Moving forward: як це зробити?
Гостьовий пост від Ангеліни Оверчук (@Anhelinka) про те, як зробити своє життя кращим.
Людина може жити у трьох станах: еволюціонувати, знаходитися у статиці або ж деградувати. По-моєму, перебування в одній і тій же позиції з часом все одно прирівнюється до деградації. Чому? Ну якщо оточуюче вас середовище вже зробило крок уперед, а ви не рухалися, то висновок щодо характеристики вашого положення напрошується сам собою.
Більшість з нас обирає рух уперед або ж статику у розумних межах. На мою думку, розумні межі – це коли ви принаймні не відстаєте від середнього темпу розвитку оточуючих. При цьому ваша самостійна динаміка відсутня. Що ж до тих, хто прагне відкривати нові горизонти, то ставлячи над собою експеримент, я зробила певний висновок: рух вперед та життєвий комфорт заперечують одне одного. Ці два поняття не є сумісними в одному житті.
Детальніше: поки вам комфортно та затишно жити, тобто усі схеми налагоджені, процеси відшліфовані, а зв’язків вистачає, то ви стоїте на одному місці. Принаймні, не відбувається руху, який б справді чогось значив та привів би вас до певних позитивних зрушень, індивідуального та професійного росту.
Отже, для того, щоб зробити значний крок уперед, вилізти на вищий щабель або ж просто зайняти нову більш вигідну позицію, треба жертвувати комфортом. Коли ваше життя починає бурлити і певні процеси виходять з-під вашого 100%-вого контролю, коли з’являється незначний страх, тремтіння в ногах перед виконанням певної дії або під час очікування результатів якогось процесу (не того, що вже ідеально відпрацьований, і ви заздалегідь знаєте, що отримаєте у фіналі), тоді планети починають обертатися швидше і ваш шлях до нових висот скорочується.
Отака нескладна філософія.
Tweet
Читайте також:
Як зробити сайт легким та зручним у користуванні
July 8 2010 @ 13:41
Коли вже все вдалося цього відчуття не вистачає.
July 9 2010 @ 5:30
Привіт учасникам броунівського руху!
З точки зору фізики, щоб залишитись у якійсь точці стаціонарно, треба докласти значних зусиль, і найперше для того, щоб зрозуміти відносно чого ми будемо стояти, а відносно чого – рухатись. Коли все оточуюче середовище “зробило крок у перед, а ми не рухались”, то ми насправді доклали немалих зусиль!!! Спробуйте зайти по шию якщо не в Прут чи П.Буг, то в Десну і залишатися відносно берега в одній точці – надовго вас вистачить? Отож.
Не завжди зрозуміло також де у нас перед, а де – зад. І відносно кого чи чого порівнювати свій розвиток? Можливо, вас у даний момент оточує біснувата народна маса, яка рветься в якомусь одному їй відомому напрямку, і бути там серед перших – не дуже хороша ідея, як виявиться у майбутньому.
Рух сам по собі (як і прискорення), як мені здається, не означає нічого. Так влаштовано цей світ, що у ньому ніщо не стоїть на місці, навіть ентропія постійно зростає. Немає сенсу заморочуватись тим, що вам здається, ніби ви нікуди не рухаєтесь. Рухаєтесь, ще й як.
100% контроль над реальністю, “процесами”, – така сама ілюзія, як і ілюзія не-руху. Моя філософія комфорту полягає у тому, щоб залишити у спокої те, що вам так хочеться контролювати, і спокійно, з цікавістю спостерігати як воно далі буде.
Я не хочу тут протиставити одній філософії іншу. Просто є отакі думки.
July 9 2010 @ 6:55
Напевне багато залежить від мети. Рухаючись до однієї навіть в комфорті- ростеш, до іншої – може й деградуєш, хоча й втратив усі ознаки комфорту в своєму житті ))
July 9 2010 @ 22:09
Стаття дуже філософська і майже з усім не погоджуюсь.
“Ну якщо оточуюче вас середовище вже зробило крок уперед, а ви не рухалися, то висновок щодо характеристики вашого положення напрошується сам собою.”
Середовище або суспільство не може бути абсолютно одинаковим. Хтось з оточуючих вище вас, а хтось нижче.
Більшість людей жертвують комфортом у тій чи іншій мірі, бо той, хто не ризикує…