Чому закриваються блоги?

we love blog

Перш ніж відповісти на це хвилююче питання, давайте подумаємо, чому вони відкриваються.

Блоги – це не просто модна тенденція, ще одна з ряду нових "штучок" які ладні приміряти на себе представники web 2.0-покоління. В першу чергу блоги використовують задля самовираження, що було підтверджено й на практиці. Люди готові витратити кілька хвилин свого часу, аби поділитися з друзями або навіть зі світом своїми думками – інколи приватного характеру а інколи тематичного.

Але, напевно нема в світі такого завдання, яке би не набридало людині. Так само і з блогами – рано чи пізно це заняття в силу різних причин (головною з яких найчастіше є втрата бажання) перестає здаватись вам цікавим. І все частіше ви ловите себе на думці, що до написання нового посту доводиться примушувати себе. Правда, виглядає по-ідіотськи – примушувати себе робити те, що тобі подобається? Отже, воно перестає тобі подобатися. У когось швидше, а в когось повільніше.

Блоги помирають по-різному. Буває, що автор пише регулярно і цікаво, але, чим далі, тим його статті стають все більш "прісними" – в них вже немає того запалу, тієї ізюминки, яка раніше заворожувала і приводила аудиторію. Проблема в тому, наскільки швидко сам автор здогадається про це. Якщо він буде максимально об"єктивним до себе, то спробує знайти і виправити свої помилки. А якщо ні – то проблема не лише в цьому – деякою мірою автор вже й сам не має бажання продовжувати почату справу. Цілком можливо, бо рутинна робота, навіть творча, дуже втомлює та набридає.

А буває, що автор ніколи і не ставив перед собою якихось серйозних цілей – просто формат блогу йому видався цікавим, але це захоплення виявилось нетривалим – на кілька місяців або ще й менше.

Бувають також блоги уривчастого характеру – напевно, вони не можуть кінець кінцем закритись, і прямо-таки б’ються у конвульсіях, публікуючи пости кілька разів на рік :)

Блоги помирають повільно. Колись гарячі від дискусій сторінки припадають пилом, а цифри на лічильнику відвідуваності невпинно скочуються до однозначних чисел.

І якою ж тоді буде відповідь на питання, винесене у заголовок цієї статті? Блоги закриваються тому, що автори не отримують того, чого очікували, не досягають того, чого прагнули. Інколи це проходить безболісно – коли автори самі розуміють безвихідність ситуації, а інколи вони продовжують мучити себе, пробуючи повернутись до писання ще і ще.

Бажаю вам об’єктивності при прийнятті рішень.

Зображення: ged.org.ua

Читайте також:

Спонсор: лучшие знакомства Киев, сайт знакомств

top of hotblogs.org.ua
Оціни статтю:

Схожі матеріали:

  • Матеріал ще не підібрано. Шукай ще!

RSS
Сподобалась стаття?
Підпишись на оновлення через RSS (?) або e-mail.
  • lio
    wolhw - ну, якщо зважати на думки оточуючих (хай навіть близьких), то недалеко зайдеш. Може зараз якусь "крамолу" напишу, але якби я у всьому слухався своїх батьків, то мабуть нічого в житті не досяг би. Різниця у світогляді поколінь в наш час дуже суттєва і як це не сумно, старше покоління не завжди вспіває за плином часу.
  • wolhw
    hellveen, нічого собі дитинка в 19 років :))
  • Ната, а для чого закривати? можна продати або передати комусь іншому на управління.
    wolhw, небагато є батьків, що розуміються у цьому всьому і можуть адекватно сприйняти захоплення дітей)


  • wolhw
    Олександре, річ не в темі блоґу - батькам це не зрозуміле:) А от те, що писав про речі котрі мене дістали - це так.
  • Причини бувають різними і навіть самими фатальними. Wolhw, на яку ж Ви тему писали свій блог? невже він був досить "брудним", що його не підтримали рідні? Всім блогерам я би хотів побажати тільки успіхів, натхнення і великий заробіток) Сергію, передаю Вам музичну естафету)
  • мабуть, закривають блоги не лише тому, що автори не досягли чого хотіли/очікували, але і тому, що досягли чого хотіли
    принаймі сподіваюся я свій блог перестану вести коли досягну того чого хочу
    бо закривати раніше означає здатися. а здаватися я не люблю :)
  • wolhw
    Колись мав блоґ , писав скоріше для себе. Декілька  публікацій  було там про нечистих на руку викладачів ВиШ'у :) Уявіть, моє здивування коли на е-пошту прийшов лист від редактора місцевої газети,  з пропозицією про співпрацю на правах позаштатного журналіста. Для чувака, на 2 курсі, без власного компа -  це було дуже й дуже... Потім щось смикнуло сказати про це батькам, - отут на мене наїхали(моя, хоч якась самооцінка була опущена до нуля; а усвідомлення, що найближчі люди тебе категорично не підтримують, було дуже болісним). З іншої сторони, якщо про мою писанину дізнались газетярі, нічого не заважало дізнатись про це декану/ректору/ін. нечистій силі:) - це світило мені серйозними проблемами. Тому виплеканий блоґ (скільки я туди душі вклав!) був вбитий мною ж. Я досі за ним сумую... Отака от історія-сповідь.
blog comments powered by Disqus

Реклама в блогах

Останні статті:

Google Friend Connect

UA TOP Bloggers
Я на Блогдозері


За підтримки: магазин прикольных футболок|   найкращі фотографії з усього світу |   Best way to download dvd movies online |   Толковая раскрутка сайта в поисковых системах |   Горизонтальное направленное бурение