Інтерв’ю з Євгеном Заплетнюком
Доброго дня! Сьогодні в рубриці Персоналії у нас піде розмова з Євгеном Заплетнюком, священиком, автором блогу Просфора.org та багатьох інших проектів. Перше питання – стандарт.
- Чому ви вирішили завести блог?
- Взагалі, я вважаю, що людина яка нічого не пише і не читає – помало, але впевнено деградує. Всяка без винятку людина повинна постійно давати поживу своєму мозку. Але наш світ доволі прогнозований, і в чомусь абсурдний. Той, кому цього розуму і розвитку конче необхідно, про це навіть не здогадується і не думає, а той кому це й необов”язково – з радістю на це “ведеться”. В силу своїх професійних нахилів і обов’язків, я й так багато читаю і багато пишу.
Хто знає мене особисто, то знає і те, що я не тільки священик, але й викладач богословського ВУЗу. Проте, ведення блогу стало для мене приємним відпочинком після трудових буднів, та й просто майданчиком для вдосконалення мислення. В мене й не було такого щоб я оце “ходив і думав” чи довгими зимовими вечорами “вирішував” відкривати блог отой чи не відкривати. Я з тих людей холеричного темпераменту, котрі спочатку відкриють, а потім вирішують тримати це чи не варто. Я спробував, і мені сподобалося. Це не тільки розвиває розум, але й допомагає знайти чудових і цікавих особистостей, котрі якщо поталанить – можуть стати й реальними друзями. Отож, блогінг – це поєднання приємного з корисним. Навіщо від цього відмовлятися. Чи не так? =)
- Згоден. У скільки років ви вирішили пов”язати своє подальше життя з церквою? Чому саме так?
- =) Номінальним християнином я став відразу після народження, коли мене охрестили. Але, власне, прив”язка свого життя до життя Церкви і фактично стала в мене дуже скоро. Достатньо сказати, що священиком я став майже в дев’ятнадцять років, а курс семінарії закінчив ще раніше. Отож, попри всі свої особливості я виріс і виховувася в церкві. При чому маю на увазі не конкретний храм, але взагалі – церковний дух. А чому саме так? Думаю тільки тому, що як максималіст по натурі я б не зміг жити тільки заради грошей і кар”єри. Для мене повинна бути значно важливіша ціль в житті, аніж просто середньостатистичне життя офісного клєрка.
- То чи на даний момент вас все задовольняє? Маю на увазі життя, сім”я, друзі, і таке інше. Чи чогось не вистачає?
- Я ніколи не приховував, що мені потрібно більше грошей, аніж я маю. На даний момент мені не бракує нічого – і сили є, і сподіваюсь, розум, і сім”я і друзі. Просто якщо я б мав більше грошей, я б міг більше часу і сил вкласти вкласти на створення по-справжньому якісних проектів. Як віртуальних, так і цілком реальних. Поки що, я користаю з того, що маю. Але я не бідний. Просто не так багатий матеріально як би було потрібно ). Чесним способом заробити багато грошей я переконаний – нереально. Про те, мені справді достатньо мого комп”ютера шестирічної давності, мені достатньо інтернету на діал-апі. Просто, коли б я мав більше грошей – я б мав більше можливостей змінити ці речі на новіші. Особливо хотів би швидкий інтернет і можливість багато роздруковувати цікавих матеріалів.
- Чим вам цікавий інтернет? Які сервіси (сайти) найчастіше відвідуєте?
- Не хочу виявитись смішним, але бездумним і постійним “серфінгом” по сайтах майже не займаюся. В мене немає часу на це. В моїх закладках GoogleReader і стрічка френдів з LiveJournal.com. В наш час надміру інформації, очевидно, набагато важливіше уміти відфільтровувати важливу інформацію, аніж вливати в себе купу непотрібу. Всьому свій час і пора. Отож, цікавий інтернет мені виключно тим, що може принести потрібну і своєчасну інформацію, потрібну перш за все для професійного росту. Як священик я кар”єрним ростом не цікавлюся, але інтелектуальний і духовний зріст мені важливий.
- Чи користуєтеся ви сервісами в стилі web 2.0? Як ви оцінюєете розвиток цього явища в Україні?
- Особисто для мене сервіси у стилі 2.0 це зовсім не ті сайти які зроблені у світло-пастельних тонах, а кнопочки і таблиці при наведенні на них мусять мигати і змінювати свій вигляд. Новий етап у сайтобудуванні це використання найбільш прогресивних технологій, що дають можливість відвідувачам сайту самим бути “співавторами” ресурсу. З таких проектів я регулярно використовую, напевне, лише один – сервіс box.net. З вітчизняних можу похвалити проект хайвей – hw.net.ua. Технології, котрі використані при створенні цього ресурсу цілком сміло можу назвати “вебдванольними”. Користувачі сайту не лише визначають контент сайту, але й налаштовують собі дизайн та рубрики для читання. Як для мене це дуже зручно і перспективно. Приблизно так будуть виглядати сайти у недалекому майбутньому.
- Ваші плани на майбутнє і кілька слів нашим читачам.
- Колись був цікавий афоризм про людину, якій для того щоб розсмішити Бога достатньо було розповісти Йому про свої плани. Як богослов я б, звичайно, остерігався б таких відвертих порівнянь. Про те, правдиву суть людського життя афоризм передає досить вірно. Я не хочу загадувати наперед, мріючи як буде завтра. Я ж не знаю чи “завтра” буде для мене. Якщо буде Господу угодно, то я напевне знайду спосіб послужити Йому. І звісно ж, що не сильно важливо яким саме чином я це буду робити. Основне – працювати, не озираючись назад. Чого я всім нам і бажаю.
На закінчення, моя “фірмова” порада для веб-будівників – частіше робіть бек-апи. Це зекономить не лише час, але й нервові клітини. Ну, а для читачів раджу – не боятися самим ставати блогерами. Як професіонал ручаюсь, що не святі горшки ліплять :=) Спробуйте, і вам сподобається, як сподобалось свого часу мені і багатьом моїм друзям і колегам з “блогерського цеху”. Думаю, більшість з них вже не скоро покинуть своє захоплення. Ну, й як і я, напевно )
Всім усіх благ, і запрошую на Просфору )
- Дякую за дуже цікаву розмову, вам теж успіхів, сподіваюсь, ми побачимо і почуємо від вас багато корисного. До наступних зустрічей!
Tweet
Рубрика: Інтерв'ю
Теги:
