здійснення налаштувань технічного характеру (наприклад, встановлення Wordpress на окремий домен), та пов’язані з цим проблеми або негаразди, за просування новоствореного блогу вам ніхто не буде платити щомісяця фіксовану суму грошей. Хіба що ви самі не зробите так, щоб ваше ж хобі стало для вас і джерелом прибутку – значного або не дуже.

Як тільки людина знайомиться з так званим феноменом блоггінгу – дізнається, що будь-хто може розпочати свій власний блог і писати в ньому на будь-яку тему, яка йому довподоби, то першочерговою мотивацією стає самовираження. На цьому першому етапі практично жоден з факторів не має такого важливого значення. Людина буде вести блог та займатись його просуванням без будь-яких претензій на матеріальну віддачу щодо витраченого часу і сил. Тому такою мотивацією варто назвати можливість самовираження. Блог в руках людини стає інструментом вираження своїх думок, подій, переживань – у випадку, якщо він приватний, та реалізації власних уподобань через написання специфічних статей – якщо це тематичний блог.

Однак такий стан, звісно, не може тривати довго – бо рано чи пізно такий розклад речей може перестати вдовольняти одні лиш моральні потреби, і перша мотивація – самовираження – почне затухати. Варто автору новоствореного блогу дізнатися про можливість заробити на власній писанині, як настає черга для ще однієї мотивації – матеріальної Той, хто дізнається про таку можливість ще раніше, ніж почне вести блог, то вона може виявитись набагато важливішою від мотивації самовираження, поставивши мету заробити на блозі якомога більше грошей. На жаль, це не надто позитивний момент, бо така перевага може вплинути на якість написаного матеріалу. Дуже важливо в такій ситуації втримати планку і тримати баланс між якістю статей, котрі написані виключно заради збагачення.

Досить осібно, я думаю, стоїть ще один тип мотивації під час ведення блогу. Цей тип я би назвав спробою здобути авторитет. В цьому разі блог стає інструментом задоволення моральних потреб та реалізації власного потенціалу у руслі того, аби заробити якісь невидимі "бали" в очах своєї аудиторії або ж навіть в очах інших блогерів, з якими автор може бути знайомий. Тут все залежить від особистості самого автора – якщо це людина ексцентрична та неординарна, можуть трапитися чималі випади в бік завищення самооцінки та інший негатив, пов’язаний з цим. Я думаю, ви вже неодноразово стикалися з цим в інтернеті. На жаль, автори таких блогів не здогадуються, що здобутий таким чином авторитет є лише віртуальним і близько не принесе такого задоволення, як авторитет, здобутий в реальному житті і за більш корисні вчинки.

Тому, будучи автором будь-якого блогу, пам’ятайте – яка би у вас не була мотивація для його ведення, в жодному разі не треба забувати про вашу аудиторію – адже саме вони і є споживачами вашого контенту. А створений віртуальний образ далеко не завжди відповідає образу у справжньому житті.

Очі багатьох блогерів-початківців просто-таки загораються від щастя, коли вони усвідомлюють безмежність інтернету та можливість збирати на своєму приватному блозі, який щойно відкрився, всю найцікавішу інформацію, яка лиш буде знайдена в процесі веб-серфінгу. Однак не варто спокушатися такою можливістю – копіювати чужі тексти і без жодних докорів совісті публікувати їх у своєму блозі, нехай і з посиланням на джерело (що, на жаль, робиться вкрай рідко) – це не найкраще, на що ви здатні. Далі я спробую описати ключові переваги унікального контенту – такого, який ви напишете самі від першого до останнього слова.

