Чому закриваються блоги?
Перш ніж відповісти на це хвилююче питання, давайте подумаємо, чому вони відкриваються.
Блоги – це не просто модна тенденція, ще одна з ряду нових "штучок" які ладні приміряти на себе представники web 2.0-покоління. В першу чергу блоги використовують задля самовираження, що було підтверджено й на практиці. Люди готові витратити кілька хвилин свого часу, аби поділитися з друзями або навіть зі світом своїми думками – інколи приватного характеру а інколи тематичного.
Але, напевно нема в світі такого завдання, яке би не набридало людині. Так само і з блогами – рано чи пізно це заняття в силу різних причин (головною з яких найчастіше є втрата бажання) перестає здаватись вам цікавим. І все частіше ви ловите себе на думці, що до написання нового посту доводиться примушувати себе. Правда, виглядає по-ідіотськи – примушувати себе робити те, що тобі подобається? Отже, воно перестає тобі подобатися. У когось швидше, а в когось повільніше.
Блоги помирають по-різному. Буває, що автор пише регулярно і цікаво, але, чим далі, тим його статті стають все більш "прісними" – в них вже немає того запалу, тієї ізюминки, яка раніше заворожувала і приводила аудиторію. Проблема в тому, наскільки швидко сам автор здогадається про це. Якщо він буде максимально об"єктивним до себе, то спробує знайти і виправити свої помилки. А якщо ні – то проблема не лише в цьому – деякою мірою автор вже й сам не має бажання продовжувати почату справу. Цілком можливо, бо рутинна робота, навіть творча, дуже втомлює та набридає.
А буває, що автор ніколи і не ставив перед собою якихось серйозних цілей – просто формат блогу йому видався цікавим, але це захоплення виявилось нетривалим – на кілька місяців або ще й менше.
Бувають також блоги уривчастого характеру – напевно, вони не можуть кінець кінцем закритись, і прямо-таки б’ються у конвульсіях, публікуючи пости кілька разів на рік 
Блоги помирають повільно. Колись гарячі від дискусій сторінки припадають пилом, а цифри на лічильнику відвідуваності невпинно скочуються до однозначних чисел.
І якою ж тоді буде відповідь на питання, винесене у заголовок цієї статті? Блоги закриваються тому, що автори не отримують того, чого очікували, не досягають того, чого прагнули. Інколи це проходить безболісно – коли автори самі розуміють безвихідність ситуації, а інколи вони продовжують мучити себе, пробуючи повернутись до писання ще і ще.
Бажаю вам об’єктивності при прийнятті рішень.
Зображення: ged.org.ua
Читайте також:
Спонсор: лучшие знакомства Киев, сайт знакомств
Tweet
Читайте також:
Чому ви ведете блог – результати опитування
June 27 2009 @ 17:50
Колись мав блоґ , писав скоріше для себе. Декілька публікацій було там про нечистих на руку викладачів ВиШ’у
Уявіть, моє здивування коли на е-пошту прийшов лист від редактора місцевої газети, з пропозицією про співпрацю на правах позаштатного журналіста. Для чувака, на 2 курсі, без власного компа – це було дуже й дуже… Потім щось смикнуло сказати про це батькам, – отут на мене наїхали(моя, хоч якась самооцінка була опущена до нуля; а усвідомлення, що найближчі люди тебе категорично не підтримують, було дуже болісним). З іншої сторони, якщо про мою писанину дізнались газетярі, нічого не заважало дізнатись про це декану/ректору/ін. нечистій силі:) – це світило мені серйозними проблемами. Тому виплеканий блоґ (скільки я туди душі вклав!) був вбитий мною ж. Я досі за ним сумую… Отака от історія-сповідь.
June 28 2009 @ 0:28
мабуть, закривають блоги не лише тому, що автори не досягли чого хотіли/очікували, але і тому, що досягли чого хотіли
принаймі сподіваюся я свій блог перестану вести коли досягну того чого хочу
бо закривати раніше означає здатися. а здаватися я не люблю
June 29 2009 @ 16:53
Причини бувають різними і навіть самими фатальними. Wolhw, на яку ж Ви тему писали свій блог? невже він був досить “брудним”, що його не підтримали рідні? Всім блогерам я би хотів побажати тільки успіхів, натхнення і великий заробіток) Сергію, передаю Вам музичну естафету)
July 2 2009 @ 21:49
Олександре, річ не в темі блоґу – батькам це не зрозуміле:) А от те, що писав про речі котрі мене дістали – це так.
July 2 2009 @ 21:58
Ната, а для чого закривати? можна продати або передати комусь іншому на управління.
wolhw, небагато є батьків, що розуміються у цьому всьому і можуть адекватно сприйняти захоплення дітей)
July 2 2009 @ 22:49
hellveen, нічого собі дитинка в 19 років
)
July 6 2009 @ 1:41
wolhw – ну, якщо зважати на думки оточуючих (хай навіть близьких), то недалеко зайдеш. Може зараз якусь “крамолу” напишу, але якби я у всьому слухався своїх батьків, то мабуть нічого в житті не досяг би. Різниця у світогляді поколінь в наш час дуже суттєва і як це не сумно, старше покоління не завжди вспіває за плином часу.