28.01.2009, 05:01

Криза – це ще не кінець світу

 ·  Поради ·  2

як побороти кризуВ цьому записі мені хотілось би трохи відійти від основної тематики блогу і написати власні роздуми з того, що тривожить громадськість останні кілька місяців і те, що переговорено-передумано у численних статтях. Про кризу. Якнайкраще для цього підійде рубрика Лайфхак.

Здається, що може бути гірше, ніж фінансові проблеми? Людині, яка з ними не стикається, легко говорити про це. Але повірте, будь-яка криза – чи фінансова, чи особиста – це ще не кінець світу. Не варто рюмсати з приводу "яке ж погане і несправедливе життя". Треба взяти себе в руки і йти далі.

Криза змушує людей відповідальніше ставитися до своєї роботи та професії. І, як наслідок, підвищується ефективність праці – збереження робочого місця тепер стає чудовою мотивацією для робітника, а також можливістю для роботодавця уникнути "текучості кадрів" чи наймання нових працівників замість існуючих.

Такі непевні часи, як зараз – чудова можливість для тих, хто мріяв про власну справу, невеликий бізнес. Так, і в цій сфері є певні ризики. Але скажіть мені, де їх немає? Якщо на те пішло, то ми ризикуємо кожного дня, приймаючи ті чи інші рішення. Кожне наше рішення здатне змінити наше життя.

Теперішня невизначеність і смута – час для змін. Візьміть для себе девіз передвиборчої кампанії Барака Обами: "Change we need".

Час відкрити в собі нові можливості. Криза є ще одним стимулом для власного самовдосконалення. Підіть на курси іноземних мов. Запишіться до спортзалу. Додаткові професійні або життєві сили вам лише підуть на користь.

Час струсити з себе пил марнотратного життя. Особливість кризи в Україні полягає в тому, що наша держава занадто довгий час жила в стані "споживацької коми". 70 років у складі Радянського Союзу не могли пройти безслідно. За цей час (не без допомоги комуністичної влади) в людей складалися досить хибні уявлення як про сам ринок, так і про базові економічно-фінансові відносини. Звісно, люди звикли і раніше жити в невибагливості та "сірості" життєвого побуту, але радянська ідеологія лише посилила цей фактор, обмеживши народ у виборі – за часи тотального дефіциту найнеобхідніших продуктів, за часи дуже вузького асортименту різноманітної продукції (взяти хоча б той одяг) фактично не існувало такого поняття, як задоволення матеріальних потреб – бо на це не було ні пропозиції, ні надто великого попиту (пересічний громадянин навряд чи міг дозволити собі такі покупки). І ось тут Україна стає незалежною, капіталізм йде в маси, а за одне десятиліття починається стрімке зростання добробуту населення (з 2000-х). І що ми бачимо? Люди дають волю всьому тому, що роками пригнічував СРСР. Споживчий бум стає заледве чи не основою економіки – бо свої кошти народ починає витрачати, мабуть, так само швидко, як і заробляє їх. Ключова фраза тут "якщо є у сусіда – то чим я гірший?".

Я думаю, саме така психологія споживання довела фінансові відносини до абсурду – коли банки роздавали кошти наліво і направо, а слово кредит стало тою чарівною паличкою-рятівницею. Кредит можна було отримати навіть на наймілкіші покупки, при тому ж без довідок про доходи. А що зараз? Зараз кредит – вже не чарівна паличка, це слово, що наводить жах на тисячі сімей по всій країні. Ось нехай банки і закривають скриньку Пандори, котру самі ж і відкрили, спекулюючи на пострадянській психології нещасних людей.

Хто винен? Винні всі – і влада, що закривала очі на наростаючі дефіцити економіки, і банки, що безкарно маніпулювали кредитами, і самі люди, що втягували себе у фінансові залежності, не маючи для цього реального, стійкого підгрунтя.