1. SEO-ефект. Особам, котрі також впадають в екстаз при слові SEO-просування, мало би бути відомо, яким є ефект від копіювання чужих текстів. Якщо ви досі не знаєте, то я вам перекажу вітання від Олега Мішина, спеціаліста по SEO. Загалом масове копіювання не несе аж занадто серйозний ефект, однак:

• контент, який ви "стягнете" у когось і опублікуєте в себе, може просто-напросто не індексуватися пошуковими машинами, тобто результатом ваших дій буде нуль – бублик. Всі ваші старання по діям з Ctrl+C|Ctrl+V не матимуть ніякої користі, бо скопійовані матеріали не відображатимуться в результатах пошуку, хай навіть як добре вам вдасться просунути ваш сайт.
• а особливо нахабних особистостей пошуковик Яндекс може взагалі забанити, тобто припинити індексацію сайту

Одним словом, у пошукових компаніях давно всім заправляють роботи, тому не раджу вам вдаватись до копіпасту – якщо людину ще якось можна було обдурити, то з машинами таке не пройде.

Унікальний контент – це благодатне поле для пошукових ботів, тому вони з радістю прийдуть на ваш сайт навіть без запрошення і проіндексують все до останньої букви. А якщо ви їм особливо сподобаєтесь – то й розмістять ваш сайт на високому місці у результатах пошукових запитів.

2. Користь для відвідувачів. Погодьтесь, рано чи пізно ваші відвідувачі дізнаються, що матеріал був написаний не вами, і, якщо про це не було зроблено відповідних позначень на початку чи в кінці тексту, вам загрожуватиме повний крах авторитету. А це далеко не найкраща стратегія, якщо ви плануєте розвивати свій сайт у довгостроковій перспективі. Та і якою може бути користь від скопійованого матеріалу для кінцевого споживача? Перш за все поставте себе на його місце, і ви дізнаєтесь, чи справді це видається таким цікавим – класти на свій сайт чужі матеріали.

Унікальний контент корисний для вашого відвідувача в першу чергу тим, що пишеться саме для нього, а не для когось іншого. Орієнтуючись під час написання на свого відвідувача, "споживача" інформації, ваша мотивація зросте ще більше, оскільки набагато приємніше усвідомлювати, що ти пишеш текст для людиин, а не для пошукового бота.

3. Першоджерело. Публікуючи свій матеріал вперше, ви отримуєте шанс стати цитованим, шанс на успіх. Адже якщо ваш текст сподобається аудиторії, то вона з радістю ставитиме посилання на вас у своїх блогах чи інших засобах самовираження. І, таким чином, вага вашого новоствореного матеріалу лише збільшуватиметься з часом.

4. Совість. Звісно, тут багато з вас цинічно посміхнеться, мовляв, яка там совість, про що тут можна говорити. Але я не буду закликати слухати голос своєї совісті – вона і так любить ховатися. Скажу лише наступне: що приємніше – почувати себе творцем, Автором з великої букви, майстром слова, чи користуватися чужими матеріалами, викладаючи їх у себе на сайті, немов уживані джинси з сміттєвого баку? Навряд чи комусь буде приємно усвідомлювати вторинність своїх можливостей. Якщо ви не здатні творити новий матеріал – то краще взагалі не займатися цим, аніж нахабно ставити своє ім"я під чужими матеріалами. Мораль у цьому питанні понад усе.

На сьогодні все. Залишайтесь чемними людьми, творіть, шукайте натхення – і ваша праця повернеться вам безмежною вдячністю та теплими словами від ваших читачів. Успіху!

Останнім часом я досить часто чую розмови про те, що ера блогів підходить до свого завершення. Це стосується усіх блогів – і англійських, і російських, і українських.

Я би не поспішав робити такі висновки. Наведу кілька причин, які пояснять те, чому блоги ще принаймні два роки зможуть залишатися "на плаву" серед швидкоплинних тенденцій інтернету.

