31.07.2010, 10:07

Що робити, коли СБУ проситься у френди

 ·  Уанет ·  2

Сподіваюся, всі чули вчорашню історію про СБУ і блогера? Коротко: автор блогу на Livejournal написав у себе кілька дуже поганих слів на адресу влади, і СБУ запросила його до себе на бесіду. Результатом зустрічі стало підписання блогером цидулки, в якій він зобов”язується не писати більше подібних речей.

Слава Богу, все закінчилось цілком нормально для обох сторін – і блогер живий, і СБУ не втратила обличчя. Але скандал вийшов гучний – люди почали говорити про репресії зі сторони влади і наступ СБУ на вільний інтернет. Але якщо копнути трохи глибше, то, як і завжди в таких ситуаціях, з”ясовується, що насправді не все є таким однозначним, як може здатися з першого погляду.

У тих самих злощасних записах Олега Шинкаренка містилися досить недвозначні натяки на те, як саме можна позбутися цієї влади. Ось дослівно:

“От цікаво, є хоч один справжній український радікальний націоналіст, що міг би вбити Януковича? Думаю, що це не дуже небезпечно – після зміни влади він обов’язково отримає звання Героя України. Хоча, звичайно, одним Януковичем тут не обмежитись – треба вбивати також Ганну Герман і ще десь біля 50 вищих посадовців з Партії регіонів”

Поставимо спочатку себе на місце СБУ. Заходять вони на такий сайт – за власною ініціативою чи за підказкою когось іншого, не важливо – і бачать ось такі слова, які мають їх дуже зацікавити, зважаючи на те, що люди, які працюють в СБУ, зазвичай не в силі зрозуміти всю потужність саркастичної машини інтернету. Тому, зрозуміло, вони вирішили вжити активних дій – і завітали до блогера спочатку на роботу, а пізніше – і додому, вручивши запрошення на зустріч зі слідчим. Телекритика наводить слова Шинкаренка:

“…слідчий  одразу запитав, як він докотився до такого життя. «Він питає навіщо я  таку гидоту пишу в своєму живому журналі. Я йому кажу, це ж мій ЖЖ, це не  ЗМІ, він не зареєстрований, я його не рекламую, нікому про нього не розповідаю, якщо ви хочете – читайте, не хочете – не читайте. Я нікому не погрожував»

А тепер поставимо себе на місце блогерів. До сьогодні ми могли писати в своїх затишних жежешечках будь-що, і не особливо переживали з приводу того, хто саме це буде читати і як може використати. І ось тут приходить СБУ, запрошує вас до себе, і видаляє ті самі записи, які дискредитували вас як законослухняну особистість. Наступ на свободу інформації очевидний. Але де закінчується свобода слова і починається правопорушення? Чи можемо ми тепер писати все, що захочемо?

Олена Білозерська дуже влучно висловилася в своєму ЖЖ з цього приводу: “Не можна підставлятись, не можна давати владі можливість пресувати нас, маючи на це законні підстави. Якщо пресуватимуть – хай роблять це по бєспрєдєлу, ні за що - тоді ми гвалт на цілий світ здіймемо”.

Які висновки ми можемо винести для себе з цієї історії?

1. Приватності в інтернеті апріорі не існує. Як тільки будь-яка інформація вилазить, умовно кажучи, з вашої голови, і залишається на будь-якому цифровому чи аналоговому носії, вона перестає бути приватною. Кожен з ваших приватних щоденників є публічним, навіть якщо ви пишете в ньому про пухнастих зайчиків. І тим більше в такій конторі, як ЖЖ.

Нагадаю, в цій історії ті два записи були видалені невідомо ким. Навряд чи СБУ наймала хакерів, аби атакувати блог і власноруч повидаляти неугодні матеріали. Тепер це все робиться простіше – за відповідним запитом у такий чудовий сервіс, як Livejournal.

NB: деякі українські блогери вже видалили свої екаунти в ЖЖ, і закликають інших зробити те саме (1, 2).

2. Прецедент запрошення блогера в СБУ є небезпечним. Це перший випадок в Україні, коли блогером зацікавилось СБУ лише на основі такого, на перший погляд, безневинного і емоційного запису. Ту ж Олену Білозерську тягали по допитам за її журналістську діяльність у ВО “Свобода” – але це чомусь не набуло такого розголосу, як справа Шинкаренка. Тому осмілюсь припустити, що такий випадок – не перший. У нас уже не має бути ніяких сумнівів у тому, що влада вирішилася взятися за інтернет по-справжньому. І такі випадки, як наркотики, які Януковичу купили в інтернеті, і вилучення серверів неугодних владі ЗМІ, і тягання по судах журналістів та опозиціонерів – лише підтвердження цьому.

