Кінець року вже не за горами, тому настав час для висновків.
Минулого року Blogoreader вже проводив подібне дослідження, однак тоді воно було опубліковане не наприкінці року, а наприкінці літа. Сподіваюсь, що традиція щорічних підсумків розвитку української блогосфери стане цікавою не тільки мені як автору, а й усім читачам цього сайту.
Було би прекрасно, якби таке дослідження спиралось на конкретні цифри, за якими би можливо було охарактеризувати те чи інше явище. Однак такої статистики для українських блогів практично не існує. Доклад Яндекса, оприлюднений вперше на київському Блогкемпі, викликає чимало сумнівів щодо своєї об”єктивності. Не хочеться будувати свою розповідь на тому, що в кінці виявиться неточним чи взагалі неправильним. Тому, на жаль (а може й на щастя), ця стаття не буде позбавлена суб”єктивізму. Зрештою, як і все у нашому житті.
Ще раз трохи згадаємо 2007 рік. Що ключового сталося тоді в блогосфері?
- деяка відособленість блогерів один від одного (окрім ЖЖ, звісно)
- слабкі комунікаційні зв’язки
- величезне кількісне зростання блогів
- як наслідок – переважання приватних (особистих) щоденників і блогів
Саме у 2007 році більшість крупних порталів – Bigmir)net, i.ua, meta.ua – заснували власні блогові розділи.
Тепер у Вас є можливість вести свій особистий щоденник, в якому можна розповісти все що завгодно: від розповідей про минулі свята до історій про шефа, що замучив Вас, або про викладача
[…] Для чого потрібно вести свій щоденник? По-перше – це модно
Прес-реліз i.ua щодо запуску розділу Блоги, 16 січня 2007 року
Як бачимо, саме тоді блоги стали модною тенденцією, новим трендом, що активізував творчу діяльність людей. Однак чи довго так продовжувалось? Як зараз бачимо, ні. Повернемось до року 2008.
Кількість
Навіть дані Яндекса свідчать про те, що кількісне зростання блогосфери цього року стало не таким швидким та рвучким, яким воно було у 2007 році. Нехай вона і збільшилась у 2 рази, нехай і швидше за російську, але вже не так стрімко. До речі, порівняння з рунетом тут навряд чи мають зміст – бо всі процеси, що відбуваютсья там, відбуваються трошки швидше, ніж у нас. Тож якщо російська блогосфера, можна сказати “зупинилась”, то українська лише зараз тисне на гальма.
Якість
Поряд зі зменшенням кількісного зростання хочеться відзначити і зростання якісне. Якщо у 2007 році блогери України лише “пробували” свої сили, методом проб і помилок дізнавалися, як це – бути автором блогу або щоденнику? То в цьому році все пішло у якість. З”явилося чимало тематичних блогів, які нарешті почали заповнювати таку потребувану нішу. Досить лише кілька їх перелічити, щоб все стало зрозуміло: Блог для підлітків, Блог про літературу, Блог про природу, Екологічний блог, Блог про WordPress, Блог про музику. І ці приклади – лише дещиця з того, що запропонувала українська блогосфера своїм відвідувачам за 2008 рік. Як бачимо, різноманіття тем просто вражає.
Однак не всі автори популярних блогів змогли й надалі вести блог протягом такого тривалого часу. Думаю, чимало з тієї шаленої кількості блогів, які були заведені протягом 2007-2008 року, “завмерли” в очікуванні. На жаль, жодна зі статистик не вказує, який же відсоток блогів України стали покинутими назважди. Особисто я знаю кілька таких. Одні оновлюються раз на 4-6 місяців, а інші – взагалі рік мовчанки. Причини цьому, скоріш за все, банальні – авторам просто набридло писати, і вони перестали “видушувати” із себе зайве. Хтось зайнявся іншим видом діяльності – наприклад, пішов на роботу, чи поступив до ВУЗу, тому часу на блоггінг вже немає. Так чи інакше, авторам таких блогів, навіть якщо вони і захочуть писати знову, буде дуже важко “стати на ноги”.
Social
Як першопричиною попереднього абзацу став ще один тренд 2008 року, котрий ознаменував нові тенденції в українському інтернеті. Цим трендом є соціальні мережі. Їхня хвиля, а точніше сказати, цунамі, наскочила на уанет, та поглинула у свої тенета чималий шматок аудиторії. Одноклассники та Вконтакте вдарили першими, забравши практично всіх (перша – старших, друга – молодших), хто не мав за що триматись , а після цього друга хвиля вдарила Коннектом, Profeo, та рештою, які “взяли” з собою у подорожі вже меншу кількість людей. Соціальні мережі надзвичайно сильно захопили українську аудиторію, врізавшись навіть у її оффлайнове життя. Це і стало однією з причин зменшення кількісного зростання блогосфери – ті, що не мали блогу, захопились соціалками, а ті, хто його мав, постав перед вибором – і те, і друге, чи лише щось одне?
Втім, хто залишився, той отримав всі можливості для здобуття популярності.
Ну а блоги на платформі Живого Журналу як були, так і залишаються осібними. Схоже, що на ЖЖ не впливає ні зміна адміністрації, ні зміни в структурі рахунків – він був першим, і залишається одним з найпопулярніших місць перебування блогерів.
Комунікація
Ще одна відмінність цього року від минулого – так звана колективізація. Якщо раніше колективні, спільні проекти у блогосфері дуже часто зазнавали краху (як приклад – Blogosvit), то тепер блогери зрозуміли – якщо вони не візьмуть справу у свої руки, то її для них ніхто не зробить. Чого варті лише нещодавні проекти, як майбутній каталог блогів, або сервіс hotblogs.org.ua, та блогема. Це все – наслідок взаємодії блогерів на особистому та колективному рівнях. Скоординувавши свої дії, вони вирішили творити нові проекти власноруч. І цей процес, без сумніву є позитивним.
За минулий рік українська блогосфера відкрила для себе (чи правильніше буде українську блогосферу відкрили для себе?) чимало нових особистостей. Так, саме особистостей. Я не буду називати їх поіменно, – не хочеться упустити когось. Але, я впевнений. ви їх і самі прекрасно знаєте, і читаєте. Лише цей факт дозволяє назвати нових блогерів особистостями. Нехай вони різні за віком чи статтю – але найкраще ще попереду. Не сумніваюсь, що протягом наступного року якість інформації, яку вони публікують буде лише зростати. Ви, як читачі, будете цьому сприяти (ось чому).
Завершуючи цьогорічні підсумки хотілось би відзначити, що позитивні зрушення видно неозброєним оком. Проходить так звана еволюція блогосфери – залишаються лише кращі з кращих сайтів. І каталізатором цих процесів є ніхто інший, як ви – її читачі. Якщо два роки тому хтось вважав, що української блогосфери не існує як національного сегмента всесвітньої мережі, то тепер я можу з впевненістю сказати – вона є! І вона перед вами.
Сергій Пішковцій, спеціально для Блогорідера.