Що робити? В першу чергу треба зробити найважче – змінити сам стиль життя. Бо воно зараз вже зовсім не таке, яким було, приміром, минулого літа чи весни. Якщо у вас немає чималих заощаджень у вигляді коштів, нерухомості, або інших активів – то не варто ходити по магазинам з роззявленим ротом. Треба працювати й надалі, максимально оптимізовуючи свої фінансові можливості.

Америка пережила Велику депресію 1929 року, Європа пережила дві Світові війни. Згадайте своє життя у 90-х роках, якщо ви це можете зробити. Всі ми обмежувалися лише найнеобхіднішим, але це не заважало нам відчувати себе повноцінними людьми. Хоча тоді фінансова ситуація була дуже поганою. Особисто я, наприклад, не знаю, як повів би себе, будучи у відповідному віці в той час. За останні кілька десятиліть ми зробили кілька кроків вперед у плані матеріального забезпечення та споживання. Хіба так важко зробити один крок назад? Так, це буде неймовірно важко – відмовитись від того, до чого ми звикли останні роки, ця зміна вимагатиме від вас змінити саме життя. Але ж ви хочете "втриматись на плаву", чи не так? Залишіть у своєму "фінансовому меню" лише найнеобхідніше. Викиньте все зайве на смітник, – звісно, не буквально. Думаю, ніхто ще не помер від того, що утримався від покупки рідкокристалічного, великого та блискучого монітору, або ж нової, "супертрендової" мобілки. Це не ті речі, які забезпечують нашу життєдіяльність.

Люди здатні подолати практичну більшість труднощів. Я в це вірю :) Давайте вірити разом!

Спонсор запису: Якісна поліграфія в Україні

 


 

Рубрика: Поради

Теги:



Читайте також:

  1. Кінець електронним грошам? Кінець електронним грошам?

  • http://vispyanskiy.name virua

    “Ніколи так не було, щоб якось не було” – казав нам викладач в університеті  ;) Звичайно здаватись не варто і, повір, мало-хто здається. Є звичайно помітні негативні зміни у фінансуванні армії, шкіл, шпиталів, у виплаті з/п, ще щось, але… Батьки і далі піклуються про своїх дітей, справжні друзі – підставляють своє плече товаришу, кохані – дарують свою любов один одному, (наші дівчати і далі квітнуть) і т.д. Ось, лише політики, преса, блоґи, ЗМІ “роздувають” цю тему, щоб якусь копійчину заробити :)

  • http://webdeveloping.com.ua excieve

    Повністю згодний із virua. Звичайно, криза існує, але як на мене, більше у головах. Проблему роздувають до неможливості. Завдяки ЗМІ (які чомусь як один мовчали, коли вже було зрозуміло, що кризи не уникнути) загальна паніка, одних людей призводить до необдуманих кроків, а інших до виправдання непопулярних рішень (як наприклад масових звільнень та урізань бюджету).
    Але, дійсно, непомірні витрати треба урізати. Просто фінансові складнощі підштовхують до цього. Можливо, це призведе до революції у розумах багатьох людей – не можна постійно жити в борг.

  • http://chrishoneybee.wordpress.com chrishoneybee

    Єдине, в чому я сумніваюся – так це в доцільності розпочинати власний бізнес в такій ситуації.. Звісно, досвічені бізнесмени зможуть обернути кризу на ситуацію, вигідну їхньому бізнесу.  Але щодо початківців – то думаю зараз не найкращий час для прем’єр, адже відкриття власної справи зазвичай вимагає значного початково капіталу. і передбачає ризик “що нічого не вигорить”, а отже гроші “підуть спати”.

  • http://kurkumar.livejournal.com Михо

    Криза це не кінець.
    Гірше того – криза це початок.
    Дивіться Безумного Макса та Шестиструнного самурая.

  • http://mystyle.name Style)r

    А я про неї взагалі чую тільки коли тато гучно телевізор дивиться :) )) (цей клятий 5 канал). А так якось байдуже. Для цих випадків є геніальна фраза: “Бідні, бо дурні, а дурні, бо бідні” :) .До речі, на курси іноземних мов немалі гроші треба, які у період кризи важко знайти.

