Інтерв’ю з Надією Баловсяк

Цього інтерв’ю я чекав досить давно. В силу об’єктивних причин, воно "дійшло до друку" лише зараз.

Сьогодні у гостях у Блогорідера Надія Баловсяк, котру ви знаєте за безліччю проектів як Уанету, так і сусіднього Рунету. Перераховувати всі її доробки, над якими пані Надія працювала чи й досі працює – проекти, блоги, книги та журнали – не вистачить часу. Та й вам, думаю, поскоріше хочеться прочитати запитання та відповіді. Нехай це інтерв’ю буде своєрідним презентом для всіх читачок цього сайту напередодні 8 березня.

- Чому ви вирішили завести блог? Спочатку ЖЖ, блог на Лізі, balovsyak.org.ua, а тепер – Інтернетесса? (стандартне питання)

- Взагалі-то, спочатку був ЖЖ, потім balovsyak.org.ua, потім Ліга, а потім Інтернетесса. В ЖЖ мене покликав мій гарний реальний друг (http://omo.livejournal.com) ще в червні 2002. Мені сподобалось  щось таке писати. Balovsyak.org.ua з’явилась через акцію Ласета. Чому б ні? Проте немає часу на нього. Коли мене покликали на "Лігу"  (там завести блог не можна, туди запрошують), я довго вагалась – чи зможу я писати і т.д. Один з моїх шефів порадив погоджуватись через самопіар. Я почала писати і відразу стала одним із найбільш продуктивних блогерів. І, до речі, довго була таким – мій міні-рекорд в 29 постів довго був набільшим. Але технологічно і інструментально Ліга мене не влаштовувала, сервіс глючив і т.д. Але, як виявилось, писати поза всіма виданнями є про що, тому Ліга мені довела, що я можу бути блогером (адже це непросто, писати те, що не йде в  жодне з інших блогів і видань). Довго думали щодо доменного імені, причому думав не хто-небудь, а фахівець з цього питання – Борис Сидюк (http://db.co.ua) і ми придумали Інтернетессу. 

- Чи важко працювати в сфері онлайн-журналістики? Як довго вам довелося йти до того рівня, на якому ви зараз є?

- Працювати якісно важко всюди. І в онлайн-журналістиці також. Власне,  дивно, чому мене сприймають в першу чергу як онлайн-журналіста, я ж пишу в море журналів паперових От лише з російським "Чіпом" співробітничаю з 2004 року А з "Моим компьютером" – з 2003.  В онлайн я пишу менше – десь з 2004.  Я б розділила паперову журналістику, онлайн-журналістику і репортерство. Якщо потрібно писати на сайт щодня 3-8 матеріалів по певній темі – це онлайн-репортерство, але без журналістських умінь це робити неможливо. Тобто це не копіпастинг, а саме уміння відшуковувати інформаційні приводи, писати про них самому, робити аналіз і ставити на сайт. Так, це важко. Це важче, аніж писати в журнали, на мою думку, важко, в першу чергу тому, що це треба робити щодня. Нещодавно пошуткувала, що колись я була фрілансером, тобто розпоряджалась своїм часом, а зараз я уже не фрілансер, бо фрілансер не пише щодня в  … багато блогів/сайтів. Непросто бути в курсі всього, що відбувається в ІТ-світі, відслідковувати це, тримати в голові. Виникають проблеми управління інформацією і купа всього іншого. Руки, власне, болять також, як це не смішно звучить. Ще одна моя сентенція – мої робочі інструменти – це руки й голова.
 
- Назвіть, на вашу думку, найбільш проблемні теми УАнету. Чи можливо їх  вирішити?

- Перша й основна – мова. Як вирішити — не знаю. Ще, на мою думку, відсутність критичної маси користувачів, при досягненні якої Інтернет стає таким же популярним як мобільний телефон чи телебачення.

- Чи вистачає часу на особисте життя? Ви ніколи не почували себе інтернет-залежною?

- Часу вистачає. В тому числі й на речі, які абсолютно не пов’язані з Інтернетом.  І вони сприймаються доволі яскраво саме тому, що не пов’язані з  Мережею. Інтернет-залежність… а що це таке? Я можу поїхати кудись на тиждень, де немає мережі і не відчувати необхідності перевірити мейл.  В той же час вранці я по дорозі до ванної включаю комп, а по дорозі на кухню  –  запускаю Netvibes щоб бачити свої поштові скриньки. Це залежність?
 
- Як ви уявляєте собі таке: Україна, 2010 рік. Що нового в сфері Інтернету, які цікаві ресурси працюють, а які закрились під тиском конкурентів?

- Google forever,  поширення онлайнового відео, веб-камера замість аськи. Розквіт громадянської журналістики та блогерства. А ще… не знаю 

- Чи хочете ви відкрити ще якийсь проект? Чи з вас досить тих, що є?

- Не хочу називати кількість того, куди я пишу, але наразі з мене достатньо. Хоча рік тому саме в цей час я розсилала своє резюме і шукала роботу. Адже це все таке непевне…

- Як довго ви можете провести без Інтернету, відпочиваючи і не думаючи про роботу? Щоб ви порадили тим, хто хоче боротися зі своєю Інтернет-залежністю? 

- Можу провести довго, я уже писала. Я не зовсім розумію про Інтернет-залежність, може я переросла це, але я спокійно, а іноді навіть із задоволенням не сиджу в Мережі  і займаюсь іншими офлайновими справами. Поради однозначні – встати з-за комп’ютера і побачити, що є інший світ
 
- Як думаєте, чому більшість людей в Україні не сприймають Інтернет, як місце для роботи чи майданчик для реклами? Чи пов"язане це з Інтернет-грамотністю або проникненням мережі у наші домівки та офіси?

- О, Сергію, це тема мого посту на Інтернетесу, до якого у мене ніяк не дійдуть руки    Справа в тім, що це певне замкнуте коло. Навіщо пересічному чернівчанину (візьмемо моє  місто) Інтернет? Афіші пристойної нема, якусь інформацію про місто не почитаєш, ну і т.д.   І так сприймають Мережу дуже багато людей. Тобто нема необхідності – нема сайтів – бо нема необхідності. Якось я про це розпишу. Але коротко – ось такий ланцюжок. Який треба розривати і вже розривають потихеньку. Я от зайшла в ВКонтакт, і дуже здивована, скільки там моїх студентів! Тобто молодь уже потрошки сприймає Мережу як повсякденність. Далі буде краще.

- Кілька слів на прощання нашим читачам. 

- Інтернет насправді – дуже класна штука. Яка надзвичайно сприяє особистісному розвитку людини. Тому я бажаю всім вчитись в Мережі речей, яким неможливо навчитися в реалі  — по різним причинам.

Дякую за прекрасну розповідь. До зустрічей на сторінках ваших блогів, ну і звичайно, Блогорідера!

Сподобалась стаття?

Підпишись на оновлення через RSS (?), e-mail, Twitter або Facebook.