1. Блоги як середовище рекомендацій. Ще з часу свого виникнення блогосфера позначила себе як чи не найідеальніше місце для отримання персональних рекомендацій з приводу того чи іншого продукту, а також розгорнутих відгуків на товари та послуги. Досі жоден ЗМІ не матиме такої унікальної нагоди опублікувати свій власний, неповторний та неоплачений відгук на отриману послугу/придбаний товар. До речі, тут абсолютно немає значення, яким він буде – позитивним чи негативним, котрий міститиме побажання з "променями діареї" у бік компанії. Для самої компанії такі відгуки – просто безцінний матеріал, котрий не замінять жодні маркетингові дослідження та проби. Це і є той самий, живий фідбек, тобто зворотній зв"язок із своїми клієнтами. Його ігнорують хіба що лише ті, хто не хоче продавати свої товари/послуги.

2. Блоги – альтернатива ЗМІ. Персональні блоги, згідно останнім тенденціям, справді починають потроху занепадати. Оскільки реальної віддачі, окрім моральної, від них навряд чи здобудеш. Тому у цій сфері залишаться лише справжні майстри слова, автори "смачних текстів". А ось тематичні професійні блоги, навпаки, ще більше "виростуть в ціні". Адже потреба у справді якісних тематичних ресурсах не спадала ніколи. Тим більше, якщо вони мають зручний формат блогу, слідкувати за оновленнями якого можна і через RSS. Навколо тематичних блогів також буде гуртуватись своя специфічна аудиторія, що є суттєвим фактом для рекламодавців. Тематичні блоги – тематична і аудиторія. Однак не варто думати, що якщо є, припустимо, 10 блогів про музику, то всі десять будуть однаково популярні. Все залежатиме лише від якості, унікальності контенту, а також методів просування, до яких вдаються автори блогу. Приклади тематичних бізнес-блогів ми вже можемо спостерігати у сусідньому рунеті.

3. Корпоративний блогінг. Великим або не дуже великим компаніям набагато приємніше і зручніше публікувати кілька важливих записів на місяць у власному блозі, аніж розпилюватися на слідкування та комунікації у інших засобах соціальних медіа. Маючи один корпоративний блог, вони отримують чудовий майданчик для збору відгуків про компанію від її безпосередніх клієнтів, а також єдине місце (окрім офіційного сайту, звісно) для публікації статей та неформальних новин, що стосуються компанії, зав"язуючи, таким чином, всі комунікативні шляхи в одному місці.

4. Блоги – засіб самовираження. Мікроблоггінг та соціальні мережі вже давно вижерли половину блогосфери, та й досі успішно продовжують робити своє "чорне" діло, однак на світі є багато людей, яким методи цих пожирачів замалі для особистого самовираження. У Твіттері ти не опублікуєш свої хвилювання з приводу подій у своєму місті, а в соціальній мережі твоїм друзям начхати на твою громадську позицію. Тому єдиним місцем, де все ще можна зберігати необмежені запаси думок та ідей, залишаються блоги. Особливо в цьому світлі виграє Живий Журнал – він, напевно, невмирущий.

Це далеко не весь перелік переваг, котрі надає блогосфера у порівнянні з усіма іншими соціальними медіа. Тому що би там не казали і не сіяли паніку, блоги ще живі. І навіть ще жевріє надія на їх повну функціональність.

Особисто я даю блогам час до середини 2010 року. До цього часу всі можуть бути спокійними – нічого з нашою улюбленою блогосферою не станеться. Якщо доти не з"явиться чогось дійсно популярного чи інноваційного, здатного замінити блоги – то це вже буде привід хвилюватись. А поки що – вперед, за клавіатуру!

Посилання по темі:

• Блоги померли… нехай живуть блоги!
• Пузырь UGC потихоньку сдувается
• Пост-социальный синдром восприятия веба
• The end of the blogosphere?

Пам’ятається, колись на Блогорідері була стаття, котра розповідала про те, як блогерам-початківцям вберегти себе від необдуманих кроків або помилок, котрі так чи інакше виникають у них при веденні блогу. Звісно, новачок є новачок, і нічого страшного, якщо людина йде методом "проб і помилок", крок за кроком здобуваючи такий цінний досвід у тій чи іншій сфері діяльності.