  • http://an-tu.org.ua an-tu

    Що я можу сказати: криза лише в головах. В Україні її тупо бути не може, оскільки рівень розвитку як промисловості, так і банківської схеми нижче плінтуса. В Україні її створили умисно і так легко підписалися під кризис. Тут згадується анекдот:

    Летить криза над планетою. Пролітає над США, дивиться вниз і каже: «О США, тут я добре гульнув». Летить далі. Пролітає над Францією, і каже: «О, Франція… тут я також гарно гульнув». Пролітає над Україною: «О, Україна… Ніфігасобі, а хто тут до мене так гарно гульнув?»

    Під час кризи багаті станють багатшими, а бідні — біднішими. Акщо банки США втрачають мільярди/трильйони, то їх же ж хтось отримує? Не могли ж вони випаруватися хтозна куди?

    Так що винні тут, Хелвін правий, всі, а перш за все — народ. Самі ж обирали, от і маємо, що маємо. А я щодо кризи не переживаю. Якщо перестануть стипендію платити — ото вже помічу :)

  • http://chrishoneybee.wordpress.com chrishoneybee

    2 an-tu Поки ти ще студент, то взагалі все “побоку”. а от коли в тебе сім’я, і тебе скорочують (а саме це зараз відбувається), то трохи тяжко..

  • http://an-tu.org.ua an-tu

    chrishoneybee, на привеликий жаль, у мене в родині така сама фігня: одному з батьків урізали з/п (криза, мля, людина всі контракти конторі зробила жодних мінусів у компанії) майже втричі.

    Я ж кажу про свій нинішній стан, а не всіх загалом. Мене сильно дратує ситуація, яка зараз склалася. Тупо нізащо нищать людей. Скоро будемо як у Зімбабве: 94% безробітних та кюпури у 50 млрд. грн. (чи 500, не пам’ятаю точно).

    А за батьківський рахунок я хібащо харчуюся :) . Інет/телефон/дорога/розваги і т.п. сам слачую, ще й за пальне на автомобіль плачУ :) . Можу собі дозволити пару разів сходити у ресторан (там люду вічно стільки, що навть задумуєшся: а де, власне, криза?), щотижня по 2 години грати у клубі, і купа-купа всього. Ще й гроші залишаються О_о. Так що живемо по-тихесеньку.

    Так що з такими темпами, сподіваюся, третьої революції на моїй пам’яті не буде (ну, Оксамитову можна не рахувати :) ).

  • http://www.fogol.net/theme/ The Lex

    Мені от напрочуд подобається думка про “мільйони, які не могли подітися хто зна куди”. :) А от звідки взялися – туди й поділися: у цьому і є суть нинішньої кризи і у нас вона, ця суть, як не дивно, така сама, як і Штатах. От тільки у нас дуже мало хто замислюється всейрйоз “звідки ж таки взялися ті мійльйони?” – наші люди щиро переконані що то вони їх заробили… :)

  • http://blogoreader.org.ua/2009/02/16/blogoweek-41/ Блоготиждень №41 | Blogoreader – українська блоґосфера – блоґи, новини, статті, персони

    [...] – значить пропустити шанс стати відомим. Слово "криза" на вустах у всіх уже ось як кілька місяців. [...]

  • http://ain.com.ua/archives/9401 Блоготиждень №41 | AIN 2.0

    [...] – значить пропустити шанс стати відомим. Слово “криза” на вустах у всіх уже ось як кілька місяців. [...]

  • http://dovan.info dovan

    можливо я дію не правильно.. та я не читав цю статтю, я не дивлюсь ТБ і не слухаю радіо де про це говорять! і почав це робити після першого місяця кризи тоді усе зрозумів і просто залишив це для вирішення професіоналам! ІМХО відзвітують же ш потім..