Нехай вас не лякає така дивна назва посту – адже саме так називалася моя доповідь на #cvtwevent – зустрічі твітерян, що відбулася 31 березня 2012 року у Чернівцях. Головна суть виступу – це аналіз відмінностей між онлайн-образом людини та її справжнім характером, а також популярні типи онлайн-персонажів, які ми можемо зустріти в інтернеті сьогодні. Нижче подано текст виступу та, власне, сама презентація.
Тема моєї доповіді – онлайн-образи людини – хоч і з’явилася у мене дуже спонтанно – я тоді якраз мив посуд – літала в повітрі вже досить давно. Насправді це дуже цікаво – прослідкувати як відрізняється та людина яку ми бачимо у справжньому житті від тої людини, яка пише нам у твітері чи вконтакте.
На те, як людина поводитиме себе в інтернеті, дуже впливає досвід. І коли ви отримуєте повідомлення ось такого типу (1 слайд), то ви одразу вдаєтесь до оцінки інтелектуальних можливостей співрозмовника. Тому розуміння того, що писати, як писати і як це має виглядати, приходить до людей не одразу, а з часом. Повинні пройти місяці (а для когось навіть роки), перш ніж людина зрозуміє, що десяток дужок – це не посмішка, а істеричний регіт на межі безумства, який можуть зрозуміти лише дуже близькі друзі 
Те, яким сервісом ми користуємось, дуже впливає на нашу поведінку там. Пояснити це дуже просто. Вконтакте та Одноклассники, наприклад, дуже сильно заточені під особистість людини, вони егоцентричні. Буквально все в цій соціалці вказує на особистість людини та її сторони – «ось моя офігенна ава, яку я зробила біля цьої няшної троянди, ставте мені сердечка, бо повбиваю вас, любі друзі». Або «я посадив три мішки картоплі і подоїв корову у Щасливому фермері, пограйте хтось зі мною».
Твітер і Фейсбук, хоч також певним чином заточені під людину, не є настільки егоцентричними. Чомусь саме в них, а особливо у твітері яскраво виражені ознаки спільноти – люди організовуються, щось роблять, спілкуються, діляться контентом, а не просто концентрують увагу на собі любимому. Фактично навіть цей івент відбувається завдяки такій співпраці та кооперації. Ось воно, світле комуністичне майбутнє
Не знаю чи хтось помітив з вас чи ні, але за останні 5 років в інтернеті відбулася одна на перший погляд незначна, але водночас кардинальна зміна, яка перевернула все з ніг на голову і надала мережі нового змісту. Ця зміна – це соціальні мережі.
Як ви думаєте, в чому їх головна цінність? Їх головна цінність – це наш онлайн-портрет. Мені сподобалась фраза «все, що ви залайкаєте, може бути використано проти вас». Вся наша соціальна активність – коментарі, статуси, лайки, ретвіти, участь у групах, фотографії, списки друзів і багато іншого – все це є прекрасним цифровим скарбом, який найбільше подобається трьом групам – рекламодавцям (які готові платити за те, аби показати рекламу “о палмолів мій ніжний гель” дівчатам з Вінниці віком від 15 до 25 років), роботодавцям (які побачать фотки з чергового вашого бухіча і задумаються над тим, чи брати вас на посаду бухгалтера) і злочинцям (які подивляться на чекіни, прочитають статус з твітера і прийдуть за вашими макбуками) .
Тобто онлайн-портрет – дуже зручна штука. В реальному житті ви не побачите людей з табличками про їх інтереси, список улюблених пісень або ж фотографії з відпочинку. Всього один біглий погляд по сторінці людини дає нам уявлення про те, хто вона така, і чи взагалі варто мати з нею справу. Інше питання – наскільки цей образ відповідає реальності.
Кілька тижнів я звертався до цієї теми, аж поки мені не допомогла порадою одна знайома, яка має психологічну освіту. Вона просто окреслила три типи людей: одні дуже хочуть, аби їх онлайн-образ відповідав реальності, і роблять все для цього, інші навпаки, ліплять якийсь уявний ідеал, який вони хотіли би бачити, і який немає нічого спільного зі справжнім характером людини, і є ще один тип людей, яким просто все одно.
Так от, серед всіх цих людей можна виділити кілька чітких образів, які вже стали дуже популярними в інтернеті, і які я виніс навіть у назву цієї доповіді, аби привернути вашу увагу.
Перший тип онлайн-персонажів – це тролі. Уїдливі та цинічні, вони можуть переламати хребет будь-кому. Якщо у вас немає почуття гумору – то ви потенційна жертва троля, тому раджу практикуватися в онлайн-боях з тролінгу і записуватися на курси від професіоналів. Пригадуючи різноманітні випадки зі свого досвіду, я згадую що якщо сайт має персонального троля – то це дійсно успіх
Хіпстери. Вони не розлучаються зі своїми смартфонами ні на мить, твітять і фейсбучать з кожної події і ще й паралельно заливають няшні фотки на інстаграм, природжені фотографи. І це добре. Бо ця аудиторія – відкрита до всього нового, тож вони хороші для випробовування нових сервісів та проектів.
Гіки чудово розбираються в нових технологіях і сервісах і здатні протестувати ваш проект вдзовж і впоперек. І це також добре, оскільки вони перші і від щирого серця скажуть вам, де помилки і як їх виправити.
Ванільки. Добрі та чуйні люди, які бажатимуть доброго ранку у твітері та хвалитимуть вас у коментарях на фейсбуці. Ванільність це зовсім не погано, а навпаки, добре. Головне, аби вона була справжня, а не надумана для онлайн-образу. До речі, я відкрив для себе невеликий секрет: ванільки – це ідеальні жертви пафосних картинок на Inspired
Лайкери. Такі люди знайдуть кнопку лайк у навіть важкодоступних місцях, і не просто знайдуть, а ще й натиснуть на неї, про всяк випадок, кілька разів. Здатні репостити все що тільки можна та вмикати автоматичні трансляції у всі свої екаунти. Будьте обережні коли додаєте їх до друзів.
Мудреці. Пищуть дуже рідко і дуже виважено, це той тип людей, які не кидають слів на твітер. Фоловлять дуже мало кого, і лише те що їм корисно і цікаво. Якщо вас зафоловив хтось із таких людей – то все, життя прожито не дарма.
Підсумовуючи все вищесказане: ми бачимо, що в інтернеті є сила силенна різних персонажів, типів та онлайн-образів. Найголовніша порада на цю тему: де б ви не були – в онлайні чи оффлайні – будьте собою, і люди вас полюблять!
