Рекомендаційний веб: як, звідки, і чому. Частина перша

Качественные и надежные автомобили renault, купить прямо сейчас

Автор: Олександр Мельник, @Alexandr_UA

Коли ви дочитаєте цю статтю і натиснете на кнопку “Like”, продовжить свою роботу механізм, який почав діяти задовго до винайдення Інтернету, Facebook та Twitter разом узятих. Механізм позитивних та негативних рекомендацій ? старий як світ. В найкращих місцях мисливці стародавніх племен ставили зарубки та мітки, якими “радили” своїм товаришам такі місця для полювання. Цехові гільдії давали вивіски та кубки найкращим цеховим майстрам у період середньовіччя; а патент на дверях свідчив, що саме до цього майстра, кухаря, ливарника, коваля радять звертатись справжні фахівці. Минуло якихось 400 років ? і найкращим показником довіри, якості та популярності стали бейджики Facebook, кількість людей, що підписались на вас у Google Reader, число фолловерів у Twitter та сторінки популярності у соціальних мережах. Давайте поглянемо на те, чому взагалі механізм, придуманий так давно, не пережив себе, а навпаки ? розквітнув із новими силами і в новій формі. Хіба не повинні були рекомендації давно перейти у забуття разом із пергаментом, чорнилом та механічною молотаркою? Чому споживча експертиза досі жива і навіть більше того ? готується “породити” рекомендаційний веб?

Етап перший: закладки та Last.fm

Все почалося із того моменту, коли перші стартапи запропонували широкому колу користувачів перенести свої закладки із окремих комп’ютерів та ноутбуків у Інтернет. І не просто перенести у Всесвітню Мережу, а ще й ділитись цими закладками із іншими користувачами. Шлях до сучасних Evernote та Springpad почався від тих перших сервісів, назви яких вже важко пригадати одразу. Синхронізація була першим завданням, а от наступним кроком стало поширення збережених посилань і контенту серед тих, хто розділяє ваші погляди і уподобання. Серед тих, хто читає і дивиться те саме, що й ви.

Але люди не лише читали, писали, коментували і поширювали. Еволюцію рекомендацій у світі, де дріт із мегабітами почав раптово важити стільки ж, скільки труба із питною водою в часи середньовіччя, стимулювало те, що люди слухали музику. Так, саме те, що створило стільки перспектив і проблем на шляху виконавців, брендів та споживачів, стало рушійною силою нової реальності рекомендацій. Якщо точніше ? рушійною силою для заробляння грошей на рекомендаціях у кардинально новий спосіб.

Коли Napster впав, прийшла черга інших перемагати в боротьбі за споживача. Можна сказати, що все почалося із окремих блогів та із MySpace, де осіли не лише музиканти, але й слухачі, фанати, колекціонери, критики та просто ті, в кого було багато музики і свій погляд на те, якою ця музика має бути. Рекомендувати гарну музику ? це основне заняття радіостанцій 70-х, телепередач 80-х, ток-шоу 90-х і блогів та соцмереж 2000-х. Рекомендації тут стали рушійним механізмом. Ти щось слухаєш, а потім радиш іншим. Потім до цього додались такі аспекти, як “ти щось читаєш, а потім радиш іншим”, “ти щось дивишся, а потім радиш іншим” тощо. А ще краще, – коли ти просто слухаєш, а плагін сам підбирає твої треки, формує із них базу і радить іншим залежно від жанру та частоти прослуховувань. Так на ринку почалося панування LastFM.

2005 року на ринок рекомендацій вийшов YouTube. Ваші друзі почали дивитись і радити вам, що дивитись. Потім до того додались можливості використання Google. Люди отримали змогу синхронізувати те, що радить їм пошуковий бот, із тим, що рекомендують вони самі чи їхні знайомі. Механізм рекомендацій почав являти собою справжній “інформаційний рай”. Це якби хтось приходив до вас додому із каталогом пропозицій щоразу, коли вам тільки-но захотілося чогось, і виконував ці ваші забаганки. Адже вам спочатку радять, потім дають послухати, а потім пропонують придбати. Трейлери на YouYube та зразки альбомів на LastFM раптово почали за кількістю переглядів та прослуховувань обганяти показники радіостанцій та кінотеатрів. Споживач дивився на частину продукту, і в 20% випадків приймав рішення придбати увесь продукт. Але цих 20% від загальної маси вистачало, аби забезпечити 80% прибутку новостворених сервісів. Нові сервіси заробляли не лише за рахунок залучення споживачів до платформ із ліцензійним контентом, але й на рекламі усіх форм та видів. Поки вам щось рекомендували чи ви щось комусь рекомендували, рекламні банери, посилання та партнерські програми продовжували свою тиху і непомітну постійну працю.

Етап другий: чому ваш iPod гадає, що ви емо?

Але тут, коли начебто всі ? і користувачі, і компанії звукозапису, і соціальні сервіси та їхні СЕО і фінансові директори, – мали бути задоволені, настала наступна стадія. Її чудово озвучили у своїй презентації Пол Лемер та Ентоні Володкін. Рекомендації стали настільки автоматизованими та набули настільки спотвореної форми, що ваш iPod почав вирішувати за вас, що вам найкраще підійде. Механізм рекомендацій в царині музики, товарів, фільмів опинився під суттєвим питанням.

Зрозуміло, що покладатись виключно на алгоритми, які просто індексують і видають результати, не послуговуючись людським способом мислення, – це вкрай небезпечно для бізнесу. Так, зовсім забув сказати: за якихось 6 років рекомендації перетворились на бізнес із тими потужностями, яких до 2005-го року годі було й уявити. Якщо Napster просто давав усім бажаючим послухати все, що завгодно, то тепер усі бажаючі слухали те, що їм ненав’язливо продавали через контекст та алгоритми пошуку. Тепер же, коли споживач почав помічати, що його очікування від зручності рекомендаційних механізмів далеко не завжди відповідають дійсному стану речей, цей же споживач почав задавати питання “чому я маю платити за те, що мені не підходить?” Люди почали шукати альтернатив завдяки новим сервісам і новим способам об’єднання у спільноти за інтересами та уподобаннями. Банальна річ: спочатку маркетологи переконували, що споживач вирішує все, потім вони ж почали накидати аркан на споживача і “тягти його до води”, підказуючи, що саме має йому подобатись. Серед рекомендованих альбомів, статей, видань, книжок та блогів раптово почало з’являтись все більше проплачених матеріалів, контекстної реклами та партнерських посилань. Безальтернативність цього не могла тривати довго.

Далі буде.

Рубрика: Інтернет

Теги: інтернет, рекомендації

Сподобалась стаття?

Підпишись на оновлення через RSS (?), e-mail, Twitter або Facebook.