Comments on: Чому закриваються блоги?

By: lio

lio — Sun, 05 Jul 2009 22:41:26 +0000

wolhw – ну, якщо зважати на думки оточуючих (хай навіть близьких), то недалеко зайдеш. Може зараз якусь “крамолу” напишу, але якби я у всьому слухався своїх батьків, то мабуть нічого в житті не досяг би. Різниця у світогляді поколінь в наш час дуже суттєва і як це не сумно, старше покоління не завжди вспіває за плином часу.

By: wolhw

wolhw — Thu, 02 Jul 2009 19:49:19 +0000

hellveen, нічого собі дитинка в 19 років )

By: hellveen

hellveen — Thu, 02 Jul 2009 18:58:25 +0000

Ната, а для чого закривати? можна продати або передати комусь іншому на управління.
wolhw, небагато є батьків, що розуміються у цьому всьому і можуть адекватно сприйняти захоплення дітей)

By: wolhw

wolhw — Thu, 02 Jul 2009 18:49:06 +0000

Олександре, річ не в темі блоґу – батькам це не зрозуміле:) А от те, що писав про речі котрі мене дістали – це так.

By: Ходзінський Олександр

Ходзінський Олександр — Mon, 29 Jun 2009 13:53:16 +0000

Причини бувають різними і навіть самими фатальними. Wolhw, на яку ж Ви тему писали свій блог? невже він був досить “брудним”, що його не підтримали рідні? Всім блогерам я би хотів побажати тільки успіхів, натхнення і великий заробіток) Сергію, передаю Вам музичну естафету)

By: ната

ната — Sat, 27 Jun 2009 21:28:37 +0000

мабуть, закривають блоги не лише тому, що автори не досягли чого хотіли/очікували, але і тому, що досягли чого хотіли
принаймі сподіваюся я свій блог перестану вести коли досягну того чого хочу
бо закривати раніше означає здатися. а здаватися я не люблю

By: wolhw

wolhw — Sat, 27 Jun 2009 14:50:30 +0000

Колись мав блоґ , писав скоріше для себе. Декілька публікацій було там про нечистих на руку викладачів ВиШ’у Уявіть, моє здивування коли на е-пошту прийшов лист від редактора місцевої газети, з пропозицією про співпрацю на правах позаштатного журналіста. Для чувака, на 2 курсі, без власного компа – це було дуже й дуже… Потім щось смикнуло сказати про це батькам, – отут на мене наїхали(моя, хоч якась самооцінка була опущена до нуля; а усвідомлення, що найближчі люди тебе категорично не підтримують, було дуже болісним). З іншої сторони, якщо про мою писанину дізнались газетярі, нічого не заважало дізнатись про це декану/ректору/ін. нечистій силі:) – це світило мені серйозними проблемами. Тому виплеканий блоґ (скільки я туди душі вклав!) був вбитий мною ж. Я досі за ним сумую… Отака от історія-сповідь.

By: 3 плюс 2 плюс 1… Випуск №44 | Українська блогосфера

3 плюс 2 плюс 1… Випуск №44 | Українська блогосфера — Fri, 26 Jun 2009 15:42:28 +0000

[...] Чому закриваються блоги. Сергій Пішковцій, автор Блогорідера, вирішив проаналізувати, чому ж все-таки одні щоденники живуть довго і успішно протягом багатьох років, а інші закриваються через кілька місяців/тижнів, а іноді – навіть днів після старту. [...]