Так ось, не лише блогери-початківці здатні припускатися помилок. Ніхто не ідеальний. Навіть якщо вам здається, що людина є бездоганною у всіх відношеннях в своїй професійній або непрофесійній діяльності, то це не значить, що вона не може припуститися помилок. Роботи – залізні безкровні машини з металевим мозком – і ті інколи дають непередбачувані збої, що ж тоді вже казати про людей?

Тому для блогерів "зі стажем" приготовано також кілька корисних порад, котрі варто взяти собі на замітку.

1. Не треба задирати голову вище себе. Візьмемо до прикладу таку ситуацію: блог одного автора, після тривалого часу (півроку-рік) здобуває досить пристойну популярність, і автор вирішує піти на заслужений відпочинок, залишивши блог у спокої. Не варто вважати, що вашою роботою є виключно наповнення сайту контентом протягом певного часу, після чого можна покинути цю справу. Блог – це не свиня, яку відгодовують смачними харчами, щоб зарізати наприкінці року. Ви вкладуєте, окрім свого часу, також і свій власний потенціал, тож треба його берегти. Аудиторія дуже легко на такі питання реагує – як швидко ви здобули своїх читачів, так швидко можете їх і позбутись, якщо забудете про них на тривалий час. Звісно, бувають різні життєві ситуації (як, наприклад, народження дитини) – в таких випадках, пріоритети, ясна річ, суттєво міняються. Але варто написати всього один запис, що, мов, все гаразд, і ви скоро з’явитесь "в ефірі" – і ваші читачі зрозуміють вас, адже вони також люди.

2. Не треба здаватись. Це зовсім протилежний випадок, ніж попередній. Людина старається з усіх сил, вкладує у справу свою душу, але досить статися одній невеликій дрібниці – як вона поневіряється у власних можливостях і кидає все напівдорозі. Це негатив, котрого треба старатися уникати. Перше, про що подумайте перед тим, ніж закидувати будь-яку справу (не важливо, це ведення блогу чи розробка іншого проекту) – це скільки сил і часу було витрачено на цю справу дотепер. Хіба ви просто так їх використовували? Для чого тоді це все взагалі було затіювати? Розуміння того, що ось так, ні з того ні з сього, ви покидаєте свою справу, нехтуючи всім попереднім досвідом, приведе вас до правильного рішення.

3. Авторитетність паралельна повазі. Іноді вистачає однієї події, аби почати руйнувати все те, що ви зробили. Немовби хтось витягнув фундамент з-під ваших ніг, і все навколо починає рушитись. Не обов’язково причиною таких невдач мають бути зовнішні фактори. Одними з головних є внутрішні фактори – ті, котрі лежать безпосередньо в людині. Якщо ви, дай Бог, станете популярним, здобудете такий бажаний всіма авторитет – то не забувайте, звідки ви прийшли. В українських козаків була прекрасна, на мою думку, традиція: як тільки обирався новий гетьман, юрба намащувала його болотом з голови до ніг – аби пам’ятав, звідки вийшов, і не забував цього. Думаю, було би надзвичайно корисно запровадити такі традиції в українській владі – влаштовувати масові народні гуляння після виборів, закидуючи новообраних політиків багнюкою Але це так, ліричний відступ. В жодному разі не варто зазнаватися чи хамити іншим ваших онлайновим знайомим чи, ще гірше, читачам – кожен має власну гідність і ніхто не буде вас читати чи заходити на ваш блог, якщо ви будете запевняти всіх у своїй власній винятковості. Все, що легко здобувається – гроші, влада, авторитет – може так само легко і зникнути від вас.

Що найцікавіше – це те, що ці правила є універсальні. Тобто, читаючи цю статтю, ви думали, що я написав її виключно для блогів? Ні, звичайно. Перечитайте будь-який з пунктів, і ви зрозумієте, що ці поради можна використати будь-де в житті. Нехай щастить!

Спонсори випуску: вечерние платья jovani    поліграфія і postscript