3. Будьте розумними. Не дайте нікому законних підстав себе скомпрометувати. Ще не все втрачено навіть при такій паскудній і цинічній владі, як ця. Борітеся – поборете!

Постові: только у нас: купить pocketbook 301 в интернет-магазине
платформа Android от Google
быстрый заработок на кино-доменах

 


 

Рубрика: Уанет

Теги: , ,



Читайте також:

  1. Що робити, коли немає слів? Що робити, коли немає слів?
  2. Коли інтернет починає заважати Коли інтернет починає заважати

  • Nightrazor

    “Приватності в інтернеті апріорі не існує.” – ги-ги-ги. невже хтось в цьому сумлівався? :)

  • http://stasparshin.com/ Стас Паршин

    Слушні роздуми і складне питання.

    Якщо я в свому жж напишу, що мій жж френд X козел, то я можу отримати по пиці за це….

  • http://akhe.info Akhe

    Що ж це таке? Я пишу у своєму щоденнику, що люблю Дусю і ненавиджу Вітю, а мене за це під суд. Це маразм. Я був в шоці, коли прокотилась звістка про СБУ, що цікавиться блогерами.
    Але закривати своє творіння я не збираюсь, хоча про політику там ні слова.

  • http://mrpetruccio.blogspot.com mrpetruccio

    Не знаю пам'ятаєте чи ні, проте кілька місяців тому в західному інтернеті проскакувало повідомлення як англійського блогера арештували та оштрафували на 1500 доларів за твіт в якому він погрожував зірвати аеропорт http://www.readwriteweb.com/archives/one_tweet_…

    Я не захищаю сьогоднішню владу, проте на подібні заклики вбити когось чи вчинити якийсь інший незаконний вчинок, має бути реакція від служби безпеки.

    Проте реакція має бути в законному полі а не такою що залишить по собі “неприятный след в душе”.

  • http://blogoreader.org.ua/ blogoreader

    Ну хтось може думає, що все, що він пише в своєму щоденничку, ніхто не читає)

  • http://webreview.com.ua KaLi

    Не надто позитивно все виглядає. Сервери в Україні краще не тримати і в Україні взагалі краще не жити, якщо хочеш вільно висловлювати думку про владу України.

  • maque

    Якби СБУ ще від закордонного втручання (передовсім інформаційного) захищало так, як у цьому випадку, то було б діло. А перед деким ми ноги розсуваємо (перепрошую за мою французьку), зате захищаємо від своїх же громадян.

  • The Lex

    “Пікантності” ситуації може додати нагадування про те, скільки “блогерів” і тому подібних “дописувачів” було “запрошено на бесіду до СБУ” за часів Ющенка та Тимошенка, коли бруд з під пера певних руськомовних “товаріщей” лився нескінченним потоком. :) Далеко ходити не треба – можна завітати на сайт досить відомого такого собі “радянського патріота” – Гобліна, ака Пучкова – і “оцінити глибину глибин” так би мовити “соціальної групи”, там зібраної. Чи ховають архіви нашого СБУ бодай одну офіційну ноту протесту до ФСБ російського з приводу “нешанобливого і відверто ворожого ставлення до перших осіб держави”? Риторичне запитання, еге ж? :)

  • http://devvver.ru Devvver

    Писать подобное в своем блоге – нужно дружить с мозгами хоть немного.

  • http://globalvoicesonline.org/2010/12/30/ukrainian-blogosphere-2010-still-enough-room-for-everyone/ Ukrainian Blogosphere 2010: Still Enough Room for Everyone · Global Voices

    [...] clearly demonstrated by this year’s interrogations of famous blogger Olena Bilozerska and summoning Oleh Shynkarenko [an LJ user and journalist] to SBU (the Ukrainian state security service). Both situations were publicized widely in the blogosphere [...]

  • http://hottey.com.ua/ Подарки

    Я думаю, суть не в приватности сообщений. Хочешь приватности – пиши на туалетной бумаге. Речь идет о неких запретных тематиках. Вот к примеру, если создать в инете страничку основной тематикой, которой будет “Gугл – дерьмо” и начать активно её рекламить. Думаете хоть когда нибудь Гуголь будет её выдавать в поисковой выдаче по запросам о поисковике? Нет, существует ряд тематик, которые жестко контролируются монополистами: большими компаниями, гос. службами. И всего делов то.