У будь-якій групі, чи то колектив офісних працівників, або косяк оселедця (не плутати з оселедцями під шубою), є свої лідери – зазвичай найсміливіші, ініціативні, найбільш екстравертні індивідууми.

Проте зовнішні стимули можуть порушувати порядок лідерства в групі, і на перше місце в цьому випадку виходить той, хто до цих пір був звичайним «підлеглим». (У «офісного планктону» таким зовнішнім стимулом можуть бути, наприклад, гроші.)

Зміна лідера – досить рядова подія, і в зв’язку з цим біологи і психологи не перший рік сперечаються про те, чи є лідерські якості вродженими або набутими.

Чи може той, хто завжди підкорявся, раптом стати на чолі групи? Або з середовища підлеглих просто висувається черговий природжений лідер, який до цього був у тіні?

Дослідники з Кембриджського університету (Великобританія) взялися перевірити це дослідним шляхом.

Протягом декількох тижнів Руфус Джонстон з співробітниками спостерігали за поведінкою колюшок у великому акваріумі, встановленому просто в лабораторії.

Серед цих риб, як і в природі, були і сміливі, і боязкі особини: перші, на відміну від других, легко залишають безпечні місця, щоб дістатися до годівниці. Більш боязкі в таких випадках йшли слідом.

Довідавшись, хто серед риб боязкий, а хто – сміливий, дослідники розбили їх на пари так, щоб сміливці опинилися разом зі своїми антиподами.

У першому досліді колюшки отримували частування, виконуючи свою звичайну роль, тобто сміливий лідер винагороджувався за те, що першим висувався з укриття, а друга рибка отримувала нагороду за те, що слідувала за лідером.

У другому експерименті все було навпаки: боязкий напарник отримував нагороду тільки тоді, коли у саме у нього вистачало сміливості висунутися з укриття першим. Ну а лідер нагороджувався, слідуючи за підлеглим. Зоологи очікували, що лідеру буде важко примиритися з роллю підлеглого.

Але вони помилялися: він легко ставав «у хвіст» своєму напарникові. А ось боязкій рибці було важко в шкурі вождя: навіть за наявності стимулу підлеглі колюшки насилу перенавчалися на «топ – менеджерів».

Тобто, як пишуть автори роботи в Proceedings of the Royal Society, далеко не всі риби були згодні керувати колективними діями.

Все це призводить до досить цікавих висновків щодо визначеності лідерських якостей: у когось ці якості можуть бути в крові, а у когось їх може і не бути. Втім, нагадаємо, що експерименти ставилися над рибами, а чи так воно відбувається у людей тільки належить виявити.

Підготовлено за матеріалами Phys.Org